#історія #постаті Юрій-Богдан Шухевич: Життя як вирок за прізвище. 22 січня 1933 року народився Юрій Шухевич — людина, чия біографія є ілюстрацією радянського правосуддя в його найбільш збоченій формі. Син Головнокомандувача УПА Романа Шухевича, він став «професійним в’язнем», провівши в таборах та засланні загалом 31 рік лише за те, що відмовився публічно відректися від свого батька. ⛓️🇺🇦 Дитинство в лещатах системи У віці 12 років Юрій був викрадений радянськими спецслужбами та відправлений у спецдитбудинок для «дітей ворогів народу». Влада сподівалася зробити з нього зразкового «радянського громадянина», але генетика та виховання виявилися сильнішими за систему. У 15 років він отримав свій перший термін — 10 років таборів. Привід? «Син лідера підпілля». Юридично це був абсурд, фактично — помста мертвим через живих. 📉👤 Незламність, що межує з фаталізмом Юрій Шухевич мав десятки можливостей отримати свободу, квартиру в Києві та спокійне життя. Ціна була одна — підпис під статтею в газеті з осудом «бандерівщини». Він щоразу обирав карцер. Його терміни продовжували автоматично: 10 років, потім ще 10, потім заслання. У таборах він повністю втратив зір, але зберіг іронічний склад розуму та феноменальну пам’ять. 🕯️👁️ Повернення та політичний скептицизм Повернувшись в Україну лише наприкінці 80-х, він став живою легендою, хоча сам ставився до цього статусу скептично. Його участь у політиці часів незалежності (зокрема, обрання народним депутатом у 2014 році) була скоріше актом символізму. Він часто критикував нову українську владу за нерішучість та корупцію, дивлячись на політичні ігри з висоти людини, яка бачила справжнє пекло і не злякалася його. 🏛️📜 Критичне резюме Можна по-різному ставитися до політичних поглядів Шухевича-молодшого, але неможливо не визнати його титанічну волю. Він був «останнім із могікан» епохи ідеологічних воєн, де слово вартувало життя. Його приклад доводить: система може знищити здоров’я та забрати роки, але вона безсила проти людини, яка вирішила залишитися собою. 🦾🏔️