• На чорному фоні червоний колір пристрасті окреслює чіткість силуету життя, ніби пульсація серця – це щоденна рутина, не відпускаючи потоку биття.
    💐💐💐😍😍😍🌿🌿🌿На чорному фоні червоний колір пристрасті окреслює чіткість силуету життя, ніби пульсація серця – це щоденна рутина, не відпускаючи потоку биття. ❤️
    111переглядів 5Відтворень
  • Закохалась війна у солдата

    Закохалась війна у солдата —
    Не спитала ні звань, ні причин.
    Просто впала, як тінь, біля хати,
    Де він спав серед тихих годин.

    Закохалась — безжально і дико,
    Як уміє лиш буря і грім,
    І ходила за ним тихо-тихо,
    Між окопів, під небом глухим.

    Закохалась війна у солдата —
    Та хіба це любов? Це — біда.
    Вона йшла за ним, вперто і клято,
    Як за правдою ходить нужда.

    Їй би ніжність — та вчилась вбивати,
    Їй би шепіт — гриміла, як дзвін,
    Закохалась війна у солдата,
    Та любов не живе поміж мін.

    І дивилась, як він не здається,
    Молитви береже у грудях,
    Як у серці весна ще сміється,
    Попри темряву в його путях.

    Їй хотілось його обійняти
    Крізь метал, крізь вогонь і дими,
    Та лиш вчилась вона відпускати,
    Бо любов не живе між війни.

    І вона, спопеліла, безсила,
    Не навчилась не нищить — чекать,
    Бо любов — це не вибух і сила,
    А уміння когось відпускать.

    Він дивився у небо високе,
    Де лелека вертався у дім,
    І в очах його — світлі потоки
    Перемоги над мороком злим.

    А вона — наче ніч без упину,
    Все тяглася до кроку його,
    Та не вміла любити людину —
    Лиш ламати і нищить всього.

    Закохалась війна у солдата —
    Та програла у чеснім бою:
    Бо душа, що жива і крилата,
    Не належить ніколи вогню.

    І коли він вернувся додому —
    Відступила вона, мов вина,
    Бо любов не підвладна нікому,
    Де вона — там зникає війна.
    Закохалась війна у солдата Закохалась війна у солдата — Не спитала ні звань, ні причин. Просто впала, як тінь, біля хати, Де він спав серед тихих годин. Закохалась — безжально і дико, Як уміє лиш буря і грім, І ходила за ним тихо-тихо, Між окопів, під небом глухим. Закохалась війна у солдата — Та хіба це любов? Це — біда. Вона йшла за ним, вперто і клято, Як за правдою ходить нужда. Їй би ніжність — та вчилась вбивати, Їй би шепіт — гриміла, як дзвін, Закохалась війна у солдата, Та любов не живе поміж мін. І дивилась, як він не здається, Молитви береже у грудях, Як у серці весна ще сміється, Попри темряву в його путях. Їй хотілось його обійняти Крізь метал, крізь вогонь і дими, Та лиш вчилась вона відпускати, Бо любов не живе між війни. І вона, спопеліла, безсила, Не навчилась не нищить — чекать, Бо любов — це не вибух і сила, А уміння когось відпускать. Він дивився у небо високе, Де лелека вертався у дім, І в очах його — світлі потоки Перемоги над мороком злим. А вона — наче ніч без упину, Все тяглася до кроку його, Та не вміла любити людину — Лиш ламати і нищить всього. Закохалась війна у солдата — Та програла у чеснім бою: Бо душа, що жива і крилата, Не належить ніколи вогню. І коли він вернувся додому — Відступила вона, мов вина, Бо любов не підвладна нікому, Де вона — там зникає війна.
    5
    596переглядів
  • Флаг над Капитолием, подарок для Буданова и знак союза: как Моше Асман передал Украине символ американской поддержки

    Иногда одна вещь говорит о войне, союзниках и памяти точнее, чем длинные официальные заявления. Именно таким символом стал американский флаг, который развевался над Капитолием США 24 февраля 2022 года — в день, когда Россия начала полномасштабное вторжение в Украину.

    Главный раввин Украины Моше Асман рассказал, что этот флаг подарил ему конгрессмен Пит Сешнс, которого он назвал верным другом Украины. Причем это был не случайный жест: подарок был приурочен к 60-летнему юбилею Асмана. А затем раввин передал этот флаг народу Украины — в лице Кирилла Буданова.

    В этой истории важен не только сам подарок, но и его путь. Вашингтон. День начала большой войны. Личный юбилей одного из самых известных еврейских лидеров Украины. И потом — передача символа одному из самых узнаваемых людей украинского сопротивления. Так и возникает не просто красивая церемония, а почти готовая политическая формула: память, поддержка и союз.

    Для израильского читателя эта история звучит особенно понятно. В Израиле слишком хорошо знают, что во время войны символы перестают быть “просто символами”. Когда страна живет под угрозой ракет, под ударами врагов и в состоянии постоянного напряжения, такие знаки международной солидарности воспринимаются уже совсем иначе. Не как украшение для новостной ленты, а как часть реальности, в которой союзники показывают: мы видим, мы помним, мы рядом.

