У БУНКЕРНОГО ДІДА

У бункерного діда
Велика є обіда,
Зайшли війська і танки —
Лишаються останки.

У бункерного діда
Страшенна є обра́за.
Це точно вже кінцево
Згоріла в мізках фаза.

У бункерного діда
На три дні планувалось –
Від планів нема й слі́ду,
Давно все обірвалось.

У бункерного діда
Все йде за дивним планом:
Щодня міняє казку
Й лякає сво́їм станом.

У бункерного діда
Все йде, та не за планом!
Три дні давно минули –
Та не пройшовсь майданом.

У бункерного діда
Парад уже примарний.
Хрещатик не побачив –
Він фаетазер бездарний.

У бункерного діда
Парад уже наснився.
Й від нього наш Хрещатик
Наві́ки відхрестився.

У бункерного діда
Ось мрії не збули́ся,
Бо вільні українці
Без бо́ю не здали́ся.

У бункерного діда
Щодня нові вига́дки,
Та правду не сховає –
Про це не має й гадки.

У бункерного діда
Все йде, як він говорить,
Лиш тільки кожна втрата
Легенди всі потворить.

У бункерного діда –
Хвороба… щось морозить,
Та дзеркало мовчазно
Йому сказало: «Досить».

У бункерного діда
Зникає пиха й сила,
Бо волю України
Не вбила й не зломила.

У бункерного діда
Закі́нчиться вистава,
Бо правду не здолає
Його брехня і слава.

20.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1065952

Ми так часто застрягаємо в болоті власних страхів. Хапаючись за стійку твердь своїх звичок, випускаємо найзаповітніші мрії з рук, немов повітряні кульки. А потім, як у дитинстві, дивимося з тугою, як вони відлітають у небо, але однаково й кроку не ступаємо в напрямку того, що здатне подарувати справжнє щастя.

Знов день, насичений подіями!

Якусь кількість років тому я вперше стала мамою!!!
Пишаюся своєю Ганною-старшою!!!
Така вдала донечка в мене вийшла, щоб вона мені була здорова та щаслива! Й щоб всі-всі її мрії збувалися!!!

Дуже хотілося б обійняти донечку, чмакати десь у скроні й шепотіти у вухо щось маммммське…
Та поки що в мене відсутня така можливість…

Тому займаюся тим, до чого в мене є можливість дістатися?:)

Визбирала півтора відра огірків!
Консервний завод імені Пані Прапор функціонуватиме далі!:)
Крутитиму літо в банки!:)

Життя не чекає на слушний момент, бо кожен момент і є тим самим життям. Ми часто відкладаємо мрії на потім, чекаючи на ідеальне сонце, особливий настрій чи чиєсь добре слово, але час — це річка, яка не зупиняється заради наших вагань.
Не шукайте досконалості там, де потрібна лише дія. Навіть найменший крок, зроблений сьогодні, важить більше, ніж грандіозні плани, що припадають пилом у шухляді. Саме з таких маленьких, ледь помітних кроків будується шлях, що веде до великих змін.
Починайте зараз. Не дозволяйте весні пройти повз, поки ви чекаєте на ідеальне літо. Дозвольте собі просто бути, створювати і рухатися вперед. Тепер — це найкращий час, щоб нарешті стати героєм власної історії, а не просто спостерігачем, який дивиться, як життя пролітає повз.

П'ять вибухів за лічені хвилини. П'ять авіабомб, які ворожа армія скинула на Харків, знову впали не на військові об'єкти, а туди, де живуть звичайні люди.

Найстрашніше підтвердилося у Новобаварському районі – загинули двоє людей. Один із них – лише 15-річний хлопець. Дитина, яка мала будувати плани на літо, зустрічатися з друзями, мріяти про майбутнє. Натомість його життя обірвала російська авіабомба.

Під удар потрапили житлові квартали. Пошкоджені будинки, понівечені людські оселі, є поранені. Для когось цей день назавжди розділив життя на «до» і «після». Рятувальники, медики та всі екстрені служби продовжують працювати на місцях ударів, допомагаючи тим, хто пережив цей жах.

Коли читаєш такі новини, особливо боляче усвідомлювати, що за кожною цифрою стоїть чиєсь ім'я, чиясь родина, чиїсь нездійснені мрії. Сьогодні вся Україна схиляє голову перед пам'яттю загиблих і співчуває їхнім близьким.

Світла пам'ять невинним жертвам російського терору. Щирі співчуття родинам, які втратили найдорожчих. Сил усім, хто зараз бореться за життя, і витримки Харкову, який попри біль продовжує жити.

САД МИНУЛИХ НОЧЕЙ

Я втратив слід минулих темних років
І з пам'яті змиваю давні рани,
Лишились десь розірвані тумани,
Та знову в незнайоме роблю кроки.

Мій сад шукає власні, нові соки,
Де не гудуть хрущі як у дурмані,
Де виростає лагідна пошана
І час складає в долі ці уроки.

На верховіття сходяться години,
У хаосі не виросли рослини:
Кульбабки поміж травами зелені.

Забув минулу ніч і давні болі,
Тепер несу у серці нові ролі,
Де мрії проростають незбагненні.

Мирослав Манюк
01.07.2026

✅ Єдиний закон, який дійсно існує і був відомий людству з давніх часів, — це закон причинно-наслідкових зв’язків. Він є основою всього: наших дій, думок і їхніх наслідків.

✅ Кожне прийняте рішення має свої наслідки. Навіть найменші дії, як то слово, сказане вчасно, чи крок у бік мрії, здатні змінити весь хід подій. І навпаки — бездіяльність, страх або байдужість також мають свою ціну.

Приєднатись ➡️ https://t.me/ UyUHl3fYWYQxZDky" rel="noopener noreferrer" target="_blank">Практична психологія

ПОЛИЛАСЯ ЗНОВУ КРОВ


Ранок видався нетихим,
Полила́ся знову кров,
Ворог знову коїть лихо,
Шле сміття убивче знов.


Знов здригаються будинки,
Плач і стогін не змовка,
Гасять свічечку й дитинки…
Доля в нас така гірка.


Знов пекельна на ніч безсонна
Горя й болю додає,
Та Вкраїнонька нескорна
На коліна не стає.


Скільки болю, скільки втрати,
Скільки виплаканих сліз...
Нас не зможе ворог взяти,
Хоч не да́ли нам ленд-ліз.


І крізь дим, вогонь і втому,
Крізь жорстокості сувій,
Ворог в нас чекає злому,
Ми чекаєм – світу дій.


Не встигають свіжі квіти
Розпускати пелюстки́ –
Як життя вже рвуть ракети
На скорботні сторінки́.


Мрії чи́їсь недоспілі
Обірвалися в імлі,
В ко́гось ко́си посивілі
Від біди на цій землі́.


Материнська тиха ту́га
Серце крає знов і знов,
Бо війна –  жорстока смуга,
Що збирає сльо́зи й кров.


Та над попелом і болем,
Над руїнами журби
Схо́дить сонце світлим полем
Дуже чорної доби́.


Імена у небо линуть,
Наче вісники весни́,
Хоч трагічно всі в нас гинуть –
Вічно житимуть вони.


І допоки серце б'ється,
Пам'ять буде поміж нас,
Україна не здається,
Наближа звитяжний час.


24.06.2026 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID:  1064624