• #шімузика
    Згенерувала пісню " Провидиця занепаду Імперії Зла", апокаліптичний стиль, українською мовою. Зроблено за допомогою штучного інтелекту. Приємного прослуховування ❤️
    #шімузика Згенерувала пісню " Провидиця занепаду Імперії Зла", апокаліптичний стиль, українською мовою. Зроблено за допомогою штучного інтелекту. Приємного прослуховування ❤️
    134views 5Plays
  • ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟е͟ ͟с͟л͟о͟в͟о͟.͟ ͟Я͟к͟ ͟р͟о͟с͟і͟й͟с͟ь͟к͟і͟ ͟п͟и͟с͟ь͟м͟е͟н͟н͟и͟к͟и͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟у͟ ͟м͟о͟в͟у͟ ͟в͟ч͟и͟л͟и͟
    Пишучи у своїх дослідженнях про українсько-російські культурні зв’язки, мені, на диво, досить часто доводиться зустрічатися з комплексом меншовартості серед сучасних українців. Мої читачі часто не хочуть вірити, що серед видатних діячів російської культури, завжди було багато таких, що поважали та цінували українську культуру та українську мову, вважали українське культурне надбання нічим не меншим за російське та взагалі загальнолюдське.
    Чим породжена така зневіра у культурні сили власного народу, мені, як українцю Росії, важко зрозуміти. Іноді навіть здається, що ми, українці Росії, хоч нас і мало, більше віримо та поважаємо власний народ, ніж ті українці, що народилися та живуть в Україні. Правду, мабуть, кажуть, що найтяжчі кайдани це ті, котрі обтяжують душу, особливо, коли ми накладаємо ті кайдани самі на себе. Ось з цією нашою українською меншовартістю, якою ми самі себе й обтяжили, мені б і хотілося поборотися перш за все своєю працею, згадавши ще раз кількох видатних росіян, які любили й поважали українську культуру, та навіть намагалися вивчити українську мову, щоб писати нею свої твори.
    Почнемо з Івана Тургенєва (1818–1883). У 1859 році в Петербурзі він близько знайомиться з учасниками місцевої Української Громади – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, що саме тоді заходилися видавати в російській столиці перший український журнал «Основа». З особливим пієтетом члени петербурзької української Громади ставилися до Марка Вовчка (Марії Вілінської-Маркович).

    Цього ж, 1859 року, Тарас Шевченко присвячує Марку Вовчку свою поезію:
    Недавно я поза Уралом
    Блукав і Господа благав,
    Щоб наша правда не пропала,
    Щоб наше слово не вмирало;
    І виблагав. Господь послав
    Тебе нам, кроткого пророка
    І обличителя жестоких
    Людей неситих. Світе мій!
    Моя ти зоренько святая!
    Моя ти сило молодая!
    Світи на мене, і огрій,
    І оживи моє побите
    Убоге серце, неукрите,
    Голоднеє. І оживу,
    І думу вольную на волю
    Із домовини воззову.
    І думу вольную... О доле!
    Пророче наш! Моя ти доне!
    Твоєю думу назову.