    Отдельный смысл придает и фигура самого Моше Асмана. Это не человек со стороны и не случайный участник событий. Это один из самых известных религиозных голосов Украины, фигура, через которую тема войны давно проходит не только как политический, но и как человеческий, общинный, еврейский опыт. Поэтому его жест — это не просто передача реликвии. Это способ сказать, что память о 24 февраля 2022 года не ушла в архив и не растворилась в бесконечном потоке новостей.

    Важно и то, кому именно был передан этот флаг. Кирилл Буданов в украинском восприятии давно ассоциируется не только с государством, но и с сопротивлением, военной волей и способностью Украины держаться под давлением. Поэтому здесь нет случайности: символ американской поддержки оказался в руках человека, которого многие воспринимают как одно из лиц украинской стойкости.

    На фотографиях эта история вообще читается почти без слов. Сначала — Асман с рамкой и витриной, с публичным, торжественным символом. Потом — уже более официальная обстановка, кабинет, передача, государственный контекст. Из личного подарка флаг превращается в знак, который выходит за пределы одной биографии.

    Именно такие детали часто лучше всего показывают, как на самом деле работают отношения между странами и обществами во время войны. Не только через поставки, переговоры и заявления, но и через жесты, в которых есть дата, место, память и адресат. Когда все это совпадает, новость перестает быть просто постом из соцсетей. Она становится знаком эпохи.

    Подробнее читайте в нашей статье:

    https://nikk.agency/flag-nad-kapitoliem/

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #США #МошеАсман #КириллБуданов #ПитСешнс #Капитолий #Украина #Израиль

    НАновости:- новости Израиля

    Важно Поделитесь ❗️
    и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.
    Флаг над Капитолием, подарок для Буданова и знак союза: как Моше Асман передал Украине символ американской поддержки Иногда одна вещь говорит о войне, союзниках и памяти точнее, чем длинные официальные заявления. Именно таким символом стал американский флаг, который развевался над Капитолием США 24 февраля 2022 года — в день, когда Россия начала полномасштабное вторжение в Украину. Главный раввин Украины Моше Асман рассказал, что этот флаг подарил ему конгрессмен Пит Сешнс, которого он назвал верным другом Украины. Причем это был не случайный жест: подарок был приурочен к 60-летнему юбилею Асмана. А затем раввин передал этот флаг народу Украины — в лице Кирилла Буданова. В этой истории важен не только сам подарок, но и его путь. Вашингтон. День начала большой войны. Личный юбилей одного из самых известных еврейских лидеров Украины. И потом — передача символа одному из самых узнаваемых людей украинского сопротивления. Так и возникает не просто красивая церемония, а почти готовая политическая формула: память, поддержка и союз. Для израильского читателя эта история звучит особенно понятно. В Израиле слишком хорошо знают, что во время войны символы перестают быть “просто символами”. Когда страна живет под угрозой ракет, под ударами врагов и в состоянии постоянного напряжения, такие знаки международной солидарности воспринимаются уже совсем иначе. Не как украшение для новостной ленты, а как часть реальности, в которой союзники показывают: мы видим, мы помним, мы рядом. Отдельный смысл придает и фигура самого Моше Асмана. Это не человек со стороны и не случайный участник событий. Это один из самых известных религиозных голосов Украины, фигура, через которую тема войны давно проходит не только как политический, но и как человеческий, общинный, еврейский опыт. Поэтому его жест — это не просто передача реликвии. Это способ сказать, что память о 24 февраля 2022 года не ушла в архив и не растворилась в бесконечном потоке новостей. Важно и то, кому именно был передан этот флаг. Кирилл Буданов в украинском восприятии давно ассоциируется не только с государством, но и с сопротивлением, военной волей и способностью Украины держаться под давлением. Поэтому здесь нет случайности: символ американской поддержки оказался в руках человека, которого многие воспринимают как одно из лиц украинской стойкости. На фотографиях эта история вообще читается почти без слов. Сначала — Асман с рамкой и витриной, с публичным, торжественным символом. Потом — уже более официальная обстановка, кабинет, передача, государственный контекст. Из личного подарка флаг превращается в знак, который выходит за пределы одной биографии. Именно такие детали часто лучше всего показывают, как на самом деле работают отношения между странами и обществами во время войны. Не только через поставки, переговоры и заявления, но и через жесты, в которых есть дата, место, память и адресат. Когда все это совпадает, новость перестает быть просто постом из соцсетей. Она становится знаком эпохи. Подробнее читайте в нашей статье: https://nikk.agency/flag-nad-kapitoliem/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #США #МошеАсман #КириллБуданов #ПитСешнс #Капитолий #Украина #Израиль НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.
    NIKK.AGENCY
    Флаг над Капитолием, подарок для Буданова и знак союза: как Моше Асман передал Украине символ американской поддержки - НАновости - новости Израиля
    24 марта 2026 года главный раввин Украины Моше Реувен Асман сообщил, что американский флаг, который развевался над Капитолием США 24 февраля 2022 года, в - НАновости - новости Израиля - Среда, 25 марта, 2026, 13:37
    1Kпереглядів
  • Бокс майже повернув собі місце на Олімпіаді-2028 у Лос-Анджелесі
    Після років конфліктів між МОК і дискредитованою IBA ситуація нарешті зрушила: формується нова модель управління, яка має зберегти бокс у програмі Ігор. Довгий час він залишався у «попередньому» списку - фактично за крок до виключення, але поява World Boxing і підтримка федерацій з Європи, Океанії та Америки дали МОК те, чого бракувало - структурну стабільність.
    Проблема була не в самих боях, а в непрозорості. МОК уже двічі змушений був брати турніри під свій контроль (Токіо-2020, Париж-2024), але втретє цього робити не планує. Без нової федерації бокс просто втрачав Олімпіаду.
    Тепер акцент - на реформі суддівства і жорсткішому контролі, включно з AI-моніторингом оцінок. Ставки високі: для багатьох країн олімпійський статус - це фінансування і виживання боксу на базовому рівні.
    Паралельно вже дивляться на цикл до 2028 року: формують календар, готують турніри, а промоутери на кшталт Дейни Вайта й Едді Хірна уважно стежать за новим потоком талантів.
    Поки що це не «офіційно 100%», але сигнали від МОК чіткі - бокс залишається у попередній програмі за умови виконання нових стандартів.
    Джерело - https://www.facebook.com/tanksport71
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    ‼️ Бокс майже повернув собі місце на Олімпіаді-2028 у Лос-Анджелесі🥊 Після років конфліктів між МОК і дискредитованою IBA ситуація нарешті зрушила: формується нова модель управління, яка має зберегти бокс у програмі Ігор. Довгий час він залишався у «попередньому» списку - фактично за крок до виключення, але поява World Boxing і підтримка федерацій з Європи, Океанії та Америки дали МОК те, чого бракувало - структурну стабільність. Проблема була не в самих боях, а в непрозорості. МОК уже двічі змушений був брати турніри під свій контроль (Токіо-2020, Париж-2024), але втретє цього робити не планує. Без нової федерації бокс просто втрачав Олімпіаду. Тепер акцент - на реформі суддівства і жорсткішому контролі, включно з AI-моніторингом оцінок. Ставки високі: для багатьох країн олімпійський статус - це фінансування і виживання боксу на базовому рівні. Паралельно вже дивляться на цикл до 2028 року: формують календар, готують турніри, а промоутери на кшталт Дейни Вайта й Едді Хірна уважно стежать за новим потоком талантів. Поки що це не «офіційно 100%», але сигнали від МОК чіткі - бокс залишається у попередній програмі за умови виконання нових стандартів. Джерело - https://www.facebook.com/tanksport71 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    281переглядів
  • #історія #події
    1941: Ленд-ліз — «Шланг для сусіда» та рятівне коло для світу
    Поки Європа захлиналася в полум'ї Другої світової війни, 11 березня 1941 року президент США Франклін Рузвельт підписав закон, який фактично припинив американський нейтралітет. Закон про Ленд-ліз (Lend-Lease Act) став монументальним актом прагматизму та допомоги, який дозволив передавати союзникам зброю, пальне та продовольство в обмін на обіцянку розрахуватися потім (або повернути те, що вціліє).

