#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

Початок місяця, а отже ми принесли вам анонси проектів травня, на які, на нашу думку вам варто звернути увагу☺️ 1️⃣ Громовержці (фільм) 01.05 2️⃣ Ходячі мерці - мертве місто (серіал) 04.05 3️⃣ Любов, смерть і роботи (анімаційний серіал, 4 сезон) 15.05 4️⃣ Щоденники вбивцебота (серіал) 16.05 5️⃣ Ліло і стіч (фільм) 22.05 #sci_fi_не_нудно

#новий_розділ — В мене ще одне запитання, — знову озвався той самий старий, що наполягав на ремонті судна. — Та щоб тебе акула всрала, старий! — загорлав один із піратів. — Може, вже закриєш свою пащу? Фонсека б тобі вже шкіру зідрав за таке бурчання! — Вгамуйся, Рамоне! — рикнув Фернандо, не підіймаючи голосу, але так, що всі миттю втихли, — Фонсека тут більше не наказує! Тепер я капітан, і мені вирішувати кого слухати, а кого ні! Говори, старий, тільки коротко. І, трясця, як тебе взагалі, звати? — Луїш Негредо... або просто Пекучий Луїш, — злегка всміхнувся той. — Так мене прозвали після того, як я в останню мить вистрибнув із судна, яке спалахнуло й рвонуло, мов порохівниця. Так от, до справи: чи не варто нам змінити назву нашого корабля? — Діло кажеш! Якось вилетіло з голови, що слід перейменувати судно! У кого які ідеї? — Нехай лишається стара назва! — закричав широкоплечий мулат, що стояв поруч зі мною. — А я б поміняв! — тут же заперечив хтось із натовпу. Кілька хвилин на палубі тривала безглузда суперечка. У повітрі лунали лише глузування та обопільні прокльони. — А ти сам що скажеш? — звернувся Фернандо до Луїша. — Не думаю, що вам сподобається моя ідея, — відказав той, хитро всміхаючись. — Може й не сподобається. Але в тебе вона принаймні є. Викладай! — Коли ще молодий був, ходив на піратському судні... — трохи замріяно почав той. — Якось під час страшної грози ми взяли жирного купця. Підійшли тихо, мов привиди, та як навалилися — навіть він, бідолаха, не зрозумів, що сталося. Наш капітан тоді тільки й сказав: "Це була справжня блискавка". От і думаю: чому б нашому бригу не стати "Блискавкою"? Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/18 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри

#поезія І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись нап’ється ж до переситу! Захоче випити не крові, а вина за щастя людства, за здоров’я всесвіту! Ліна Костенко

#особистості Йому сьогодні 80 — і він уособлення епохи. 1 травня свій ювілей святкує Василь Зінкевич — естрадний співак, фронтмен ВІА «Смерічка» і «Світязь». Він пройшов шлях від самоука із «сільської консерваторії» та дизайнера сценічних костюмів — до артиста, без якого неможливо уявити українську музику 70-х. Історія Зінкевича, його стиль, спогади, пісні та щира любов до Волині:👇 https://suspilne.media/culture/454713-golos-bukovinskogo-big-bitu-dizajner-odagu-ta-aktor-persogo-ukrainskogo-muziklu-vasil-zinkevic/

Видавництво Nasha Idea анонсувало однотомник «Занепад» 📝 Усім байдуже на глибину історії, продуманість деталей та приховані сенси. Єдине, що робить манґаку успішним — це продажі. І що ж робити, якщо головний тайтл всього твого життя добіг кінця, у голові ні ідей, ні бажання розпочинати новий. Шлюб розвалюється на очах, колеги не розуміють, а вся любов до манґи зникла за роки роботи над пласкими сюжетами? Чи достатньо знайти ту родзинку, яка зачіпає більшість сучасних читачів? Чи це остаточний занепад без жодної надії на краще? Від автора проникливих «Добраніч, Пунпуне» та «Соланіна», не менш щемлива історія про мрії, що розбилися об жорстоку реальність... Драматична історія💔 Рекомендовано для дорослої аудиторії☝🏻 💚 В наявності у травні 📚 формат 148*208 📚 м’яка обкладинка і суперобкладинка 📚 248 сторінок 📚 однотомник 📚 вік 18+ 🔥 ціна 210 ❌ замість 260 грн Передзамовлення на сайті вже відкрито❤️‍🔥: https://nashaidea.com/product/zanepad/