    Вілінська-Маркович справила таке незабутнє враження на Івана Тургенєва, що заради неї він вирішив вивчати українську мову, аби перекласти та видати її найкращі твори російською мовою. І хоч українська мова йому не дуже далася, і врешті-решт до допомоги з перекладом йому довелося долучити Пантелеймона Куліша, але того ж самого 1859 року в Петербурзі друком виходить перша перекладена на російську мову збірка оповідань української письменниці, під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка», а наступного, 1860 року, в журналі «Отечественные записки» повість «Інститутка», і в обох творах автором перекладу вказаний Іван Тургенєв.
    Великому російському письменнику, класику російської літератури було за честь стати перекладачем на свою рідну мову творів українки. В російськомовному довіднику «Русские писатели. Биобиблиографический словарь» (Москва, «Просвещение», 1990, т. 1, стор. 148) можна прочитати: «Уже самим названием сборника Тургенев подчеркнул право украинского языка и литературы на самостоятельность, что имело в ту пору большое общественно-политическое значение».
    Нагадаємо ж тут, що і сама Марія Вілінська-Маркович була етнічною росіянкою. Народилася вона в Орловській губернії, і як сама згадувала, мала батька-росіянина, бабцю «по матері – польку та литвинку», а діда «по матері – уродженця Московської губернії». Та одружившись з українцем Опанасом Марковичем, й сама стала свідомою українкою.
    Останнім часом в Україні з’являються дослідження, автори яких намагаються довести, що твори, що виходили під іменем Марка Вовчка, написані більшою мірою Опанасом Марковичем, ніж його дружиною, але ми тут цього питання торкатися не будемо, бо для нас у цій статті важливішим є ставлення Івана Тургенєва до українського слова, ніж щось інше.
    Пригадавши ж видатних росіянок, які під впливом своїх чоловіків стали свідомими українками, назвемо тут і Олександру Єфименко (1848–1918), з дому Ставровських, що народилася в далекій Архангельській губернії, але познайомившись тут з українцем Петром Єфименком, що відбував на російській Півночі політичне заслання, стала згодом визначним українським істориком, автором праці «Історія українського народу», 1906 рік.
    Ще більш цікавою є історія російського поета, якого іноді називали «російським Шевченком», Олексія Кольцова (1809–1842). Кольцов народився у Воронежі, на російській етнічній території, але на півдні Воронезької губернії розташовувалася Східна Слобожанщина, територія колишнього Острогозького слобідського полку, де жило багато українців.
    Кольцов походив з купецької родини, і в торгових справах йому доводилося бувати й на Східній Слобожанщині, і в самій Україні. Українська тематика настільки захопила серце й душу молодого поета, що він не тільки почав писати поезії на українські теми (особливо Кольцов захоплювався чумацтвом), але вивчив українську мову і спробував писати свої поезії українською.
    Збереглося лише три поезії, написані ним по-українськи. Читаючи їх, відразу можна відчути, що писала їх людина, для якої українська мова не є рідною. Але, разом з тим, саме бажання російського поета вивчити українську мову та писати нею, повинно викликати у нас повагу та знищити остаточно той комплекс меншовартості, про який я згадую на початку цієї статті.
    Літературний критик кінця ХІХ століття Михайло Комаров справедливо зазначав: «спроба Кольцова писати по-українськи представляється вкрай цікавою, тим більше, що вона відноситься до того часу, коли на українській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Україні, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою».
    Нижче наводжу одну з україномовних поезій Кольцова мовою оригіналу, аби ви могли й самі відчути «на смак» це намагання росіянина писати українською.
    Олексій Кольцов
    Возвращение запорозцов с Кавказа
    Видкиль запорозци,
    Видкиль се ийдут?
    Чи от туркив, ляхив?
    Чи из Питенбурха?
    Иль чи за Кубанью
    Рубались дня со три,
    Со чиркесом у горах?
    Здоров, пане хлопцы,
    Здоров пробували;
    А де ж вы козакив
    Ще инших девали?
    Як ихали з дому
    Було вас багацко:
    А теперь щось трошки.
    Один з запорозцив
    Одтак промовляе:
    «Ой, знайте ль вы, братци,
    Де Кубань мутная
    Геть к морю несётся;
    Де лесы и горы,
    Де дики черкисы
    Свои сакли мают;
    Там то ти козаки:
    Там то вси удалы,
    Порубани, мёртвы,
    Навеки застались…»
    (1829, 25 грудня)

    Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
    https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-i-rosiyski-pysmennyky/...
    ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟е͟ ͟с͟л͟о͟в͟о͟.͟ ͟Я͟к͟ ͟р͟о͟с͟і͟й͟с͟ь͟к͟і͟ ͟п͟и͟с͟ь͟м͟е͟н͟н͟и͟к͟и͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟у͟ ͟м͟о͟в͟у͟ ͟в͟ч͟и͟л͟и͟ Пишучи у своїх дослідженнях про українсько-російські культурні зв’язки, мені, на диво, досить часто доводиться зустрічатися з комплексом меншовартості серед сучасних українців. Мої читачі часто не хочуть вірити, що серед видатних діячів російської культури, завжди було багато таких, що поважали та цінували українську культуру та українську мову, вважали українське культурне надбання нічим не меншим за російське та взагалі загальнолюдське. Чим породжена така зневіра у культурні сили власного народу, мені, як українцю Росії, важко зрозуміти. Іноді навіть здається, що ми, українці Росії, хоч нас і мало, більше віримо та поважаємо власний народ, ніж ті українці, що народилися та живуть в Україні. Правду, мабуть, кажуть, що найтяжчі кайдани це ті, котрі обтяжують душу, особливо, коли ми накладаємо ті кайдани самі на себе. Ось з цією нашою українською меншовартістю, якою ми самі себе й обтяжили, мені б і хотілося поборотися перш за все своєю працею, згадавши ще раз кількох видатних росіян, які любили й поважали українську культуру, та навіть намагалися вивчити українську мову, щоб писати нею свої твори. Почнемо з Івана Тургенєва (1818–1883). У 1859 році в Петербурзі він близько знайомиться з учасниками місцевої Української Громади – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, що саме тоді заходилися видавати в російській столиці перший український журнал «Основа». З особливим пієтетом члени петербурзької української Громади ставилися до Марка Вовчка (Марії Вілінської-Маркович). Цього ж, 1859 року, Тарас Шевченко присвячує Марку Вовчку свою поезію: Недавно я поза Уралом Блукав і Господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало; І виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, Голоднеє. І оживу, І думу вольную на волю Із домовини воззову. І думу вольную... О доле! Пророче наш! Моя ти доне! Твоєю думу назову. Вілінська-Маркович справила таке незабутнє враження на Івана Тургенєва, що заради неї він вирішив вивчати українську мову, аби перекласти та видати її найкращі твори російською мовою. І хоч українська мова йому не дуже далася, і врешті-решт до допомоги з перекладом йому довелося долучити Пантелеймона Куліша, але того ж самого 1859 року в Петербурзі друком виходить перша перекладена на російську мову збірка оповідань української письменниці, під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка», а наступного, 1860 року, в журналі «Отечественные записки» повість «Інститутка», і в обох творах автором перекладу вказаний Іван Тургенєв. Великому російському письменнику, класику російської літератури було за честь стати перекладачем на свою рідну мову творів українки. В російськомовному довіднику «Русские писатели. Биобиблиографический словарь» (Москва, «Просвещение», 1990, т. 1, стор. 148) можна прочитати: «Уже самим названием сборника Тургенев подчеркнул право украинского языка и литературы на самостоятельность, что имело в ту пору большое общественно-политическое значение». Нагадаємо ж тут, що і сама Марія Вілінська-Маркович була етнічною росіянкою. Народилася вона в Орловській губернії, і як сама згадувала, мала батька-росіянина, бабцю «по матері – польку та литвинку», а діда «по матері – уродженця Московської губернії». Та одружившись з українцем Опанасом Марковичем, й сама стала свідомою українкою. Останнім часом в Україні з’являються дослідження, автори яких намагаються довести, що твори, що виходили під іменем Марка Вовчка, написані більшою мірою Опанасом Марковичем, ніж його дружиною, але ми тут цього питання торкатися не будемо, бо для нас у цій статті важливішим є ставлення Івана Тургенєва до українського слова, ніж щось інше. Пригадавши ж видатних росіянок, які під впливом своїх чоловіків стали свідомими українками, назвемо тут і Олександру Єфименко (1848–1918), з дому Ставровських, що народилася в далекій Архангельській губернії, але познайомившись тут з українцем Петром Єфименком, що відбував на російській Півночі політичне заслання, стала згодом визначним українським істориком, автором праці «Історія українського народу», 1906 рік. Ще більш цікавою є історія російського поета, якого іноді називали «російським Шевченком», Олексія Кольцова (1809–1842). Кольцов народився у Воронежі, на російській етнічній території, але на півдні Воронезької губернії розташовувалася Східна Слобожанщина, територія колишнього Острогозького слобідського полку, де жило багато українців. Кольцов походив з купецької родини, і в торгових справах йому доводилося бувати й на Східній Слобожанщині, і в самій Україні. Українська тематика настільки захопила серце й душу молодого поета, що він не тільки почав писати поезії на українські теми (особливо Кольцов захоплювався чумацтвом), але вивчив українську мову і спробував писати свої поезії українською. Збереглося лише три поезії, написані ним по-українськи. Читаючи їх, відразу можна відчути, що писала їх людина, для якої українська мова не є рідною. Але, разом з тим, саме бажання російського поета вивчити українську мову та писати нею, повинно викликати у нас повагу та знищити остаточно той комплекс меншовартості, про який я згадую на початку цієї статті. Літературний критик кінця ХІХ століття Михайло Комаров справедливо зазначав: «спроба Кольцова писати по-українськи представляється вкрай цікавою, тим більше, що вона відноситься до того часу, коли на українській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Україні, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою». Нижче наводжу одну з україномовних поезій Кольцова мовою оригіналу, аби ви могли й самі відчути «на смак» це намагання росіянина писати українською. Олексій Кольцов Возвращение запорозцов с Кавказа Видкиль запорозци, Видкиль се ийдут? Чи от туркив, ляхив? Чи из Питенбурха? Иль чи за Кубанью Рубались дня со три, Со чиркесом у горах? Здоров, пане хлопцы, Здоров пробували; А де ж вы козакив Ще инших девали? Як ихали з дому Було вас багацко: А теперь щось трошки. Один з запорозцив Одтак промовляе: «Ой, знайте ль вы, братци, Де Кубань мутная Геть к морю несётся; Де лесы и горы, Де дики черкисы Свои сакли мают; Там то ти козаки: Там то вси удалы, Порубани, мёртвы, Навеки застались…» (1829, 25 грудня) Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-i-rosiyski-pysmennyky/31234588.html
    WWW.RADIOSVOBODA.ORG
    Українське слово. Як російські письменники українську мову вчили
    Іван Тургенєв став перекладачем творів Марії Вілінської-Маркович
    1
    1Kviews 2 Shares
  • Російський суд у Ростові-на-Дону засудив адміністраторів Telegram-каналу “Мелітополь — це Україна” Дениса Глущенка та Олександра Малишева до 26 років ув’язнення.
    https://bukvy.org/rosiyany-zasudyly-dvoh-medijnykiv-iz-melitopolya-do...