    Метафора про пожежний шланг

    Рузвельт, намагаючись переконати скептично налаштованих американців, використав геніально просту аналогію: «Якщо у мого сусіда горить дім, а в мене є садовий шланг — я не прошу його спочатку заплатити за нього. Я даю йому шланг, щоб він загасив пожежу, поки воно не перекинулося на мій будинок. Коли пожежа вщухне, він просто поверне мені шланг».

    Гігантські масштаби допомоги

    Ленд-ліз перетворив США на «Арсенал демократії». Потоки техніки та ресурсів пішли спочатку до Британії, а згодом — до Китаю та СРСР. Без американської сталі, вантажівок «Студебекер» (які стали основою мобільності радянської армії), авіаційного пального та тушкованої шинки (яку в народі охрестили «другим фронтом») перемога над нацизмом була б під великим питанням.

    Чому це резонує сьогодні?

    Сьогодні слово «Ленд-ліз» знову в центрі уваги. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії, США знову реанімували цей механізм для України. Це нагадує нам, що історія любить римуватися: коли агресор намагається змінити кордони силою, демократичний світ змушений знову розгортати свій «садовий шланг», щоб загасити пожежу тиранії.
    #історія #події 1941: Ленд-ліз — «Шланг для сусіда» та рятівне коло для світу 🚢🇺🇸 Поки Європа захлиналася в полум'ї Другої світової війни, 11 березня 1941 року президент США Франклін Рузвельт підписав закон, який фактично припинив американський нейтралітет. Закон про Ленд-ліз (Lend-Lease Act) став монументальним актом прагматизму та допомоги, який дозволив передавати союзникам зброю, пальне та продовольство в обмін на обіцянку розрахуватися потім (або повернути те, що вціліє). Метафора про пожежний шланг Рузвельт, намагаючись переконати скептично налаштованих американців, використав геніально просту аналогію: «Якщо у мого сусіда горить дім, а в мене є садовий шланг — я не прошу його спочатку заплатити за нього. Я даю йому шланг, щоб він загасив пожежу, поки воно не перекинулося на мій будинок. Коли пожежа вщухне, він просто поверне мені шланг». 🏠🔥 Гігантські масштаби допомоги Ленд-ліз перетворив США на «Арсенал демократії». Потоки техніки та ресурсів пішли спочатку до Британії, а згодом — до Китаю та СРСР. Без американської сталі, вантажівок «Студебекер» (які стали основою мобільності радянської армії), авіаційного пального та тушкованої шинки (яку в народі охрестили «другим фронтом») перемога над нацизмом була б під великим питанням. ✈️🚜 Чому це резонує сьогодні? Сьогодні слово «Ленд-ліз» знову в центрі уваги. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії, США знову реанімували цей механізм для України. Це нагадує нам, що історія любить римуватися: коли агресор намагається змінити кордони силою, демократичний світ змушений знову розгортати свій «садовий шланг», щоб загасити пожежу тиранії. 🇺🇦🛡️
    1
    299переглядів
  • #історія #музика
    Битва за децибели: Як електрика вбила тишу та народила сучасний звук.
    До середини 1930-х років гітаристи перебували у принизливому становищі. У великих джазових оркестрах (біг-бендах) гітара була лише частиною ритм-секції — тихим інструментом, який «чесав» акорди десь позаду трубачів та саксофоністів. Як би сильно музикант не бив по струнах, мідні духові перекривали його звук без жодних зусиль. Це була технологічна стеля, яку можна було пробити лише за допомогою фізики та магнітів.

    Перший серйозний крок до «гучної революції» зробила компанія Rickenbacker у 1931 році, випустивши модель A-22, відому як «Frying Pan» (Сковорода). Це була перша життєздатна електрогітара з магнітним звукознімачем, що перетворював вібрацію струн на електричний сигнал. Проте вона була призначена для гри на колінах (гавайська гітара), і справжня битва за сольні партії почалася лише у 1936 році, коли компанія Gibson представила модель ES-150.

    Саме цей інструмент потрапив до рук Чарлі Крістіана — молодого генія, який першим довів, що гітара може звучати так само голосно і тягучо, як саксофон. Він вивів гітару на передній план, змінивши архітектуру джазу назавжди. Технологія підсилення не просто додала гучності, вона змінила саму природу звуку: з’явився сустейн (тривалість звучання ноти), який раніше був недоступний акустичним інструментам.

