⚡️🗣 У публічному просторі – ви зобовʼязані розмовляти лише державною мовою, – заявила мовна омбудсманка Івановська. Навіть на роботі й у неформальних розмовах – про котів чи собак – слід говорити українською, адже це вже публічний простір. https://t.me/Ukraineaboveallelse

ВЕЛИКІ ВТЕЧІ. МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА: ВТЕЧА ІЗ «ЗОЛОТОЇ КЛІТКИ» ЗАРАДИ УКРАЇНИ 🎭🕊️ Марія Заньковецька — перша народна артистка України та символ національного театру. Народилася вона у 1854 році в родині збіднілих дворян. Тодішня патріархальна система та імперські закони фактично позбавляли жінку права вибору: вона була обмежена у волі соціальним статусом та шлюбними зобов'язаннями. Для дворянки сцена вважалася «ганебним ремеслом», а вихід за межі родинного кола без дозволу батька чи чоловіка — справжнім злочином проти моралі. Пастка: Обіцянка, що стала тюрмою Марія вийшла заміж за офіцера Хлистова. Чоловік пообіцяв: «Я не заборонятиму тобі співати й грати». Але щойно вони переїхали до фортеці в Бендерах, обіцянка розчинилася. Їй заборонили сцену, коло спілкування та творчість. Її життя перетворилося на «гарну в’язницю», де головним обов'язком було бути лише тінню свого чоловіка. Епізод втечі: Лист, що спалив мости Втеча Марії була не через таємний лаз у стіні, а через неймовірний акт непокори. Коли видатний Марко Кропивницький запросив її до своєї трупи, вона поставила чоловіка перед фактом. Він вимагав письмової згоди її батька — суворого дворянина, який вважав акторство ганьбою. Марія зробила крок у прірву: вона втекла з дому чоловіка у 1882 році, залишивши розкіш, статки та «добре ім'я» в очах тогочасного суспільства. Вона взяла псевдонім Заньковецька — на честь рідного села Заньки, від якого її фактично відреклися рідні за цей «сором». Це був розрив із минулим життям заради права бути українською акторкою. Зі спогадів акторки: «Коли я вперше вийшла на сцену, я відчула, що нарешті втекла з полону. Це була не просто роль — це було моє звільнення. Я знала, що за спиною — спалені мости, але попереду була ціла Україна». Заньковецька довела, що найважча втеча — це втеча від стереотипів та чужих очікувань. Вона стала першою народною артисткою України, жінкою, якій сам Чайковський подарував вінок із написом: «Марії Заньковецькій — безсмертній від смертного». Заради права грати українською мовою в часи жорстких заборон вона пожертвувала особистим спокоєм та визнанням родини. Але натомість вона здобула любов мільйонів і стала символом української жінки, яку неможливо втримати в жодній «золотій клітці». #fblifestyle #fblifestylechallenge #ВеликіВтечі #МаріяЗаньковецька #УкраїнськийТеатр #ІсторіяУкраїни #Воля #Нескорені

#історія #постаті Він був одним із тих, хто відкрив українську душу світові, причому робив це з такою витонченістю, що навіть імперський петербург не зміг встояти. 27 січня народився Євген Гребінка — людина, яка подарувала нам незабутні байки, а світу — один із найвідоміших романсів усіх часів. ✍️ Майстер слова та «хрещений батько» Кобзаря: Феномен Євгена Гребінки Гребінка був справжнім культурним мостом. Народившись на Полтавщині, він зумів стати помітною постаттю в літературних колах столиці імперії, але ніколи не забував, чий він син. Його приказки стали справжнім проривом: він довів, що українська мова здатна бути гострою, сатиричною та глибоко філософською одночасно. Його байки — це не просто повчальні історії про тварин, а тонке дзеркало суспільства, яке залишається актуальним і сьогодні. 🦊📜 Проте найбільший подвиг Гребінки перед українською культурою — це його роль у житті Тараса Шевченка. Саме Гребінка був серед тих, хто сприяв викупу Кобзаря з кріпацтва, і саме він допоміг видати перший «Кобзар» у 1840 році. Без підтримки та енергії Євгена Павловича історія української літератури могла б піти зовсім іншим, куди сумнішим шляхом. 🤝🇺🇦 А як щодо «Очі чорні»? Цей всесвітньо відомий романс, який багато хто помилково вважає «циганським» або «народним», насправді написаний Гребінкою. Він присвятив ці палкі рядки своїй майбутній дружині, Марії Ростенберг. Так український письменник створив текст, що став гімном кохання для багатьох поколінь на різних континентах. 🕯️🖤 Гребінка прожив коротке життя — всього 36 років, — але встиг зробити стільки, скільки іншим не під силу за століття. Він залишив по собі образ справжнього українського інтелігента: освіченого, дотепного і безмежно відданого своїй землі. 🕊️📚

