#поезія

Між смерек сховався сивий ранок
І розхлюпався росинками в траву
Позіхає у дрімòті старий ґанок..
Сонце мружить очка наяву.

Дзеленчать конвалії тихенько..
Зачаровують парфумом сонний сад.
Білий голуб воркує веселенько..
Ніжний гомін летить поміж левад.

Пурпурово сипле боз додолу..
Відцвітає фіолетова краса.
Будяться метелики спрокволу...
Пурх!...і враз летять під небеса.

Легкий вітерець гойдає гілку..
Між пелюстям ще хропе патлатий джміль.
Сонечко лоскоче милу бджілку.
Весь мій сад- чарівний водевіль!

Я люблЮ блукати на світанку
І цілунками будити пелюсткù
Слухати зозулину співанку.

Ще одна весна...
Летять роки.

Оксана Лесик-Падучак

#поезія
Я старомодна. Плачу із дощами.
Ціную тишу. І люблю котів.
І, часом, в темряві змагаюся зі снами,
складаючи казки. Я без " понтів"...
Якась така. Буваю одинока.
І, часом, недоречно так всміхнусь...
Буває, цілий день тріщу -- сорока.
А, іноді, у кокон загорнусь.
Люблю сукенки з романтичним кроєм,
Хусткú з квітками. Осінь і дощі.
Ніколи не відстоюю щось боєм.
І не кажу, що в серці й на душі.
Я старомодна. В зачісках, в манерах.
Люблю книжкú, розкішні видання.
Помешкання старі, що у химерах.
Мережки, рушники і вишиття...
Літаю в мріях, хоч давно не юна.
Люблю Шопена так, як спів птахІв.
Гортаю спомини, старі, як руни.
І маю купу схованих гріхів.
Я старомодна. Я люблю тумани.
Гіркúй парфум з лимоном. І полин.
Зелений чай. І ковані паркани.
Вечірнє небо кольору ожин.
Люблю людей. Буває -- обпікаюсь...
Та вірю в силу справжнього добра.
Малюю квіти. Вже не сперечаюсь.
Комусь -- близькà, а декому -- чужа.
Я старомодна. Іноді, до сміху...
У кольорах люблю відтінки " беж"
І чисті вікна). Надвечір'я тихе.
І захід сонця кольору "пожеж"
Я старомодна. Трохи маю чарів.
І знаю, що все так, як має буть.
Люблю цей світ. І чорнобривці карі.
І Божі дні, що з хмарами пливуть...


Людмила Галінська

#поезія
Я тебе проведу аж до хвіртки
по зеленій шовкòвій траві.
Мовчимо... Аж до першої зірки.
Час пройшов. Ми сумні обидвí.
Ну, біжи, моя вéсно, до літа...
Бачиш, стигнуть черешні в садах.
Бачиш, бджоли кохаються в квітах
і п'яніє від пахощів птах.
Будуть скоро в смородини очі
чорні-чорні, як в галки крило.
Ну, біжи... Ну, чого ти не хочеш?
Вже в кульбабок насіння втекло.
Відцвіли твої ночі бузкові,
першоцвіти, тюльпани й жасмúн.
Скоро липа парфуми медові
пустить в літо. І згіркне полин.
Скоро нòві зіллЯ й бадилини
чаруватимуть ос і комах.
Зайці вкрàдуть квіткú з конюшини
і протопчуть до осені шлях.
Хтось так стрімко усе обертає.
Все летить. І цвіте. І живе.
Прощавай, моя вéсно. Не знаю.
Мо, побачимось дасть Бог, іще...

Людмила Галінська

#поезія
Прощай, прощай
розкішний милий Травню...
Десь в хмарах янгол
варить мармеладний конфітюр
з пелюстя ружі...
Рецептура давня,
з бабусиних часів,
без коректур...

Прощай, прощай
пора казок весняних...
Бузковий цар посùвів од жалЮ.
І так шкодà півоній полум'яних,
що одцвітуть.
А пахли ж, як в раю...