    У той час як у москві 1930-х років офіційно пропагували балалайки та гармоніки, намагаючись законсервувати народний примітивізм, Захід занурювався в епоху високої напруги. Винахід електрогітари став смертним вироком для цілих жанрів камерної музики та поштовхом до появи рок-н-ролу. Музиканти раптом зрозуміли: тепер вони можуть домінувати над залом, маючи лише один кабель і підсилювач.
    Проте була одна проблема — зворотний зв’язок (фідбек). Акустичний корпус на великій гучності починав вібрувати разом із динаміком, створюючи нестерпний гул. Це змусило інженерів, таких як Лес Пол та Лео Фендер, у 1940-х роках прийти до радикального рішення: викинути порожній корпус і зробити гітару з цільного шматка дерева. Так народилася легендарна Fender Broadcaster (пізніше Telecaster), яка остаточно закріпила перемогу електрики над деревиною.

    Ера акустичного цнотливості закінчилася. Музика стала агресивною, електричною і, головне, дуже гучною. Ми перейшли від інструментів, що резонують із повітрям, до інструментів, що керують потоками електронів. Це був момент, коли звук перестав бути природним явищем і став керованою технологією.
    https://youtu.be/d44TbTWSzMY?si=J-cyHLYS6pHJw15Q
    #історія #музика Битва за децибели: Як електрика вбила тишу та народила сучасний звук. До середини 1930-х років гітаристи перебували у принизливому становищі. У великих джазових оркестрах (біг-бендах) гітара була лише частиною ритм-секції — тихим інструментом, який «чесав» акорди десь позаду трубачів та саксофоністів. Як би сильно музикант не бив по струнах, мідні духові перекривали його звук без жодних зусиль. Це була технологічна стеля, яку можна було пробити лише за допомогою фізики та магнітів. 🎻 Перший серйозний крок до «гучної революції» зробила компанія Rickenbacker у 1931 році, випустивши модель A-22, відому як «Frying Pan» (Сковорода). Це була перша життєздатна електрогітара з магнітним звукознімачем, що перетворював вібрацію струн на електричний сигнал. Проте вона була призначена для гри на колінах (гавайська гітара), і справжня битва за сольні партії почалася лише у 1936 році, коли компанія Gibson представила модель ES-150. Саме цей інструмент потрапив до рук Чарлі Крістіана — молодого генія, який першим довів, що гітара може звучати так само голосно і тягучо, як саксофон. Він вивів гітару на передній план, змінивши архітектуру джазу назавжди. Технологія підсилення не просто додала гучності, вона змінила саму природу звуку: з’явився сустейн (тривалість звучання ноти), який раніше був недоступний акустичним інструментам. 🎻 У той час як у москві 1930-х років офіційно пропагували балалайки та гармоніки, намагаючись законсервувати народний примітивізм, Захід занурювався в епоху високої напруги. Винахід електрогітари став смертним вироком для цілих жанрів камерної музики та поштовхом до появи рок-н-ролу. Музиканти раптом зрозуміли: тепер вони можуть домінувати над залом, маючи лише один кабель і підсилювач. Проте була одна проблема — зворотний зв’язок (фідбек). Акустичний корпус на великій гучності починав вібрувати разом із динаміком, створюючи нестерпний гул. Це змусило інженерів, таких як Лес Пол та Лео Фендер, у 1940-х роках прийти до радикального рішення: викинути порожній корпус і зробити гітару з цільного шматка дерева. Так народилася легендарна Fender Broadcaster (пізніше Telecaster), яка остаточно закріпила перемогу електрики над деревиною. 🎻 Ера акустичного цнотливості закінчилася. Музика стала агресивною, електричною і, головне, дуже гучною. Ми перейшли від інструментів, що резонують із повітрям, до інструментів, що керують потоками електронів. Це був момент, коли звук перестав бути природним явищем і став керованою технологією. 🎻 https://youtu.be/d44TbTWSzMY?si=J-cyHLYS6pHJw15Q
    1
    580переглядів
  • Тобі ніхто нічого не винен...

