ПРИТЧА ПРО СВІТЛЯЧКА ТА ЗМІЮ

Змія почала переслідувати світлячка, який літав низько у траві.
Світлячок зупинився і сказав змії:
- Чи можу я задати вам три питання?
Змія відповіла:
- Так.
Світлячок розпочав:
- Я належу до вашого харчового ланцюжка?
Змія відповіла:
- Ні.
Тоді світлячок продовжив:
- Я зробив вам щось погане?
Змія знову ж відповіла коротко:
- Ні.
Тоді світлячок завдав їй останнє питання:
- Тоді скажіть, чому ви хочете мене з'їсти?
Змія без жодних роздумів відповіла:
- Тому що мені нестерпно бачити, як ти сяєш.

Мораль цієї історії:

Часто деяким людям нестерпно бачити, як ви сяєте, тому вони діють як змії, тишком-нишком і готові знищити вас просто за те, що ви є щасливішими/красивішими/успішнішими/… за них. Тому намагайтеся “не сяяти”, тобто не показувати, коли вам добре живеться. Щасливим потрібно бути тихо, бо так мало залишилося тих, хто дійсно вміє радіти від душі за ближнього, без заздрості, злості і лестощів…

Є два типи заздрісних людей: перші хочуть все, як в тебе, а інші – щоб в тебе взагалі нічого не було… Бережіться і тих, і інших!

Взято з інтернет-сторінки "ВСЕОСВІТА"

ПРИТЧА ПРО СВІТЛЯЧКА ТА ЗМІЮ

Змія почала переслідувати світлячка, який літав низько у траві.
Світлячок зупинився і сказав змії:
- Чи можу я задати вам три питання?
Змія відповіла:
- Так.
Світлячок розпочав:
- Я належу до вашого харчового ланцюжка?
Змія відповіла:
- Ні.
Тоді світлячок продовжив:
- Я зробив вам щось погане?
Змія знову ж відповіла коротко:
- Ні.
Тоді світлячок завдав їй останнє питання:
- Тоді скажіть, чому ви хочете мене з'їсти?
Змія без жодних роздумів відповіла:
- Тому що мені нестерпно бачити, як ти сяєш.

Мораль цієї історії:

Часто деяким людям нестерпно бачити, як ви сяєте, тому вони діють як змії, тишком-нишком і готові знищити вас просто за те, що ви є щасливішими/красивішими/успішнішими/… за них. Тому намагайтеся “не сяяти”, тобто не показувати, коли вам добре живеться. Щасливим потрібно бути тихо, бо так мало залишилося тих, хто дійсно вміє радіти від душі за ближнього, без заздрості, злості і лестощів…

Є два типи заздрісних людей: перші хочуть все, як в тебе, а інші – щоб в тебе взагалі нічого не було… Бережіться і тих, і інших!

Взято з інтернет-сторінки "ВСЕОСВІТА"

Притча «Радість — наслідок добрих справ»

Один молодий чоловік прийшов до свого духовного наставника і сказав:
— Учителю, Ви радили мені подумки повторювати фразу: «Я приймаю радість у своє життя».
— Я вимовляю її щодня по багато разів, а радості в моєму житті як не було, так і немає. Я такий же самотній, як і був... Що ж мені робити?

Мудрець мовчки поклав перед юнаком перші ліпші предмети: ложку, кухоль, свічку — і попросив:
— Назви, що ти вибереш із них.
— Ложку, — відповів юнак.
— Промови це п'ять разів, — попросив старець.
— Я вибираю ложку, — промовив юнак п'ять разів.
— Ось бачиш, — сказав учитель, — повторюй ти хоч мільйон разів на день, що вибираєш ложку, вона не стане твоєю. Треба простягнути руку — і взяти її. Треба зробити рух...

ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК

Другий день Великого тижня, коли Церква згадує важливі настанови Ісуса Христа, виголошені Ним у храмі Єрусалима.

Це єдиний день тижня, що не має спогадів, пов'язаних безпосередньо з подіями останніх днів життя Ісуса Христа. Водночас цей день можна назвати днем повчань, адже у вівторок Господь говорить найбільше, наводить найбільше прикладів, притч.

