#поезія Іду по житті. У букети збираю людей, всіх знайомих, що стрілись мені. Хтось -- стрічний лишè, а когось -- відчуваю, а хтось залишає сліди у душі. І пахнуть букети -- то гірко, то п'яно... Всі люди -- хороші. Усі, як квіткù. І скільки буває тепла у бур'Яні, якщо не чіпаєш його колючкù. Стрічала троянди -- усім королеви, і горді нарциси траплялись не раз. Прекрасні іриси і мальви вишневі, тендітні ромашки без зайвих окрас. Збирала в букети. Полин і кропиву, щоб ,часом, ковтнути мікстуру гіркý. І м'яту цілющу, лілею красиву, вдихала до серця мімозу п'янку. В'язала віночки. Із маку й волошок. До серця тулила свої спориші. Любила квітучий, духмяний горошок. І вірила в те, що всі квітнуть в житті. Збирала букети. Сушила гербарій. Варила чаї з пелюстóк хризантем. Вплітала у коси барвінок, як чари. Допоки живі -- всі в букеті цвітем... Людмила Галінська

Летіла в літаку з парою, приблизно могу віку - плюс-мінус, так я визначила на око. Так і виявилось. Йому 64, їй - 56. Звичайні чоловік і жінка. Лише у нього були усміхнені очі, такі, знаєте, з багатьма дрібними промінчиками навкруги очей. А у неї пишне русяве волосся, заплетене у косу. Ми сиділи в одному ряду. Я заплющила очі, щоб трохи подрімати. А вони гомоніли. Стишено і мʼяко. Я не прислухалась до слів. Лише чула тембр їхніх голосів - легкий, теплий. І чоловік дбайливо і ніжно ставився до жінки і жінка ніжно і дбайливо - до чоловіка. Я навіть не можу пояснити, як це. Між ними була любов. У поглядах, дотиках, словах. І ще вони багато усміхалися. Усмішка завжди знімає напругу. Розслабляє мʼязи. І я, певне, фізично відчула значення словосполучення «грітися у променях чужої любові». Летіти нам було недовго, пару годин. Я вже відкрила було книжку, щоб читати, але ми почали розмовляти. Жінка спитала про книжку, і попросила дозволу сфотографувати обкладинку. Спочатку про книжки обмінювались думками, потім про життя 🙂 - А ви давно разом? - не втрималась я. Але вибачилась наперед, раптом моє питання буде недоречним. - Та не дуже давно, - відповіла Людмила, так звали жінку. - 25 років всього. - В цьому році святкуватимемо срібне весілля, - додав її чоловік Василь. Розповіли, що перший чоловік Людмили передчасно помер молодим. Вона залишилась з маленьким сином. У неї другий шлюб. У нього - перший. Їхньому молодшому сину - 21 рік. І потім ми ще розмовляли - про Одесу і Київ, вони кияни. Про Україну і нашу боротьбу. Про змінене наше життя і про втрати. Про те, що вони хочуть онуків. Бо діти - це найпрекрасніше, що стається у нашому житті. Про надію і віру, які дають сили. Прилетіли. Пройшли аеропортівські процедури. Пішли до своїх автобусів - я на Одесу, вони на Київ. Він і вона. Які «не дуже довго» живуть разом. Бо коли є кохання, то завжди мало часу. З мережі

#світ #природа Прекрасні краєвиди Швейцарії.

#природа Політ крізь прекрасні краєвиди

BIG BADA BOOM🤩💣💥 Прекрасні українські дрони цього разу підкорили оренбург, який за тисячу кілометрів 🥰 Ймовірна ціль - база ракетних військ стратегічного призначення вс рф 🧨 #оркостан #раша #раісявперде #новини #наболотахвсестабільно #кацапи #орки

#поезія Ми живемо щоб бути щасливими... Аби вміти сміятись під зливами... Обіймати й творити найкраще... Ми живемо у світі прекраснім... Молодими чи зовсім вже сивими... Ми живемо щоб бути щасливими... І щоб людям тепло дарувати... Ми живемо щоб світ обійняти... Ми живемо щоб бути єдиними... Неповторними, вільними,сильними... Непотрібна нам та ідеальність... Бо життя це не просто формальність... Ми живемо багато чи бідно... Неважливо лише б тільки гідно... І під сонцем чи просто під зливами... Ми живемо щоб бути щасливими... Галина Кавалець

