Московська РПЦ обрала сторону аятол — і зберігає в Ізраїлі мережу майна, яку вже не можна вважати «нейтральною» — чи можна? Будь-яка сучасна людина розуміє: питання не в релігії як такій і не у вірі інших людей. Ніхто не звинувачує християнство, іслам чи будь-яку іншу релігію. Але проблема виникає тоді, як це відбувається в росії та Ірані, коли релігійні інститути починають обслуговувати державну владу та її політичну ідеологію. Глава московської Російської православної церкви патріарх Кирило 10 березня 2026 року офіційно привітав Моджтабу Хоссейні Хаменеї з «обранням верховним лідером Ірану», звернувся до нього словами «Дорогий брат!» та окремо підкреслив близькість у питаннях «традиційних моральних цінностей». Для ізраїльського читача це вже не церковна дипломатія і не ритуальна ввічливість. Це відкритий жест у бік режиму, який десятиліттями будує свою регіональну стратегію на конфронтації з єврейською державою. При цьому офіційні джерела дозволяють упевнено сказати й інше: у структури Московського патріархату є оформлена юридична присутність і мережа об’єктів в Ізраїлі. Йдеться про Руську духовну місію та її об’єкти — в Єрусалимі, Яффо (Тель-Авів), Хайфі та Галілеї. За відкритими джерелами, серед відомих об’єктів Московського патріархату в Ізраїлі: • Свято-Троїцький собор і адміністративний комплекс Руської духовної місії в Єрусалимі • Горненський жіночий монастир у районі Ейн-Карем (Єрусалим) • подвір’я праведної Тавіфи в Яффо (Тель-Авів) • подвір’я пророка Іллі в Хайфі • подвір’я святої рівноапостольної Марії Магдалини в Магдалі в Галілеї Тобто це не просто історичні будівлі і не абстрактна спадщина минулого. Це реальна інфраструктура присутності Московського патріархату на території Ізраїлю, з постійним духовенством і обслуговчим персоналом, значна частина якого традиційно направляється з росії. Водночас важливо провести чітку межу. Прямих публічних доказів того, що майно РПЦ в Ізраїлі використовується для незаконної діяльності проти держави Ізраїль, у відкритих джерелах немає. І стверджувати те, що не доведено, було б неправильно. Але сама по собі розгалужена інфраструктура іноземної церковної структури, керівництво якої відкрито підтримує державу, з якою Ізраїль веде екзистенційну війну — так само як і владу росії, — уже не може вважатися нейтральною і неминуче стає предметом суспільної уваги та контролю. У мирні часи подібна ситуація виглядала б як тривожний сигнал. Під час війни на Близькому Сході для Ізраїлю це вже виглядає як виклик, який не можна ховати за звичною формулою «релігійної автономії». Питання сьогодні не в тому, чи потрібно воювати з храмами. Питання в іншому: чи може держава вважати повністю нейтральною мережу майна структури, керівництво якої публічно демонструє близькість до режиму аятол? Докладніше — у нашій статті: https://news.nikk.co.il/uk/moskovska-rpc-obrala-storonu-ayatol/

#дати #свята 11 березня у Литві відзначається як День відновлення незалежності Литви (литовською: Lietuvos nepriklausomybės atkūrimo diena) — одне з найважливіших національних свят країни. Цей день присвячений історичній події 1990 року, коли Литва стала першою радянською республікою, яка офіційно проголосила вихід зі складу СРСР та відновлення своєї незалежності. