‼️ Бліндаж затопило, але прикордонники підрозділу «Щит» бригади «Помста» вже відкривають «бізнес» – карасів запускатимуть

💪🇺🇦22 РОКИ ТОМУ ВІДБУЛАСЯ ПОМСТА БРАТ ЗА БРАТА – ВІТАЛІЙ КЛИЧКО НОКАУТУВАВ КОРРІ САНДЕРСА. Південноафриканець до цього просто знищив Володимира. На жаль, Сандерс пішов з життя у вересні 2012-го.

BATYAR "Помста" @усі https://www.youtube.com/watch?v=IcsRhSXZ2hQ&list=RDIcsRhSXZ2hQ&start_radio=1

ℹ️ Іван Трейко: Подільський месник, генерал УПА та людина, яка воювала 28 років. У нашому "Таємничому Архіві" сьогодні історія воїна, чиє життя нагадує гостросюжетний трилер. Іван Демидович Трейко (1898-1945) - легендарний командир, який боровся за незалежність України майже три десятиліття. Від часів УНР до лав УПА, він пройшов шлях від партизанського ватажка до генерала розвідки, залишаючись невразливим для ворогів роками. ☑️ Сирота зі Старостинців. Іван народився 16 квітня 1898 року в селі Старостинці на Вінниччині. Рано втративши батьків, він ріс із мачухою, з якою стосунки не склалися, тому ще підлітком пішов із дому. Юність пройшла в окопах Першої світової війни, де він воював у російській армії та зазнав важких поранень. Але його справжня війна почалася у 1919 році, коли він став на бік Української Народної Республіки. ☑️ Жорстока помста і партизанська війна. Більшовики не могли подолати Трейка в бою, тому вдалися до терору: вони закатували його першу дружину, коли сам Іван перебував за кордоном. Згодом поранили й другу. Це лише загартувало його. У 1920-1925 роках загін Трейка наводив жах на чекістів на території південно-західної Київщини (Сквира, Тараща, Біла Церква). Він був настільки популярним серед селян, що вороги вірили в його містичну здатність "зникати в повітрі". ☑️ Куля в шию від ДПУ. З 1925 року Трейко перебрався на Рівненщину (с. Самостріли), яка тоді була під владою Польщі. Він створив комітет допомоги українським емігрантам. Радянські спецслужби не забули про нього та у 1927 році агенти ДПУ влаштували на нього замах. Трейко отримав вогнепальне поранення в шию та щелепу, але вижив. ☑️ Втеча з катівень гестапо та створення розвідки УПА. Коли почалася Друга світова війна, Трейко знову взяв до рук зброю. У 1941 році він долучився до "Поліської Січі" Тараса Бульби-Боровця. У 1942-му його заарештувало гестапо в Холмі, але він вирвався і з 1943 року разом із дружиною вступив до УПА. Маючи колосальний військовий досвід, він отримав псевдо "Немо" і очолив відділ розвідки спочатку військової округи "Заграва", а потім ВО "Тютюнник". Його поважали як живу легенду: він викладав тактику у старшинській школі УПА, навчаючи молодь боротися з більшовиками їхніми ж методами. ☑️ Останній бій генерала. Шлях воїна завершився 18 липня 1945 року. Кінний загін Трейка потрапив у засідку військ НКВС (близько 70 солдатів) біля села Сторожів. Навіть тоді 47-річний командир прийняв бій. Посмертно Івану Трейку було присвоєно звання генерал-хорунжого УПА. ☑️ Чому Іван Трейко у нашому "Таємничому Архіві"? Його історія - це доказ того, що український опір не переривався. Трейко був тим залізним ланцюгом, який з’єднав героїзм бійців УНР часів Холодного Яру з партизанською стратегією УПА. Він віддав Україні все: родину, здоров'я і зрештою життя. За відсутності його фото - зображення було створено ШІ. #Person

Помста «Ліверпуля» з незабитим пенальті та сім м'ячів від «Барселони»: відеоогляди матчів Ліги чемпіонів #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport https://brovarysport.net.ua/?p=36431