    Окупанти звинуватили українських медійників у “шпигунстві” та “тероризмі”, заявивши про нібито співпрацю з українською розвідкою.

    Глущенко та Малишев перебувають у російському полоні з 2023 року після затримання в окупованому Мелітополі.
    Російський суд у Ростові-на-Дону засудив адміністраторів Telegram-каналу “Мелітополь — це Україна” Дениса Глущенка та Олександра Малишева до 26 років ув’язнення. https://bukvy.org/rosiyany-zasudyly-dvoh-medijnykiv-iz-melitopolya-do-26-rokiv-uv-yaznennya/ Окупанти звинуватили українських медійників у “шпигунстві” та “тероризмі”, заявивши про нібито співпрацю з українською розвідкою. Глущенко та Малишев перебувають у російському полоні з 2023 року після затримання в окупованому Мелітополі.
    BUKVY.ORG
    Росіяни засудили двох медійників із Мелітополя до 26 років ув'язнення - Букви
    У РФ засудили до 26 років ув'язнення адміністраторів Telegram-каналу "Мелітополь – це Україна" Дениса Глущенка та Олександра Малишева.
    131views
  • ⚪️ Формула-4 вже цієї пʼятниці: не пропустіть трансляції українською!

    It's Race Week! Вже цієї пʼятниці на Міжнародному Автодромі Мізано розпочнеться перший етап Італійської Формули-4. Серед учасників — пілоти академій Mercedes, Williams, Ferrari... і, звичайно, українець — Олександр Бондарев.

    Не пропустіть усі гонки вікенду наживо на YouTube-каналі DeTalks https://youtu.be/JQ8OKprVVA4?si=GE7ZICD_lbQ3CDDF Розклад трансляцій очікуйте незабаром, а поки дивіться наш тизер (https://youtu.be/JQ8OKprVVA4?si=eKzb9Nd11ZnX59Zi) до сезону.