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської РСР (яка невдовзі стала Верховною Радою — Відновним Сеймом Республіки Литва), на чолі з рухом «Саюдіс» та головою Вітаутасом Ландсбергісом, одноголосно (124 голоси «за», 0 «проти», 6 утрималися) ухвалила Акт про відновлення незалежної держави Литви (Aktas dėl Lietuvos nepriklausomos valstybės atstatymo). Документ проголошував: «Виконання суверенних повноважень держави Литви, припинене чужинськими силами в 1940 році, відновлюється, і відтепер Литва знову є незалежною державою». Акт підкреслював юридичну спадкоємність з міжвоєнною Литовською Республікою (незалежність якої була проголошена 16 лютого 1918 року та втрачена через радянську окупацію 1940 року). Було відновлено дію Конституції 1938 року, змінено назву держави на Литовська Республіка, затверджено національний герб Вітіс та піднято триколірний прапор у залі парламенту (о 18:08 замість герба Литовської РСР). О 22:44 після голосування Вітаутас Ландсбергіс оголосив: Литва — вільна держава. Це стало початком «співочої революції» в Балтійських країнах. Литва зіткнулася з жорсткою реакцією Москви: економічна блокада, штурм Вільнюської телевежі 13 січня 1991 року (14 загиблих), спроби силового повернення. Але саме сміливий крок Литви 11 березня 1990 року прискорив розпад СРСР і надихнув інші республіки (Латвію, Естонію, Україну тощо) на подібні рішення. Повне міжнародне визнання незалежності Литви відбулося після серпневих подій 1991 року. З 1991 року 11 березня — офіційне державне свято та вихідний день у Литві (з 1996 року за законом). Традиційно проводяться урочисті засідання Сейму в історичній Залі Акту 11 березня, підняття прапора, концерти, марші з факелами, молодіжні акції, виставки. У містах майорять національні прапори, люди згадують підписантів Акту та захисників свободи. Цей день має особливе значення для України: Литва була першою, хто показав, що радянська система не вічна, і її досвід боротьби за незалежність став прикладом для багатьох пострадянських народів.

#дати #свята День Співдружності: як колишня імперія перетворилася на добровільний клуб за інтересами. ​Сьогодні, у другий понеділок березня, 56 країн світу відзначають День Співдружності націй. Це унікальний геополітичний феномен, який демонструє, що вихід з імперського минулого може бути цивілізованим, якщо в основі лежить повага до суверенітету, а не танки та "історичні скрепи". Поки в москві марять відновленням радянського чи царського гетто, Співдружність об’єднує 2,5 мільярда людей на абсолютно добровільних засадах. 🌍🤝 ​Історія цієї організації почалася не з декретів, а з усвідомлення неминучого. Лондонська декларація 1949 року фактично поховала термін "Британська" у назві, дозволивши республікам (першою була Індія) залишатися в союзі, не присягаючи на вірність короні. Це був майстер-клас із політичної гнучкості: замість того, щоб триматися за території силою, Лондон запропонував платформу для економічної та культурної співпраці. Сьогодні до Співдружності входять навіть ті країни, які ніколи не були частиною Британської імперії (наприклад, Руанда чи Мозамбік), що є найкращим доказом привабливості цієї моделі. 🎓♟️ ​Принципи Співдружності базуються на демократії, правах людини та верховенстві права. Звісно, не все так ідеально — організація неодноразово призупиняла членство країн через військові перевороти чи порушення свобод (як-от Нігерія у 90-х чи Зімбабве пізніше). Проте сам факт існування такого механізму робить цей "клуб" набагато дієвішим за багато інших міжнародних інституцій, які висловлюють лише "глибоку стурбованість". Співдружність — це про "м'яку силу" в її найкращому прояві. 🏛️📜 ​Для України досвід Співдружності є повчальним прикладом того, як колишня метрополія може трансформувати свій вплив у конструктивне партнерство, а не в агресивний реваншизм. Поки путін намагається повернути час назад, цивілізований світ будує мережі, де голос маленької острівної держави Тувалу важить стільки ж, скільки голос Канади чи Великої Британії. Це і є справжній прогрес, який вартий уваги. 🛡️✨

