ВЕЛИКІ ВТЕЧІ.
МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА: ВТЕЧА ІЗ «ЗОЛОТОЇ КЛІТКИ» ЗАРАДИ УКРАЇНИ 🎭🕊️

Марія Заньковецька — перша народна артистка України та символ національного театру. Народилася вона у 1854 році в родині збіднілих дворян. Тодішня патріархальна система та імперські закони фактично позбавляли жінку права вибору: вона була обмежена у волі соціальним статусом та шлюбними зобов'язаннями. Для дворянки сцена вважалася «ганебним ремеслом», а вихід за межі родинного кола без дозволу батька чи чоловіка — справжнім злочином проти моралі.

Пастка: Обіцянка, що стала тюрмою

Марія вийшла заміж за офіцера Хлистова. Чоловік пообіцяв: «Я не заборонятиму тобі співати й грати». Але щойно вони переїхали до фортеці в Бендерах, обіцянка розчинилася. Їй заборонили сцену, коло спілкування та творчість. Її життя перетворилося на «гарну в’язницю», де головним обов'язком було бути лише тінню свого чоловіка.

Епізод втечі: Лист, що спалив мости

Втеча Марії була не через таємний лаз у стіні, а через неймовірний акт непокори. Коли видатний Марко Кропивницький запросив її до своєї трупи, вона поставила чоловіка перед фактом. Він вимагав письмової згоди її батька — суворого дворянина, який вважав акторство ганьбою.

Марія зробила крок у прірву: вона втекла з дому чоловіка у 1882 році, залишивши розкіш, статки та «добре ім'я» в очах тогочасного суспільства. Вона взяла псевдонім Заньковецька — на честь рідного села Заньки, від якого її фактично відреклися рідні за цей «сором». Це був розрив із минулим життям заради права бути українською акторкою.

Зі спогадів акторки: «Коли я вперше вийшла на сцену, я відчула, що нарешті втекла з полону. Це була не просто роль — це було моє звільнення. Я знала, що за спиною — спалені мости, але попереду була ціла Україна».

Заньковецька довела, що найважча втеча — це втеча від стереотипів та чужих очікувань. Вона стала першою народною артисткою України, жінкою, якій сам Чайковський подарував вінок із написом: «Марії Заньковецькій — безсмертній від смертного».

Заради права грати українською мовою в часи жорстких заборон вона пожертвувала особистим спокоєм та визнанням родини. Але натомість вона здобула любов мільйонів і стала символом української жінки, яку неможливо втримати в жодній «золотій клітці».

#fblifestyle #fblifestylechallenge #ВеликіВтечі #МаріяЗаньковецька #УкраїнськийТеатр #ІсторіяУкраїни #Воля #Нескорені

НЕСКОРЕНІ ТАЛАНТИ І «СОНЯШНИК»

Нескорені, кого́ не побороти,
Кого́ не вбити зброєю орди,
Хто не злякався іродської роти,
Таланти показать прийшов сюди.

Нескореність закладено у генах,
Закладено її в нас назавжди́,
Таланти на вкраїнських є теренах,
Тому́ їх показать прийшли сюди.

В буремний час цю сцену запалімо,
Талантами єднаймо всі наш дух,
Незламність нашу ще раз покажімо,
Бо наш талант не вбитий і не вщух.

Талантами розквітне наша сцена,
Зірками вся засвітить, запала,
Хай буде зустріч й ця благословенна,
То ж лаври нам збирати вже пора.

Таланту українців їм не вбити,
Це те, що вічне в кожного із нас,
А «СОНЯШНИКУ» й неньці нашій жити,
То ж розпочати, друзі, саме час.

Журі готове всіх вас оцінити,
А оплески вдарують глядачі,
Тому́ гайда цю сцену запалити,
Всім перемог бажаю від душі!

13.06.2023 р.

НЕСКОРЕНІ, НЕЗЛАМНІ І ЄДИНІ

Неско́рені, незламні і єдині,
Сміливо йдуть вони щодня у бій,
І вірні за́вжди неньці-Україні,
Бо хочуть МИРУ на землі́ святій.

Таких немає більше в ці́лім світі,
Вони – взірець для інших всіх країн,
Вони усі – Вкраїни-неньки діти,
Їм – шана, і подяка, і уклін.

Сини і до́ньки неньки-України,
Усі боронять землю від орди,
Собою закривають рідні сті́ни,
Бо ворог скрізь накоїв нам біди́.

Це – Янголи безстрашні і безкрилі,
Це – воїни і світла, і добра́,
Та й мужні всі, а дух – міцніший скелі,
Вони всі там, де пе́кло, а не гра.

Вони всі там, де гаряче щомиті,
І кожен каже: «Хто, якщо не я?»,
Не росами, а й кров’ю часто вмиті,
І кров’ю напувається земля.