1. 'ПРАВИЛЬНОГО' МОМЕНТУ НЕ БУДЕ! 'схудну', 'сяду в шпагат', 'перестану боятися' - не працює😱🤷🏼 Спочатку ти йдеш, а потім вже трапляється все найпрекрасніше 2. РУХ — ТЕРАПІЯ Наче ніц не говориш, а за відчуттями ніби вийшов від психотерапевта💪 Наче ніц не говориш, а за відчуттями ніби вийшов від психотерапевта💪 3. ЦІКАВЕ 😍😍 КОМЬЮНІТІ РОБИТЬ ТЕБЕ КРАЩЕ На танцях більшість цілеспрямованих👉🔥 Рости в такому оточенні це МЕГА КРУТО! 4. ТВОЯ САМООЦІНКА ВАЖЛИВА! Танцюючи, починаєш більше любити себе — істина, від багатьох🤝 5. ТАНЕЦЬ ДОПОМАГАЄ ПРОЖИТИ ПОЧУТТЯ, які ти не можеш пояснити словами. Тіло зберігає в собі більше, ніж ми думаємо🤯 Дай волю своїм почуттям! Це також неймовірний досвід😍

Не варто намагатися покращити свій образ перед кожним. Ми - байдужі в очах тих, хто нас не знає, Зарозумілі - в очах тих, хто нас ненавидить, І прекрасні - в очах тих, хто нас любить.

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно я переступив поріг, як мене обійняла Селена. Її руки тремтіли, на очах блищали сльози. Вона була вдягнена в потерту, трохи замащену сукню служниці. Та навіть у такому одязі вона виглядала чарівно. Я мимоволі затримав подих. Вигини її тіла, майже приховані грубою тканиною, не ставали менш привабливими. Навпаки — за цією скромною подобою крилася така краса, що жодна пані в дорогій сукні не зрівнялася б із нею. В її постаті не було фальші, не було штучної манірності. Лише природна грація, справжня жіночність і вогник у глибоких очах, які шукали в мені захисту. В ту мить вона була прекраснішою за всіх, кого я колись бачив. І водночас — беззахисною, як зранений птах. — Як добре, що ти нарешті прийшов… Я боялася, що вони знайдуть мене навіть тут, — схлипуючи, прошепотіла вона. — Хто? Що сталося? — стривожено спитав я і подав їй кухоль води. Селена зробила кілька ковтків, але руки все ще тремтіли. Потім знову заплакала. — Цей чоловік… Лоренцо. Він зайшов надто далеко, — промовила вона. — Я не дозволю скривдити тебе, — прошепотів я. — Якщо він сунеться сюди, матиме справу зі мною. Вона трохи заспокоїлась. Подивилася мені в очі глибоко, довірливо, та нарешті розповіла, що сталося. — Сьогодні зранку до батька прийшов Лоренцо з якимись чоловіками. Я не чула всієї розмови, але з самого початку було зрозуміло, що це не просто візит. Вони говорили різко. Лоренцо лютував, бо батько остаточно відмовив йому в шлюбі зі мною і просив залишити нашу родину в спокої. Він почав сипати образами та погрозами. На це батько відповів, що той ще має дякувати, що його темні справи не стали відомі алькальду. А потім сталося найстрашніше. Вони схопили мене й почали шантажувати батька. Мовляв, відвезуть мене на корабель, якщо він не підпише якісь папери. Тато кинувся на Лоренцо, а я скористалася миттю, вирвалася й втекла. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/32 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#особистості Мені здається, що найпрекрасніше в цьому інтерв’ю те, що ні Олексій Суханов ні Олег Стефан остаточно не розуміють, що насправді вони зробили. Наскільки важливу, саме зараз, річ. Для мене це не просто найкраще інтерв’ю Олексія, якій мав тисячи різних розмов з абсолютно різними людьми, які збирали сотні тисяч переглядів, не просто - найщиріше існування Олега… Здається, що це відверте та щире спілкування може дійсно повернути віру багатьом творчим людям в сучасні часи зневіри. https://www.youtube.com/watch?v=k9P6pVSXNZs