Від вересня 1946 до січня 1947 року у гірському масиві Хрещата у Західних Бескидах, функціонувала найбільша криївка-шпиталь УПА. 23 січня 1947 року польським військам вдалося відшукати криївку-шпиталь. Три лікарі, три санітарки та шість поранених вояків трималися в обложеній криївці цілу добу. Одинадцятеро оборонців останніми набоями повбивали себе, а дванадцятий повстанець спалив документи та підірвав шпиталь гранатою, аби ніщо не потрапило ворогові до рук. У шпиталі були лікар «Рат», його дружина «Дора», помічник лікаря «Орест», санітарки «Пчілка» і «Калина», санітар «Арпад» та хворі, референт СБ «Гуцул», командир боївки «Мірник», стрільці з сотня «Бродича» «Сметана», «Лук», «Кавка», «Дружба», «Жук», з боївки «Шугая» — «Когут» та кілька бійців з сотні «Хріна». У 2006 році побратими загиблих у глухому безлюдному масиві, де в навколишній місцевості на відстані 5-6 км не має жодної людської оселі, встановили бетонний обеліск у вигляді хреста із стилізованим тризубом і двомовним текстом українською й польською мовами: «Тут, на горі Хрищатій, спочивають вояки УПА, полягли 23.01.1947 р. в бою з відділом ПВ в обороні підпільної лікарні. Вічна пам'ять. Друзі по зброї. Хрищата. 2006 р.». Поруч було встановлено 7 маленьких безтекстових хрестів. У 2009 році, напередодні Воскресіння Христового, невідомі особи вчинили акт вандалізму щодо дуже скромного за формою увічнення місця загибелі поранених і хворих вояків УПА та медичного персоналу криївки-шпиталю на Хрещатій. @УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting

#історія #постаті Вейн Гретцкі: Великий українець на канадському льоду 🏒 26 січня 1961 року народився чоловік, якого в хокейному світі називають просто — "The Great One" (Великий). Вейн Гретцкі не просто грав у хокей, він змінив його геометрію, фізику та сприйняття. І хоча він народився в канадському Брентфорді, його коріння міцно вросли в українську та білоруську землю. 🇨🇦🇺🇦 Козацький характер на ковзанах Його дідусь, Терентій Гретцький, народився на Берестейщині (етнічні українські землі, що зараз у складі Білорусі). У сім’ї розмовляли українською, а сам Вейн згадував, що бабуся Марія готувала традиційні страви та співала йому пісень. Можливо, саме ця вперта "хутірська" вдача допомогла худорлявому хлопцю, який не мав атлетичної статури, домінувати в лізі "гладіаторів". Статистика, що межує з магією Гретцкі тримає 61 рекорд НХЛ. Найбільш вражаючий із них — кількість набраних очок. Навіть якби він не забив жодного голу за всю кар'єру, він все одно залишався б найкращим бомбардиром в історії лише завдяки своїм результативним передачам. Він бачив гру так, ніби дивився на неї зверху, передбачаючи рух шайби за кілька секунд до того, як вона там опинялася. 🥅 Номер 99: Символ епохи Його номер став настільки легендарним, що НХЛ вивела його з обігу в усій лізі — таку честь не отримував жоден гравець до нього. Поза льодом Вейн залишався джентльменом, ставши обличчям хокею, яке полюбив увесь світ, від Каліфорнії до Києва. 🌟 Позиція щодо України Вейн Гретцкі ніколи не цурався свого походження. Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році він був одним із перших світових зірок спорту, хто закликав до повної ізоляції російських команд від міжнародних змагань. "Ми не можемо дозволити їм грати, поки в Україні вбивають людей", — заявив він, довівши, що "Великий" він не лише в спорті, а й у вчинках. ✊

