СОН
(На музику покійного Степана Гіги до пісні «ЦЕЙ СОН»)

На болоті в незабутню ніч,
Вогники виднілись навсібіч,
Феєрверком вони узяли́сь,
В танці з димом підня́лись увись.
Це бавовна цвіте навесні́,
Ця краса йде до мене вві сні,
Тішать око ті вогники всі,
То ж святково мені на душі́.

ПРИСПІВ

Цей сон, цей сон
Не знав я, що здійсни́ться,
Цей сон, цей сон
Не можу надиви́ться,
Цей сон, цей сон,
Де в орків все палає,
Цей сон, цей сон
Ще більше надихає.

На болоті усюди вогні,
Що до мене ідуть уві сні,
Мо́ю душу це все зігріва,
Ось такими бувають дива́.
Хай палає й яскраво горить.
Що б такого іще їм зробить?
Розлилас́ь вогняна в них ріка,
Їх ще інші цвітіння чека́.

ПРИСПІВ

Цей сон, цей сон
Не знав я, що здійсни́ться,
Цей сон, цей сон
Не можу надиви́ться.
Цей сон, цей сон,
Де в орків все палає,
Цей сон, цей сон
Ще більше надихає.

03.05.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

У ЛОНІ СМЕРТІ

У лоні смерті точаться бої́,
Його приніс нам ворог з оркостану,
Давно там не шумлять уже гаї́...
Моли́тви я молить не перестану.

Герої наші — стомлені, та б'ють,
Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі,
За кожен метр святу ціну дають,
Де смерть їм заглядає просто в очі.

Хай небо береже усіх бійців,
Що край тримають наш над краєм прірви,
Не змовкне від́голос страшних часів,
Народ наш ворог з коренем не вирве.

Там, де вогонь засліплює зірки́,
Гартується незламна наша воля,
Крізь попіл і розбиті сторінки́
Знов пишеться нова вкраїнська доля.

Нехай же кожен постріл і удар
Наблизить день омріяної тиші,
Щоб зник нарешті цей страшний кошмар,
І МИР запанував у рідній ніші.

Залізна віра в серці проросте,
Освітить сонце МИРУ степ широкий,
Зерно свободи — чисте і святе —
До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком.

Впаде́ пітьма́, розвіється туман,
Настане час для правди і відплати,
Заго́їться на тілі кожна з ран,
Бо віру й волю в нас не відібрати.

Розквітне знов калина під вікном,
Всміхне́ться рідна мати посивіла,
Зігріє дім нас лагідним теплом,
Бо правда в нас, і в ній — велика сила.

Замайорить наш прапор в висоті,
Де вільний вітер розганяє хмари,
Скінча́ться дні ці чорні непрості,
Бо не здолають нас війна і чвари.

Пове́рнуться додому із війни,
Родина стріне й затишок оселі,
Бо честі й слави гідні всі вони,
Хай кроки їхні стануть знов веселі.

Батьки обі́ймуть сина чи доньку́,
Впаде́ сльоза щаслива на долоні,
В боях пізнали доленьку гірку
І витримали пекло у полоні.

Карбуйм в пам'ять імена святі́,
Щоб діти знали, як дала́сь свобода,
Бо і в страшнім буремному житті
Живе незламний дух свого́ народу.

Ми відбудуєм спільний світлий храм,
Майбутнє мирне будемо творити,
На зло усім запеклим ворогам
У вільній Україні будем жити!

13.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1059009

РІВЕНЬ НЕБЕЗПЕКИ

Кажуть – рівень небезпеки
Дуже сильно зріс,
Бо відправив нам бляшанки
З оркостану біс.

Їх лихий до нас відправив,
Щоби нас убить,
Та ми вірим в захист Божий
І ми будем жить!

Ті бляшанки з оркостану,
Линуть, як птахи.
За які це нам провини?
За які гріхи?

Їх багато вже над нами,
І стає гучніш,
Молим Бога, щоб сміття це
Збили чимскоріш.

