#поезія З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості, ненависні й місткі, наче шкільні портфелі – будинки, де в коридорах спогади, мов коштовності. світяться в глибині, як у ріці форелі. З кухнями, де зазвичай стільки всього стається, лишається непоміченим для стороннього ока. Дерева чекають вечора, мов юного спадкоємця. В людях найдовше живе любов – щемка і жорстока. Б’ється в коридорне вікно яблунева гілка. Дихання фруктового дерева глибоке й уперте. Коли ти повернешся – хай буде ранок понеділка. Щоби все починалося, як уперше. А в понеділок зранку світ ще не створений. В понеділок творець здається розгубленим. Намагається уявити увесь цей світ із найтоншим коренем, з горизонтом прокресленим, небом обвугленим. І творить собі цей світ, це творіння боже, і ранить об гострі краї світанку вузлуваті пальці. А ось пробує уявити тебе – і не може. Не може уявити надвечір, не може вранці. Знає, що всі зауваження наші – насправді законні. Починається довге літо з сезонними акціями. І сидить творець в старому кварталі на громіздкому балконі, над щоденними пристрастями, над нічними акаціями. І не подобається йому нічого з того, що вийшло. І озиваються зорі йому голосами овечими. Так високо йому на цьому балконі, так всевишньо. Як і повинно бути в понеділок увечері. Сергій Жадан

✨Батько – це той, хто вчить дитину як торувати свій шлях у великий світ і тримає світ на плечах, щоб шлях дитини був легким і безпечним Сьогодні в Україні День батька. Це день подяки, поваги і любові. У мирні часи це був би просто теплий привід обійняти тата. Але зараз – це ще й нагадування про силу, мужність та жертовність. Багато батьків зараз не вдома. Вони тримають оборону, захищають майбутнє своїх дітей зі зброєю в руках. Вони не чують сміху своїх малюків, не бачать перших кроків чи малюнків на холодильнику. Вони живуть з надією повернутися. Є й інші – ті, хто вже ніколи не зможе повернутися. Вічна памʼять Героям. Їхні діти зростатимуть із гордістю за своїх татів. Із болем, але й з вірою, що любов сильніша за смерть. Вітаємо кожного тата. Того, хто поруч. Того, хто далеко. І того, хто завжди житиме в серці. Дякуємо вам за силу. За доброту. За приклад. За любов. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе

#кіно Завершилися зйомки дебютного художнього фільму Юлії Бєляк «Бачу тебе». Фільм розповідає про українського героя, який повертається до мирного життя, і загадкову незнайомку, що з’являється на екрані його смартфона. Як повідомляє Держкіно, це не просто художнє кіно — це простір психологічної реабілітації та емоційної підтримки для українських захисників: «Стрічка дарує надію, показуючи: навіть після найтемніших випробувань є світло — любов, сенс, нове життя». 💭 Про що фільм: За сюжетом, Матвій, військовий, повертається додому після тривалого лікування з надією почати життя з нуля. Але на фото, зробленому разом із братом, він раптом бачить не себе, а незнайому дівчину, яка в той момент робить селфі. Відтоді його життя переплітається з реальністю цієї загадкової незнайомки, яку він бачить лише через екран смартфона. Коли зв’язок із нею обривається, Матвій вирушає на пошуки — попри власні фізичні й емоційні рани. У стрічці знялися: 🟡Ксенія Мішина («Сусідка»), 🟡Олексій Яровенко (серіал «Місце під сонцем»), 🟡Анна Саліванчук («Нереальний КОПець»), 🟡Андрій Федінчик («Інший Франко»). Фільм створено кінокомпанією «Вайт Філмс», зйомки проходили в Одесі й розпочалися наприкінці квітня 2025 року. Для Юлії Бєляк, яка раніше продюсувала українські комедії «Нереальний КОПець» і «Гола правда», це перша робота як режисерки повнометражного художнього фільму.

#поезія Якби було можливо... Сповільнити плин часу... Якби було красиво, Здійснити все відразу. Так не буває в світі, Хоч маємо бажання, Усе, що нам потрібно, Це щирі сподівання. Якби було можливо, Так швидко не старіти, Як квіти молодіти, Росою личко вмити. Напій краси п'янкої, Немов добре вино... Всім хочеться любові, Кохання, щоб цвіло. Якби було можливо Вернутися назад, Де достигають сливи, Садок мій у плодах. Якби було можливо Перенестись мені, У казку, справжнє диво, Де поруч є батьки... На жаль не зупинити, Миттєво час мине... Куди ж печаль подіти, Що в серденьку живе... Галина Адамович

#поезія ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ Поміж фантазіями млію... Люблю, надіюся і мрію: Про ніжні дотики умілі, Про руки пристрасні на тілі, Про каву в ліжко на світанку, Про квіти польовії зранку, Що від коханої людини, А час уже краде хвилини... Не мати від тривоги втоми, Не крапки ставити, а коми, Не знати б жаху сьогодення, В любові бавити натхнення, Кохатися...Взаємність чути, В твоїх обіймах потонути, Замріяною буть такою І навіть трішечки слабкою... Скажи, що: "Буде добре все, мала!" І так скажи, щоб я повірити змогла. Muse Kristel

