#поезія Вона Вона стèжками, вже не вперше, Топче тихо смарагдовий ряст. Доторкається зором-пензлем - Вимальовує неба контраст. Вона настрій міняє жестом, Із погодою дихає в такт. І думками сягає - злетом, Мріє завше, це точно і факт! Вона тишою повнить жмені. Бережливо ступає до меж. Яскравіють очі зелені У сплетінні Господніх мереж... Вона знає - перше й останнє. Вона вміє - назустріч і геть! Їй одній таке притаманне, Що заповнює душі всі вщерть. Вона п'є по краплині в спрагу. А у дощ - хай іде за вікном. Віддає перевагу щастю, Де по справжньому тепло обом! Вона там, де сховалось сонце - Випромінює світло сама. Пам'ятає - зігріти зможе, Якщо хочеш, й холодна зима! Вона гідно стрічає осінь. А з весною в тандемі іще... Відбілило сріблястим скроні... Вдячна серцем за те, що живе! Надія Старенька

#поезія А ЗЕЛЕНІ літà пролетіли і з кульбабками вверх подались. Наче вèсни, в мені відшуміли, та стрічкàми у душу вплелись. А ЧЕРВОНІ літà догорають, квітнуть маками серед полів. Скільки їх? Вони, мабуть, незнають. І летять, за ключем журавлів. А попèреду - ЖОВТІ лІ'та, золотих листопадів щем. Осінь, літом моїм зігріта і омита квітковим дощем. Боже, дай дочекатись БІЛИХ І зимово-шляхетних літ. Щоб побачити діток зрілих, і весняний онуків цвіт... Людмила Галінська

#поезія Хочеться чуда і трішки вина. Дні пролітають, як сірі перони. Чорний букет надвечір'я – ворони – місту підносить струнка далина. Що ж, я свій вік одробила сповна, Що ж, я свій вік одробила по-людськи. Дні облітають, як чорні пелюстки. Хочеться чуда і трішки вина. Доки ж ці пута, пора і звільнить. Де ж ви, мої золоті пасторалі? Літо літає і осінь дзвенить. Розпач накручує чорні спіралі. Де ж мого слова хоч би хоч луна? Знову пішла Україна по колу. Знову і знову, ще раз у ніколи?! Хочеться чуда і трішки вина. Ліна Костенко

#кіно #анонс Вийшло перше backstage-відео зомбі-горору «Каховський об’єкт». Події фільму розгортаються під час повномасштабного вторгнення. Після підриву Каховської дамби загін українських військових на чолі з бійчинею Мара виявляє секретний радянський об’єкт із залишками експериментів часів Холодної війни — живими радянськими зомбі. Фільм знімають у Києві на студії Film.UA та інших локаціях. Роль Мари виконує Марина Кошкіна, яка пройшла військову підготовку. У стрічці також задіяні Володимир Ращук, Олександр Яцентюк, Ірина Кудашова та Андрій Жила. 📆 Вихід фільму заплановано на осінь 2025 року.

#поезія Вона поезією дихала, жила, Хоч досвіду їй, звісно бракувало. Та не писати уже, просто, не могла І кожен вірш свій, як дитя, плекала. Поезія їй душу лікувала І звідки лиш ті бралися думки?.. Вона любов з віршами дарувала І день, і ніч писала залюбки. Поміж рядочків квітувало літо І осінь поміж листям вальсувала. Весна плела віночки з первоцвіту, Зима красу казкову дарувала. Коли пера її торкалась Муза — Слова в намисто перлами збирались. Під музику хвилюючого блюзу Краса душі у віршах відкривалась. Надія Легельбах

#поезія Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, я не покладаю рук. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре листя падає на брук. А ти прийшла в легесеньких сандаликах, твій плащик ледь прип'ятий на плечі. О, як ти йшла в таку негоду, здалеку, така одна-однісінька вночі! Ти де була — у Всесвіті чи в Спарті? Яким вікам світилася вві млі? І по якій несповідимій карті знаходиш ти поетів на землі? Ти їм диктуєш долю, а не вірші. Твоє чоло шляхетне і ясне. Поети ж є і кращі, й щасливіші. Спасибі, що ти вибрала мене. Вірш записав Іван Малкович на 95-річницю Ліни Костенко, 19 березня 2025 року.

Через фактичну стагнацію мирних переговорів з весни на осінь зсунулися і дати перших післявоєнних виборів. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=41968

#мистецтво Український художник Антон Яцик. м. Івано - Франківськ. " Осінь серія " Акварельні мандрівки"

#поезія Впіймай цю мить.. Відчуй, що ти щаслива… Бо ти жива… Бо час іще біжить… Й душа твоя, як дівчинка мрійлива Навчилась вірити… Хоч, інколи, й болить.. Пробач собі… Усе, що не збулося І все, що вже не збудеться прости І відпускай… Чуже… Чужих… Як осінь.. Й чекай з надією прийдешньої весни… Собою будь… Я дам тобі пораду… Людиною лишися до кінця… Шукай у вічному наснагу і розраду І пам’ятай, що щастя —то Життя. Лариса Юсковець

#поезія Пані Дощиха мовчки під плотом мряку пускає. Хвіртка рипить... Глечики всякі ліпить з болота. Трусить фартух. І дощем капотить. В неї на скронях ниточка сива, ніби перлинка, притулок знайшла. Сукня класична. Сіра. Зваблива. Завше у моді. Бо шила сама... Пані Дощиха роботу всю знає. Вічно збирає дощі на узвар. Наповнює глеки. І світ пригощає. Місить болото. Такий в неї дар... В першім горнятку -- борщик весняний -- перші краплини з небесних очей. Молодість. Квіти. Травень жадàний. Всесвіт, як шалик для юних грудей. В другім дзбаночку -- грози червневі. Літо, закохане в шал блискавиць. Цвіт матіоли. І ночі вишневі. Грім, наче спалах зелених очиць... В третьому глеку -- сльози та вихор. Сірих відтінків палітра густа. Там листопад. Падолист дивно тихий. Осінь на денці слаба та сумна... Кухлик четвертий на скалки розбився. Тріснув. Морози не дружать з дощем. Сіре до сірого. Сум оселився. Пані в задумі. Наліпить іще... Пані Дощиха ходить під плотом... Людмила Галінська