#історія 21 січня 1990 року відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – символічний ланцюг злуки «Українська хвиля» від Києва до Львова як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування проголошення Акта Злуки. Ця акція стала одним із свідчень, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії. Це була одна з перших масових акцій, організованих новоствореним Народним Рухом України за перебудову. Були організовані автобуси для перевезення учасників акції на ділянки маршруту за межами населених пунктів. Багато хто скористався власним транспортом, рейсовими автобусами. На акцію люди прийшли із саморобними плакатами та блакитно-жовтими прапорами. Офіційно «ланцюг злуки» називався «між Львовом і Києвом», але початком основного «ланцюга» було місто Стрий на Львівщині. Від нього також простягалися ще два «ланцюги» - до Івана-Франківська та на Закарпаття. Доєднати до «ланцюга» Івано-Франківськ було важливо, оскільки саме це місто було столицею ЗУНР в 1919 році. Таким чином «живий ланцюг» простягався практично на 700 км. Особливо багато охочих долучитися до «ланцюга злуки» виявилося в Києві, Львові та інших великих містах. У столиці від Софіївської площі до Повітрофлотського проспекту люди стояли плече до плеча, а то й у кілька рядів. У багатьох в руках горіли свічки. Дехто з тих, що не помістилися у лінію, брався за руки і влаштовував символічну «ходу злуки» вздовж вишикуваних у шеренгу людей. За різними оцінками, участь в акції взяло від 400 тисяч до 3 мільйонів людей. Завершилася акція велелюдним мітингом на Софіївському майдані. А ідея такого ланцюга, як, власне, й ідея самого Руху (так само, як і назва) були запозичені з країн Балтії, а конкретніше — з діяльності литовської організації «Саюдіс», що в перекладі й означає «рух». Саме там 23 серпня, у 50-річчя підписання сумнозвісного пакту Ріббентропа-Молотова було утворено живий ланцюг від Таллінна через Ригу до Вільнюса. Ця акція мала назву «Балтійський шлях». На відміну від українського, балтійський ланцюг тривав усього кілька хвилин — люди взялися за руки і вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв радянського режиму. «Українська хвиля» трималася більше години і була досить неоднорідною: якщо у великих містах люди не поміщалися в ланцюг, то між деякими містами й селами відстань між учасниками акції була до 50 м. Однак загальне піднесення і в Україні, і в країнах Балтії було неймовірним.

#історія Архівне відео. Головний отаман армії УНР Петлюра і Голова Директорії УНР Винниченко. Софійській площа, 22 січня 1919-й рік під час об’єднання УНР та ЗУНР в Соборну Україну. Об 11:00 вишикувалися військові частини, приходили представники профспілок та інших інституцій з прапорами та оркестрами. Член Директорії Швець оголосив: «Однині є єдина Незалежна Україна!». Тисячі людей почали вигукувати: «Слава. Слава Україні!» і вдарив дзвін на дзвіниці Мазепи. Було чутно гарматні постріли з Печерська - 121 залп на честь Собороної України.

#історія В цей день 1919 року почалася Паризька мирна конференція після завершення Першої світової війни. Світлини: Українська делегація на конференції, яку очолював Сидоренко, була спільною від УНР та ЗУНР. Карта Української республіки, яка була представлена на цій конференції. Карта показувала етнічне розселення українців.

9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила чотири закони, які стосуються засудження комуністичного режиму, відкриття архівів совєцьких спецслужб та визнання УПА й інших організацій борцями за незалежність України. У парламенті ці закони назвали "декомунізаційним пакетом". У законі про правовий статус борців за незалежність України вояків та діячів СВУ, УСС, УНР, Гетьманату, ЗУНР, повстанців Холодного Яру, Карпатську січ, УПА, ОУН, УГС та УГГ визнано борцями за незалежність України.

НАновини‼️: Євреї з України: Історія «Іудейського куреня» в складі Української Галицької Армії 1919 року «Іудейський курень» (офіційна назва — «Ударний курінь I корпусу Галицької армії») в складі Української Галицької Армії (УГА) став символом мужності та солідарності двох народів — українського та єврейського, у боротьбі за незалежність України. Створення «Іудейського куреня» тісно переплітається з історією Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), яка була сформована в 1918 році в Галичині. Курінь був створений у червні 1919 року за підтримки Єврейської національної ради Тернополя. Командувач Соломон Ляйнберг запропонував створити єврейське підрозділ у складі Галицької армії. Курінь налічував близько 1200 бійців, серед яких були як євреї, так і українці. Це підрозділ активно брав участь у боях з польськими військами та більшовиками, захищаючи території ЗУНР та УНР. Однак в кінці 1919 року, після епідемій і втрат, курінь був розформований. Частина бійців емігрувала в Палестину, інші залишились у Радянській Україні, а деякі повернулись в Галичину, яка була під контролем Польщі. Соломон Ляйнберг, по одній з версій, після розформування залишився в Радянській Україні, став членом Компартії, служив у Червоній армії, а потім переїхав до Москви. Він був арештований двічі і в 1938 році був розстріляний у Ленінграді під час сталінських репресій. В честь Ляйнберга була названа вулиця у Львові, а в 2013 році було запропоновано встановити пам'ятник «Іудейському куреню» в Тернополі, однак проєкт був призупинений через війну на Донбасі. Феномен «Іудейського куреня» можна порівняти з Єврейським легіоном, який воював у складі британської армії проти турків у Палестині, з тією різницею, що єврейські бійці куреня боролись не за майбутній Ізраїль, а за незалежність України. Докладніше про створення та бойовий шлях «Іудейського куреня» читайте в статті. https://nikk.ua/uk/istoriya-judejskogo-kurenya/ #НАновини #NAnews #Україна #Ізраїль #ЄврейськаІсторія #ЄвреїЗУкраїни #Історія #ІудейськийКурінь #ГалицькаАрмія #ЗУНР #СоломонЛяйнберг #Незалежність #Пам'ять