    © DeTalks — офіційний транслятор Ф4 в Україні 📺
    ⚪️ Формула-4 вже цієї пʼятниці: не пропустіть трансляції українською! It's Race Week! Вже цієї пʼятниці на Міжнародному Автодромі Мізано розпочнеться перший етап Італійської Формули-4. Серед учасників — пілоти академій Mercedes, Williams, Ferrari... і, звичайно, українець — Олександр Бондарев. Не пропустіть усі гонки вікенду наживо на YouTube-каналі DeTalks https://youtu.be/JQ8OKprVVA4?si=GE7ZICD_lbQ3CDDF Розклад трансляцій очікуйте незабаром, а поки дивіться наш тизер (https://youtu.be/JQ8OKprVVA4?si=eKzb9Nd11ZnX59Zi) до сезону. © DeTalks — офіційний транслятор Ф4 в Україні 📺
    129views
  • В Олімпійському навчально-спортивному центрі «Конча-Заспа» триває навчально-тренувальний збір національної збірної України з боксу перед найближчими міжнародними турнірами, які відбудуться у Белграді та Ейндговені.
    🔥Під час підготовки боксерську команду відвідали представники Міністерства молоді та спорту України на чолі з Міністром Матвієм Бідним.
    💬Зустріч пройшла у відкритій та дружній атмосфері. Спортсмени, тренерський штаб і представники Міністерства поспілкувалися про хід підготовки, майбутні старти, виклики та цілі, які стоять перед українською збірною на міжнародній арені.
    В Олімпійському навчально-спортивному центрі «Конча-Заспа» триває навчально-тренувальний збір національної збірної України з боксу перед найближчими міжнародними турнірами, які відбудуться у Белграді та Ейндговені. 🔥Під час підготовки боксерську команду відвідали представники Міністерства молоді та спорту України на чолі з Міністром Матвієм Бідним. 💬Зустріч пройшла у відкритій та дружній атмосфері. Спортсмени, тренерський штаб і представники Міністерства поспілкувалися про хід підготовки, майбутні старти, виклики та цілі, які стоять перед українською збірною на міжнародній арені.
    97views 4Plays
  • Чемпіонат України з ампфутболу їде до Луцька! ⚽️🔥

    Вже цими вихідними, 2–3 травня, луцький стадіон «Авангард» прийматиме 2-й раунд Суперліги.

    Нагадаємо, що у Суперлізі змагаються 8 команд:

    ✊🏻«Покрова АМП» (Львів)
    ✊🏻«Хрестоносці» (Луцьк)
    ✊🏻«Бартка» (Івано-Франківськ)
    ✊🏻«Колос Буревій» (Київська область)
    ✊🏻«Шахтар Сталеві» (Донецьк)
    ✊🏻«МСК Дніпро» (Черкаси)
    ✊🏻«М1925 Незламні» (Харків)
    ✊🏻«Вікінги» (Тернопіль)

    Запрошуємо вболівальників підтримати команди на стадіоні та відчути атмосферу змагань!

    🎥Дивіться трансляції матчів на YouTube-каналі УАФ та медіасервісі MEGOGO

    Чемпіонат організовано Українською асоціацією футболу та Фундацією УАФ за підтримки Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства молоді та спорту України, Агенції масового спорту України та за підтримки ексклюзивного партнера «Ліги Дужих» – Mastercard та Ощадбанк.

    Офіційні партнери проекту: бренд «Львівське», «Сокар Україна» та Канадсько-українська фундація.
    Партнери проекту: MEGOGO, adidas та МХП.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Чемпіонат України з ампфутболу їде до Луцька! ⚽️🔥 Вже цими вихідними, 2–3 травня, луцький стадіон «Авангард» прийматиме 2-й раунд Суперліги. Нагадаємо, що у Суперлізі змагаються 8 команд: ✊🏻«Покрова АМП» (Львів) ✊🏻«Хрестоносці» (Луцьк) ✊🏻«Бартка» (Івано-Франківськ) ✊🏻«Колос Буревій» (Київська область) ✊🏻«Шахтар Сталеві» (Донецьк) ✊🏻«МСК Дніпро» (Черкаси) ✊🏻«М1925 Незламні» (Харків) ✊🏻«Вікінги» (Тернопіль) Запрошуємо вболівальників підтримати команди на стадіоні та відчути атмосферу змагань! 🎥Дивіться трансляції матчів на YouTube-каналі УАФ та медіасервісі MEGOGO Чемпіонат організовано Українською асоціацією футболу та Фундацією УАФ за підтримки Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства молоді та спорту України, Агенції масового спорту України та за підтримки ексклюзивного партнера «Ліги Дужих» – Mastercard та Ощадбанк. Офіційні партнери проекту: бренд «Львівське», «Сокар Україна» та Канадсько-українська фундація. Партнери проекту: MEGOGO, adidas та МХП. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    555views
  • Санду оголосила про вступ Молдови в "Коаліцію рішучих"