    це припинення очікувань.
    Зрозумій, що тобі ніхто нічого не винен — і це стане початком твого розквіту.
    Ніхто.
    Нічого.
    Не винен.
    Так просто...

    Відпустити міраж про те, який же ти важливий і значущий в очах тих, з ким ти стикаєшся.
    Тебе не повинні любити, дарувати подарунки, і з тобою ніхто не повинен дружити і поводитися чесно і безкорисливо.
    Тобі ніхто не повинен бути вірним тому, що ти вірний чомусь або комусь.
    Ніхто не зобов'язаний заступатися за тебе і підставляти плече в скрутну хвилину.
    Тобі ніхто не зобов'язаний співчувати і втішати.
    Позичати гроші.
    Слухати твої розповіді і сміятися з твоїх жартів.
    Ніхто не зобов'язаний заповнювати твою порожнечу і невміння жити без постійних посилань на компанію кого-небудь.
    Ніхто не повинен залишати тебе на роботі, тому що ти хороший працівник.
    Ніхто не повинен піклуватися про тебе, і тим більше ніхто не зобов'язаний влаштовувати тобі щасливе і безбідне життя.
    Ніхто не повинен відповідати тобі взаємністю.
    Добром на добро.
    Вдячністю.
    Не повинен чинити так, як вчинив ти по відношенню до нього.
    Ти зрозумів?
    Ніхто. Нічого. Тобі. Не повинен.
    Ніколи і ніде.
    Чи робить це тебе черствим і закритим?
    Розчарованим?

    Ні. Ні. НІ.

    Вдивіться в це...
    Це невагомість прощення.
    Це світло, що пробивається крізь хащі твого нещастя, вписаного кров'ю зобов'язань інших, в книгу боргових розписок душі...
    «... і залиш нам гріхи наші, як і ми залишаємо боржникам нашим...»
    Пам'ятаєш?
    Відпусти те, чого немає в твоїх руках.
    Припини прикидатися...
    І звільнення від постійного коментування людей і подій стане початком твоєї трансформації...
    А ти так хотів змінити своє життя...
    Ти більше не чекаєш і не сподіваєшся на щось.
    Все, що трапляється — трапляється, хлинувши величезним потоком вдячності крізь тебе...
    Хвиля розуміння і тепла несе тебе...
    Тепер ти вчишся цінувати дрібниці, які раніше пропускав...
    Добре слово.
    Пропозиція допомогти.
    Посмішка...
    Виявляється, вся справа була в тобі самому...
    Бачиш, скільки доброти в світі, коли ти не глушиш все навколо динамітом свого «хочу» і «повинен»?
    Всі люди добрі. Дозволь їм просто бути, без твоїх очікувань і оцінок, і все виявиться на своїх місцях.
    Це дуже важливо у взаєминах.
    «Якщо любиш — відпусти»…
    Ось воно…
    Це необхідна свобода, простір, в якому трапляється кохання.
    Поважай вибір іншого.
    Не намагайся передбачати і контролювати. Не подобається — йди, але не смій зазіхати на життя іншого.
    Тобі ніхто нічого не винен.
    Це перший крок.
    І більше немає очікувань. Немає більше постійних спроб стримано радіти на тлі проблем з іншими.
    Ти більше не існуєш всупереч.
    Ти не воюєш і не б'єшся. Несправедливість зникла і залишилася вдячність за те, що є так незмірно багато і так невимовно прекрасно...
    Легкість.
    І простота.
    Ти так багато скинув.
    Все, що тиснуло тебе до землі постійним прорахунком того, що не сталося і минулого.
    Тепер ти вільний.
    Вільний слухати і бути спокійним і тихим.
    Вільний просто бути.
    Тобі ніхто нічого не винен.
    І тобі нічого ні від кого не потрібно.
    Живи.

