#свята
напишіть статтю про:
2 листопада Українська церква вшановує святих мучеників Ахіндіна, Пегасія, Анемподиста та інших сім тисяч мучеників, які загинули за віру в Христа у 4 столітті за правління перського царя Сапора II. Ці святі були придворними правителя, які таємно сповідували християнство в часи жорстоких переслідувань. Коли цар дізнався про їхню віру, він намагався примусити їх відректися, але зазнав насмішок та чудес, пов'язаних із непохитністю мучеників у вірі.

Серед мучеників були найвірніші слуги царя, які піддавалися жорстоким катуванням: били, кидали у вогонь і воду, обпалювали, вішали на гаки, палили смолою, але жоден із них не відрікся від Христа. За переказами, навіть сам цар, богохульствуючи, раптово онімів і був звільнений від німоти молитвою Ахіндіна. Багато язичників, вражені їхнім духом, навернулися до християнства.

Свято 2 листопада має глибокий духовний зміст і нагадує про силу віри, стійкість перед випробуваннями, а також про важливість уникати зла у думках і вчинках. У цей день віруючі моляться святим мученикам, просячи їхнього заступництва і підтримки, особливо у труднощах та випробуваннях.

Таким чином, це церковне свято є днем пам’яті та вшанування мужності й віри святих, які не зламалися навіть перед обличчям смерті, захищаючи християнську віру у важкі часи переслідувань.

Цей Листòпад надовго. Лиш вчора
приблудився до мого порогу.
Глипнув скоса. Сховав у комору
жовте листя. Не стало нічого...
Лиш гіляки в німому благанні
ще просили у нього тепла.
І метелик, напевно останній,
заховався у кутику скла.
Я стрічала. Авжеж, готувалась.
Теплий чай і пиріг із грушòк.
Як кокетка, з-під вій усміхалась,
щебетала, як краща з пташок.
Одяглась у сукенку з каймою,
на зап'ястях -- парфум полинý.
Пригощала. Цвіла, як весною...
І на руки вмостилась йому.
Подобрів. Навіть ледь усміхнувся.
Заспокоїв вітри. Сьорбнув чаю.
Скинув шарф і пальто, перевзувся.
І, як кіт, засопів... Я не знаю
як тепер його звідти спровадить.
Він надовго, мабýть, примостився.
Мені осінь казала, він -- зрадить.
Ризикну.
Не дарма ж приблудився...)))


Людмила Галінська

🇺🇸 Американська тренерка зізналася у допомозі від штучного інтелекту

Головна тренерка жіночого футбольного клубу «Seattle Reign» Лора Гарві шокувала спортивну спільноту, зізнавшись у використанні штучного інтелекту для прийняття тактичних рішень. Про це повідомляє «Главком» .

Під час запису «Soccerish Podcast» наставниця зазначила, що консультації з ChatGPT вплинули на вибір ігрової схеми команди у поточному сезоні. Гарві, яка керує командою з 2021 року, розповіла, що її експерименти призвели до впровадження нетипової для неї схеми з п'ятьма захисницями. За словами англійської фахівчині, вона ввела запит, щоб дізнатися, яку формацію найкраще використовувати проти конкретних суперників у NWSL.
#world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#музика
Нова музична підбірка
Теплі треки, що заряджають на настрій і затишок.
Ідеально під поїздку, прогулянку або вечір з кавою ☕️

🎵 Український поп, ліричні біти, трошки драйву й осені в кожному акорді.
🔗 https://youtu.be/841_QZPIxTo

Всесвітній день екології
Всесвітній день екології (World Ecology Day) або Всесвітній день охорони навколишнього середовища, що відзначається 1 листопада, – це день, присвячений визнанню складних взаємовідносин людини з навколишнім середовищем. Він нагадує про важливість збереження балансу між економічним розвитком і збереженням навколишнього середовища.

Суть Всесвітнього дня екології
Відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища зумовлене необхідністю визнати роль екології як наукової дисципліни. Вона підкреслює важливість розуміння взаємозв’язків між живими істотами і навколишнім середовищем. Екологія прагне зрозуміти, як організми впливають на біотичні (живі) та абіотичні (неживі) компоненти свого середовища і самі зазнають впливу від них. З огляду на зростаючий вплив людини на навколишнє середовище, вивчення екології стало як ніколи актуальним. Вона дає уявлення про складні взаємозв’язки в екосистемах і пропонує рішення нагальних екологічних проблем.