    Молдова доєднується до "Коаліції рішучих"
    За словами Маї Санду, її адміністрація уже провела переговори з командою українського лідера Володимира Зеленського з цього приводу.

    Президентка Молдови звернула увагу на те, що її країна є нейтральною, однак все-таки наважилася допомогти Україні у межах “Коаліції рішучих”.

    Ми обговорювали з українською командою, як саме це може статися, враховуючи нашу нейтральність. Проте, ми вже допомагали, зокрема з розмінування.
    На цьому тлі лідерка Молдови звернула увагу на те, що Кишинів налаштований працювати над конкретними зусиллями, що є можливість надати в межах "коаліції рішучих".
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Санду оголосила про вступ Молдови в "Коаліцію рішучих" Молдова доєднується до "Коаліції рішучих" За словами Маї Санду, її адміністрація уже провела переговори з командою українського лідера Володимира Зеленського з цього приводу. Президентка Молдови звернула увагу на те, що її країна є нейтральною, однак все-таки наважилася допомогти Україні у межах “Коаліції рішучих”. Ми обговорювали з українською командою, як саме це може статися, враховуючи нашу нейтральність. Проте, ми вже допомагали, зокрема з розмінування. На цьому тлі лідерка Молдови звернула увагу на те, що Кишинів налаштований працювати над конкретними зусиллями, що є можливість надати в межах "коаліції рішучих". #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    134views
  • 🤺🥉🔥🇺🇦ЧЄ U-23 2026 Кальярі: Емілі Конрад бронзою відкриває лік нашим нагородам і стає найтитулованішою українською фехтувальницею в історії молодіжного Євро

    🔹Сьогодні, 25 квітня, в італійському Кальярі🇮🇹 стартував чемпіонат Європи U-23. І перший же день приніс нагороду збірній України. Бронзовою призеркою в особистих змаганнях стала шпажистка Емілі Конрад. Відзначимо, що для 18-річної киянки це вже третя медаль молодіжного Євро після золота особистого (2023) та командного (2024). Таким чином вона вийшла на одноосібне перше місце у списку найтитулованіших українських фехтувальників в історії ЧЄ U-23!

    Щоб гарантувати собі нагороду, Емілі потрібно було виграти в турі прямого вибування чотири поєдинки, що вона і зробила, причому у трьох з них перемогла одним уколом! Зокрема в 1/32 Даніелу Піньйол Томас🇪🇸 (15:14),  в 1/8 - бронзову медалістку Кубка світу та Гран-прі (2025), а також призерку останнього дорослого ЧЄ у складі команди Італії Лукрецію Пауліс🇮🇹 (10:9), в 1/4 – іншу італійку Вітторію Сілетті🇮🇹 (11:10), яка не пустила в 16 нашу Аліну Дмитрук (14:15).

    В 1/2 на доньку та ученицю чемпіонки світу та Європи Наталії Конрад чекала зустріч з  чемпіонкою Європи серед молоді-2024 Гайєю Кафоріо🇮🇹, якій захистити титул торік завадила інша українка Анна Максименко (У Кальярі поступилася 1/8 бронзовій медалістці молодіжного Євро-2025 Осеан Франсійонн🇫🇷 - 10:15).  

    Півфінал став третім поспіль поєдинком для Емілі, який завершився у додаткову хвилину.  Проте цього разу останнє слово залишилося за суперницею -  11:12. 