#дати #свята Світ без зброї: Утопія чи стратегія виживання? 🕊️ ​Сьогодні, 5 березня, світ відзначає Міжнародний день просвіти з питань роззброєння та нерозповсюдження. Це свято відносно молоде — воно було офіційно встановлене Генеральною Асамблеєю ООН у 2022 році (резолюція 77/51). Проте сама ідея «відібрати у людства сірники, поки воно не спалило хату» стара як світ, хоч і реалізується з перемінним успіхом. 🌍 ​Чому цей день важливий саме зараз? Ми живемо в епоху, коли глобальні витрати на озброєння б'ють історичні рекорди, а міжнародні договори про контроль над ядерним потенціалом перетворюються на папірці для розпалювання вогнищ. Мета цього дня — не просто закликати до «миру у всьому світі», а пояснити, як саме роззброєння допомагає стабілізувати економіку та запобігати гуманітарним катастрофам. 📉 ​Аргументи та реалії роззброєння: ​Економічний аспект: Військові бюджети — це гігантські кошти, вилучені з медицини, освіти та інновацій. Просвіта в цій сфері покликана нагадати, що одна сучасна ракета — це декілька нових лікарень, які б могли реально рятувати життя, а не забирати їх. 🏥 ​Ядерний парадокс: Процес нерозповсюдження (Non-Proliferation) спрямований на те, щоб «клуб ядерних держав» не розширювався. Проте події останніх десятиліть показують, що наявність «ядерної дубинки» у агресивних режимів, таких як росія, стає інструментом шантажу всього цивілізованого світу. ☢️ ​Малі озброєння — велика біда: Окрім ядерних боєголовок, світ задихається від нелегального обігу стрілецької зброї. Саме вона стає головним паливом для локальних конфліктів та тероризму. 🔫 ​Український контекст: Урок, який вивчив світ 🇺🇦 ​Для України цей день має особливий, гіркий присмак. Наша країна стала першою і єдиною в історії, яка добровільно відмовилася від третього за потужністю ядерного арсеналу у світі в обмін на безпекові гарантії (Будапештський меморандум 1994 року). 📝 ​Сьогодні цей досвід слугує головним аргументом у міжнародних дискусіях: роззброєння працює лише тоді, коли воно підкріплене реальною силою та невідворотністю покарання для порушника. Агресія, яку розв'язала росія, фактично поставила під сумнів світову архітектуру безпеки, змусивши навіть найбільш миролюбні країни Європи знову згадати, як виглядають креслення танків. 🛡️ ​Висновок ​Міжнародний день просвіти з питань роззброєння — це не про наївний пацифізм. Це про критичне мислення. Це нагадування про те, що безпека — це не лише кількість ракет у шахтах, а насамперед міцність міжнародних інституцій та дотримання слова. Адже, як показує історія, коли дипломатія замовкає, починають говорити гармати, а ціна такої «бесіди» завжди занадто висока. 🧐

😱💰Палац за 110 мільйонів доларів! В історичній місцевості Конча-Заспи стоїть маєток який переплюнув за масштабами хонку Януковича. А належать ці розкішні хороми колишньому нардепу Юрію Іванющенку, який після Революції Гідності втік до Монако. Для будівництва резиденції у 6,5 тис квадратних метрів вирізали гектари заповідника. Будинок утримують на широку ногу: шовк, гобелени, килими, меблі найдорожчих виробників. Майже в кожній залі – важкі золоті портьєри, стіни оздоблені різьбленням і панно зі складною геометрією. Під ногами – перські килими, всіяні орнаментами. І обов'язкова частина інтер'єру кожної кімнати – велетенська кришталева люстра. Бюджет лише однієї складав до 500 тис. євро.

✈️ Останнє відео з борту «Мрії» в аеропорту в Гостомелі Ці історичні кадри з кабіни пілота за 12 годин до знищення опублікував адвокат Євген Пронін.

