#історія #постаті Юрій-Богдан Шухевич: Життя як вирок за прізвище. 22 січня 1933 року народився Юрій Шухевич — людина, чия біографія є ілюстрацією радянського правосуддя в його найбільш збоченій формі. Син Головнокомандувача УПА Романа Шухевича, він став «професійним в’язнем», провівши в таборах та засланні загалом 31 рік лише за те, що відмовився публічно відректися від свого батька. ⛓️🇺🇦 Дитинство в лещатах системи У віці 12 років Юрій був викрадений радянськими спецслужбами та відправлений у спецдитбудинок для «дітей ворогів народу». Влада сподівалася зробити з нього зразкового «радянського громадянина», але генетика та виховання виявилися сильнішими за систему. У 15 років він отримав свій перший термін — 10 років таборів. Привід? «Син лідера підпілля». Юридично це був абсурд, фактично — помста мертвим через живих. 📉👤 Незламність, що межує з фаталізмом Юрій Шухевич мав десятки можливостей отримати свободу, квартиру в Києві та спокійне життя. Ціна була одна — підпис під статтею в газеті з осудом «бандерівщини». Він щоразу обирав карцер. Його терміни продовжували автоматично: 10 років, потім ще 10, потім заслання. У таборах він повністю втратив зір, але зберіг іронічний склад розуму та феноменальну пам’ять. 🕯️👁️ Повернення та політичний скептицизм Повернувшись в Україну лише наприкінці 80-х, він став живою легендою, хоча сам ставився до цього статусу скептично. Його участь у політиці часів незалежності (зокрема, обрання народним депутатом у 2014 році) була скоріше актом символізму. Він часто критикував нову українську владу за нерішучість та корупцію, дивлячись на політичні ігри з висоти людини, яка бачила справжнє пекло і не злякалася його. 🏛️📜 Критичне резюме Можна по-різному ставитися до політичних поглядів Шухевича-молодшого, але неможливо не визнати його титанічну волю. Він був «останнім із могікан» епохи ідеологічних воєн, де слово вартувало життя. Його приклад доводить: система може знищити здоров’я та забрати роки, але вона безсила проти людини, яка вирішила залишитися собою. 🦾🏔️

#історія #факт Приватний вчитель Її Величності: індійська таємниця Віндзора. 🪶 Порушення протоколу. Останнє десятиліття правління королеви Вікторії було затьмарене подією, яку придворні кола називали не інакше як «безумством монархині». У 1887 році, під час святкування золотого ювілею сходження на престол, серед індійських слуг королеви з’явився молодий Абдул Карім. Те, що починалося як проста присутність офіціанта за столом, за лічені місяці перетворилося на найтісніший інтелектуальний та емоційний зв'язок у житті вдови Альберта. Абдул став для неї не просто слугою, а «Мунші» — вчителем. Щовечора королева Британії та імператриця Індії старанно виводила у своєму щоденнику літери мови урду під наглядом молодого мусульманина. Він розповідав їй про спеції Агри, про філософію Сходу та про світ, який вона очолювала, але ніколи не бачила на власні очі. 🕯️ Шторм за стінами палацу Приватні стосунки Вікторії та Мунші викликали справжній жах у королівської родини. Придворні плели інтриги, намагаючись звинуватити Каріма у шпигунстві на користь індійських мусульман або у звичайному шахрайстві. Проте Вікторія, зазвичай сувора та непохитна, захищала свого фаворита з люттю левиці. Вона підписувала свої листи до нього як «твоя любляча мати» або «твій найближчий друг», обдаровуючи його титулами, маєтками та правом перебувати в її покоях — привілеєм, якого були позбавлені навіть її власні діти. Для Вікторії, оточеної льодом палацового етикету та лицемірством політиків, Абдул став ковтком живого повітря. Він не боявся її титулу, він розмовляв з нею як з людиною, спраглою до знань. 📜 Попіл спогадів Коли у 1901 році серце Вікторії зупинилося, помста її оточення була миттєвою. Вже через кілька годин після похорону новий король Едуард VII наказав спалити все листування між матір’ю та Мунші прямо на подвір’ї палацу. Абдула Каріма негайно вислали назад до Індії, а його ім’я було викреслене з офіційної історії двору на ціле століття. Тільки нещодавно, завдяки знайденим в Індії щоденникам самого Каріма, світ дізнався про цей зворушливий та небезпечний союз. Це була історія про те, як на заході свого життя наймогутніша жінка світу знайшла розраду в розмовах із чоловіком, якого її імперія вважала лише «підданим», але який став для неї єдиним вікном у справжнє, нестримне життя. 🌫️