#дати 11 березня щороку відзначається як Європейський день пам’яті жертв тероризму (European Remembrance Day for Victims of Terrorism). Ця дата була офіційно встановлена Європейським Парламентом та Радою ЄС у 2004 році безпосередньо після серії терористичних атак у Мадриді того ж дня. У резолюції Європарламенту від 11 березня 2004 року запропоновано обрати саме 11 березня як день вшанування пам’яті всіх жертв тероризму в Європі та світі, а також солідарності з постраждалими та їхніми родинами. Теракт у Мадриді 11 березня 2004 року став приводом для започаткування свята: вранці в чотирьох приміських електропоїздах на станціях Аточа, Ель-Посо-дель-Тіо-Раймундо, Санта-Еухенія та біля вулиці Тельєс у Мадриді пролунали 10 потужних вибухів. Загинуло 191 людина (включаючи двох громадян України), понад 2000 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Атаки здійснили ісламістські терористи, пов'язані з «Аль-Каїдою», як помста за участь Іспанії у війні в Іраку. Це був один з наймасштабніших терактів в історії Європи після Другої світової війни. З того часу 11 березня став щорічним днем пам’яті не лише мадридських жертв, а й усіх, хто постраждав від тероризму в ЄС та за його межами: від атак у Лондоні (2005), Норвегії (2011), Парижі (2015), Брюсселі (2016), Ніцці (2016), Барселоні (2017) та багатьох інших. За даними ЄС, з 2004 року в Європі від тероризму загинуло близько 700 людей, тисячі поранені або втратили близьких. У цей день проводяться: офіційні церемонії в Брюсселі (за участю Єврокомісії, Європарламенту, часто з комісаром з внутрішніх справ), заходи в Мадриді (у парку Ретіро біля «Лісу пам’яті»), меморіальні події в країнах-членах ЄС: хвилини мовчання, запалення свічок, покладання квітів, концерти, виставки, освітні заходи про протидію радикалізації, підтримку жертв та сім’ям, заклики до солідарності, боротьби з екстремізмом та захисту прав людини. У 2026 році подія відбувається в Брюсселі (співорганізація з Бельгією) і присвячена 10-річчю терактів у Брюсселі 22 березня 2016 року (32 загиблих). День підкреслює, що тероризм — спільна загроза, а пам’ять про жертв — ключ до єдності та запобігання новим актам насильства. В Україні цей день також відзначають громадські організації, правозахисники та політики, нагадуючи про жертви російського терору (включаючи обстріли цивільних об’єктів, що класифікуються як тероризм).

#історія #постаті Юрій-Богдан Шухевич: Життя як вирок за прізвище. 22 січня 1933 року народився Юрій Шухевич — людина, чия біографія є ілюстрацією радянського правосуддя в його найбільш збоченій формі. Син Головнокомандувача УПА Романа Шухевича, він став «професійним в’язнем», провівши в таборах та засланні загалом 31 рік лише за те, що відмовився публічно відректися від свого батька. ⛓️🇺🇦 Дитинство в лещатах системи У віці 12 років Юрій був викрадений радянськими спецслужбами та відправлений у спецдитбудинок для «дітей ворогів народу». Влада сподівалася зробити з нього зразкового «радянського громадянина», але генетика та виховання виявилися сильнішими за систему. У 15 років він отримав свій перший термін — 10 років таборів. Привід? «Син лідера підпілля». Юридично це був абсурд, фактично — помста мертвим через живих. 📉👤 Незламність, що межує з фаталізмом Юрій Шухевич мав десятки можливостей отримати свободу, квартиру в Києві та спокійне життя. Ціна була одна — підпис під статтею в газеті з осудом «бандерівщини». Він щоразу обирав карцер. Його терміни продовжували автоматично: 10 років, потім ще 10, потім заслання. У таборах він повністю втратив зір, але зберіг іронічний склад розуму та феноменальну пам’ять. 🕯️👁️ Повернення та політичний скептицизм Повернувшись в Україну лише наприкінці 80-х, він став живою легендою, хоча сам ставився до цього статусу скептично. Його участь у політиці часів незалежності (зокрема, обрання народним депутатом у 2014 році) була скоріше актом символізму. Він часто критикував нову українську владу за нерішучість та корупцію, дивлячись на політичні ігри з висоти людини, яка бачила справжнє пекло і не злякалася його. 🏛️📜 Критичне резюме Можна по-різному ставитися до політичних поглядів Шухевича-молодшого, але неможливо не визнати його титанічну волю. Він був «останнім із могікан» епохи ідеологічних воєн, де слово вартувало життя. Його приклад доводить: система може знищити здоров’я та забрати роки, але вона безсила проти людини, яка вирішила залишитися собою. 🦾🏔️