Пора прощань
в кульбабок сонцеликих,
пустивши пух,
пішли собі до Бога,
лишили нас,
дорослих та великих
і вèсну цю з листами край порога...

Пора медів,
солодких та духмяних,
що гріють слоїк диво-бурштинами...
І тих акацій,
мов до шлюбу вбраних,
що віють млостю,
як парфуми мами...

Прощай, прощай
розкішний милий Травню,
тебе в мені багато так...
і мало...
Чекатиму тебе, як мрію славну,
як цінний крам,
що літо тихо вкрало...

Людмила Галінська

🫛Аромати з овочевими нотами — нові зірки парфумерії. Їхня популярність віддзеркалює прагнення знайти ґрунт під ногами та інстинктивне бажання зануритись у свіжість природи.

🍅Якщо розтерти між пальцями зелену томатну гілочку та негайно піднести руку до носа, можна одразу відчути, як звучить Eau de Campagne, знаменитий аромат буржуазного паризького бренду Sisley. Він викликає асоціації з помідорним листям, пильною землею, безтурботним літом і веснянками на носі. У 1976 році цю променисту композицію створив видатний французький парфумер-мінімаліст Жан-Клод Еллена — і цим випередив свій час приблизно на пів століття.

У сучасних модних парфумах звучать ноти кисло-солодкого соковитого ревеню, хрусткої селери, вологого огірка і навіть землистої картоплі. "Коли людині кажуть: "Тут є імбир, а тут — кавун", — вона швидко розпізнає знайомі запахи й тішиться — так влаштований мозок і ольфакторне сприйняття, — пояснює парфумер Зубченко. — Це працює як своєрідне НЛП, нейролінгвістичне програмування: радість впізнання дарує відчуття впевненості".

📝 Про історію їстівних ароматів та їх представників за посиланням:
https://vogue.ua/article/beauty/parfyum/velikiy-parfumerniy-trend-202...

#парфум #мода #краса

🇺🇦  Доброго ранку, шановні підписники!  Сьогодні — Всесвітній день боротьби проти астми та алергії.  Розповідаємо важливе про ці два стани — і чому необхідно не знецінювати їх вплив на життя

Астма:

➡️ Астма вражає близько 262 мільйонів людей у світі (дані ВООЗ).
➡️  Напад астми — це не просто «трохи задихаюсь», а серйозне звуження дихальних шляхів, яке може бути смертельно небезпечним.
➡️  У деяких країнах астму іноді плутають з «нервовістю» або «вигадками» — і це може коштувати людині життя.
➡️  Астму не можна перерости, але її можна контролювати за допомогою терапії й уникнення тригерів.

Алергія:

➡️  Алергія — це помилкова атака імунної системи на нешкідливі речовини (пилок, їжу, шерсть).
➡️ Алергічний риніт (сезонна нежить на пилок) вражає до 30% населення планети.
➡️ Харчова алергія може викликати анафілаксію — стрімку реакцію, яка загрожує життю.
➡️ Побутова хімія, парфуми, навіть книги з бібліотеки — усе це може стати алергеном.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе

Видавництво Lantsuta Publishing анонсувало 10 том манґи «Монолог травниці»

📝На садовому бенкеті, у шістнадцяту ніч місяця, влаштованому на честь двох іноземних посланниць, Маомао, вдаючись до певних хитрощів, презентує їм прекрасну Місячну Богиню, яка колись полонила уяву монарха їхньої країни.

Пізніше Маомао повертається до справ у внутрішньому дворі, щоб дізнатися правду про тривожну поширеність парфумерних олій, які прибули нещодавно до палацу із заморським караваном, і які можуть обернутися трагедією для майбутніх спадкоємців трону...

У десятому томі, розгадуючи нову загадку, Маомао знаходить зв’язок між парфумерними оліями і минулими трагічними подіями у внутрішньому палаці...