#історія #постаті Даян Фоссі: Жінка, яка стала голосом гірських горил. ​16 січня 1932 року народилася жінка зі сталевим характером і неймовірно ніжним серцем — Даян Фоссі. Її історія — це не кабінетна наука, а справжня війна за виживання виду, де полем бою стали туманні ліси Африки, а головною зброєю — терпіння та безстрашність. 🦍🌿 ​Даян не просто вивчала горил — вона стала частиною їхньої родини. Її методи шокували тогочасний науковий світ: вона копіювала їхні звуки, жести та навіть жувала селеру, щоб заслужити довіру вожаків. ​Чому її життя варте голлівудського сценарію (який, власне, і зняли): ​Людина в тумані: Фоссі оселилася в горах Вірунга (Руанда) у хатинці на висоті 3000 метрів. Там, серед вічного дощу та туману, вона довела, що гірські горили — не монстри з легенд, а миролюбні та соціально складні істоти. ​Війна з браконьєрами: Коли Даян побачила, як заради попільничок із лап горил вбивають цілі сім'ї, вона перетворилася на «білу відьму». Вона спалювала тента браконьєрів, різала їхні пастки та навіть імітувала магічні ритуали, щоб налякати місцевих мисливців. 🏹🛡️ ​Трагедія Дітіджа: Смерть її улюбленого горили Дітіджа від рук браконьєрів стала особистою катастрофою, яка радикалізувала її боротьбу. Даян зрозуміла: щоб врятувати тварин, треба боротися не з природою, а з людською жадібністю. ​Її життя обірвалося трагічно: у 1985 році Даян знайшли вбитою у її хатині. Злочин так і не було розкрито, але ніхто не сумнівався — це була помста за її безкомпромісну позицію. Вона загинула як воїн, захищаючи тих, хто не міг захистити себе сам. 🕯️✨ ​Сьогодні, завдяки її праці, популяція гірських горил — єдиний вид людиноподібних мавп, чисельність якого поступово зростає. Даян Фоссі довела, що одна людина здатна змінити хід еволюції, якщо вона має достатньо мужності бути «своєю» серед дикої природи.

🐶Знайомтесь, це Умка – позаштатний боєць розрахунку зенітної гармати С-60 прикордонної бригади «Помста», любитель кусати шнурки і стрибати на ноги

❗️🔞🔞🔞 Російські покидьки вчергове під радісні улюлюкання своїх командирів розстріляли пʼятьох наших полонених. Горіть в пеклі, безбожні уйобки! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ 🤬 Кацапи розстріляли 5 українських військовополонених. 🔄 Поки що час та місце подій не встановлено, тому будемо вдячні тим, хто знає деталі даного злочину. Прохання надати інформацію у наш бот — @newsDeepStatebot. 🗣 Варто подивитися зі звуком, щоб почути яких під*расів буде амністовано. ☠️ Москалі — це гній, який світу вже давно не може нічого дати, окрім власних природних запасів. Москалі — це такий же гній, як терористи в Судані, які страчують жінок, дітей та старих. Москалі мають стати синонімом слова біосміття. Помста має бути. Пробачати не можна. https://t.me/Ukraineaboveallelse

🤬 Ворог вчергове порушив правила та звичаї ведення війни, розстрілявши 2 бійців Сил Оборони України на околиці Затишшя. На жаль, інфільтрація ворога набуває нових масштабів і перебування у 5 км від переднього краю ніяк не убезпечує від зустрічі з піхотою противника. Особливо коли фронт в одному боці, а виродки зайшли зі спини. Кацапи довго не прожили, вже за 20 хв їх вдалося вбити FPV-дроном, тому помста не забарилася. Підкреслюємо, що важливо фіксувати усі злочини російських окупаційних військ на території України. Командири підрозділів противника, які дають ці накази, повинні рано чи пізно понести відповідальність за свої дії. https://t.me/Ukraineaboveallelse

💔 Київ прощається із Костянтином Гузенком — фотографом і морпіхом, який загинув на фронті Йому було лише 28. До війни Костянтин документував її реальність через об’єктив — як митець, що бачив правду й показував її світові. А потім сам став до лав захисників. 1 листопада його життя обірвалося на передовій. 7 листопада сотні людей прийшли у Києві, щоб віддати шану і подякувати за відвагу. 🕯️ Героям — безсмертна слава. Ворогам — помста і вічне забуття.

російський воєнний злочинець ГАДЖИЄВ підозрюється в організації ЗАМОВНОГО ВБИВСТВА ветерана, - ЗМІ. Як повідомляють ЗМІ, у центрі Києва затримали кілера за кілька хвилин до замаху на ветерана та громадського активіста Тодора Пановського. Зловмисник представився працівником спецслужб і запросив Пановського на зустріч, під час якої планував убивство. Ветеран через знайомих з’ясував, що такого офіцера не існує — це врятувало йому життя. За словами Пановського, замовник — ексдепутат Держдуми РФ МАГОМЕД ГАДЖИЄВ, автор законопроєкту про анексію Криму та спонсор «Л/ДНР». Замах стався через два дні після судового засідання у справі Гаджиєва в Печерському суді. Пановський вважає, що це помста за його участь у моніторингу процесу: «Якби мене вбили — це було б показово, щоб залякати активістів і українців». Пановський каже —справа Гаджиєва НАВМИСНО ЗАТЯГУЄТЬСЯ вже понад рік. Тому українські ветерани та активісти створюють тепер відкриту для всіх Громадянську Платформу, в рамках якої об’єднали би зусилля щодо РОЗШУКУ та ПРИТЯГНЕННЯ до відповідальності російських воєнних злочинців та СПОНСОРІВ ВІЙНИ. За аналогією з "мисливцями за нацистами" після Другої світової. Досвід роботи у «Справі Гаджиєва», в рамках якої виходили навіть на контакт із Бельгійською розвідкою VSSE, дає таку можливість. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Помста коту 👀

❗️Підозрюваний у вбивстві Парубія на камеру зізнався у скоєному та заявив, що це його «особиста помста українській владі» і шантажу з боку рф не було Також він додав, що хоче, аби його обміняли і він зміг знайти тіло свого сина. Підозрюваний ще додав, що вбив Парубія, тому що він був поруч, а якщо би він жив в іншому місті, то це був би хтось інший.