#кіно #рекомендація «Плай» (2021) реж. Єва Джишиашвілі Жанр: драма Хронометраж: 72 хв. 💭 Про що фільм: Це історія про людей, які зберегли більше, ніж втратили під натиском нашого неоднозначного сьогодення, що сплутало всі земні й небесні закони. Їхня сила і слабкість в любові: до своєї землі, до ближнього. Вони незгодні й покірні водночас, немов гори. Бунтують проти несправедливості життя й мужньо приймають удари долі. Родина Малковичів для людського ока — загублена серед красивої й суворої природи, та насправді вони там, де від початку часів панує гармонія і любов, що передається від покоління до покоління. Дивитися тут 👇 https://takflix.com/uk/films/plai

Він невпевнено вчився літати холонуло тіло збивав серця стук Ще крилам зарано не мали б зростати від землі відривали шість втомлених рук Він невпевнено вчився літати хрипів задихався вимолював пити Нелегко судилось розгін набирати дванадцятю ніг у багнюку заритих Він невпевнено вчився літати без злітних вогнів затісна лісосмуга Йому б ще років Надихатись Кохати та пір'я зростало а з ним і туга Він невпевнено вчився літати Десь мати чекала Любов Діти Гроші Не встиг, Охоронцю? прогавив? як знати? Ми човен Харона тягли а не ноші Він миттєво навчився літати ніби це так - звичайнісіньке діло І, плачучи, Янгол в холодний пікап прийняв його біле тіло. Артур Артіменьєв "Не прощаємось..." 2024

Книги на квір-тематику давно вийшли за межі вузької ніші — сьогодні це повноцінна частина світового канону, що формує нове уявлення про норму, любов і свободу. У цій добірці — дев’ять творів, які здобули культовий статус, були екранізовані, перекладені десятками мов і визнані критиками та читачами в усьому світі. https://vogue.ua/article/culture/knigi/9-zahoplivih-kvir-romaniv-yaki-vzhe-stali-klasikoyu-59739.html

Сьогодні День батька. Гортаю стрічку і бачу, як усі вітають своїх татусів, пишаються ними. У мене ж давно немає кого вітати. Мої батьки розлучилися, коли мені було сімнадцять, і я вже тоді мала власну сім'ю. Мені завжди здавалося, що батько не цікавився ні мною, ні моїм життям. Наші стосунки були, м'яко кажучи, не надто тісними, і з часом я змирилася з думкою, що так воно і є. Але тепер його немає на цьому світі, і я знаю іншу правду – правду, яка змінює все. Виявилося, що він був поруч. Він бачив мої успіхи, пишався моїми досягненнями, хоч ніколи й не говорив про це прямо. І навіть залишив мені зовсім неочікувані подарунки. Один із них – ось ця троянда, ніжна, прекрасна, як спогад. Вона не просто квітка, це символ його присутності, його мовчазної любові, що розквітла навіть після його відходу. Ця троянда – це його спосіб сказати: "Я був поруч. Я бачив. Я любив". І хоча ми не встигли сказати одне одному багато слів, тепер я знаю, що його любов була. І це найбільший подарунок. #деньбатька

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно Дуарте зник у пошуках укриття, на мене накинувся високий, лисий здоровань із глибоким шрамом на голові. Він розмахував важким якірним ланцюгом і вигукував щось незрозумілою мені мовою. Я спробував захиститися шаблею, але він зумів вибити її з моїх рук. Відлуння металевого дзенькоту наче пройшло крізь усе тіло. Його обличчя перекосила єхидна посмішка. Відчуваючи свою перевагу в силі й габаритах, він замахнувся, щоби завдати нищівного удару. Я відчув страх, що змусив усі м'язи тремтіти. Він уже замахнувся, щоб завдати нищівного удару, і я відчайдушно шарив руками навколо. Пальці намацали важку довгу палицю, що лежала поруч. Ухилившись від ланцюга, я щосили вдарив супротивника по голові. Спершу здалося, що він навіть не відчув удару. З його грудей вирвалося якесь тваринне гарчання. Та я не зупинився. В голові крутилася лише одна думка: або я, або він. Після ще кількох ударів він звалився без тями. Я стояв, задихаючись, зі стислими зубами й болем у руках. На шканцях, поруч із Пронирою, я помітив Лоренцо. Він тримав мушкет і стріляв по нас. Фернандо, охоплений жагучим бажанням помсти, попри поранену руку, зумів пробитися до свого ворога. І ось капітани зійшлися у двобої, схрестивши шаблі. Треба віддати належне Пронирі. Він, на відміну від того ж Фонсеки, майже не поступався Фернандо у майстерності фехтування. А поранення ще погіршувало шанси мого товариша на перемогу. — Гадав, тебе вже давно згодували рибам на дні океану, — прошипів Пронира, завдаючи разючого удару, який Фернандо ледь устиг відбити. — Як бачиш, ти помилився. Та дуже серйозно! — Не хвилюйся, зараз усе виправимо, — прошипів Пронира, роблячи різкий випад, який Фернандо парирував у останню мить. — Не варто було тобі пхатись сюди. Ти ж знаєш, чим закінчують ті, хто йде проти мене. — Обійдусь якось без твоїх порад, — люто відрубав Фернандо. Пронира атакував люто, не даючи супернику ані перепочинку, ані часу на роздуми. Він ніби смакував поєдинок, наче відтягував мить, коли остаточно знищить супротивника. Фернандо, який спочатку стрімко кинувся в бій, тепер лише відбивався. Сили, здавалося, залишали його. Рухи ставали повільнішими, важчими. Він ледве ухилявся від ударів, а Пронира, відчувши слабкість, тільки посилював тиск Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/27 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля