• 👶 У зіркового Неймара – поповнення в родині!

    💖 Бразильський футболіст став татом учетверте – на світ з’явилася його донечка Мел. Це вже друга дитина від його коханої Бруни Бьянкарді.

    📸 Пара поділилася зворушливими світлинами з пологового будинку та залишила тепле послання:

    "Наша Мел прийшла, щоб зробити наше життя ще солодшим! Ласкаво просимо, донечко! Нехай Бог благословить твоє життя і захистить тебе від усього злого", – написав Неймар.
    #World_Football #Ukrainian_football #European_football
    #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    👶 У зіркового Неймара – поповнення в родині! 💖 Бразильський футболіст став татом учетверте – на світ з’явилася його донечка Мел. Це вже друга дитина від його коханої Бруни Бьянкарді. 📸 Пара поділилася зворушливими світлинами з пологового будинку та залишила тепле послання: "Наша Мел прийшла, щоб зробити наше життя ще солодшим! Ласкаво просимо, донечко! Нехай Бог благословить твоє життя і захистить тебе від усього злого", – написав Неймар. #World_Football #Ukrainian_football #European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    206views
  • Спати вляглася о другій ночеру.
    Втім, для мене це суцільний норм!:)

    От піднятися о четвертій, то вже не норм!:)
    Але ж якщо хочеться, воно ж гірше, ніж болить?:)

    То за двадцять до пʼятої ми з кумасею на її автівці вже стирчали як слива в дупі на розі на Котельву!:)

    Зустрічали новеньких курочок!:)
    Та ще одній сусідці півника купували!:)

    А як можна було не зірватися з місця, як скаженій собаці з ланцюга, якщо зʼясувалося, що в тій партії курочок, що в мене вже несуть блакитні та зелені яйця, є такі, що несуть червоні???:)

    Правда, коли нам Валентина, куряча володарка тих птахів в лантухи пхала, сказала щось типу:
    - Ааааа ххххххто його зна?:)
    Ну, то таке?:)))

    Курки вже куплені!:)
    Додому приперачені!:)
    Годовані, поєні!:)

    Тепер можна ж ще й доспати, авжеж?:)))

    Свою бабу Надю про тих, кому й яким саме нема спокою, я цитувати не буду, так?:)))
    Спати вляглася о другій ночеру. Втім, для мене це суцільний норм!:) От піднятися о четвертій, то вже не норм!:) Але ж якщо хочеться, воно ж гірше, ніж болить?:) То за двадцять до пʼятої ми з кумасею на її автівці вже стирчали як слива в дупі на розі на Котельву!:) Зустрічали новеньких курочок!:) Та ще одній сусідці півника купували!:) А як можна було не зірватися з місця, як скаженій собаці з ланцюга, якщо зʼясувалося, що в тій партії курочок, що в мене вже несуть блакитні та зелені яйця, є такі, що несуть червоні???:) Правда, коли нам Валентина, куряча володарка тих птахів в лантухи пхала, сказала щось типу: - Ааааа ххххххто його зна?:) Ну, то таке?:))) Курки вже куплені!:) Додому приперачені!:) Годовані, поєні!:) Тепер можна ж ще й доспати, авжеж?:))) Свою бабу Надю про тих, кому й яким саме нема спокою, я цитувати не буду, так?:)))
    16views
  • #особистості
    13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський.

    Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому.

    Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді.

    У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто.

    Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта».

    Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції.

    Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму.

    Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання.

    3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі.

    У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає.

    2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна.

    Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги».

    20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ.

    🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.
    #особистості 13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський. Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому. Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді. У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто. Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта». Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції. Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму. Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання. 3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі. У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає. 2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна. Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ. 🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.
    Like
    1
    20views
  • Державний порт «Чорноморськ» домовився про перевалку з колишнім партнером росіян за ціною вчетверо нижчою за ринкову, - ЗМІ
    Як пише видання, директор ДП Морський торговельний порт «Чорноморськ» В’ячеслав Безрук підписав меморандум на перевалку з компанією «Гранола», власники якої – родина Коваленків – ще до літа 2022 року заробляли на поставках російського вугілля.
    За інформацією ЗМІ ставка перевалки офіційно приховується: за даними джерел у галузі, вона складе у чотири рази менше, ніж ринковий показник – а саме, 2,5 долари за тонну, тоді як найбільші учасники ринку, такі як Рісойл, ТБТ и ІЗТ перевалюють вантажі за ставкою 10 доларів за тонну, - повідомляють ЗМІ.
    Як повідомлялось, НАБУ вже розслідувало і передало до суду справу про аналогічну сферу, до якої був причетний попередній директор порту «Чорноморськ», але чиновники продовжують діяти за тими ж схемами, незважаючи на те, що узгоджений меморандум загрожує втратами для держави на мільярди гривень.
    Державний порт «Чорноморськ» домовився про перевалку з колишнім партнером росіян за ціною вчетверо нижчою за ринкову, - ЗМІ Як пише видання, директор ДП Морський торговельний порт «Чорноморськ» В’ячеслав Безрук підписав меморандум на перевалку з компанією «Гранола», власники якої – родина Коваленків – ще до літа 2022 року заробляли на поставках російського вугілля. За інформацією ЗМІ ставка перевалки офіційно приховується: за даними джерел у галузі, вона складе у чотири рази менше, ніж ринковий показник – а саме, 2,5 долари за тонну, тоді як найбільші учасники ринку, такі як Рісойл, ТБТ и ІЗТ перевалюють вантажі за ставкою 10 доларів за тонну, - повідомляють ЗМІ. Як повідомлялось, НАБУ вже розслідувало і передало до суду справу про аналогічну сферу, до якої був причетний попередній директор порту «Чорноморськ», але чиновники продовжують діяти за тими ж схемами, незважаючи на те, що узгоджений меморандум загрожує втратами для держави на мільярди гривень.
    61views
  • Вдень 6 липня вдарили по Костянтинівці , четверо людей загинули, ще одна людина поранена. Про це повідомив начальник Костянтинівської МВА Сергій Горбунов.