    🔹У перший день за нагороди в особистій першості у двох видах зброї боролися також чоловіки. Вихід 17-річного львів’янина Яніслава Корецького в 1/8 став найкращим результатом для українських рапіристів. Всі четверо наших шаблістів  подолали груповий етап, але склали зброю у першому поєдинку олімпійки, тобто в 1/16.
    #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🤺🥉🔥🇺🇦ЧЄ U-23 2026 Кальярі: Емілі Конрад бронзою відкриває лік нашим нагородам і стає найтитулованішою українською фехтувальницею в історії молодіжного Євро 🔹Сьогодні, 25 квітня, в італійському Кальярі🇮🇹 стартував чемпіонат Європи U-23. І перший же день приніс нагороду збірній України. Бронзовою призеркою в особистих змаганнях стала шпажистка Емілі Конрад. Відзначимо, що для 18-річної киянки це вже третя медаль молодіжного Євро після золота особистого (2023) та командного (2024). Таким чином вона вийшла на одноосібне перше місце у списку найтитулованіших українських фехтувальників в історії ЧЄ U-23! Щоб гарантувати собі нагороду, Емілі потрібно було виграти в турі прямого вибування чотири поєдинки, що вона і зробила, причому у трьох з них перемогла одним уколом! Зокрема в 1/32 Даніелу Піньйол Томас🇪🇸 (15:14),  в 1/8 - бронзову медалістку Кубка світу та Гран-прі (2025), а також призерку останнього дорослого ЧЄ у складі команди Італії Лукрецію Пауліс🇮🇹 (10:9), в 1/4 – іншу італійку Вітторію Сілетті🇮🇹 (11:10), яка не пустила в 16 нашу Аліну Дмитрук (14:15). В 1/2 на доньку та ученицю чемпіонки світу та Європи Наталії Конрад чекала зустріч з  чемпіонкою Європи серед молоді-2024 Гайєю Кафоріо🇮🇹, якій захистити титул торік завадила інша українка Анна Максименко (У Кальярі поступилася 1/8 бронзовій медалістці молодіжного Євро-2025 Осеан Франсійонн🇫🇷 - 10:15).   Півфінал став третім поспіль поєдинком для Емілі, який завершився у додаткову хвилину.  Проте цього разу останнє слово залишилося за суперницею -  11:12.  🔹У перший день за нагороди в особистій першості у двох видах зброї боролися також чоловіки. Вихід 17-річного львів’янина Яніслава Корецького в 1/8 став найкращим результатом для українських рапіристів. Всі четверо наших шаблістів  подолали груповий етап, але склали зброю у першому поєдинку олімпійки, тобто в 1/16. #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    1
    313views
  • Всім привітик)

    Сьогодні хочу порекомендувати вам серіал "Слідопит", є два сезони, і зараз виходить третій.

    Сюжет: Колтер Шоу – вовк-одинак, який мандрує безкрайніми просторами Америки у своєму пошарпаному фургоні. Він не просто подорожній, а справжній слідопит, наділений унікальним даром – здатністю знаходити те, що загублено. Завдяки своєму незвичайному таланту він допомагає поліції та приватним особам розплутувати складні злочини, знаходити зниклих безвісти та відновлювати справедливість. Його життя – це нескінченна низка доріг, маленьких містечок і мегаполісів, де за кожними дверима ховається нова історія, сповнена таємниць та загадок. Колтер – небагатослівна людина з проникливим поглядом та важким тягарем минулого, який він несе у своїй душі. Він не шукає слави чи багатства, його єдина мета – допомогти тим, хто зневірився знайти відповіді. Одного разу чергова справа перевертає його життя з ніг на голову.

    ____________

    Я ще не зустрічала подібної ідеї... Гг шукає зниклих людей, й при цьому не є детективом (він себе так не називає, і не має відповідноі освіти). Як я зрозуміла це екранізації книг. Мені зайшло, гарна акторська гра, цікаві сюжети, взаємодія персонажів і їх розкриття. Крім того сімейна таємниця, теж цікава, попри те що видно деякі нюанси. Загалом мені зайшло на ура, рекомендую до перегляду.