    /Дмитро Горелік/
    Тобі ніхто нічого не винен... це припинення очікувань. Зрозумій, що тобі ніхто нічого не винен — і це стане початком твого розквіту. Ніхто. Нічого. Не винен. Так просто... Відпустити міраж про те, який же ти важливий і значущий в очах тих, з ким ти стикаєшся. Тебе не повинні любити, дарувати подарунки, і з тобою ніхто не повинен дружити і поводитися чесно і безкорисливо. Тобі ніхто не повинен бути вірним тому, що ти вірний чомусь або комусь. Ніхто не зобов'язаний заступатися за тебе і підставляти плече в скрутну хвилину. Тобі ніхто не зобов'язаний співчувати і втішати. Позичати гроші. Слухати твої розповіді і сміятися з твоїх жартів. Ніхто не зобов'язаний заповнювати твою порожнечу і невміння жити без постійних посилань на компанію кого-небудь. Ніхто не повинен залишати тебе на роботі, тому що ти хороший працівник. Ніхто не повинен піклуватися про тебе, і тим більше ніхто не зобов'язаний влаштовувати тобі щасливе і безбідне життя. Ніхто не повинен відповідати тобі взаємністю. Добром на добро. Вдячністю. Не повинен чинити так, як вчинив ти по відношенню до нього. Ти зрозумів? Ніхто. Нічого. Тобі. Не повинен. Ніколи і ніде. Чи робить це тебе черствим і закритим? Розчарованим? Ні. Ні. НІ. Вдивіться в це... Це невагомість прощення. Це світло, що пробивається крізь хащі твого нещастя, вписаного кров'ю зобов'язань інших, в книгу боргових розписок душі... «... і залиш нам гріхи наші, як і ми залишаємо боржникам нашим...» Пам'ятаєш? Відпусти те, чого немає в твоїх руках. Припини прикидатися... І звільнення від постійного коментування людей і подій стане початком твоєї трансформації... А ти так хотів змінити своє життя... Ти більше не чекаєш і не сподіваєшся на щось. Все, що трапляється — трапляється, хлинувши величезним потоком вдячності крізь тебе... Хвиля розуміння і тепла несе тебе... Тепер ти вчишся цінувати дрібниці, які раніше пропускав... Добре слово. Пропозиція допомогти. Посмішка... Виявляється, вся справа була в тобі самому... Бачиш, скільки доброти в світі, коли ти не глушиш все навколо динамітом свого «хочу» і «повинен»? Всі люди добрі. Дозволь їм просто бути, без твоїх очікувань і оцінок, і все виявиться на своїх місцях. Це дуже важливо у взаєминах. «Якщо любиш — відпусти»… Ось воно… Це необхідна свобода, простір, в якому трапляється кохання. Поважай вибір іншого. Не намагайся передбачати і контролювати. Не подобається — йди, але не смій зазіхати на життя іншого. Тобі ніхто нічого не винен. Це перший крок. І більше немає очікувань. Немає більше постійних спроб стримано радіти на тлі проблем з іншими. Ти більше не існуєш всупереч. Ти не воюєш і не б'єшся. Несправедливість зникла і залишилася вдячність за те, що є так незмірно багато і так невимовно прекрасно... Легкість. І простота. Ти так багато скинув. Все, що тиснуло тебе до землі постійним прорахунком того, що не сталося і минулого. Тепер ти вільний. Вільний слухати і бути спокійним і тихим. Вільний просто бути. Тобі ніхто нічого не винен. І тобі нічого ні від кого не потрібно. Живи. /Дмитро Горелік/
    851переглядів
  • ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ

    Під звуки канонади народжуються діти,
    Під звуки канонади в печі́ печеться хліб,
    Під звуки канонади голівки хилять квіти,
    Під звуки канонади прожито безліч діб.

    Під звуки канонади дзвенять стрімкі пото́ки,
    Під звуки канонади здригається земля,
    Під звуки канонади – у сховищах уроки,
    Під звуки канонади ридає немовля.

    Під звуки канонади в нас пишуться поло́тна,
    Під звуки канонади злітає пісня ввись,
    Під звуки канонади на стан лягає нота,
    Під звуки канонади за руки ми взяли́сь.

    Під звуки канонади в молитві зводим ру́ки,
    Під звуки канонади поезія звучить,
    Під звуки канонади рве серце від розпуки,
    Під звуки канонади продовжуємо жить.

    Під звуки канонади цвіте калина в лузі,
    Під звуки канонади цвіте блакитно льон,
    Під звуки канонади ми всі в журбі і тузі,
    Під звуки канонади беру́ть бійців в полон.

    Під звуки канонади звучить в нас солов’їна,
    Під звуки канонади приборкують вогонь,
    Під звуки канонади не кане Україна,
    Під звуки канонади синів хороним й донь.

    Під звуки канонади звучить вкраїнський славень,
    Під звуки канонади в руках тримаєм стяг,
    Під звуки канонади звучить: «ВКРАЇНІ СЛАВА!»,
    Під звуки канонади сягаємо звитяг.

    Під звуки канонади гаптуєм ПЕРЕМОГУ,
    Під звуки канонади – у нас незламний дух,
    Під звуки канонади ми дякуємо Богу,
    Під звуки канонади патріотизм не вщух.

    23.11.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
    ID: 999287

    ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ Під звуки канонади народжуються діти, Під звуки канонади в печі́ печеться хліб, Під звуки канонади голівки хилять квіти, Під звуки канонади прожито безліч діб. Під звуки канонади дзвенять стрімкі пото́ки, Під звуки канонади здригається земля, Під звуки канонади – у сховищах уроки, Під звуки канонади ридає немовля. Під звуки канонади в нас пишуться поло́тна, Під звуки канонади злітає пісня ввись, Під звуки канонади на стан лягає нота, Під звуки канонади за руки ми взяли́сь. Під звуки канонади в молитві зводим ру́ки, Під звуки канонади поезія звучить, Під звуки канонади рве серце від розпуки, Під звуки канонади продовжуємо жить. Під звуки канонади цвіте калина в лузі, Під звуки канонади цвіте блакитно льон, Під звуки канонади ми всі в журбі і тузі, Під звуки канонади беру́ть бійців в полон. Під звуки канонади звучить в нас солов’їна, Під звуки канонади приборкують вогонь, Під звуки канонади не кане Україна, Під звуки канонади синів хороним й донь. Під звуки канонади звучить вкраїнський славень, Під звуки канонади в руках тримаєм стяг, Під звуки канонади звучить: «ВКРАЇНІ СЛАВА!», Під звуки канонади сягаємо звитяг. Під звуки канонади гаптуєм ПЕРЕМОГУ, Під звуки канонади – у нас незламний дух, Під звуки канонади ми дякуємо Богу, Під звуки канонади патріотизм не вщух. 23.11.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 999287
    276переглядів
  • #особистості
    Джеймс Джойс: Ірландський вигнанець, який перетворив один день на цілий всесвіт
    2 лютого 1882 року в Дубліні народився чоловік, якого одні вважають найбільшим генієм модернізму, а інші — автором, якого неможливо дочитати до кінця без академічного коментаря. Джеймс Джойс не просто писав книжки, він підірвав традиційну літературу зсередини.

    «Улісс»: Одіссея в межах одного міста

    Головний шедевр Джойса — роман «Улісс» — це детальний опис одного єдиного дня з життя дублінця Леопольда Блума (16 червня 1904 року). Джойс настільки філігранно описав Дублін, що казав: «Якщо місто зникне з лиця землі, його можна буде відновити за моєю книгою». Він першим масштабно використав техніку «потоку свідомості», дозволивши читачеві буквально залізти в голову персонажа та почути хаос його думок, спогадів і бажань.

    Бунтар проти системи та церкви

    Джойс мав складні стосунки зі своєю батьківщиною та релігією. Вихований єзуїтами, він зрештою порвав із католицизмом та покинув Ірландію, провівши більшу частину життя у Трієсті, Парижі та Цюріху. Він називав свою країну «старою свинею, що поїдає власних поросят». Проте, перебуваючи у вигнанні, він не писав ні про що інше, окрім як про ірландців.
    «Поминки за Фіннеганом»: Книга, яку (майже) ніхто не прочитав 😵‍💫
    Якщо «Улісс» здавався комусь складним, то остання праця Джойса — «Поминки за Фіннеганом» — стала справжнім викликом людському розуму. Написана на вигаданій мові, суміші десятків діалектів та неологізмів, вона імітує логіку сну. Це літературний лабіринт, над розгадуванням якого філологи б'ються вже понад 80 років.
    Джойс і Україна: Несподівані паралелі
    Цікаво, що Джойс був знайомий з українцями у Парижі. Зокрема, існують свідчення про його спілкування з художником Олексою Грищенком. А українські переклади Джойса (особливо титанічна праця над «Уліссом») вважаються екзаменом на зрілість для нашої перекладацької школи.

    Джеймс Джойс навчив світ тому, що кожна хвилина життя кожної «маленької» людини гідна епічного полотна. Він зробив літературу складною, як саме життя, і прекрасною у своїй інтелектуальній зухвалості.
    #особистості Джеймс Джойс: Ірландський вигнанець, який перетворив один день на цілий всесвіт 📖 2 лютого 1882 року в Дубліні народився чоловік, якого одні вважають найбільшим генієм модернізму, а інші — автором, якого неможливо дочитати до кінця без академічного коментаря. Джеймс Джойс не просто писав книжки, він підірвав традиційну літературу зсередини. «Улісс»: Одіссея в межах одного міста 🏙️ Головний шедевр Джойса — роман «Улісс» — це детальний опис одного єдиного дня з життя дублінця Леопольда Блума (16 червня 1904 року). Джойс настільки філігранно описав Дублін, що казав: «Якщо місто зникне з лиця землі, його можна буде відновити за моєю книгою». Він першим масштабно використав техніку «потоку свідомості», дозволивши читачеві буквально залізти в голову персонажа та почути хаос його думок, спогадів і бажань. Бунтар проти системи та церкви ⛪ Джойс мав складні стосунки зі своєю батьківщиною та релігією. Вихований єзуїтами, він зрештою порвав із католицизмом та покинув Ірландію, провівши більшу частину життя у Трієсті, Парижі та Цюріху. Він називав свою країну «старою свинею, що поїдає власних поросят». Проте, перебуваючи у вигнанні, він не писав ні про що інше, окрім як про ірландців. «Поминки за Фіннеганом»: Книга, яку (майже) ніхто не прочитав 😵‍💫 Якщо «Улісс» здавався комусь складним, то остання праця Джойса — «Поминки за Фіннеганом» — стала справжнім викликом людському розуму. Написана на вигаданій мові, суміші десятків діалектів та неологізмів, вона імітує логіку сну. Це літературний лабіринт, над розгадуванням якого філологи б'ються вже понад 80 років. Джойс і Україна: Несподівані паралелі 🇺🇦 Цікаво, що Джойс був знайомий з українцями у Парижі. Зокрема, існують свідчення про його спілкування з художником Олексою Грищенком. А українські переклади Джойса (особливо титанічна праця над «Уліссом») вважаються екзаменом на зрілість для нашої перекладацької школи. Джеймс Джойс навчив світ тому, що кожна хвилина життя кожної «маленької» людини гідна епічного полотна. Він зробив літературу складною, як саме життя, і прекрасною у своїй інтелектуальній зухвалості.
    1
    748переглядів
  • #дати #свята
    Вартові кордонів: Міжнародний день митника
    Сьогодні професійне свято тих, хто стоїть на першій лінії економічної безпеки кожної держави. Міжнародний день митника (International Customs Day) був заснований у 1983 році на честь першої сесії Ради митного співробітництва, яка відбулася саме 26 січня 1953 року в Брюсселі. Згодом ця організація перетворилася на всесвітньо відому Всесвітню митну організацію (WCO).