    Фото: Сергій Горбунов
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    Вдень 6 липня вдарили по Костянтинівці , четверо людей загинули, ще одна людина поранена. Про це повідомив начальник Костянтинівської МВА Сергій Горбунов. Фото: Сергій Горбунов #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    70views
  • 13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський.

    Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому.

    Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді.

    У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто.

    Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта».

    Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції.

    Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму.

    Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання.

    3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі.

    У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає.

    2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна.

    Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги».

    20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ.

    🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.

    13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський. Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому. Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді. У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто. Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта». Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції. Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму. Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання. 3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі. У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає. 2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна. Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ. 🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.
    Like
    1
    15views
  • 👀 Обстановка в Києві під час обстрілу: мешканці помітили чоловіка, який ліг у вирву біля багатоповерхівки й почав співати, – місцеві ЗМІ
    Коротко про нашу менталку на четвертий рік війни…
    👀 Обстановка в Києві під час обстрілу: мешканці помітили чоловіка, який ліг у вирву біля багатоповерхівки й почав співати, – місцеві ЗМІ Коротко про нашу менталку на четвертий рік війни…
    137views 8Plays
  • 🥺 Даяна Ястремська поступилася у 1/16 фіналу Вімблдону та залишила турнір

    ⚽️ У третьому колі Вімблдону суперницею українки була іспанка Джессіка Бузас Манейро.

    😥 У першому сеті Ястремська поступилася суперниці 1:6. У другій партії Даяна відігралася, але дотиснути іспанку не зуміла.

    🇪🇸 Джессіка Бузас Манейро – 🇺🇦 Даяна Ястремська 2:1 (6:1, 2:6, 6:3)

    ❌ Даяна Ястремська не зуміла пробитися в четверте коло Вімблдону, зупинившись на стадії 1/16 фіналу.
    #теніс_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🥺 Даяна Ястремська поступилася у 1/16 фіналу Вімблдону та залишила турнір ⚽️ У третьому колі Вімблдону суперницею українки була іспанка Джессіка Бузас Манейро. 😥 У першому сеті Ястремська поступилася суперниці 1:6. У другій партії Даяна відігралася, але дотиснути іспанку не зуміла. 🇪🇸 Джессіка Бузас Манейро – 🇺🇦 Даяна Ястремська 2:1 (6:1, 2:6, 6:3) ❌ Даяна Ястремська не зуміла пробитися в четверте коло Вімблдону, зупинившись на стадії 1/16 фіналу. #теніс_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    78views
  • Скільки слів
    Ще треба написати?
    Скільки молитОв
    Дістати небу?
    Діточок ще
    Скільки поховати?
    Матерів роздерти
    Скільки треба?
    Ця війна
    Така всім до вподоби!
    Гроші пахнуть,
    Та не пахнуть квіти...
    В липні спека
    Хлопцям спалить ноги.
    Рік четвертий...
    Вбиті...
    Звіти...
    Вбиті...

    🖋️Свєта Винограденко.
    Скільки слів Ще треба написати? Скільки молитОв Дістати небу? Діточок ще Скільки поховати? Матерів роздерти Скільки треба? Ця війна Така всім до вподоби! Гроші пахнуть, Та не пахнуть квіти... В липні спека Хлопцям спалить ноги. Рік четвертий... Вбиті... Звіти... Вбиті... 🖋️Свєта Винограденко.
    43views
  • 😭 У Чернівцях 26 постраждалих і двоє загиблих після ракетного удару, — ОВА

    Очільник області Руслан Запаранюк повідомив, що серед загиблих — 26-річна Діана Кравченко, завідувачка аптеки, та 43-річний Святослав Лазаренко зі Снятинської міськради.

    Семеро постраждалих перебувають у лікарні, троє — у важкому стані. Четверо вже перенесли операції.

    Одна з жертв загинула в будинку під час вибуху, інша — в автівці, в яку влучив уламок ракети на головній вулиці міста.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    😭 У Чернівцях 26 постраждалих і двоє загиблих після ракетного удару, — ОВА Очільник області Руслан Запаранюк повідомив, що серед загиблих — 26-річна Діана Кравченко, завідувачка аптеки, та 43-річний Святослав Лазаренко зі Снятинської міськради. Семеро постраждалих перебувають у лікарні, троє — у важкому стані. Четверо вже перенесли операції. Одна з жертв загинула в будинку під час вибуху, інша — в автівці, в яку влучив уламок ракети на головній вулиці міста. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    82views
More Results