#поезія
холодно зараз, пора невтішна, морози сунуть,
хочеться їсти, любов’ю ближніх серця поснули,
не затулити мій голод словом, емоцій сплеском,
піци б наїстися вкотре в соло, бо піца – в серце,

де ця вибагливість – ніц не знаю, усе тут легко,
я закохаюся в кожен бортик, як чорт у пекло,
я розділятиму кожне шмаття, як ніж по маслу,
я смакуватиму піцу з сиром – це сирне щастя,

ні, тут не треба складного руху, рецептів, списків,
просто чотири сири до купи і можна їсти,
просто тут ставлять високі цілі, складні задачі,
я ж доїдаю гарячу піцу і їх не бачу,

це моя догма, мій вибір волі, життєве кредо,
піца «чотири сири» готова і ніц не треба,
я задоволений і спокійний, міцний та юний,
піцу за щоки собі закину і все забуду.


Дьомін

Гра у блогера

«Сьогодні очікується невеликий дощ, місцями туман, а також підвищена активність Марка, який вирішив стати блогером», – саме так міг би звучати прогноз погоди того дня.

Марко прокинувся, відкрив вікно й отримав від дощу безкоштовний душ. «О, контент!» – подумав він і відразу схопив телефон. Почав знімати відео, як «стихія» атакує його скромну оселю. Правда, на відео було видно лише те, як він кривиться й чхає.
– Друзі, всім привіт! Це мій перший блог! – сказав Марко, тримаючи телефон догори дриґом, так що глядачі бачили його ніс і шматок люстри.

Замість звичайних кроків – придумав «челенджі». Замість того щоб помити підлогу, він оголосив: «Зараз я протестую революційний метод прибирання – шкарпетками!» І ковзнув так, що врізався в шафу. Контент – є. Синяк – теж.

Марко намагався виглядати серйозно, але серйозність зникала, щойно кіт Сніжок стрибав на камеру.
– Друзі, зустрічайте мого помічника-блогера. І знімав, як Сніжок ганяє за паперовою кулькою.

Марко поступово звикав до ролі «блогера». Якщо раніше він соромився тримати телефон на людях, то тепер ходив з ним, як з мікрофоном, і коментував усе, що бачив. У магазині він влаштував «огляд цін», у транспорті – «подкаст про суспільство», а на базарі намагався знімати «соціальний експеримент», поки продавчиня не відібрала в нього телефон зі словами:
— Або купуй яблука, або йди з Богом, режисере.

Сусіди спершу жалілися: то він у дворі «тестує лайфхаки» і намагається відкрити консерву ключами від під’їзду, то проводить «інтерв’ю з голубами». Голуби, щоправда, не відповідали, але лайків під відео було більше, ніж під його фото в паспорті.

Поступово сусіди почали здаватися. Бабусі з лавки охрестили його «наш блогер» і навіть почали потрапляти в його відео як «експерти з життя». Одного разу Марко запустив рубрику «Запитання від аудиторії». І перше питання від глядачів було:
— Скільки тобі ще дозволятимуть знімати вдома, перш ніж тебе виженуть?
Марко задумався. Але замість відповіді зняв драматичне відео: як він пакує рюкзак «у велику подорож». Насправді він ішов у найближчий парк.
— Друзі, це мій перший тревел-блог поза межами цивілізації! — сказав він, знімаючи качку в ставку.
Качка плюхнулась у воду й обдала його бризками. «О, контент!» — радісно закричав Марко.

Найепічнішим було відео з «оглядом їжі». Марко замовив піцу, але кур’єр запізнився. Він так довго розповідав про «складові майбутнього шедевру», що, коли піца нарешті приїхала, камера сіла. А Марко з’їв усе сам, бо «не можна їсти холодну їжу, шкідливо для шлунка».

– Блогерство – це серйозно! – пояснював він бабусі. – Можна заробляти мільйони!
– То може, хоч посуд помиєш мільйонами? – відповідала вона й підсовувала йому губку.