Небезпека в нас висока
Й все вона зроста,
Не змикали зо́всім ока –
Ворог все зліта.

Тремтимо в страху́… тривога
Цілу ніч трива.
У молитві ми до Бога
Вже не рік й не два.

28.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1060953

ЧОМ?

Чом вас лихо не приспало,
Люті воріженьки?
Що потвори вам потібно
Від Вкраїни-неньки?

Чом прийшли ви в Україну
З свого оркостану?
Ще й взялись за солов’їну,
Годите тирану.

Чом з’явилися в утробі,
На світ появились?
Демони в людські́й подобі
На нас навалились.

Чом потвори ви з’явились
На білому світі?
Через вас чом кров’ю вмились
І дорослі, й діти?

Чом не здохли ще в колисці,
Коли народились?
У ку́пелі в старій мисці
Чом не потопились?

Чом дожи́ли ви, потвори,
До цієї днини?
Чом прине́сли ви нам горе?
Плач усюди лине.

Чом ніщо́ не спопелило
Вас із потрохами?
Лихо з-за вас оповило
Й шириться між нами.

Чом вас буйнії вітриська
Не знесли́ в безодню?
Чом, потворо ти рашистська,
Не здох в передодню?

Чом не здохли ви во плоті
Й принесли́ нам лихо?
Чом в гнилім вашім болоті
Не прийшов вам здихіль?

Чом вам здихіль не приходить
В куяві* ординській?
Через вас з життя відходять
Наші українці.

Чом живеш, нечиста сило,
Живеш й не здихаєш?
Ми без тебе в МИРі жи́ли,
А ти нас вбиваєш.

Чом ви ллєте нашу крівцю,
Немовби водицю?
Чом нам горе ллєте в чашу,
Па́лите пшеницю?

Чом земля усіх вас но́сить?
Чом не накриває?
Чом вас смертонька не ско́сить?
Чом не спопеляє?

Чом не канете в провалля
Ви цієї ж миті?
Чимскоріше ви землею
Щоб були́ накриті!

20.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042124

НІЧОГО НЕ МІНЯЄТЬСЯ

Нічого не міняється,
Нічого взагалі,
А крівця проливається,
Вбивають москалі.

Минула ніч пекельная,
Палало все в вогні,
Бо зброя вся смертельная
Не ли́шилась в багні.

Її до нас відправили
З гнилих боліт русні,
Мету собі поставили
Убивці у війні.

А люди в нас загинули,
Убив їх орко-кат,
І світ оцей покинули,
Не вернуться назад.

Так ворог убиває нас,
Це робить кожну мить,
Страшний прийшов для всіх нас час,
Прийшлося крівцю лить.

І знов страшні руйнації
Зробили москалі,
Для них це – декорації
На цій святій землі.

А світ на все це дивиться
І докази збира,
Він навіть і не скривиться –
Не в них хтось помира.

Чи довго споглядатиме
Весь світ з-за паркана?
Ще скільки нас вбиватиме
Ординець-сатана?

17.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1041905

ХАЙ БУДЕ

Хай буде спокій, буде тиша,
Хай не воює сатана,
Хай ворог нас навік зали́шить,
Нехай закі́нчиться війна.

Хай буде тиша, буде спокій,
Бажаю щиро всім добр́а,
До ПЕРЕМОГИ наші кроки,
Війні закічитись пора.

Хай все сміття страшне вороже
Летить назад у оркостан,
Почуй нас, любий Царю-Боже,
Закінчи в нас воєнний стан!

Хай цю війну орда провадить
У себе там, на болота́х,
Нехай ніщо їм не завадить
Собі забрати весь цей жах.

Хай буде все у них яскраво,
Усім болотом хай трясе,
В обі́йми хай візьме́ заґрава,
Хай до кобзона всіх несе.

Хай будуть ще й халупопади,
Руїни стануть, як у нас,
Щодня рясніють тілопади,
Нехай прийде́ розплати час!

30.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ХЕРСОН

Херсон – це Україна й Київ з вами!
З споконвіків вкраїнська це земля,
Яка топтатись стала москалями,
І стогін її чується здаля.

