#рослини #сади 🌼 Ботанічний сад на Печерську у вересні . Розпочався сезон хризантем: жоржини й соняхи вже відходять, а справжнє буяння хризантем очікується в жовтні! Не забудьте зробити неймовірні фото та відвідати локацію у цю пору! 📍 Де? вул. Садово-Ботанічна,

#Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ 95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін. 29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала. Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми. У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович. Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану. Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові. (Закінчення 30 вересня) З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня. ----------- #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ (Закінчення. Початок 29 вересня) Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе. У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко. У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва. В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою». Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня. -----------

#Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ 95 років пройшло відтоді, як помер художник Ілля Рєпін. 29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала. Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 р. у Чугуєві на Харківщині. Його батько, Юхим Васильович, військовий поселенець із козацького роду Ріпа, відслуживши 27 років у війську, вів торгівлю кіньми. У родині помітили пристрасть хлопчика до малювання й віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля пішов учитися іконопису. У 1864 р. Ілля Репін вступив до академії і став одним із кращих студентів. Слава прийшла до нього з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав князь Володимир Олексійович. Саме Ілля Репін запровадив моду на запорозьку тематику. Так з'явилися «Запорозький полковник», «Запорожець», «Іван Сірко», «Козак у степу» і, нарешті, «Запорожці», які на полотні писали листа турецькому султану. Ілля Юхимович не раз звертався і до Шевчен ківської тематики: «Портрет Т. Шевченка» (Музей Шевченка в Києві), листівка «Прометей» за мотивами творів Тараса Григоровича, він також створив 4 ескізи до проєкту пам'ятника Шевченкові. (Закінчення 30 вересня) З відривного календаря "Український народний календар" за 29 вересня. ----------- #Украдені_в_України ТОЙ, ЩО ЗАПРОВАДИВ МОДУ НА КОЗАЦЬКУ ТЕМАТИКУ (Закінчення. Початок 29 вересня) Дружив Репін з багатьма українцями: з Марком Кропивницьким, Миколою Мурашком, Андріаном Праховим, Дмитром Яворницьким, із Миколою Ґе. У Іллі Юхимовича навчалися українські художники Ф. Красицький (онук Т. Шевченка), Олександр Мурашко (небіж М. Мурашка), Микола Пимоненко і Семен Прохоров, Ігор Грабар, Никанор Онацький, Іван Макушенко, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко. У 1915 р. Рєпін відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проєктом - створити в рідному місті вільні художні майстерні. Допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва. В останні дні свого життя Ілля Репін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою». Під час нинішньої російсько-української війни садиба Рєпіних у Чугуєві серйозних пошкоджень не зазнала, на відміну від Харківського худож нього музею, де одна з гордостей - Ілля Репін, якого росія весь час намагається привласнити. Тут знаходиться й один із двох оригіналів картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але для росіян нічого святого немає. З відривного календаря "Український народний календар" за 30 вересня. -----------

Я на сцені у Крефельді біля Ретхаусу нашого.Ми теж збираємо гроші на потреби ЗСУ Україна,а мене спочатку нехотіли зі Львова з України випускати ТЦК Україна та Поліція України у Львівській Області України у місті Яворів де знаходився три місяці на допризивній комісії у місті Яворів і тоді мене хотіла Поліція України у місті Яворів заарештувати та посадити до вязниці нізащо,а зараз на наших концертах я вообще міг би незбирати гроші на потреби ЗСУ Україна,а міг би зараз співати ,,Калінка-Малінка Моя" ЗСУ Росія.