Глобальна перспектива
Світові лідери визнали важливість екології у прийнятті глобальних рішень. Цілі сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй та Паризька кліматична угода є свідченням цього глобального зобов’язання. Ці цілі спрямовані на захист планети та забезпечення процвітання для всіх. Досягнення цих цілей вимагає колективних зусиль від урядів, приватного сектору, громадянського суспільства та кожної людини.

Як ми можемо зробити свій внесок?
Зменшуй, використовуй повторно, переробляй
Переробка пластику економить вдвічі більше енергії, ніж його спалювання. Проте у США переробляється лише близько 23% пластикових пляшок.Алюмінієві бляшанки, які є предметом №1 у переробці, складають менше 1% американських відходів. Перероблена бляшанка, як правило, повторно використовується протягом 60 днів.
Скляна тара може бути перероблена і повернута на полиці магазинів всього за 30 днів, але розкладається на звалищі близько 4 000 років.
Використовуйте багаторазову пляшку для води
Американці купують майже 50 мільярдів пляшок води щороку. Використовуючи багаторазову пляшку, ви можете заощадити в середньому 156 пластикових пляшок щороку.
Купуйте місцеві товари
Товари часто долають великі відстані, перш ніж потрапляють до споживачів. Підтримка місцевих ринків та бізнесу зменшує енергію, необхідну для транспортування.
Їжте більше зелені та менше м’яса
Велика рогата худоба залишає великий водний слід. Споживаючи більше фруктів та овочів і зменшуючи споживання м’яса, ми можемо зберегти ресурси. Ініціативи на кшталт “Пісного понеділка” можуть стати чудовим початком. 1
Всесвітній день екології нагадує про нашу відповідальність перед довкіллям. Вносячи невеликі зміни у своє повсякденне життя, ми можемо зробити свій внесок у здоров’я планети. Давайте відсвяткуємо цей день, замислившись над своїми звичками і зробивши усвідомлений вибір для охорони навколишнього середовища, заради майбутнього.

В магічну ніч навіть усі монстри встигли приділити увагу головному — смачному✨
Перевір, чи в тебе всі баночки на поличці, бо сьогодні саме час поповнити запаси 👀

🎃 У нас діє акція до Геловіну:
–30% на класичну гранолу
–20% на протеїнову та колагенову
–20% на шоколадки з пішманьє
–до –40% на набори граноли

Тільки сьогодні — далі буде страшно без знижок💀

А тепер про приємне: роби замовлення за посиланням https://letyshops.com/ua/winwin?ww=29282593 та отримай кешбек понад 6% на усі замовлення Gregory mill 🎁

Щоб замовити гранолу переходьте за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/gmAUEL Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити!

Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!

#гранула #подарунковібокси #зробленовукраїні #українськийбренд #безцукру #здоровехарчування #правельнехарчування #рекомендуємо #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #корисно #їжа #перекус #шопінг #подарунок #покупки #купити #магазин #товар #онлайн #акція #акция

#поезія
Ти ідеш по життю і весь час збираєш зірки в мішок.
Ті зірки, що упали і небо твоє зробили темнішим.
Рік за роком, зима за зимою, за кроком крок,
Треба йти, все одно, навіть знаючи, що зірок стане експоненційно більше.

І мішок той важкий і болючий, і мішок той тягне тебе донизу,
І ти хочеш його лишити, наче від того щось зміниться принципово.
А з небес на тебе дивились предки й знайомі з волоссям, давно сизим.
Шепотіли тобі на вухо: Схаменися, це ж крила, а не окови.

А тобі, нерозумній дитині, ніяких пояснень не досить,
Бо у тебе одне запитання: ЧОМУ? І у горлі великий комок.
Так ми всі й живемо. Хтось везе на візку, хтось за пазухою зірки свої носить,
Поки збагнеш, що це захист та оберіг, яких іще не було – мішок уже наскрізь від сліз промок.

Тетяна Удод

#архів
Іграшки всередині шоколадних яєць, 1972 рік.
Ідею запровадив швейцарський дизайнер Генрі Рот, помістивши маленьку іграшку всередину "Кіндер Сюрприза".

Цю красуню звуть Шоколадка)

Натрапила на текст Ірини Говорухи.

Її допис.
Та мої міркування з цього приводу.