З часом у нього з’явилися справжні підписники. Не лише друзі чи сусіди, а й незнайомі люди, які писали коментарі.
Так і почалася його «гра у блогера»: одні сміялися з його відео, інші дивилися їх з жалем, інші радили «знайти нормальну роботу», але перегляди росли.

Одного ранку він прокинувся знаменитим: про «хлопця, який робить контент з усього» написали в місцевій газеті. Правда, стаття мала заголовок: «Блогер чи божевільний?»
Марко відчував себе потрібним. Він навіть придумав власне гасло:
— У світі, де всі серйозні, я буду смішним!

З кожним новим відео Марко все більше входив у роль. Він почав вести "мотивуючі ранкові ефіри". О 6-й ранку вийшов на балкон у піжамі й вигукнув:
— Друзі! Ви можете досягти всього! — і тут ізнизу пролунало:
— Ти можеш замовкнути, бо люди спати хочуть?!
Марко знітився лише на хвильку. Адже справжній блогер не здається.

Він вирішив зробити прямий ефір «24 години не сплю». На 3-й годині він уже залипав, на 6-й — говорив із тостером, а на 10-й — співав колискові сам собі.

Стрім перервала бабуся, яка просто вимкнула Wi-Fi словами: «Спи, герой інтернету».

Турецька піца

#поезія
Відпустка

Небо, відпустка, зелені хвилі, гриб парасольки, сонця ласо,
До горизонту хмари застиглі, полудень в землю ронить висок.
Нас пам’ятають чужі світлини, зроблені кимось із-за спини,
Світ – твоя справа, любов, провина, радість, надія, ковток війни.

Світ – білі чайки та бруд на пляжі, літніх панамок опукла в’язь,
Місто в долоні, вітрило в пляшці, вулиць гарячих трамвайний брязк,
Тістечка, піца та чебуреки, сльози, утоплені у вині,
Світ – це і пам'ять, і сотня треків, сотня історій про те, що ні.

Тільки з десяток, а може, двадцять – казка про те, що збулось колись,
Звірилось, вижило, мало рацію, вдало скрутило життєву вісь.
Цих навіжених історій досить, аби по маківку в них зайти,
Кожен на світі вродився гостем, вміє палити часи й мости.

В синій бандані, дзвінкий, кумедний, будеш на себе як завше злий,
Що забагато у діжці меду, що надто пізно все почали.
Вітру стакато над естакадою тягнеться хвилями навкруги:
Не досміятися, не доплакати до замурованих берегів.

Море, відпустка, засмаглі руки. Стежка закручена в голові.
Треба перчити, коли не цукор, спеції в тему завжди, повір.
Сип безсумнівно ризик та вдачу, жарти, прогулянки у дощі.
Небо прозоре, живе, тремтяче – сповнений сміху високий щит.

Друже, агов, підіймайся вище, доля вставатиме на крило,
Де та відпустка, була та вийшла, щось там траплялось, кудись пішло.
Замість відпустки – шляхи та небо, люди, історії, сотні справ.
Нумо плекати життєвий ребус дихотомії добра й добра.

Alldoroga

#дати
🍟 А ось сьогодні Міжнародний день нездорової їжі.
21 липня у всьому світі відзначають День нездорової їжі — той самий день, коли можна (і навіть варто) дозволити собі трохи більше, ніж звичайно. Це свято не про щоденні звички, а про задоволення й баланс 🍔🍩.

🍕 Термін junk food з’явився у 1972 році завдяки американському біохіміку Майклу Джейкобсону, який описав їжу з високим вмістом калорій і низькою поживною цінністю.

🍗 Найпопулярніші "шкідливі улюбленці" — чипси, газовані напої, піца, нагетси й фастфуд. У США, наприклад, понад 30% щоденного раціону — це саме така їжа.

🌍 У деяких країнах уже заборонено продавати нездорову їжу в школах, а на упаковках обов'язково вказують вміст цукру, солі та жирів.

😅 Попри все, дослідження показують: разове вживання фастфуду не шкодить, якщо загалом людина дотримується збалансованої дієти.