Особливу увагу в цей день Церква звертає на притчу про десять дів. П'ять мудрих дів приготували свої світильники і мали достатньо єлею, щоб зустріти Жениха, а п'ять нерозумних залишились без світла, не маючи запасу єлею. Притча нагадує нам про важливість духовної готовності до зустрічі з Христом, адже життя вірного християнина має бути наповнене не лише зовнішніми ділами, а й внутрішнім, невидимим духовним піклуванням про свою віру.

Цей день також є нагадуванням про необхідність бути готовими до несподіваного Другого пришестя Христа, адже ніхто не знає часу, коли Він повернеться на землю. Господь закликає нас до постійної духовної бадьорості, пильності і смирення. Великий вівторок також є часом, коли Ісус Христос розповідає про важливість служіння Богу та виконання Його волі через любов і благочестиві вчинки.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 7 квітня.
-----------

ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК

Другий день Великого тижня, коли Церква згадує важливі настанови Ісуса Христа, виголошені Ним у храмі Єрусалима.

Це єдиний день тижня, що не має спогадів, пов'язаних безпосередньо з подіями останніх днів життя Ісуса Христа. Водночас цей день можна назвати днем повчань, адже у вівторок Господь говорить найбільше, наводить найбільше прикладів, притч.

Особливу увагу в цей день Церква звертає на притчу про десять дів. П'ять мудрих дів приготували свої світильники і мали достатньо єлею, щоб зустріти Жениха, а п'ять нерозумних залишились без світла, не маючи запасу єлею. Притча нагадує нам про важливість духовної готовності до зустрічі з Христом, адже життя вірного християнина має бути наповнене не лише зовнішніми ділами, а й внутрішнім, невидимим духовним піклуванням про свою віру.

Цей день також є нагадуванням про необхідність бути готовими до несподіваного Другого пришестя Христа, адже ніхто не знає часу, коли Він повернеться на землю. Господь закликає нас до постійної духовної бадьорості, пильності і смирення. Великий вівторок також є часом, коли Ісус Христос розповідає про важливість служіння Богу та виконання Його волі через любов і благочестиві вчинки.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 7 квітня.
-----------

ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

Перший день Великого тижня, коли Церква згадує важливі події останніх днів земного життя Ісуса Христа. У цей день читаються притчі про безплідну смоківницю та про служіння Господу з вірністю.

Смоківниця, яка не принесла плоду, є образом тих, хто не дає добрих вчинків і духовних плодів. Ісус, проклявши її, показує, що безплідне життя не має сенсу в Божих очах. Ця притча закликає нас до очищення своїх сердець та покаяння.

Церква також наголошує на значенні духовного очищення через покаяння, молитву та добрі діла.

Великий понеділок - це день, коли ми повинні задуматися над своїм життям, звірити свої вчинки з Божими заповідями і зробити кроки до духовного оновлення. Також цей день є нагадуванням про те, що ми маємо залишати всі гріховні прив'язаності і ставати духовно готовими до великого свята - Пасхи. Тому Великий понеділок запрошує нас до смирення, молитви і внутрішнього очищення перед великим святом Воскресіння Христового.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 квітня.
-----------

ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК

Перший день Великого тижня, коли Церква згадує важливі події останніх днів земного життя Ісуса Христа. У цей день читаються притчі про безплідну смоківницю та про служіння Господу з вірністю.

Смоківниця, яка не принесла плоду, є образом тих, хто не дає добрих вчинків і духовних плодів. Ісус, проклявши її, показує, що безплідне життя не має сенсу в Божих очах. Ця притча закликає нас до очищення своїх сердець та покаяння.

Церква також наголошує на значенні духовного очищення через покаяння, молитву та добрі діла.