Неско́рені, незламні і єдині,
Їм мужності ніде́ не позича́ть,
Із ними жити неньці-Україні,
Із ними Україні розквітать.

06.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів
ID: 1054796

НЕМА ТЕПЛА́, ТА Є ЛЮБОВ

Нема тепла́, нема багато діб –
Не найстрашніше, що в нас може бути,
В пекарнях, щоб могли спекти нам хліб,
Щоб голоду вкраїнцям не відчути.

Нема тепла́, та гріє нас любов,
До неньки-України дуже гріє,
Холоне в українських жилах кров
Від того, що ординець з нами діє.

Нема тепла́… Ми це переживем,
Бо стіни є, є дах над головою,
Любов до України бережем,
Герої наші йдуть роки́ до бо́ю.

Не те́пло їм в окопах взагалі,
Нема зв’язку, нема в них там і світла,
Лягають відпочити на землі́,
Щоб знову Україна в нас розквітла.

Нема тепла́, бо ворог нищить все
І думає, що нас він подолає,
Та й покидьків від злості аж трясе,
Ракетами він духу не вбиває.

Нема тепла́, його пове́рнуть нам.
Нескорені, незламні і єдині.
У душах наших не зотліє храм,
Бо ми живем у вільній Україні.

26.11.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
ID: 966745

МОЇ ПРОЧИТАНІ КНИГИ (2025)
---------------------------
ПАПЕРОВІ КНИГИ:
ВІОЛЕТА КРАВЧЕНКО
СЕРІЯ: "ВІРШІ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ"
1). Вірші, обпалені війною.
2). Вірші, обпалені війною (2).
3). Ми навіть після смерті приростем.
----------------------------------
ОЛЬГА КИЦЯ
4). Нескорені:
Шляхами поколінь.
------------------
ГАСЬКА ШИЯН
5). За спиною.
-------------
ЛЮЇЗ МІЛЛЕР
6). Кондитерка-Втікача.
----------------------
СВІТЛАНА ТАЛАН
7). На зустріч сонцю.
-------------------
РАЙМОНД МОУДІ
8). Життя після життя.
--------------------
ВАСИЛЬ КРАС
9). Потреба під Конотопом.
------------------------
САША ВОЙЦЕХІВСЬКА
10). Коли я вирощу крила.
-----------------------
ПЕТРО КРАЛЮК
11). Почаївська Лавра:
Історія, про яку
не розповідають.
-----------------
РОМАН КИРНАСОВ
СЕРІЯ: "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
12). Аніка.
13). Новий поворот.
-----------------
ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ
ЯРОСЛАВА ДЕГТЯРЕНКО
СЕРІЯ: "ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ"
14). Гетьмани України:
Петро Конашевич-
Сагайдачний,
Іван Сулима.
15). Гетьмани України:
Павло Тетеря,
Іван Брюховецький.
-------------------
ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
16). Лілі.
--------
СВІТЛАНА ТАЛАН
17). Я тебе намріяла.
-------------------
ОЛЕКСІЙ ФІЛЮК
18). 365 християнських пісень
на кожен Божий день. (Ще читаю).
---------------------
ОКСАНА ЗАБУЖКО
19). І знов я влізаю в танк... (Ще читаю).
--------------------------
КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО
20). 200,000 кілометрів до мрії. (Ще читаю).
----------------------------
----------------------------

ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ:
ДІАНА ВІССОН
1). 365 притч на щодень.
----------------------
БРУНО ФЕРРЕРО
2). 365 коротких історій для душі.
-----------------------------
ҐІЛБЕРТ КІЙТ ЧЕСТЕРТОН
3). Небесна стріла.
4). Дзеркало судді.
5). Все рассказы отца Брауна.
--------------------------
ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
6). Пані Валевська:
Фатальна жінка Наполеона.
--------------------------
ОЛЕНА ЧЕРНІНЬКА
7). Лемберґ:
Мамцю, ну не плач.
------------------
ВИДАВНИЦТВО "СВІЧАДО"
8. Щирі розповіді Прочанина
своєму духовному отцеві.
------------------------
ОЛЕНА МАКАРЧУК
9). Листи до Фроди.
------------------
МОХАММЕД АРІФ ЗАКАУЛЛА
10). Релігія і політика в Америці:
Підйом християнських
євангелістів та їх плив.
----------------------
КАТЕРИНА ЩОТКІНА
11). Любомир Гузар:
Хочу бути людиною.
--------------------
ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ
ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
12). До Світла Воскресіння
скрізь терні катакомб.
---------------------
ОЛЕГ БЕГЕН
ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ
ОЛЕКСАНДР ЗАЙЦЕВ
13). Націоналізм і релігія:
Греко-Католицька Церква та
український національний рух
у Галичині. (1920-1930-ті роки). (Ще читаю).
-----------------------------
В. М. МЕЛЬНИК
14). Свята божественна
літургія у розумінні мирянина. (Ще читаю).
---------------------------
СОФІЯ АНДРУХОВИЧ
15). Амадока. (Ще читаю).
------------
ОКСАНА ЗАБУЖКО
16). Музей покинутих секретів. (Ще читаю).
---------------------------

ДОРОЖИ́ТЬ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕМОВ КОХАНА»)

Він нею дорожи́ть, її леліє,
До серця ту́лить навіть у бою́,
Вона його надію щиро гріє,
Із нею повсякчас він у строю́.