    Більше, ніж просто перевірка валіз

    Багато хто асоціює митницю лише з чергами на кордоні або суворим питанням: «Чи є у вас щось для декларування?». Проте сучасна митниця — це складний механізм, що бореться з контрабандою зброї, наркотиків, предметів мистецтва та незаконним вивезенням капіталу. В умовах цифрового світу митники перетворюються на аналітиків, які відстежують глобальні ланцюги постачань.

    Митниця та історія

    Цікаво, що митна справа — одна з найдавніших у світі. Наприклад, у стародавніх Афінах мито на ввіз товарів становило 2\%. А в українській історії митні збори (так зване «мито») згадуються ще в договорах київських князів з Візантією. Вже тоді люди розуміли: без контролю над потоками товарів держава втрачає силу.

    Собаки-герої

    Окремої згадки заслуговують чотирилапі «співробітники» митниці. Службові собаки здатні виявити те, що не завжди під силу навіть сучасним сканерам. Вони знаходять контрабандну готівку, сигарети та заборонені речовини, часто стаючи справжніми зірками новинних стрічок.

    Сучасний контекст для України

    Для України сьогодні цей день має особливе значення. Митна служба — це не лише наповнення бюджету, а й контроль за військовою та гуманітарною допомогою. Реформа митниці залишається одним із ключових викликів на нашому шляху до Європейського Союзу, де кордони мають бути прозорими для друзів та надійним замком для ворогів.

    Тож сьогодні варто подякувати тим митникам, які чесно виконують свою роботу, захищаючи інтереси держави та кожного з нас.
    #дати #свята Вартові кордонів: Міжнародний день митника 🛂 Сьогодні професійне свято тих, хто стоїть на першій лінії економічної безпеки кожної держави. Міжнародний день митника (International Customs Day) був заснований у 1983 році на честь першої сесії Ради митного співробітництва, яка відбулася саме 26 січня 1953 року в Брюсселі. Згодом ця організація перетворилася на всесвітньо відому Всесвітню митну організацію (WCO). 🌍 Більше, ніж просто перевірка валіз Багато хто асоціює митницю лише з чергами на кордоні або суворим питанням: «Чи є у вас щось для декларування?». Проте сучасна митниця — це складний механізм, що бореться з контрабандою зброї, наркотиків, предметів мистецтва та незаконним вивезенням капіталу. В умовах цифрового світу митники перетворюються на аналітиків, які відстежують глобальні ланцюги постачань. 💻 Митниця та історія Цікаво, що митна справа — одна з найдавніших у світі. Наприклад, у стародавніх Афінах мито на ввіз товарів становило 2\%. А в українській історії митні збори (так зване «мито») згадуються ще в договорах київських князів з Візантією. Вже тоді люди розуміли: без контролю над потоками товарів держава втрачає силу. 🏺 Собаки-герої Окремої згадки заслуговують чотирилапі «співробітники» митниці. Службові собаки здатні виявити те, що не завжди під силу навіть сучасним сканерам. Вони знаходять контрабандну готівку, сигарети та заборонені речовини, часто стаючи справжніми зірками новинних стрічок. 🐕 Сучасний контекст для України Для України сьогодні цей день має особливе значення. Митна служба — це не лише наповнення бюджету, а й контроль за військовою та гуманітарною допомогою. Реформа митниці залишається одним із ключових викликів на нашому шляху до Європейського Союзу, де кордони мають бути прозорими для друзів та надійним замком для ворогів. 🇪🇺🇺🇦 Тож сьогодні варто подякувати тим митникам, які чесно виконують свою роботу, захищаючи інтереси держави та кожного з нас.
    1
    538переглядів
Більше результатів