#поезія
Чи знають зірки, як вони прекрасні,
Про безкінечність поглядів німих?
І як на ранок я в долонях власних
Тримаю з ніжністю одну із них.

Чи я прокинулась, чи це все досі сон?
Яскраве золото світанку на моїй стіні,
Не мій на тумбочці лежить кулон —
Я ніби досі плаваю в солодкому вині.

Гарячим водоспадом ллється ейфорія,
Хвилини в вічність хочу розтягнути.
Невже сьогодні це не просто мрія?
Невже тебе нарешті можу я...

...відчути...

Твій подих теплий, тихий на моїй щоці,
Волосся срібло поміж моїх пальців,
Зефірні губи на моєму сонному лиці,
Як щоки наші наливаються рум'янцем...

«Як це можливо?» — я запитуюся в бога.
«Чим смертна заслужила такий дар?»
Як крила не перетворилися на спогад,
Коли я доторкнулась сонця, як Ікар?

Я хочу, щоб ця мить тягнулась вічно,
Цю посмішку магічну бачити щодня,
Твій голос чути ніжний, кристалічний,
Який шепоче в вушко тихо — «Ти моя».


Квірш

#особистості
Мені здається, що найпрекрасніше в цьому інтерв’ю те, що ні Олексій Суханов ні Олег Стефан остаточно не розуміють, що насправді вони зробили. Наскільки важливу, саме зараз, річ. Для мене це не просто найкраще інтерв’ю Олексія, якій мав тисячи різних розмов з абсолютно різними людьми, які збирали сотні тисяч переглядів, не просто - найщиріше існування Олега…
Здається, що це відверте та щире спілкування може дійсно повернути віру багатьом творчим людям в сучасні часи зневіри.


https://www.youtube.com/watch?v=k9P6pVSXNZs

Тихої ночі, прекрасні!

Все, що було сьогодні, вже позаду. Турботи, втома, тривоги. Не тягніть це з собою в новий день. Видихніть.
Нехай ця ніч буде тихою, щоб ви могли розслабитись, відчути себе в безпеці. Не бути сильною і потрібною. Тільки мʼякою і ніжною.

Відпочиньте. Нехай ця ніч зцілить, а ранок розпочнеться з легкості 🫶

Одне з найщасливіших рішень мого життя — це дозволити людям думати про мене все, що спадає їм на думку.

Зрештою, це їхня голова, їхні думки та їхній час, витрачений на те, на що вони вважали за потрібне. При чому я тут?

І настала чудова свобода... Мені більше не страшно нікого розчарувати!

Я ні хвилини не витрачу на суперечку...

Не вступаю в жодну дискусію...

Не буду доводити свою правоту, або неправоту...

Мені лінь.

І я дуже шкодую про той час, коли не було лінь. Не лінь спілкуватися через силу з тими, з ким не хотілося цього робити. Не лінуйся вести тупі розмови і листування з нецікавими мені людьми, які побажали навісити на мене суб'єктивний ярлик СВОЇХ, а не моїх комплексів, або обговорити зі мною те, що я не хочу з ними обговорювати. Не лінь було сказати ТАК, коли все всередині вимагало НІ. Не лінь виправдовуватися за свою думку, яку я ніколи нікому не нав'язую, але і не прошу переконувати мене.

Вчіться цій ліні, прекрасні. Тому що саме вона збереже вас для головних людей вашого життя

Такі вайби на цей місяць. Тихої нам всім ночі, прекрасні!

#природа
Політ крізь прекрасні краєвиди

Не влазьте в безглузді суперечки та сварки, не спілкуйтеся з токсичними людьми, перестаньте скаржитися та скиглити, викидайте непотрібні речі зі своєї шафи та непотрібних людей зі свого життя.
І знаєте, жити стане в тисячу разів легше та краще. Рекомендую.

Тихої мирної ночі, прекрасні!

1. 'ПРАВИЛЬНОГО' МОМЕНТУ НЕ БУДЕ!
'схудну', 'сяду в шпагат', 'перестану боятися' - не працює😱🤷🏼
Спочатку ти йдеш, а потім вже трапляється все найпрекрасніше

2. РУХ — ТЕРАПІЯ
Наче ніц не говориш,
а за відчуттями
ніби вийшов від психотерапевта💪
Наче ніц не говориш, а за відчуттями ніби вийшов від психотерапевта💪

3. ЦІКАВЕ 😍😍 КОМЬЮНІТІ
РОБИТЬ ТЕБЕ КРАЩЕ
На танцях більшість цілеспрямованих👉🔥
Рости в такому оточенні
це МЕГА КРУТО!

4. ТВОЯ САМООЦІНКА ВАЖЛИВА!
Танцюючи, починаєш більше любити
себе — істина, від багатьох🤝

5. ТАНЕЦЬ ДОПОМАГАЄ ПРОЖИТИ ПОЧУТТЯ, які ти не можеш пояснити словами. Тіло зберігає в собі більше, ніж ми думаємо🤯
Дай волю своїм почуттям! Це також неймовірний досвід😍

На питання: «Чим ви зараз займаєтесь?»
Завжди відповідайте: «Насолоджуюсь життям!»

Приємних вихідних, прекрасні!! 😁

#поезія
Іду по житті. У букети збираю
людей, всіх знайомих, що стрілись мені.
Хтось -- стрічний лишè, а когось -- відчуваю,
а хтось залишає сліди у душі.
І пахнуть букети -- то гірко, то п'яно...
Всі люди -- хороші. Усі, як квіткù.
І скільки буває тепла у бур'Яні,
якщо не чіпаєш його колючкù.
Стрічала троянди -- усім королеви,
і горді нарциси траплялись не раз.
Прекрасні іриси і мальви вишневі,
тендітні ромашки без зайвих окрас.
Збирала в букети. Полин і кропиву,
щоб ,часом, ковтнути мікстуру гіркý.
І м'яту цілющу, лілею красиву,
вдихала до серця мімозу п'янку.
В'язала віночки. Із маку й волошок.
До серця тулила свої спориші.
Любила квітучий, духмяний горошок.
І вірила в те, що всі квітнуть в житті.
Збирала букети. Сушила гербарій.
Варила чаї з пелюстóк хризантем.
Вплітала у коси барвінок, як чари.
Допоки живі -- всі в букеті цвітем...

Людмила Галінська