ДОРОЖИ́ТЬ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕМОВ КОХАНА»)

Він нею дорожи́ть, її леліє,
До серця ту́лить навіть у бою́,
Вона його надію щиро гріє,
Із нею повсякчас він у строю́.

Ані на мить її не відпускає,
Немов зіницю ока, береже,
З любов’ю він до неї промовляє.
У вірності упевнилися вже.

Єдиною для нього зброя стала,
Хоча колись і в думці не була́,
Немов на нього все життя чекала,
Щоб знову Україна зацвіла́.

Ні разу ще вона не підводи́ла,
І сумнівів не сіяла вона,
Вони удвох – нескореність і сила,
Їм не страшна ординськая війна.

У них обох єдинеє бажання –
Усю орду розби́ть у пух і прах,
На це у них велике сподівання,
Бажання це у серці та очах.

І думають обоє однако́во,
І кожен крок – це рішення обох,
Тримати вміє кожен сво́є слово,
Бо їм в усьому помагає Бог.

06.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022