З цими консервативними сезонами геть проклацала, що час нут збирати? Як я і передбачала, жодного нуту не знайшла!:))) Навіть його кущі посохли!:))) Але бурʼяни там повисмикала!:) На тій ділянці!:) Синочок забороняв? Казав, що викосить увесь той безлад? А я ж втриматися не можу!:) Мені ж конче потрібно бігти та щось терміново звершувати?:) Щириця спочатку була мені по щиколотку, потім по коліна, пооооо... вище колін, коротше, до пояса, по цицьки, по плечі, по зіниці, сьогодні дерла таку, що мені вже по брова була!:) Квасолю ще знайшла!:) Штук десять стручків!:) На яблуні!:) Там і залишила!:))) Ще визбирала відро сіміренок!:) З однієї деревини! А з другої колись зберу!:) Це ж ті яблуні, які б я під загрозою страти ніколи б не посадила!:))) Але виросло, що виросло?) Колежанки пропонують продавати?:) Та з мене ще той торгаш?:) Я й роздати не вмію!:))) Про надлишки помідорів скільки раз оголошувала в сільській групі: - Безкоштовно! Самозбір-самовинос-самовивіз?:) Хоча б хто навіть не прийшов??? Зателефонував би б?:) Я вам більше скажу?:) Ще й огірки з кабачками у мене в городі є!:))) Колежанка моя Людмила Лазарева з її чоловіком Володимиром якось щепили на ті мої яблуні, які мені не до вподоби, свої! Одна з них щеплена була на червономʼясій яблуньці! Ооооооттакезна гілка нової відросла цьогоріч! Ммммммати Вввввасилева, яке ж смачне яблучко вродило!!! Одне! Щиро вам вдячна, Людмилко!!! Днями вже затяжними дощами синоптики погрожують? Та може ж, ще чогось корисного встигну назвершувати?

НОСТАЛЬГІЯ Україну мені не забути І села, в якім зріс я в біді, Працьовитого, чесного люду... Там літа одцвіли молоді. Там убога, маленька хатина В землю вгрузла по самі шибки, Коло неї розлога калина, Що мене вже чекає роки. Так давно я її посадив, У штанцях полотняних хлопчина, І водою з криниці полив, Прив’язавши її до тичини. Виріс, виром життя закрутивсь, У чужих проживав я країнах, До добрих людей прихиливсь І не зрадив тебе, Україно. Ні, докорів нема, що забув я тебе, Втратив мову і вмерла надія! Боротьбі присвятив я себе, Та пройшли мої роки — старію. Дні отак в чужині доживаю, В чужині вже, напевно, умру, Вузлик землі з рідного краю З собою навік заберу. Сибір я пройшов у тортурах, У муках фашистські катівні, Життя промайнуло у бурях, На душі моїй роздуми гнівні. Пишна, червона калина Перед хатою й досі стоїть, Наче гарна в намисті дівчина, Все журна і мовчить. 1954 Григорій Сагайдак

#сади #парки 🌼 Ботанічний сад на Печерську у вересні . Розпочався сезон хризантем: жоржини й соняхи вже відходять, а справжнє буяння хризантем очікується в жовтні! Не забудьте зробити неймовірні фото та відвідати локацію у цю пору! Photo: marina_kyiv 📍 Де? вул. Садово-Ботанічна, 1

🚔 Затримали хлопця на ДВРЗ. Двоє правоохоронців не змогли вдягнути кайданки, тож підʼїхала «підмога». Разом вони повалили чоловіка й посадили у неслужбову машину. Люди стверджують, що документи поліцейські показати відмовились. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

#дати Сьогодні відбулась перша операція з пересадки руки людині. ✔️ У вересні 1998 року у Ліоні, Франція, була проведена перша успішна трансплантація руки людині — пацієнтом став Клінт Хеллам (Clint Hallam), йому пересадили донорську руку та передпліччя. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: 🕐 Операція тривала понад 13 годин і вимагала високої кваліфікації у мікрохірургії, щоб відновити кістки, нерви, судини, сухожилля та шкіру. 🎯 Неймовірно, але функція пересадженої руки почала відновлюватися — пацієнт міг здійснювати прості рухи, хоча контроль та відчуття повернулися лише частково. ⚠️ Хеллам згодом попросив лікарів видалити пересаджену руку — через проблеми із відторгненням, а також через те, що він не дотримувався призначеного медикаментозного та реабілітаційного режиму.

#сади #парки 🌿 Ботанічний сад НУБіП у Києві — оаза спокою серед міста! Ідеальне місце для прогулянки серед зелені, натхнення та невеличкої паузи від міського ритму …🌸🍃 Адреса📍: вул. Горіхуватський, 2. 🕰 Графік роботи: Пн–Пт 👉 8:30–17:30 Сб, Нд 👉 вихідні