Ані на мить її не відпускає,
Немов зіницю ока, береже,
З любов’ю він до неї промовляє.
У вірності упевнилися вже.

Єдиною для нього зброя стала,
Хоча колись і в думці не була́,
Немов на нього все життя чекала,
Щоб знову Україна зацвіла́.

Ні разу ще вона не підводи́ла,
І сумнівів не сіяла вона,
Вони удвох – нескореність і сила,
Їм не страшна ординськая війна.

У них обох єдинеє бажання –
Усю орду розби́ть у пух і прах,
На це у них велике сподівання,
Бажання це у серці та очах.

І думають обоє однако́во,
І кожен крок – це рішення обох,
Тримати вміє кожен сво́є слово,
Бо їм в усьому помагає Бог.

06.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ДУХОВНА ЗБРОЯ

Молі́мось всі, молі́мось, хто як може,
Госпо́дь почує кожного із нас,
Перемогти нам ворога поможе,
Молі́мось, щоб настав уже той час.

Молитва наша орків проганяє,
Захисникам більш сили додає,
Весна нам ПЕРЕМОГУ заквітчає,
В боях поразку ворог зазнає́.

В молитві нашій є цілюща сила –
Духовна зброя проти ворогів,
На ворога чекає лиш могила,
На всіх скаже́них тих рашистських псів.

Ця на́волоч не вірить зо́всім в Бога,
І нищать скрізь вкраїнськії церкви́,
У пекло їм прокла́дена доро́га,
А ми складе́мо щирі молитви́.

Молі́мось ми, Госпо́дь усіх нас чує,
Молитва – це духовний сильний фронт,
Нам ПЕРЕМОГУ і кує́ й гаптує,
А їх всіх кличе обрій-горизонт.

Орді прокля́тій нас не подолати,
Ми – нація, неско́рені борці.
Насмі́лились нас нищити, вбивати…
В бою́ вони – нікчемнії бійці́.

Тому́ гатя́ть ракетами усюди,
І бомби разкида́ють з висоти́,
Від цьо́го гинуть всюди наші люди,
Від вбивць, потвор, рашистської орди́.

Молитвою підсилюємо віру,
Міцніє дух вкраїнців вочевидь,
На ПЕРЕМОГУ ми даєм офіру,
А до орди́ в нас – лють, і злість, і бридь.

18.03.2022 р.


© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Ми сильні духом! Незламні! Нескорені! Непереможні!

Ми сильні духом! Незламні! Нескорені! Непереможні!

В цей останній день листопада, я вже прочитала 3-ю книгу Ольги Киці "Нескорені: Шляхами поколінь". Боже, скільки героїв загинули в цій війні. Боляче думати, що це вже триває понад 12 років, якщо враховувати від революції Гідності. Так воно і є, бо щойно я пригадала, що саме в ніч на 30 листопада напали на студентів під час мирного протесту. Боже, я була в шоці, коли на другий день все це побачила по телевізору... Мабуть тоді я зрозуміла, що війні з росією не минути... І так воно і сталося... За те щоб бути українцями і жити у вільній Україні, ми кожен втрачаємо кращих з найкращих синів України. Багато хтось втратив батьків, дітей, братів, сестер і вимушені втікати з бойових дій, покидаючі рідні домівки, а хтось досі у полоні по 3-10 років, і це жахливо освідомити. А що сказати, коли немає змоги знайти загиблих і поховати на рідній землі... Я ніколи з тим всім не змирюся і не пробачу росіян за те, що вони накоїли на моїй рідній землі. Важко було читати вірші про наших загиблих захисників, але я вдячна усім тим волонтерам і помічникам волонтерам, які далі допомагають нашим військовим, без них ми б точно втратили Україну. І насамперед хочу подякувати Вам пані Олю, за оптимістичні оповідання в кінці книги. Вони надихають і вселяють надію, що все буде добре. Нам треба пройти цей нелегкий шлях, щоб в кінці тунелі побачити світло. Бог на стороні правди і світла, так було, є і буде.🙏🕊 Слава Україні!🇺🇦✌️Героям Слава!💙💛💪І вічна пам'ять усім загиблим...🕯☦️