#новий_розділ Дон Рікардо був людиною трохи грубуватою, різкою на слово. Та за цією суворістю відчувалася справжня шляхетність. Його обличчя, порите зморшками, зберігало сліди багатьох поневірянь і небезпек.. А втім, як розповідав він сам, починалося все в його житті доволі безхмарно. Рікардо здобув хорошу освіту і мріяв присвятити життя науковим дослідженням. Але доля розпорядилася інакше... На одному світському вечорі у нього виникла гучна сварка через даму з одним впливовим чоловіком. Рікардо намагався згладити конфлікт, та опонент, знаний майстер шпаги, наполіг на дуелі. Мабуть, прагнув укотре похизуватися своєю вправністю перед численними знайомими. Спочатку поєдинок складався на його користь. Рікардо змушений був відступати, захищаючись і відбиваючись. Лише зрідка він дозволяв собі обережні випади. Його опонент атакував завзято й красиво. Та саме зверхність та надмірна самовпевненість зіграли з ним злий жарт. Одного разу, обравши слушний момент, Родріго завдав удару. Цього виявилося достатньо: його супротивник отримав серйозну рану, а він відбувся кількома подряпинами. На жаль, на цьому його випробування не закінчилися. Навпаки — вони лише почалися. Принижений суперник не пробачив йому ганьби. Заручившись підтримкою своїх впливових друзів, він домігся видачі ордера на арешт Рікардо за сфабрикованими звинуваченнями. Рятуючись, мій наставник мусив тікати з батьківщини. У Франції йому вдалося знайти тимчасовий притулок і сісти на корабель, що прямував до Еспаньйоли. А там він потрапив у рабство, до дуже жорстокої людини. За його словами, це були найжахливіші часи в його житті. Удари батога сипалися на нього за найменшу провину, а частіше — просто за забаганкою хазяїна. Одного разу, коли господар, добряче захмелілий після якоїсь вдалої справи, валявся непритомний, Рікардо зібрав усю свою відвагу й утік. Кілька тижнів він блукав лісами — обірваний, із закривавленими ногами, змучений до краю. Кожна ніч ставала випробуванням: холод, страх переслідування і дикі звірі, що, здавалося, тільки й чекали нагоди напасти. Одного дня, повністю виснажений, він натрапив на загін буканьєрів, які вистежували дикого бика. Спочатку Рікардо навіть не міг вимовити жодного слова. Лише жадібно дивився на їжу, не розуміючи, що чекає на нього далі. Та мисливці виявилися добрішими, ніж він міг сподіватися. Вони дали прихисток і, довідавшись про його минуле, не стали повертати бідолаху назад у рабство. Натомість запропонували роботу: допомагати обробляти шкури та в'ялити м'ясо. Найстарший серед них, товаришував з відомими морськими розбійниками. Його зацікавили знання Рікардо в навігації. Через це він запропонував йому місце на кораблі. Рікардо навіть не роздумував.. Так почалися зміни на краще: із раба він став навігатором на кораблі, яким командував мій старий знайомий Мігель. Більше знаний серед піратів як Мігель Барбадоський. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/19 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри

#поезія Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу, Стукала в оселі, щоб десь відпочити, Люди відчиняли, та не всі впускали, Бо не всі зуміли, її розпізнати. ДОБРОТА всміхалась та не ображалась, Щастя і любові, людям всім бажала, Забирала речі, що були в торбинці, Далі прямувала, хоча і стомилась. Ось прийшла неспішно, до сільської хати, Й стала на подвір'ї, людей виглядати, Та не видно було, нікого надворі, Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно. Оглянулась знову, може де-хто вийде, Може господиня, чи хазяїн прийде, Двері відчинились, вибігли з них діти, Гомінкі й веселі, щирі та завзяті. ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим, Які щебетали, мов ті пташенята, Підійшли до неї, мило привітались, Запросили в хату, там є дід й бабуся. ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась, Дякую, сказати, дітям не забула, Діткам цим маленьким, була дуже рада, Та й попрямувала, до сільської хати. В хаті щось бабуся, мила й прибирала, З дідусем стареньким, щось там газдували, ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати, Щоб людей стареньких, та й не налякати. Привіталась з ними, мило посміхнулась, Людям пояснила, як сюди попала, Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі, Кожне слово й фразу, чули з розумінням. Смачненьким обідом, щиро частували, Гостю подорожню, як свою прийняли, ,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила, Мабуть притомилась, з дальньої дороги. ДОБРОТА раділа, було так приємно, Люди ці зуміли, її розпізнати, Впустили до хати, ще й нагодували, Вирішила щиро, все їм розказати. ,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу, І стараюсь людям, хто я, пояснити, Та нажаль чимало, мене проганяли, І не розуміли, та й не впізнавали. ,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся, Буде нам всім в радість, старим та онукам", ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними, Витягла з торбинки, людям цим гостинці. А в торбинці були щастя та повага, Любов й розуміння, турбота й увага, Тож довайте, щиро добро цінувати, Людей розуміти й просто поважати. Мілі

Коли моє серце заговорило...🫶 Одного дня я уявила, що можу подивитися на себе очима свого внутрішнього серця. Не розумом, не критикою, не оцінками… а саме серцем🩷 І знаєш, що? Я побачила Жінку🌸 Глибоку, тонку, ніжну, сильну, творчу, повної ласки і любові ... Ту, яка вміє відчувати світ кожною клітинкою своєї шкіри і душі. Я побачила себе — унікальну, чуйно красиву, мудру, що тонко відчуває глибиною душі всесвіт, з втомленими, але щирими очима. Я не зламалась. Я змінююсь. Як фенікс відроджуюсь 🕊️ Я не фінішувала, бо кожен фініш - це новий старт. Я починаю новий виток🪽 Мої падіння — не поразки, а трансформації. Мої тріщини — світла, через які в мене проникає нове життя. Я не досконала. Але в моїй недосконалості є магія. Я не завжди сильна. Але вмію вставати навіть тоді, коли тіло шепоче «здавайся». Я іноді ламаюсь — але з кожного уламка себе створюю заново, нову.💃 Цей пост — не тільки про мене. Це про кожну, хто зараз на шляху. Хто шукає себе, хто хоче згадати, зрозуміти, яка вона насправді.😍 Подивись на себе очима свого серця.🩷 Там усе вже є. Там любов. Там краса. Там ти.🌈 Якщо тобі зараз складно, і ти шукаєш себе, ти нерозумієш чого хочеш від життя, руки опустились, є якийсь біль він не дає рухатися пече, стискає серце, куди гірше у тебе складні стосунки з собою і навколо, часті хвороби, панічні атаки, тривоги ...😔 Напиши мені в ПП, і я допоможу тобі навчитися слухати своє 💓, чути власні потреби і реалізовувати їх, пройду весь цей чудовий шлях з тобою і буду поряд 🫶 Звільни своє серце і відчуй справжню свободу, дихай вільно, бути собою — це справжній дар, бути чесним з собою — це найвища насолода душі 🕊️ #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #трансформація #психологияотношений #думкисловадії #коучинг #любовь #духовність #Рефлексія #Дзен #серце #самоцінність #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #жіночність #психологія #самовираження #терапія #стоїцизм #філософія #пробуждение #мотивація #Памятайте_про_себе #запискипсихолога #мислення #мудрість #сила

#поезія Збираю по краплині.. Позитив... У чашу Серця бережно складаю, Ще, може хтось, Промінчик загубив? - А.. Я знайду - нехай він Всім засяє! Збираю Оптимізм, немов росу, і загортаю в пелюстки квіткові. Я подарую кожному - красу і квіточку маленької любові, Нехай вона зростає до небес! Хай кожен у Душі її плекає! Бо без Любові не бува чудес, І без Надії дива не буває. Шукаю Щастя! Може хтось знайшов? То поділіться - це свята потреба. Бо лиш Надія Віра і Любов Тримають Нас! Тримають Світ і Небо! Марія Зубрій