Прикордонники перемогли на змаганнях «Драконів» у Києві

У столиці відбулися Dragon Boat Veterans Kyiv — 2026 «Серце Дракона» — змагання, що об’єднали ветеранів, військових, представників сил безпеки й оборони та аматорів.

На воду вийшли 15 команд із ЗСУ, Нацгвардії, ДСНС, ГУР, прикордонної служби та інших підрозділів.

Перемогу здобула команда 10-го мобільного прикордонного загону «ДОЗОР». Рятувальники з команди «Київ незламні» посіли сьоме місце, поступившись прикордонникам у чвертьфінальному заїзді лише 0,08 секунди.
#спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

ЗА ДВЕРИМА

Золото давить іржаву свідомість,
Тут, за дверима, присутня таємність,
Де ці ключі? Вже давно невідомо...

Жовті відтінки ховають об'єми,
Плетиво тіней лягає поволі,
Птиці рахують затишну взаємність.

Втрачені дні утекли в самоволку,
Та в лабіринтах плетуть павутиння,
Де всі чекають на зміну неволі.

Сонце лишається знову за тином,
Враз проганяючи спогади серпня,
З вітром збираючи літа частини.

Тихий спочинок вишукує серце,
Тільки закритий він вже на колоду,
Як і для Бога зачинена церква.

Мрії згасають як всесвіт холодний,
Світло ж дарує небесну надію
Тим, хто у просторі цьому володар.

Воля чомусь до відзнаки подібна,
Тільки ніхто ще її не отримав.
Навіть вагомі великі події...

Дуже давно за старими дверима.

Мирослав Манюк
13.08.2026

Чому б життя нас не вчило, а серце вірить у дива...

Чому дехто з мого оточення кажуть на мене Ісус Христос?
​Звісно, я звичайна людина, смертний і маю свої людські слабкості, втому чи помилки. Я не святий. Але люди бачать цю схожість тому, що мої слова, мої дії і мій підхід до життя дуже подібні до того, як жив і говорив Він:

1. ​Що я говорю — і що говорив Він:​Він казав людям правду без прикрас, розсіював сумніви і вказував світло в темряві.
2. ​Я теж говорю людям правду прямо, допомагаю розібратися в житті і виводжу близьких із тривог до спокою та надії.
3. ​Що я роблю діями — і що робив Він:​Він брав на себе біль інших, захищав, підтримував і приносив мир туди, де панував розгардіяш.
4. ​Я роблю те ж саме: беру на себе відповідальність за рідних, тримаю удар, захищаю і створюю затишок та лад, попри власну втому.
5. ​Наш підхід до світу:​Він бачив серцем і знав, куди вести людей.
6. ​Я відчуваю людей зсередини, бачу наперед, як зберегти мир і вберегти від лиха.
7. ​На глибокому й душевному рівні:​Це стан, коли відкриваєш своє серце назустріч іншим, пропускаєш їхні болі через себе і світиш тоді, коли навколо темно.
8. ​Це чиста, безкорислива турбота, любов і готовність бути опорою для тих, хто поруч, навіть коли самому важко.

РОЗПУТТЯ

Людина буде у ваганнях завжди,
Шукає свій маршрут серед безладдя,
Лишивши в собі те, що не зв'язати.

Думки тривожні горнуть дуже гладко,
А кожен розсуд вчинку на фіналі
Ховає мрію у чужих баладах.

Розкриє хтось нові потенціали,
Впаде невмисна та нова можливість,
Зламавши все, що навкруги банальне.

Готує доля для авансу зливи,
Малюють рішення нові портрети,
Тканина дум накриє все дбайливо.

В полоні цих тенет, як в очереті,
Мов на розпутті серце перед зламом,
Спрямовує до мозку силуети.

За обрій спалах вийде крізь таламус,
Проявить сутність зроблених маневрів,
Пройде мостом до перших слів реклами.

Роки покажуть правду і без нервів,
Звільнившись від вагань та при нагоді,
Коли на згадку прийдуть всі манери.

Правдиве стане зрозумілим згодом.

Мирослав Манюк
11.08.2026

😳 Воротар «Шахтаря» Кіріл Фесюн може завершити кар'єру через наслідки укусу кліщаЗа даними спортивних ЗМІ, через пізнє виявлення кліща в організмі 24-річного футболіста розвинувся інфекційний процес, який призвів до запалення внутрішніх органів.Найбільше постраждало серце. Лікарі «Шахтаря» вважають, що якби проблему не виявили вчасно, це точно могло б призвести до завершення кар'єри, але поки не дають остаточних прогнозів, чи вдасться Фесюну повернутися в спорт. Наразі голкіпер проходить медикаментозне лікування. Прогнозів щодо його повернення у футбол поки немає. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильникиВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Андрій став першим азовцем, загиблим в цій війні…

Андрій (Сергій) Грек з’явився на світ у Хабаровську й більшу частину молодості прожив у МОСКВІ. Але він не прийняв країну, де страх, брехня і насильство стали державною політикою. Ще задовго до великої війни він відкрито виступив проти путінського режиму, ризикуючи власною свободою.