#історія #факт Приватний вчитель Її Величності: індійська таємниця Віндзора. 🪶 Порушення протоколу. Останнє десятиліття правління королеви Вікторії було затьмарене подією, яку придворні кола називали не інакше як «безумством монархині». У 1887 році, під час святкування золотого ювілею сходження на престол, серед індійських слуг королеви з’явився молодий Абдул Карім. Те, що починалося як проста присутність офіціанта за столом, за лічені місяці перетворилося на найтісніший інтелектуальний та емоційний зв'язок у житті вдови Альберта. Абдул став для неї не просто слугою, а «Мунші» — вчителем. Щовечора королева Британії та імператриця Індії старанно виводила у своєму щоденнику літери мови урду під наглядом молодого мусульманина. Він розповідав їй про спеції Агри, про філософію Сходу та про світ, який вона очолювала, але ніколи не бачила на власні очі. 🕯️ Шторм за стінами палацу Приватні стосунки Вікторії та Мунші викликали справжній жах у королівської родини. Придворні плели інтриги, намагаючись звинуватити Каріма у шпигунстві на користь індійських мусульман або у звичайному шахрайстві. Проте Вікторія, зазвичай сувора та непохитна, захищала свого фаворита з люттю левиці. Вона підписувала свої листи до нього як «твоя любляча мати» або «твій найближчий друг», обдаровуючи його титулами, маєтками та правом перебувати в її покоях — привілеєм, якого були позбавлені навіть її власні діти. Для Вікторії, оточеної льодом палацового етикету та лицемірством політиків, Абдул став ковтком живого повітря. Він не боявся її титулу, він розмовляв з нею як з людиною, спраглою до знань. 📜 Попіл спогадів Коли у 1901 році серце Вікторії зупинилося, помста її оточення була миттєвою. Вже через кілька годин після похорону новий король Едуард VII наказав спалити все листування між матір’ю та Мунші прямо на подвір’ї палацу. Абдула Каріма негайно вислали назад до Індії, а його ім’я було викреслене з офіційної історії двору на ціле століття. Тільки нещодавно, завдяки знайденим в Індії щоденникам самого Каріма, світ дізнався про цей зворушливий та небезпечний союз. Це була історія про те, як на заході свого життя наймогутніша жінка світу знайшла розраду в розмовах із чоловіком, якого її імперія вважала лише «підданим», але який став для неї єдиним вікном у справжнє, нестримне життя. 🌫️

#історія #постаті Даян Фоссі: Жінка, яка стала голосом гірських горил. ​16 січня 1932 року народилася жінка зі сталевим характером і неймовірно ніжним серцем — Даян Фоссі. Її історія — це не кабінетна наука, а справжня війна за виживання виду, де полем бою стали туманні ліси Африки, а головною зброєю — терпіння та безстрашність. 🦍🌿 ​Даян не просто вивчала горил — вона стала частиною їхньої родини. Її методи шокували тогочасний науковий світ: вона копіювала їхні звуки, жести та навіть жувала селеру, щоб заслужити довіру вожаків. ​Чому її життя варте голлівудського сценарію (який, власне, і зняли): ​Людина в тумані: Фоссі оселилася в горах Вірунга (Руанда) у хатинці на висоті 3000 метрів. Там, серед вічного дощу та туману, вона довела, що гірські горили — не монстри з легенд, а миролюбні та соціально складні істоти. ​Війна з браконьєрами: Коли Даян побачила, як заради попільничок із лап горил вбивають цілі сім'ї, вона перетворилася на «білу відьму». Вона спалювала тента браконьєрів, різала їхні пастки та навіть імітувала магічні ритуали, щоб налякати місцевих мисливців. 🏹🛡️ ​Трагедія Дітіджа: Смерть її улюбленого горили Дітіджа від рук браконьєрів стала особистою катастрофою, яка радикалізувала її боротьбу. Даян зрозуміла: щоб врятувати тварин, треба боротися не з природою, а з людською жадібністю. ​Її життя обірвалося трагічно: у 1985 році Даян знайшли вбитою у її хатині. Злочин так і не було розкрито, але ніхто не сумнівався — це була помста за її безкомпромісну позицію. Вона загинула як воїн, захищаючи тих, хто не міг захистити себе сам. 🕯️✨ ​Сьогодні, завдяки її праці, популяція гірських горил — єдиний вид людиноподібних мавп, чисельність якого поступово зростає. Даян Фоссі довела, що одна людина здатна змінити хід еволюції, якщо вона має достатньо мужності бути «своєю» серед дикої природи.

🐶Знайомтесь, це Умка – позаштатний боєць розрахунку зенітної гармати С-60 прикордонної бригади «Помста», любитель кусати шнурки і стрибати на ноги