    #рекомендація #фільмиукраїнською #новинки2025 #українськоюмовою #серіали #серіалукраїнською #щоподивитись #детектив #трилер #кримінал #екранізація
    Всім привітик) Сьогодні хочу порекомендувати вам серіал "Слідопит", є два сезони, і зараз виходить третій. Сюжет: Колтер Шоу – вовк-одинак, який мандрує безкрайніми просторами Америки у своєму пошарпаному фургоні. Він не просто подорожній, а справжній слідопит, наділений унікальним даром – здатністю знаходити те, що загублено. Завдяки своєму незвичайному таланту він допомагає поліції та приватним особам розплутувати складні злочини, знаходити зниклих безвісти та відновлювати справедливість. Його життя – це нескінченна низка доріг, маленьких містечок і мегаполісів, де за кожними дверима ховається нова історія, сповнена таємниць та загадок. Колтер – небагатослівна людина з проникливим поглядом та важким тягарем минулого, який він несе у своїй душі. Він не шукає слави чи багатства, його єдина мета – допомогти тим, хто зневірився знайти відповіді. Одного разу чергова справа перевертає його життя з ніг на голову. ____________ Я ще не зустрічала подібної ідеї... Гг шукає зниклих людей, й при цьому не є детективом (він себе так не називає, і не має відповідноі освіти). Як я зрозуміла це екранізації книг. Мені зайшло, гарна акторська гра, цікаві сюжети, взаємодія персонажів і їх розкриття. Крім того сімейна таємниця, теж цікава, попри те що видно деякі нюанси. Загалом мені зайшло на ура, рекомендую до перегляду. #рекомендація #фільмиукраїнською #новинки2025 #українськоюмовою #серіали #серіалукраїнською #щоподивитись #детектив #трилер #кримінал #екранізація
    1
    1Kviews
  • 20 квітня 1938 року — день, коли українській мові вкотре намагалися відвести другорядну роль у її ж домі. Російську мову зробили обов’язковою в усіх школах України — не як можливість, а як нав’язану норму, як інструмент витіснення.

    А вже 21 квітня 1938 року постановою № 331 РНК УРСР «Про доповнення постанови РНК ЦК КП(б)У від 20 квітня 1938 р. “Про обов’язкове вивчення російської мови в неросійських школах України”» ще більше посилили цей тиск — збільшили кількість годин для російської мови в українських школах і школах національних меншин. Освіта стала полем боротьби, де українське слово відтискали, витісняли, змушували мовчати.

    Це не була випадковість. Це була політика. Холодна, послідовна, багаторічна. Понад три століття наступу — від Московської держави до Російської імперії й СРСР. Понад три століття спроб стерти, замінити, підпорядкувати.

    Українську мову не просто обмежували — її виштовхували з шкіл, з міст, із повсякденного життя. Її намагалися зробити “зайвою”, “непотрібною”, “другою”.

    Але мова вистояла.

    І сьогодні, згадуючи ці постанови, кожний такий наступ на українську мову — це не лише про минуле. Це про ціну, яку платили за право говорити українською. І про відповідальність — не дозволити витіснити її знову.
    20 квітня 1938 року — день, коли українській мові вкотре намагалися відвести другорядну роль у її ж домі. Російську мову зробили обов’язковою в усіх школах України — не як можливість, а як нав’язану норму, як інструмент витіснення. А вже 21 квітня 1938 року постановою № 331 РНК УРСР «Про доповнення постанови РНК ЦК КП(б)У від 20 квітня 1938 р. “Про обов’язкове вивчення російської мови в неросійських школах України”» ще більше посилили цей тиск — збільшили кількість годин для російської мови в українських школах і школах національних меншин. Освіта стала полем боротьби, де українське слово відтискали, витісняли, змушували мовчати. Це не була випадковість. Це була політика. Холодна, послідовна, багаторічна. Понад три століття наступу — від Московської держави до Російської імперії й СРСР. Понад три століття спроб стерти, замінити, підпорядкувати. Українську мову не просто обмежували — її виштовхували з шкіл, з міст, із повсякденного життя. Її намагалися зробити “зайвою”, “непотрібною”, “другою”. Але мова вистояла. І сьогодні, згадуючи ці постанови, кожний такий наступ на українську мову — це не лише про минуле. Це про ціну, яку платили за право говорити українською. І про відповідальність — не дозволити витіснити її знову.
    476views
More Results