«В Одесі досі багато «ждунів», рф вкладає мільярди в пропаганду. Україна виграє інформаційну війну лише тоді, коли 99% одеситів визнає Бандеру видатною українською постаттю», – заявив журналіст Андріюк. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події Гуцульська Республіка: як Ясіня «показала характер» іспанським... ой, австро-угорським спадкам 🏔️🇺🇦 ​23 січня 1919 року в засніженому селищі Ясіня відбулася подія, яка доводить: для справжнього державотворення не потрібні палаци, достатньо волі, гуцульського впертості та чіткого усвідомлення, де твій дім. Народна Рада Гуцульської Республіки офіційно проголосила прагнення до злуки з Великою Україною — Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР). 🤝📜 ​Поки світові лідери в Парижі перекроювали карту після Першої світової, гуцули вирішили не чекати ласки від долі. Усе почалося з того, що місцеві мешканці, повернувшись із фронтів, не надто зраділи перспективам залишатися під угорською владою. Озброївшись чим було і натхненням Степана Клочурака, вони вигнали угорську залогу та створили власну державу. 🤠💪 ​Що варто знати про цей феномен: ​Дипломатія на лижах: Представники республіки брали участь у засіданнях Української Національної Ради у Станиславові (Івано-Франківську). Вони не просто просили допомоги, а заявляли про себе як про частину єдиного організму. 🎿🏛️ ​Військова хватка: Гуцульське військо (Гуцульська народна оборона) не лише тримало порядок у Ясіні, а й намагалося звільнити від угорців сусідній Сигіт. Масштаби, можливо, були локальними, але амбіції — загальнонаціональними. 🗡️🏔️ ​Символізм: Прапор республіки був синьо-жовтим, а мова — українською. У той час, коли великі імперії розсипалися в прах, у самому серці Карпат люди точно знали, хто вони і з ким хочуть бути. 🇺🇦✨ ​Гуцульська Республіка проіснувала до літа 1919 року, поки її не окупували румунські війська. Проте цей короткий спалах державності став одним із найяскравіших доказів того, що соборність України — це не вигадка кабінетних політиків, а щире бажання людей, навіть у найвіддаленіших гірських селах. 🌲🏠 ​Ця історія — чудовий приклад того, що коли народ має хребет, він здатен створити власну реальність навіть посеред геополітичного хаосу. Іронічно, але маленька Ясіня в той момент виглядала значно суб'єктнішою за багато тогочасних європейських урядів. ✊🛰️ https://youtu.be/cTp4LEXDZqQ?si=3Q8l2Ajz3nOtiSyW

1937 рік: «Українці починають уникати української мови і навіть віддають своїх дітей до російської школи… В установах скрізь фігурує мова російська, бо начальство українською не розуміє й не бажає розуміти. Селян, які потрапляють до армії, перенавчають по-російськи. На людей, що розмовляють українською мовою, зизом дивляться, звуть їх петлюрівцями й націоналістами, дають приписи спецчастині поцікавитися такими типами». Одна українка-вчителька на питання, чому вона віддала дочку до російської школи, відповіла: «Взагалі Україна й українська мова - це зараз дуже проблематично. Ви ж бачите, як починаються гоніння на українців. А я не хочу калічити дитину. Досить уже, що на нас усі тикають пальцями» …До чого тепер доходить страх виявити свою українську національність, просто до смішного. Лікар Кудрицька (родичка лікаря Кудрицького по процесу СВУ) розповідає, що в них у сімʼї спалили майже всі українські книжки, заборонили дітям розмовляти українською мовою, а багато хто із знайомих хочуть перевести дітей до російської школи, щоб хоч якось життя зберегти» (З оперативної інформації НКВС УРСР про українську інтелігенцію, підслухані і записані розмови. Балакали Пікуль, Бойко Ніна, Терниченко, Дробот, Лисенко Остап, Матушевські та інші) Згодом нащадки цих заляканих людей скажуть: «А у нас дома всєгда на русском говорілі, мнє так прівичнєй». Взагалі я випадково натрапила на книгу Василя Даниленка «Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таблоів до еміграції». Вона складається з біографії Ізидори Косач-Борисової, її власних мемуарів та оперативної інформації НКВС. У спогадах Ізидора розповідає про свій арешт і задушливу атмосферу, яка йому передувала: постійне відчуття загрози увʼязнення, яке пригнічує і виснажує. Нервова напруга сягала межі, коли арешти здебільшого проводились по ночах і втомлені люди замість спати, слухали, за ким прийшли на цей раз. «У 1937 р. в Україні було стільки арештів, що авта з НКВД по цілих ночах снували по всіх вулицях і возили арештованих». Хапали усіх підряд, люди зникали масово, міста і села охопила паніка. В архівах НКВС згадується безіменний художник, який сказав на якійсь із зустрічей: «Втомився дивитись, втомився розуміти, втомився думати. Боюся людей, боюся всього, власної тіні боюся. Сиджу вдома, варю манну кашу, і це називається в Союзі творчість. Всі задихаються, бо нема чим дихати». От що відбувається, коли приходить Москва і починає царювати. Ізидора змальовує жихливу картину існування підсоветської людини в першу чергу для іноземців, які відвідуючи радянський союз не розуміють реалій того життя за совєтів, дивуються, що з ними ніхто не хоче говорити. «Чужинці, навіть ті, що вміють бачити не тільки те, що їм там показують, все ж таки не можуть цілком зрозуміти й відчути, як живе й почувається підсоветська людина. Кожен чужинець із будь-якої більшої країни завжди свідомий того, що людські й громадянські права йому особисто застережені його державою, і йому важко зрозуміти почування безправної підсоветської людини, що повсякчас перебуває (роками!) під загрозою всякого насильства. В совєтському «раю» кожен знає, що він безправна істота, там ніхто ніколи не буває певен, що його безвинно не арештують. Навпаки, кожен знає, що його ні за що, ні про що можуть посадити у вʼязницю, катувати, навіть замучити на смерть, а що вже напевне - зруйнувати його родину, переслідувати членів його родини і т. д., і ніхто його не рятуватиме від того. На кожному кроці люди там відчувають приниження їх людської гідності. Бути обʼєктом переслідування, приниження людської гідності у важливих моментах, як і в дрібницях - це там така звичайна річ, як сон чи повітря». Дуже раджу до прочитання, правда, в магазинах її вже не знайти, але є начитана книга на ютюбі. #історіяліхтармайбутнього