🏁🔥 XXV зимові Олімпійські ігри-2026 офіційно завершено — рекордне представництво України та 8 потраплянь у топ-10! ✨22 лютого на історичній арені у Верона згасло полум’я XXV зимові Олімпійські ігри. 🌍Уперше в історії олімпійські чаші одночасно погасили у двох містах — Мілан та Кортіна-д'Ампеццо. 🎭Церемонія була присвячена італійській культурі й опері, з акцентом на екологічність, а кульмінацією стала передача олімпійського прапора майбутній господарці Ігор-2030 — Франції, яка прийматиме змагання в серці Французьких Альп. 🗣Окремо зі сцени прозвучали слова подяки країні-господарці від президентки МОК Кірсті Ковентрі, яка від імені олімпійської родини подякувала Італії. 🇺🇦Під час ходи прапор України несли фристайлісти — Ангеліна Брикіна та Дмитро Котовський. 👥Цьогоріч Україна була представлена рекордною кількістю спортсменів за останні 16 років — 46 атлетів в 11 видах спорту: біатлон, фристайл, санний спорт, скелетон, сноубординг, фігурне катання, гірськолижний спорт, лижні гонки, стрибки на лижах з трампліна, лижне двоборство та шорт-трек. 🥇Попри відсутність медалей, збірна України 8 разів увійшла до топ-10. ⛷Біатлон (3): Дмитро Підручний, Віталій Мандзин (двічі), Олена Городна, Олександра Меркушина (двічі), Юлія Джіма, Христина Дмитренко, Дарина Чалик. 🎿Фристайл (3): Олександр Окіпнюк (двічі), Ангеліна Брикіна, Дмитро Котовський, Катерина Коцар. 🛷Санний спорт (2): Юліанна Туницька, Андрій Мандзій, Ігор Гой, Назарій Кочмар, Олена Стецків (двічі), Олександра Мох (двічі). 💪🏻Понад результати, ці Ігри стали маніфестом незламності України. Його символ — скелетоніст Владислав Гераскевич: попри дискваліфікацію через «шолом пам’яті», світ побачив єдність національної збірної. 💙💛НОК України дякує кожному спортсмену за боротьбу й самовідданість. Повертаємося додому з досвідом і вірою у великі перемоги, які обов’язково будуть здобуті під синьо-жовтим прапором. 🙏 Дякуємо Силам оборони України за можливість представляти державу на світовій арені! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#історія #факт 🗺️ «ТІНЬ ЗА СПИНОЮ КОЛУМБА»: ЗАБУТИЙ КУРС ХУАНА ДЕ ЛА КОСИ 12 жовтня 1492 року. На берег острова Гуанагані ступила людина, чиє ім'я назавжди затьмарило всіх інших учасників подорожі. Але поки Христофор Колумб підіймав прапор Кастилії, у тіні його вітрил стояв той, без кого цей тріумф закінчився б катастрофою посеред Атлантики. Хуан де ла Коса — власник і капітан флагманського корабля «Санта-Марія», людина, чиї руки тримали не лише штурвал, а й реальні знання про межі відомого світу. 🌊 Капітан проти Адмірала Стосунки між Колумбом та де ла Косою були наелектризовані з першого дня. Колумб був мрійником, чиї розрахунки базувалися на помилкових картах та сліпій вірі. Де ла Коса був практиком, майстром картографії з Кантабрії. Коли екіпаж «Санта-Марії» почав виявляти ознаки бунту, боячись нескінченної водяної пустелі, саме авторитет Хуана серед матросів став тим якорем, що втримав експедицію від фатального розвороту. 🧭 🌪️ Трагедія Різдвяної ночі У ніч на Різдво 1492 року «Санта-Марія» сіла на рифи біля берегів Гаїті. Колумб у своїх щоденниках звинуватив у цьому де ла Косу, намагаючись зняти з себе відповідальність за втрату флагмана. Проте історичні документи свідчать про інше: поки Адмірал спав, кораблем керував недосвідчений юнга, призначений за його наказом. Саме Хуан де ла Коса, ризикуючи життям у бурхливій воді, організував евакуацію екіпажу та вантажу на «Нінью», фактично врятувавши експедицію від повного знищення на порозі відкриття. ⚓ 🎨 Перше дзеркало Нового Світу Справжній подвиг Хуана де ла Коси відбувся вже після повернення. У 1500 році він створив «Mappa Mundi» — найдавнішу карту світу, на якій вперше в історії людства з’явилися контури Америки. Це не було фантазією. Це був результат його власного досвіду семи подорожей до нових земель. На цій карті він залишив символічне послання: святий Христофор несе на плечах Христа через океан, обличчя якого дивно нагадує самого Колумба. Це була тонка іронія майстра, який розумів: Адмірал приніс віру, але він, Хуан, дав цій вірі координати. 