Вже який рік лякає наближення зими. Варто подумати про морози, темні коридори та фойє, вулиці з гучними генераторами, холодну електричну плиту, флісові бобки, одягнені одна поверх іншої, застуди, обстріли, як враз розбиває параліч. У животі з’являється гиря, чи, може, то змія вкладається у свій щільний клубок. Тому біжу до шухляд та лічу павербанки: «один, два, три», плету з мохеру …надцятий светр, виставляю в ряд ліхтарики та флакон з сиропом «Нурофен». На черговому колі згадую чиюсь слушну думку: «Коли настають холоди, я постійно думаю про тих, хто спить просто неба», – і соромлюсь своєї паніки та слабосилля. Затим постає перед очима покійна прабаба Устя з її: «Коли-не-коли поглядай не лише на тих, хто живе краще, а й на тих, кому в рази гірше, ніж тобі».

Сто років тому знімала житло в панельному, наскрізь промерзлому будинку та ще й на першому поверсі. У ньому підлога «гуляла» і здавалося, ще крок – і провалюся в підвал, де зимують щурі та миші. Замість чавунних батарей – крихітні радіатори. Стіни леденіли, з вікон намітало, чайник закипав і враз перетворювався на сталактит. Завше застуджений ніс на ладан дихав. Мені тоді здавалося, що зазнала найбільшого лиха, адже бідна-нещасна сплю в шапці й лягаю в ліжко мало не в повстяниках. Сьогодні усвідомлюю, що минулі драми в порівнянні з сьогоднішніми – сміхота.

Моя бабуся ходила за хмизом у ліс без нижньої білизни, бо такої розкоші під час Другої світової несила було й уявити. Йшла по морозу в самій спідниці й час від часу провалювалася по пояс у сніг. Моя мама-першокласниця колись пішла під лід і ледве не загинула. Дітлахам подобалося бігати щойно підмерзлим ставком, лід якого вгинався, і вигукувати: «Гиня-гиня». Під час чергової «гині», чкурнула під воду у ватяному пальто разом з підручниками, щоденником, зошитами в косу лінію.

Щозими в хаті мого батька +14. У Маріуполі в березні 2022 року було +3. Стільки ж було в Чернігові, Ягідному, Гостомелі, Бородянці, Андріївці, Бучі та Ірпені. В сотні сіл та селищ. Тож в голові й досі лунають голоси:

– Гріла руки у воді, в якій варилася картопля…

– Дитя так тремтіло, що коли її взувала, не могла натягнути чобіток, ніжка ходила ходуном. Інше постійно трималося за щоку й бідкалось: "Боюся, що поганий дядько стрілятиме прямо в рот".

– Як же холодно в харківському метро уночі. Мене так лихоманило, що дрібна, як пташка, бабуся, накрила мене своїм халатом.

– Перебуваючи в окупації, примудрилася помити голову. Зігріла на багатті трохи води, так-сяк спінила шампунь, висушила на вулиці при п’яти градусах…

Попереду четверта зима. Ми загартовані, обізнані, в термобілизні. У кожного другого – генератор, буржуйка, спальний мішок. У шафках – хлібці, сухарі, галети, консерви, солене сало, мед, сірники та свічки. Так, у мене в животі спить змія, але я вже адаптувалася до її яду. А ще до темряви, бубоніння генераторів, холодної та незатишної спальні. От тільки до війни пристосуватися не можу, бо як призвичаїтися до смерті, коли маємо найдорожче – життя?

© Ірина Говоруха

Ще в чотирнадцятому, коли втекли з Донбасу, а добрі люди з усього білого світу зібрали нам грошей на хату, шукала таке житло, щоб був водовід й колодязь, газове опалення та пічне, щоб на одному обійсті були хата та окремий гостьовий будиночок, й підвал щоб був, обовʼязково вхідний, не під хатою.

Щоб поруч були школа. Та поліклиника.
Щоб якийсь транспорт був в зоні доступу.

В кінці 2021 я вже підготувала ящиками сірники, свічки, пігулки сухого спирту, газовий таганок з балончиками, ємності для води, які одразу ж наповнила водою.

Трохи пізніше придбала турбопіч дровʼяну, дві машини дров, безліч якихось ліхтариків, павербанків, світильників з світильничками.

Аби була ціла хата…
То й перезимуємо.
Скількі потрібно буде зим перезимувати, стільки й зимуватимемо.

Невсеремось!