19-річний сирота із Запорізької області отримав тюремний строк за коментарі в соцмережі by Олена Ахінько 18/01/2026 19-летний сирота из Запорожской области получил тюремный срок за комментарии в соцсети Жителя окупованого села визнали винним у закликах до тероризму та екстремізму Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив 19-річного жителя окупованої Запорізької області Віталія Трофимчука до 5 років та 6 місяців колонії загального режиму, пише «Медиазона». Його визнали винним у закликах до тероризму та екстремізму через коментарі в телеграмі. У судовому процесі юнак брав участь по відеоконференцзв’язку з СІЗО в Донецьку. У справі Трофимчука два епізоди. У жовтні 2024 року в телеграм-каналі «Енергодар сьогодні» з’явився пост українською мовою: «Перший пункт “Плану перемоги” – Україна в НАТО – Зеленський». Адміністратори запропонували підписникам поміркувати, яким може бути другий пункт. У відповідь Трофимчук написав: «Спалити або підірвати всю Росію». У обговоренні, що зав’язалося під постом, він написав: «Поки буде Росія, буде і війна, а плешиве чмо Путя буде говорити, що на те є причина», «Я три роки живу під окупацією і бачу, як і що русня робить». Силовики визнали ці висловлювання закликами до тероризму. Окремий епізод справи пов’язаний з коментарем «Розстріляти» під фотографією підлітків з російським прапором в чаті з кількома десятками учасників – це також визнали закликом до екстремізму. У суді Трофимчук заявив, що писав коментарі на емоціях і не замислювався про можливі наслідки. Він пояснив свій стан тим, що протягом тривалого часу бачив відео з вбивствами полонених і ударами по мирних містах. Віталій Трофимчук рано втратив батьків, жив з бабусею і дядьком в селі Велика Білозерка Запорізької області і отримував пенсію по інвалідності.

#дати #свята Всесвітній день релігії: Пошук спільного знаменника у світі розмаїття 🌍🕊️ ​Щороку в третю неділю січня (що у 2026 році випало саме на 18 січня) світ відзначає День релігії. Це свято не про догми чи суперечки, хто «правильніше» вірує, а про ідею, яка в сучасному світі здається майже утопічною: релігія має бути силою, що об’єднує людство, а не приводом для війн. 🤝✨ ​Засновником свята у 1950 році стала Національна духовна рада бахаї США. Послідовники цієї віри переконані, що всі світові релігії мають спільне духовне коріння і, по суті, є різними розділами однієї великої книги. Ідея прижилася, і сьогодні цей день став платформою для міжконфесійного діалогу, де замість акценту на відмінностях шукають спільні етичні цінності: милосердя, чесність та любов до ближнього. 📜❤️ ​У світі, де релігійні гасла часто стають ширмою для політичних амбіцій та агресії, цей день нагадує про первинну мету будь-якого віровчення — встановлення миру в душі та в суспільстві. Це час для дискусій, круглих столів та спільних молитов представників різних деномінацій, які визнають: Бог (або Вища Сила) не має національності, а справжня віра не потребує багнетів для свого захисту. 🕊️🙌 ​Символічно, що цей день збігається з українською «Голодною кутею», створюючи цікавий контраст: поки ми заглиблюємося в наші власні прадавні традиції, світ нагадує нам, що ми — частина величезного людського океану, де кожна хвиля має своє ім’я, але вода в усіх одна. 🌊🌓 ​Всесвітній день релігії закликає нас до релігійної грамотності та толерантності. Адже страх і ненависть зазвичай народжуються там, де панує невігластво. Можливо, сьогодні — найкращий момент, щоб відкрити священний текст іншого народу і побачити там слова, які відгукуються і у Вашому серці. 📖🕯️