☑️Реліз відбудеться всени 2025 року

☑️Замовити книгу можна тут:
https://lantsuta-publishing.com/apothecary10-ua

#поезія
Літо... Ніжна зимова мрія.
Стрілися віч-на-віч.
Вітер легкúй шаленіє,
пестить волосся до пліч.
Літо... Сукенка в горошок.
Цвіт конюшини в полях.
Очі -- як небо з волошок.
Має парфум свій і смак.
Пахне суницями, кропом,
джемом з пелюсток ружі.
Скаче в степах галопом,
міряє, босе, калюжі.
Скубає вишням очі,
бабкам латає крила.
З лісовичком воркоче,
як бігати вже несила.
Пахне прив'ялим зіллям,
медом з старої липи.
Тішить комах цвітінням
так, що аж хочеться жити...
Вабить, п'янить рум'янком,
з м'яти товче мохіто.
Варить чаї на ґанку,
смажить млинці.То -- літо...

Людмила Галінська

#поезія
Вона любила благородні кольори,
гіркІ парфуми з присмаком полúну.
А ще - ромашки. І осінні вечори,
закутані в картатий плед із диму.
Вона любила вірити в дивà
І мріяла про замки старовинні.
І вірила, що там, колись, жила,
руда-руда, як осінь, в ластовинні...
Вона була дивачка багатьом,
носила сукні трохи старомодні.
І тішилась весною і теплом.
Любила осінь і дощі хододні.
У акварелях розбавляла сум,
І щось писала, як світили зорі.
Любила круків і пташиний шум.
І, іноді, ще мріяла про море...
Казкú складала у північний час
І з вітром говорити десь навчилась.
І думала вона собі не раз,
що, мабуть, трохи пізно народилась...


Людмила Галінська

Як пахне війна?
Однозначно, по-різному...
Для когось землею святою і рідною,
Ще димом і пилом і кров'ю ще брата,
Хоча і не спільні в них батько і матір...
Немитим ще тілом і запахом поту,
І мокрим взуттям і холодним наметом,
Й гарячим металом , і порохом й лихом,
І чаєм без цукру, коли всюди тихо,
І спогадом теплим про рідний свій дім,
Й загубленим спокоєм й миром у нім...
Для тих, хто в окопах так пахне війна,
І надто висока...висока ціна
Парфумів у мирних домівках й кав'ярнях,
І сну на м'яких , ще нових простирадлах,
Тому пам'ятаймо щомиті, щораз,
Коли є спокуса забути на час,
Про тих, хто спиняє ворожі заграви,
Щоб ми прокидались від запаху кави....

Яка є на смак ця безглузда війна???
І тут є різниця велика, ясна...
Для когось солоні це сльози безсилля,
Коли вже душа попрощалася з тілом,
Легкою хмаринкою в небо взлетіла,
Ще смак поцілунку пізнати не сміла.
Гіркий присмак болю від втрати, від горя,
З осадком іржавим....за що така доля?
Пекучий від крові із ран на губах,
Коли ти самотній, як в небі цей птах,
Та він є на волі, а ти ще не знаєш,
Що завтра на тебе в полоні чекає...
Ця їжа шакалів, нудотний цей смак,
Й готовий уже для знущання кулак...
Смак крові, смак сліз і смак болю,
Смаки ці війни за життя і за волю.

Oбличчя в війни... щось страшне і жорстоке,
Дитя це в застиглих обіймах матусі лелеки,
Згвалтоване тіло, збещещена врода,
І біль у старечих очах, бо кінець це їх роду ...
Наруга над дітьми, над світом, над житом,
Сплюндрована весна, і осінь і літо,
Загублені юні, невинні життя,
Скалічена доля пішла в небуття,
Руїни і холод, і темрява й страх,
Й молитва щоденна у всіх на вустах.
Обличчя війни - це обличчя є ката,
І краще б нікому його не пізнати.
Тому ми цінуймо тих мужніх героїв,
Що жах цей від нас закривають собою...

🖍️Таня Пшенюк