📜 🏹 Смерть за межею карти Його життя закінчилося не в палацах, а в гущавині джунглів поблизу сучасної Картахени. У 1510 році під час чергової експедиції він потрапив у засідку індіанців. Його знайшли прив'язаним до дерева, прошитим десятками отруєних стріл. Хуан де ла Коса помер так само, як і жив — на передовій лінії між старим світом і невідомістю. Сьогодні ми пам'ятаємо імена кораблів, але забуваємо людину, яка ними володіла. Хуан де ла Коса залишився у тіні великого Колумба, але саме його компас та його холоднокровність проклали шлях, яким пізніше пройшла вся європейська історія. 🌍🕯️

Мені нецікаве все це історичне лайно, причини, чому путін почав це. Все це, про що він говорить американцям. Щоб закінчити цю війну мені не потрібне це історичне лайно, — Зеленський про псевдоісторичні лекції путіна. ▪️Я знаю росію набагато краще, ніж путін знає Україну. Для мене важливіше інше — швидше закінчити війну; ▪️Я не думаю про те, щоб убити путіна. Це не зупинить війну; ▪️Навіть якщо мене не стане — це не зламає Україну; ▪️Ніхто в Україні не підтримає здачу територій, тому що десятки тисяч українців загинули, захищаючи цю землю; ▪️ рф хоче виборів в Україні, щоб усунути мене. Якщо буде 2 місяці перемир'я — я підніму питання про вибори. Люди не хочуть їх проводити під час війни; ▪️Я роблю помилки, як і будь-хто, хто намагається щось робити. В Україні говорять про проблему корупції, але це підтверджує, що ми з нею боремося.

#історія #події Береза Картузька: Коли зіткнулися два світи на руїнах імперій ⚔️ 14 лютого 1919 року в районі білоруського містечка Береза Картузька пролунали перші постріли, що ознаменували початок польсько-радянської війни. Цей конфлікт не просто перекроїв карту Європи, а й став вирішальним для майбутнього української державності. 🧭 Сутичка за "Східні креси" 🛡️ Після завершення Першої світової війни та розпаду Російської імперії утворився вакуум влади. Польща, щойно відродивши незалежність, прагнула відновити свої історичні кордони. Тим часом більшовицька росія марила "світовою революцією", плануючи пронести червоний прапор через Варшаву аж до Берліна. Зустріч була неминучою. 🚩 У цей день польські частини під командуванням капітана Міцкевича атакували підрозділи червоної армії. Це не було оголошенням війни в класичному розумінні — це був хаотичний початок грандіозного протистояння між західною демократією та агресивною тоталітарною ідеологією. 💣 Український фактор та втрачений шанс 🇺🇦 Для України ця війна була трагічною та сповненою надій водночас. З одного боку, ми мали УНР, яка згодом укладе союз із Польщею (Варшавський договір Пілсудського-Петлюри), щоб разом боротися проти більшовиків. З іншого — саме результат цієї війни (Ризький мир 1921 року) розділив українські землі між Польщею та радянським союзом, поставивши хрест на незалежності України на довгі десятиліття. 😔 Урок історії 🥂 Події під Березою Картузькою нагадують нам: там, де закінчується дипломатія і починається вакуум безпеки, завжди приходить війна. Історія вчить, що апетити москви на західному напрямку ніколи не обмежувалися власними кордонами, а стійкість сусідів — єдина запорука миру. 🥂✨