Херсон – це Україна! Знайте люди!
Не ворогу в Херсоні панувать!
І стяг вкраїнський був там, є і буде,
Та й українських там пісень співать.

Херсон – це Україна! Пам’ятайте!
Там мову солов’їну треба чуть,
І ворогу ні клаптика не дайте,
Хай від землиці руки заберу́ть!

Херсон – це Україна, люди добрі!
Та ворог захотів наших степів,
На захист стали воїни хоробрі,
Аби прогнать з Херсона москалів.

Херсон – це Україна, хто не знає!
Чи сумніви якість у ко́гось є?
Та орко цю землицю спопеляє
І жити в тиші людям не дає.

Херсон – це Україна й нею буде!
І згине окупант, немов роса,
Та й гучно славень зазвучить усюди,
Над нами будуть мирні небеса.

25.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

У НІЧ, КОЛИ ЧЕКАЄМ МИКОЛАЯ

У ніч, коли чекаєм Миколая,
Ординець клятий знов до нас летить,
Летить їх з оркостану ціла зграя,
Й ніяке лихо нечисть не приспить.

Несе з собою ворог не дарунки,
І не вітати ідол так спішить.
Благаємо від нього порятунку,
Бо має намір – свічі нам гаси́ть.

Летить цей мотлох, рветься із болота,
Заряди смертоносні нам несе,
Вбивати нас намірена сволота,
У намірі у вбивці – знищить все.

У ніч, коли чекаєм Миколая,
Який на санях спу́ститься з гори,
Та перед ним бляшанок ціла зграя,
Що цілиться в будинки і двори.

Кишать над нами гучно ті бляшанки,
А Миколая кроки хочем чуть,
Та в ідола такі от забаганки,
Які нам смерть і горе лиш несуть.

Та ми усі чекаєм на Святого,
Який до нас з дитинства приходив,
Бо ми не йшли в домівку ні до кого,
А й в Україні кожен в МИРІ жив.

05.12.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1027968

НЕ ВБИТИ МРІЇ

Атаки ворожі щоночі й щодня,
Споко́ю не маєм ні миті,
Вбивати взяла́ся нас клята руsня,
Ми страхом давно оповиті.

Бляшанки ворожі летять і летять:
Залізні птахи́ і ракети,
Летять з оркостану, щоб нас убивать
Нато́мість – ми хочемо жити.

Ворожі бляшанки загрозу несуть,
Стає їх все більше і більше,
І ними потвори усюди все б’ють,
Й щоразу страшніше і гірше.

Цей мотлох ворожий летить звідусіль,
Болото, звичайно, велике,
Вони спричиняють нам горе і біль,
А тво́рить це бидло безлике.

Споко́ю нам нечисть-орда не дає,
Бляшанками нас атакує,
Ударів усюди вона завдає,
Все нищить потвора й руйнує.

А сві́тові ба́йдуже наша біда,
Не їх же сягають ракети,
Не в них все навко́ло в ворожих слідах…
Нові́ для кіно є сюжети.

То ж далі взяли́ся сценарій писать,
Нові́ для сюжетів події,
Тим часом продовжують нас убивать,
Не вбить їм лиш нашої мрії.

28.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1027453

РІВЕНЬ НЕБЕЗПЕКИ

Кажуть – рівень небезпеки
Дуже сильно зріс,
Бо відправив нам бляшанки
З оркостану біс.

Їх лихий до нас відправив,
Щоби нас убить,
Та ми вірим в захист Божий
І ми будем жить!

Ті бляшанки з оркостану,
Линуть, як птахи.
За які це нам провини?
За які гріхи?

Їх багато вже над нами,
І стає гучніш,
Молим Бога, щоб сміття це
Збили чимскоріш.

Небезпека в нас висока
Й все вона зроста,
Не змикали зо́всім ока –
Ворог все зліта.

Тремтимо в страху́… тривога,
Цілу ніч трива.
У молитві ми до Бога
Вже не рік й не два.

28.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1060953