#поезія
🏖️ Відпустка 🏖️
Небо, відпустка, зелені хвилі, гриб парасольки, сонця ласо,
До горизонту хмари застиглі, полудень в землю ронить висок.
Нас пам’ятають чужі світлини, зроблені кимось із-за спини,
Світ – твоя справа, любов, провина, радість, надія, ковток війни.

Світ – білі чайки та бруд на пляжі, літніх панамок опукла в’язь,
Місто в долоні, вітрило в пляшці, вулиць гарячих трамвайний брязк,
Тістечка, піца та чебуреки, сльози, утоплені у вині,
Світ – це і пам'ять, і сотня треків, сотня історій про те, що ні.

Тільки з десяток, а може, двадцять – казка про те, що збулось колись,
Звірилось, вижило, мало рацію, вдало скрутило життєву вісь.
Цих навіжених історій досить, аби по маківку в них зайти,
Кожен на світі вродився гостем, вміє палити часи й мости.

В синій бандані, дзвінкий, кумедний, будеш на себе як завше злий,
Що забагато у діжці меду, що надто пізно все почали.
Вітру стакато над естакадою тягнеться хвилями навкруги:
Не досміятися, не доплакати до замурованих берегів.

Море, відпустка, засмаглі руки. Стежка закручена в голові.
Треба перчити, коли не цукор, спеції в тему завжди, повір.
Сип безсумнівно ризик та вдачу, жарти, прогулянки у дощі.
Небо прозоре, живе, тремтяче – сповнений сміху високий щит.

Друже, агов, підіймайся вище, доля вставатиме на крило,
Де та відпустка, була та вийшла, щось там траплялось, кудись пішло.
Замість відпустки – шляхи та небо, люди, історії, сотні справ.
Нумо плекати життєвий ребус дихотомії добра й добра.

Червень 2025 р.
Олександра Дорога

Піца 🍕 на моє 60-ти річчя сьогодні

#їжа #суші #піца #гамбургер

Ідея рецепту, якщо любите піцу, але не дружите з тістом або слідкуєте за харчуванням

Сирна піца 🍕
кисломолочний сир — 200 г
борошно — 50 г
яйце — 1 шт
розпушувач — ½ ч. ложки
дрібка солі
начинка на ваш смак (овочі, ковбаски, гриби, сир тощо 🧀🍅🥓)

1. Увімкніть духовку на 180°C — нехай розігрівається.
2. Змішайте всі інгредієнти для тіста.
3. Руками, змоченими в холодній воді, розділіть тісто на 2 частини та сформуйте основу для піци.
(Рекомендую використовувати пергамент із силіконовим покриттям або тефлоновий/силіконовий килимок).
4. Змастіть основи соусом, додайте улюблену начинку та посипте сиром.
5. Випікайте 15–20 хвилин до золотистої скоринки 😍

#рецепт #їжа #харчування #піца

Завершився 78-й Каннський кінофестиваль, і вже стали відомі його переможці.

Головну премію "Золота пальмова гілка" отримав фільм "Це був просто нещасний випадок" від іранського режисера Джафара Панагі. Гран-прі забрала стрічка "Сентиментальна цінність" норвежця Йоакіма Трієра.

Серед інших переможців Каннського фестивалю такі:

🎬 Найкращий режисер – Клебер Мендонса Філью, "Таємний агент"

🎬 Найкращий актор – Вагнер Моура, "Таємний агент"

🎬 Найкраща акторка – Надія Мелліті, "Маленька сестра"

🎬 Приз журі – Олівер Лаксе ("Сірат") та Маша Шилінскі ("Звук падіння")

🎬 Спеціальна нагорода – Бі Гань, "Воскресіння"

🎬 Найкращий сценарій – Жан-П'єр та Люк Дарденн, "Молоді матері"

🎬 "Золота камера" – "Президентський торт", Хасан Хаді

🎬 "Золота пальмова гілка" за короткометражний фільм – "Я радий, що ти мертвий", Тауфік Бархом

🎬 "Золоте око" за документальний фільм – "Імаго", Дені Умар Піцаєв.

#Коло_Кіно #Новини_кіно