Великий понеділок - це день, коли ми повинні задуматися над своїм життям, звірити свої вчинки з Божими заповідями і зробити кроки до духовного оновлення. Також цей день є нагадуванням про те, що ми маємо залишати всі гріховні прив'язаності і ставати духовно готовими до великого свята - Пасхи. Тому Великий понеділок запрошує нас до смирення, молитви і внутрішнього очищення перед великим святом Воскресіння Христового.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 квітня.
-----------

Птахи Сліз (Притча про таємничих птахів, що живляться людськими сльозами)

У центрі світу, схований від людських очей, розкинувся райський сад — Сад Спочинку. Там завжди цвіли дерева з плодами розради, а вітри співали лагідні пісні. У тому саду жили троє птахів, яких називали Птахами Сліз.
Перший співав про втрати.
Другий зітхав за зрадженими.
Третій тужив за самотніми.
Люди з усього світу почали молитися до цих птахів, бо вірили: птахи чують їхній біль. І що більше сліз падало на землю, то голосніше лунали пісні в Саду. Птахи схиляли голови, їхні очі ніби тремтіли від жалю.
Але ніхто не знав істини.
Бо птахи не просто співчували — вони жили сльозами. Вони харчувалися людським болем, пили сльози, наче нектар. У кожній краплі була їхня сила і їхнє безсмертя. Райський сад квітнув не від радості, а від страждань.
Одного разу в Сад увійшла дитина — єдина, хто випадково заснув під деревом і потрапив туди уві сні. Дитина не плакала. Вона сміялася. Її сміх був чистий, світлий, без тіні смутку.
І тоді сад затремтів.
Птахи не могли наблизитись. Їхнє пір’я зів’яло, спів зірвався. Бо сміх був для них, мов отрута.
Дитина пішла, але її сміх залишився у світі, мов тонка тріщина в старому камені. Люди почали шукати втіху, лікувати рани, обіймати одне одного замість того, щоб лише плакати. І Сад поступово почав тьмяніти.
Кажуть, ті птахи не загинули. Вони лише змінили вигляд. Ховаються в журбі, у безвиході, у тих, хто відвернувся від надії.
Бо тільки там вони ще можуть жити.
Та варто лише усміхнутися — щиро, від серця — і їхні крила тануть, мов тінь на світанку.

НЕДІЛЯ ПРО БЛУДНОГО СИНА

У другу підготовчу Неділю до Великого посту Свята Церква читає Євангеліє від Луки (15:11-32) про блудного сина. Ця притча в живим образом Божого милосердя та шляху людського покаяння.

Господь розповідає про юнака, який, узяв ши свою частку батьківського майна, пішов у далекий край і розтратив усе у гріховному житті. Опинившись у злиднях, він усвідомив свій гріх і вирішив повернутися до батька, просячи прийняти його хоча б як наймита. Та коли він ще був далеко, батько, побачивши його, вибіг назустріч, обійняв і простив, повернувши йому гідність сина.

Ця притча показує, що Бог ніколи не відвертається від грішника, але чекає на його покаяння. Вона також нагадує про небезпеку гордині, яку бачимо в старшому братові, котрий не розділив радості батька через повернення блудного сина.

Неділя про блудного сина закликає нас до переосмислення власного життя. Чи не блукаємо ми далеко від Бога? Чи готові покаятися й повернутися до Отця Небесного?

Нехай ця притча надихне нас на щире каяття, а милосердний Господь завжди буде готовий прийняти кожного, хто повертається до Нього з відкритим серцем.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 лютого.
-----------

НЕДІЛЯ ПРО БЛУДНОГО СИНА

У другу підготовчу Неділю до Великого посту Свята Церква читає Євангеліє від Луки (15:11-32) про блудного сина. Ця притча в живим образом Божого милосердя та шляху людського покаяння.

Господь розповідає про юнака, який, узяв ши свою частку батьківського майна, пішов у далекий край і розтратив усе у гріховному житті. Опинившись у злиднях, він усвідомив свій гріх і вирішив повернутися до батька, просячи прийняти його хоча б як наймита. Та коли він ще був далеко, батько, побачивши його, вибіг назустріч, обійняв і простив, повернувши йому гідність сина.

Ця притча показує, що Бог ніколи не відвертається від грішника, але чекає на його покаяння. Вона також нагадує про небезпеку гордині, яку бачимо в старшому братові, котрий не розділив радості батька через повернення блудного сина.

Неділя про блудного сина закликає нас до переосмислення власного життя. Чи не блукаємо ми далеко від Бога? Чи готові покаятися й повернутися до Отця Небесного?

Нехай ця притча надихне нас на щире каяття, а милосердний Господь завжди буде готовий прийняти кожного, хто повертається до Нього з відкритим серцем.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 лютого.
-----------