Оперативна інформація станом на 08:00 03.02.2026 щодо російського вторгнення:
Слава Україні! 🇺🇦
Розпочалася 1441-та доба широкомасштабної збройної агресії рф проти України.
Українські захисники стійко стримують натиск окупантів, завдаючи ворогу значних втрат.
Загалом, протягом минулої доби зафіксовано 167 бойових зіткнень.
Вчора противник завдав 86 авіаційних ударів, скинув 219 керованих авіабомб. Крім того, застосував 7737 дронів-камікадзе та здійснив 3790 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, зокрема 101 – із реактивних систем залпового вогню.
Агресор завдавав авіаударів, зокрема по районах населених пунктів Коломійці, Діброва Дніпропетровської області; Залізничне, Гірке, Лісне, Воздвижівка, Барвінівка, Долинка, Копані, Приморське Запорізької області.
За минулу добу ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили шість районів зосередження особового складу та техніки противника, п’ять гармат на вогневій позиції та склад боєприпасів російських загарбників.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби наші воїни відбили одну атаку окупантів, противник здійснив 127 обстрілів, в тому числі п’ять - з реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку ворог десять разів намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників, у районах населених пунктів Вовчанськ, Дворічанське та у бік населених пунктів Приліпка, Кутьківка, Фиголівка.
На Куп’янському напрямку вчора відбулося шість ворожих атак. Наші оборонці відбили штурмові дії противника у районі населеного пункту Загризове та в бік Курилівки, Петропавлівки, Піщаного, Новоосинового.
На Лиманському напрямку ворог провів десять атак. Намагався вклинитися в нашу оборону у районах населених пунктів Середнє, Новоселівка, Зарічне та у бік Дробишевого, Ставків, Діброви.
На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили 12 спроб окупантів просунутися вперед у районі населеного пункту Дронівка та у бік Калеників, Рай-Олександрівки, Платонівки, Закітного.
На Краматорському напрямку противник здійснив одну атаку у напрямку населеного пункту Червоне.
На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 12 атак поблизу населених пунктів Плещіївка, Щербинівка, Русин Яр та у бік Степанівки, Новопалівки, Миколайпілля, Софіївки.
На Покровському напрямку наші захисники зупинили 48 штурмових дій агресора поблизу населених пунктів Родинське, Мирноград, Котлине, Удачне, Молодецьке, Світле, Філія та в бік населених пунктів Білицьке, Новоолександрівка, Новопідгородне, Новопавлівка, Шевченко, Гришине.
На Олександрівському напрямку противник протягом минулого дня здійснив шість атак у районах Єгорівки, Злагоди та у бік Іванівки, Остапівського.
На Гуляйпільському напрямку відбулося 19 атак окупантів - у районі Гуляйполя, Дорожнянки та у бік Святопетрівки, Залізничного, Добропілля, Зеленого.
На Оріхівському напрямку наші захисники відбили атаку противника у районі Приморського.
На Придніпровському напрямку ворог минулої доби провів одну невдалу наступальну дію.
На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.
Наші воїни завдають окупаційним військам відчутних втрат у живій силі, техніці та активно підривають наступальний потенціал ворога у тилу.
Загалом, минулої доби втрати російських загарбників склали 760 осіб. Також ворог втратив шість танків, чотири бойові броньовані машини, 53 артилерійські системи, один засіб протиповітряної оборони, 1171 безпілотний літальний апарат, 153 одиниці автомобільної техніки, одиницю спеціальної техніки та одну важку вогнеметну систему окупантів.
Приєднуйтесь до Сил оборони!
Разом переможемо!
Слава Україні! 💙💛
#УкраїнськеВійсько #ЗахищаємоСвоє

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати #свята
Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою: Естетика проти хаосу.
​3 лютого світ (і особливо наше суспільство) відзначає день, який закликає хоча б на 24 години вимкнути режим «шевченківського гніву» в його нецензурній формі. Мета свята — не просто заборонити міцне слівце, а нагадати, що мова є дзеркалом культури, і чим більше в ній бур’янів, тим важче розгледіти суть. 🙊🚫

​Коріння цього дня вбачають у зусиллях мовознавців та етиків, які вважають, що лихослів’я — це ознака не лише браку словникового запасу, а й психологічної неврівноваженості. Психологи стверджують, що надмірне вживання матюків призводить до емоційного вигорання: коли кожна побутова дрібниця супроводжується «триповерховою» конструкцією, мозок перестає розрізняти справжню небезпеку від розлитої кави. 🧠📉

​Звісно, ми живемо в часи, коли деякі специфічні напрямки для «руского воєнного корабля» стали частиною національного фольклору та навіть дипломатії. Проте суть свята саме в тому, щоб відділяти «бойовий сурмик» від повсякденного сміття. Лихослів’я в побуті часто є лише шумом, який заважає чути інтелект співрозмовника. 🗣️❌

​Цікавий факт: багато дослідників вважають, що мовна чистота безпосередньо впливає на рівень агресії в суспільстві. Чим витонченіші образи ми використовуємо, тим вища якість дискусії. Можливо, варто згадати досвід того ж Володимира Самійленка, який вмів «знищити» опонента тонкою іронією, не вдаючись до лексикону портових вантажників. 🎭🖋️

​Отже, 3 лютого — чудовий привід згадати, що українська мова має неймовірний арсенал колоритних лайок, які звучать набагато дотепніше та болючіше за стандартний набір запозичень від «східного сусіда». Спробуйте замінити звичне слово на щось на кшталт «най би тебе качка копнула» — і настрій покращиться, і культура не постраждає. 🦆🇺🇦

#історія #постаті
Володимир Самійленко: Майстер сатири, який вчив українців сміятися над власним болем.
​3 лютого 1864 року народився Володимир Самійленко — поет, драматург і перекладач, якого називали «найтоншим майстром сміху» в українській літературі. Поки інші поети XIX століття переважно плакали над долею України, Самійленко обрав іншу стратегію — він висміював тих, хто її нищив, і тих, хто її «любив» лише на словах. 🖋️😏

​Його найвідоміший вірш «Ельдорадо» — це шедевр політичного сарказму. Описуючи вигадану країну, де «люд не знає, що то голод», а «кожен має право... мовчать», він насправді малював портрет тогочасної російської імперії. Його гумор був настільки елегантним, що цензори не завжди встигали зрозуміти, де саме їх «вжалили», поки вірш уже не ставав народним хітом. 🇷🇺🚫

​Проте Самійленко не щадив і своїх. Він нещадно висміював «патріотів у фраках», які виголошували палкі промови в салонах, але боялися будь-якої реальної справи. Його поезія «На печі» — це вічний пам'ятник українській інертності, яка, на жаль, часом оживає і в наші дні. 🛋️🇺🇦

​Окрім сатири, Самійленко був блискучим лінгвістом. Він знав дев'ять мов і подарував українському читачеві переклади Данте, Мольєра, Байрона та Беранже. Він працював над тим, щоб українська мова звучала не як «сільська говірка», а як повноцінна мова світової культури. Навіть працюючи дрібним чиновником у поштових конторах чи міністерствах, він ніколи не полишав пера. 🌍📚

​Його доля після 1917 року була типовою для українського інтелігента: робота в урядових установах УНР, еміграція, а потім — болюче повернення в окуповану більшовиками Україну, де він доживав віку в бідності та забутті, померши під Києвом у 1925 році. 🏠🥀

​Володимир Самійленко довів, що іронія — це зброя вільних людей. Він навчив нас, що над ворогом треба не лише плакати, а й переможно сміятися, бо сміх — це перший крок до подолання страху. І сьогодні його гостре слово залишається таким же актуальним, як і півтора століття тому. 🎭🙌

🫣Сенсаційний нокаут: Олександр Гвоздик програв Калайджичу, хоча двічі відправляв його на настил!
Українець мав перевагу (нокдауни в 1-му та 4-му раундах), але у сьомій трихвилинці пропустив фатальний удар і зазнав третьої поразки в кар'єрі.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Новий день.
Морррррозний, авжеж.
Й сонце.
Й краса на дворі.

Й радіти б тій красі?…
Якби…
Якби не…

Вже який день на мій виноград прилітає чикотень.
Два.
Два чикотня прилітають!
В годівничку з соняшниками вони не летять?
Й ковалок сала ігнорують?:)
Якби ж я знала, що для них смакує окрім винограду?:)

Зазнімкувати добре не можу. Бо полохливі дуже!
То з мережі витягла світлину, щоб зрозуміло було, кого саме я маю на увазі.

Назнімкувала лічильники…
Тримайте мене семеро, бо троє не втримають…

Пальці віялом в калькулятор телефонний тобурищу, а ці пальці аж трясьця бере?:)

Та невсеремось!
Дякую й за те, що хата ціла та дах над нею є!
Що є газ та працює опалення!
Що є вода!
Що нехай малувато, та таки ж є світло!

Тримаймося!
Донатимо!
Посміхаймося!
Живемо далі!

Офіційна позиція Третього армійського корпусу щодо створення Національного військового меморіального кладовища.
29 січня Верховний Суд визнав незаконним землевідведення під Національне військове меморіальне кладовище в Мархалівському лісі Київської області. Водночас ця ділянка вже функціонує як кладовище, де поховані українські воїни.
Рішення суду щодо «незаконності» землевідведення створює ситуацію, що ставить суспільство перед абсурдним питанням: що робити з могилами тих, хто загинув за Україну?
Станом на сьогодні кладовище відкрите й продовжує функціонувати. Відповідальність держави — знайти правовий вихід із ситуації, створеної судовим рішенням.
Закликаємо стати на захист честі та гідності тих, хто заради існування країни віддав найдорожче. Пам’ять про полеглих — недоторканна!
Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

https://t.me/Ukraineaboveallelse

🔥 «АТЕШ» завдав уdaру по системі зв’язку та послабив РЕБ противника у Херсонській області.

⚡️На Арабатській стрілці, неподалік н.п. Стрілкове виведено з ладу трансформаторну шафу вишки зв’язку. На самій вишці також були розміщені антени РЕБ, які наразі не працюють.

❗️Обладнання перестало працювати у штатному режимі. Зв’язок і радіоелектронне прикриття на цій ділянці тепер практично відсутні, що створює повітряне «вікно» для завдання уdарів БпЛА по противнику у Криму.

#історія #речі
🔪 Кишеньковий (армійський) ніж: Цілий ящик інструментів, що поміщається в кишені.
Якщо і існує предмет, який став синонімом винахідливості, то це швейцарський армійський ніж. Це не просто клинок, це філософія готовності до будь-якої ситуації — від ремонту гвинтівки в окопі до відкривання пляшки вина на пікніку. Історія цієї речі — це шлях від суворого військового замовлення до світового культурного символу.
Все почалося наприкінці 1880-х років, коли швейцарська армія вирішила видати кожному солдату складаний ніж. Він мав бути універсальним: допомагати розбирати нову гвинтівку Schmidt-Rubin (для чого була потрібна викрутка) та відкривати консерви (що стали основою солдатського раціону).

🏭 Дуель майстрів

Перше замовлення виграв німецький Золінген, бо в самій Швейцарії не було потужностей. Це обурило Карла Ельзенера, власника майстерні з виготовлення хірургічних інструментів. У 1891 році він заснував асоціацію майстрів, щоб повернути виробництво на батьківщину. Так з'явився бренд Victorinox. Його головним проривом став «Офіцерський і спортивний ніж» з пружинним механізмом, який дозволяв розмістити інструменти з обох боків руків'я.
Ще через кілька років з'явився конкурент — Wenger. Щоб не сваритися, уряд Швейцарії соломоновим рішенням розділив контракт навпіл: Victorinox називали «оригінальним», а Wenger — «справжнім» швейцарським ножем.

🇨🇭 Символ нейтралітету та допомоги

Червоний колір руків'я був обраний не випадково — ніж мав бути добре помітним, якщо він впаде в сніг. А знаменитий білий хрест на щиті став знаком якості, який сьогодні впізнають у всьому світі. Після Другої світової війни американські солдати масово купували ці ножі як сувеніри, і саме вони дали йому назву «Swiss Army Knife», бо оригінальне німецьке Schweizer Offiziersmesser було надто важким для вимови.

⚙️ Критичний погляд: Майстер на всі руки чи посередність?

Критики часто кажуть, що універсальність — це компроміс. Ножиці в такому ножі ніколи не будуть кращими за повноцінні, а пилкою не звалиш дерево. Проте магія армійського ножа не в ідеальності окремого інструменту, а в тому, що він завжди з вами. Це предмет, який вчить: краще мати середню викрутку в кишені, ніж професійний набір інструментів, що залишився вдома в гаражі.
Сьогодні ці ножі побували на Евересті, в глибинах океану і навіть у космосі (вони входять до обов’язкового спорядження астронавтів NASA). Це річ, яка довела: маленька допомога у потрібний момент вартує більше, ніж велика обіцянка.

⚔️ Порада від «Історії речей»: не намагайтеся бути ідеальними в чомусь одному. Будьте багатофункціональними. Світ любить тих, хто може і консерви відкрити, і життя врятувати.

🏂 «Мій шлях довший, ніж в інших, але не менш цікавий». Сноубордистка Аннамарі Данча виступить на п'ятій для себе Олімпіаді.

Український сноубординг дебютував на Олімпійських іграх 16 років тому — тоді ж першою на трасі у Ванкувері виступила Аннамарі Данча. У 2026 році вона змагатиметься знову — відібралася на Ігри у Мілані, причому по ходу сезону встановила національний рекорд — 4-те місце на Кубку світу.

«Головне, що я зрозуміла впродовж усіх цих років у Кубку світу, це те, що мій шлях — це найважливіше, — цитує Данчу FIS. — З кожним роком я стаю кращою в усіх аспектах життя, не лише у спорті. Я змирилася з тим, що мій шлях довший, ніж в інших, але не менш цікавий».
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

Після того як висадив коханку з машини, Бучин ніжно з нею попрощався і поїхав додому. Біля під’їзду секунду постояв, подумки зважуючи все, що скаже дружині. Піднявся сходами і відімкнув двері.

Привіт, сказав Бучин. Віро, ти вдома.
Вдома, флегматично відгукнулася дружина. Привіт. Ну що, йти ескалопи смажити.

Бучин дав собі слово діяти прямо, впевнено, різко, по чоловічому. Поставити крапку у своєму подвійному житті, поки на губах не охололи поцілунки коханки, поки його знову не засмоктало обивательське болото.

Віро, Бучин прочистив горло, я прийшов тобі сказати, що нам треба розлучитися.

До цієї звістки Віра поставилася більш ніж спокійно. Віру Бучину взагалі було важко вивести з рівноваги. Колись Бучин за це навіть дражнив її Вірою Холодною.

То це як, спитала Віра у дверях кухні, мені не смажити ескалопи.
На твій розсуд, сказав Бучин, хочеш смаж, не хочеш не смаж. А я йду до іншої жінки.

Після такої заяви більшість дружин кидається на чоловіків у рукопашну зі сковорідкою або влаштовує люту сцену. Але Віра до цієї більшості не належала.

Подумаєш, який фіфель міфель, сказала вона. Ти мої чоботи з ремонту приніс.
Ні, розгубився Бучин. Якщо тобі це так важливо, я просто зараз поїду в майстерню і заберу.
Охо хо, пробурмотіла Віра. Такий ти і є, Бучин. Пошли дурня по чоботи, він старі й принесе.

Бучин образився. Йому почало здаватися, що пояснення про розрив сімейних стосунків іде якось не так. Не вистачає емоцій, пристрастей, гнівних викриттів. Хоча чого ще чекати від дерев’яної дружини на прізвисько Віра Холодна.

Мені здається, Віро, ти мене не чуєш, сказав Бучин. Я офіційно оголошую, що йду до іншої жінки, я залишаю тебе, а ти про якісь чоботи.
Правильно, сказала Віра. На відміну від мене ти можеш піти куди завгодно. Твої ж чоботи не в ремонті. Чого б не ходити.

Вони прожили разом довго, але Бучин і досі не міг зрозуміти, коли його дружина іронізує, а коли говорить серйозно. Свого часу він якраз і закохався у Віру через її рівний характер, безконфліктність і небагатослівність. Плюс вагому роль відіграли господарність Віри та її пружні приємні форми.

Віра була надійна, вірна і холоднокровна, як тридцятитонний корабельний якір. Але тепер Бучин кохав іншу. Кохав гаряче, гріховно і солодко. Тому належало розставити всі крапки і змотувати вудки у нове життя.

І ось, Віро, сказав Бучин з ноткою урочистості, скорботи і жалю, я за все тобі вдячний, але йду, бо кохаю іншу жінку. А тебе не кохаю.

Та ну, сказала Віра. Не кохає він мене, напівкед припадочний. Моя мама, наприклад, кохала сусіда. А тато кохав доміно і горілку. І що. Подивись, яка в результаті вийшла я.

Бучин знав, що сперечатися з Вірою дуже важко. У неї кожне слово як гиря. Весь його початковий запал кудись випарувався, сваритися розхотілося.

Віруню, ти й справді чудова, кисло сказав Бучин. Але я кохаю іншу. Кохаю гаряче, гріховно і солодко. І маю намір піти до неї, розумієш.
Іншу, це кого, спитала дружина. Наталку Крапивіну, чи що.

Бучин відступив. Рік тому у нього справді був таємний роман з Крапивіною, але він навіть не припускав, що Віра з нею знайома.

А звідки ти її, почав він і осікся. Втім, не важливо. Ні, Віро, мова не про Крапивіну.

Віра позіхнула.
Тоді, може, Світлану Бурбульську. До неї намілився.

У Бучина похолола спина. Бурбульська теж була його коханкою, але це залишилося в минулому. А якщо Віра знала, то чому мовчала. Ах так, вона ж кремінь, слова не витягнеш.

Не вгадала, сказав Бучин. Не Бурбульська і не Крапивіна. Це зовсім інша, захоплива жінка, вершина моєї мрії. Я не можу без неї жити і збираюся піти до неї. І не відмовляй.

Значить, швидше за все, Майка, сказала дружина. Ех, Бучин Бучин, органіка ти тріснута. Теж мені секрет Полішинеля. Вершина твоєї мрії Майя Валентинівна Гусяєва. Тридцять п’ять років, одна дитина, два аборти. Ага.

Бучин схопився за голову. Постріл прийшовся точно в яблучко. Він крутив роман саме з Майєю Гусяєвою.

Але як, пробелькотів Бучин. Хто нас здав. Ти що, шпигувала за мною.
Елементарно, Бучин, сказала Віра. Любий мій, я гінеколог зі стажем. І я перещупала всіх жінок у цьому клятому місті, тоді як ти лише малу їх частину. Мені достатньо просто зазирнути куди треба, щоб зрозуміти, що ти там був, опудало горохове.

Бучин зібрався з духом.
Припустімо, ти вгадала, незалежно сказав він. Хай навіть це Гусяєва. Це нічого не змінює, я йду до неї.

Дурненький ти, Бучин, сказала Віра. Хоч би з цікавості у мене спитав. До речі, нічого захопливого в Гусяєвій не помічено, все як у всіх баб, це я як лікар кажу. А історію хвороби у своєї вершини мрії ти бачив.
Н н ні, зізнався Бучин.
Отож бо. По перше, негайно марш під душ. По друге, завтра я подзвоню Семеничу, щоб прийняв тебе в диспансері без черги, сказала Віра. А потім поговоримо. Це ж ганьба, чоловік гінеколога не здатен знайти собі здорову бабу.

І що мені робити, жалібно сказав Бучин.
Я пішла смажити ескалопи, сказала Віра.
А ти мийся і роби що хочеш. Якщо тобі потрібна вершина мрії без жодних болячок, звертайся, порекомендую.

Дмитро Спиридонов