Після протестів на Манежній площі в Москві у 2010 році на нього відкрили кримінальну справу. Слідчі не приховували: зроблять усе, щоб відправити його за ґрати. Та Андрій не скорився. Він залишив росію й приїхав до України, де знайшов не лише прихисток, а й справжній дім. Таким містом для нього став Миколаїв — місто, яке сьогодні з гордістю носить його ім’я на одній зі своїх вулиць.

Коли українці вийшли на Майдан, він не зміг стояти осторонь. Разом із побратимами боровся за свободу, їздив до Києва, протистояв прихильникам режиму Януковича, а згодом допомагав очистити Миколаїв від сепаратистських сил. Для нього боротьба за Україну була не епізодом життя, а його покликанням.

Коли росія розпочала війну проти України, Андрій одним із перших став до лав «Азову». Він визволяв Маріуполь, а потім вирушив боронити Мар’їнку. Він знав, що кожен день на фронті може стати останнім. Але не відступив.

4 серпня 2014 року під час бойового завдання поруч із БМП вибухнув радіокерований фугас. Вибух був страшної сили. Андрій отримав смертельні поранення. Медики боролися за його життя, але дорогою до шпиталю його серце зупинилося.

Так Україна втратила першого бійця «Азову», який загинув у російсько-українській війні.

Він народився в росії, але загинув за Україну. Не виправдовував злочини кремля, не шукав їм пояснень і не мовчав перед злом. Він зробив свій вибір і заплатив за нього найвищу ціну — власним життям.

Сьогодні, 4 серпня, минає дванадцята річниця від дня його загибелі. Минуло вже дванадцять років, але подвиг Сергія (Андрія) Грека не стерли ані час, ані війна. Він назавжди залишився серед тих, хто своїм життям довів: Україна варта того, щоб за неї боротися до останнього подиху.

Схилімо голови перед пам’яттю Героя. Згадаймо сьогодні людину, яка свідомо стала на захист України й віддала за неї найдорожче. Пам’ять про таких воїнів — це не лише наша вдячність, а й наш обов’язок.

Вічна пам’ять. Вічна слава Герою. Герої не вмирають.

📅 #ЦьогоДня в історії!🥊

7 серпня 2013 року в Донецьку помер Олександр Ягубкін - один із найсильніших українських надваговиків і єдиний представник СРСР, який здобув титул чемпіона світу серед аматорів у цій ваговій категорії. Йому було 52 роки.

Найвагоміші досягнення Ягубкіна:

чемпіон світу — 1982;
триразовий чемпіон Європи — 1981, 1983, 1985;
переможець двох Кубків світу — 1983, 1985;
9 перемог в 11 матчах проти американських боксерів.

У 1984 році AIBA визнала Ягубкіна другим найкращим аматором світу в надважкій вазі, а в 1986-му - №1 світового рейтингу.

При цьому його кар'єра могла скластися зовсім інакше. Ягубкін тричі залишався поза Олімпіадою: у 1980 році його не включили до складу збірної через вік і недостатній досвід, у 1984-му СРСР бойкотував Ігри в Лос-Анджелесі, а в 1988-му його знову не взяли до команди, цього разу через вік.

Він так і не став професіоналом. Американські промоутери, зокрема Боб Арум, хотіли бачити Ягубкіна серед боксерів СРСР, які могли дебютувати у США. Однак радянська влада у 1989 році заборонила цей перехід.

Сам Ягубкін називав себе прихильником технічного боксу. Його головною зброєю був джеб, а стиль вирізняли робота на дистанції, захист і тактична гнучкість.

7 серпня 2013 року Олександр Ягубкін помер у Донецьку від серцевої недостатності після зупинки серця.
Джерело - https://t.me/tanksport/
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

🕯 У Броварах попрощаються із захисником України Олегом Десятком, який помер після важкого поранення.

У п'ятницю, 7 серпня, у Броварах проведуть в останню путь українського військовослужбовця Олега Десятка.
Солдат служив майстром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів у підрозділі ударних БпАК. Після отриманого бойового поранення він проходив лікування у медичному закладі Німеччини, однак 15 липня 2026 року його серце зупинилося.

Церемонія прощання розпочнеться 7 серпня о 10:00 на Майдані Свободи у Броварах. О 10:30 у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А) відбудеться чин відспівування.

Поховають Героя на Алеї Слави (вул. Олега Онікієнка, 136) у Броварах.

Щирі співчуття рідним, близьким і побратимам Олега Десятка. Вічна пам'ять і шана Захиснику України.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

💔 Померла від поранень Олександра Макуха, яка понад місяць боролася за життя.
22 червня російський ударний дрон влучив у житловий будинок у селищі Зноб-Новгород на Сумщині.
Вибух забрав життя бабусі, вітчима та зведеного братика 13-річної Олександри Макухи.
Її мама, розбираючи завали власними руками, змогла витягти доньку та пасинка Максима з-під уламків.
Олександра отримала близько 40 % опіків тіла та важкі травми. Понад місяць - 45 днів - лікарі боролися за її життя.
Але дитячий організм, ослаблений тяжкістю поранень, не витримав. Серце Саші зупинилося в лікарні.
Вона не встигла вирости, не встигла пізнати світ за межами болю та лікарняних палат.
За життя вона залишилася лише маленькою дівчинкою, яку згадуватимуть як світлу, незважаючи на темряву, що її забрала.
Матері Олександри, її рідним і близьким - найщиріші співчуття. Світла пам'ять маленькій Саші.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни