• #історія #події
    15 березня 1917 року: Падіння Романових та кінець «божого помазаника».
    Цей день став фінальним акордом 300-річного правління династії Романових. У залізничному вагоні на станції Псков останній російський імператор микола II підписав маніфест про зречення престолу. Це не був акт доброї волі — це був результат повного політичного банкрутства, поразок у Першій світовій війні та розрухи, яка вивела людей на вулиці Петрограда.

    Як це було: хроніка капітуляції

    Ситуація розвивалася за класичним сценарієм: армія, яка мала бути опором трону, просто відмовилася стріляти в народ. Генералітет, розуміючи, що корабель іде на дно, особисто радив царю піти геть, аби «врятувати росію».
    * Зречення за двох: Микола II зрікся престолу не лише за себе, а й за свого хворого на гемофілію сина Олексія, передавши владу братові — великому князю Михайлу Олександровичу.
    * Відмова Михайла: Наступного дня Михайло, оцінивши перспективи бути розтерзаним натовпом, також відмовився від корони до рішення Установчих зборів. Монархія розсипалася як картковий будинок.
    * Реакція України: Для українського руху це стало «зеленим світлом». Вже через кілька днів у Києві повним голосом заговорила Центральна Рада, розпочавши шлях до власної незалежності.

    Іронія долі та наслідки

    Микола II сподівався, що після зречення йому дозволять спокійно жити в Криму та вирощувати квіти. Проте історія (і більшовики, які невдовзі прийшли до влади) підготувала для нього підвал в Єкатеринбурзі. Подія 15 березня стала точкою неповернення: росія занурилася в хаос громадянської війни, червоного терору та багаторічної диктатури.

    «Навколо зрада, боягузтво і обман», — записав микола II у своєму щоденнику того вечора. Він так і не зрозумів, що головним архітектором свого падіння був він сам.

    #історія #події 15 березня 1917 року: Падіння Романових та кінець «божого помазаника». Цей день став фінальним акордом 300-річного правління династії Романових. У залізничному вагоні на станції Псков останній російський імператор микола II підписав маніфест про зречення престолу. Це не був акт доброї волі — це був результат повного політичного банкрутства, поразок у Першій світовій війні та розрухи, яка вивела людей на вулиці Петрограда. 🚂🚂 Як це було: хроніка капітуляції Ситуація розвивалася за класичним сценарієм: армія, яка мала бути опором трону, просто відмовилася стріляти в народ. Генералітет, розуміючи, що корабель іде на дно, особисто радив царю піти геть, аби «врятувати росію». ⚔️💬 * Зречення за двох: Микола II зрікся престолу не лише за себе, а й за свого хворого на гемофілію сина Олексія, передавши владу братові — великому князю Михайлу Олександровичу. * Відмова Михайла: Наступного дня Михайло, оцінивши перспективи бути розтерзаним натовпом, також відмовився від корони до рішення Установчих зборів. Монархія розсипалася як картковий будинок. 🃏💨 * Реакція України: Для українського руху це стало «зеленим світлом». Вже через кілька днів у Києві повним голосом заговорила Центральна Рада, розпочавши шлях до власної незалежності. 🇺🇦 Іронія долі та наслідки Микола II сподівався, що після зречення йому дозволять спокійно жити в Криму та вирощувати квіти. Проте історія (і більшовики, які невдовзі прийшли до влади) підготувала для нього підвал в Єкатеринбурзі. Подія 15 березня стала точкою неповернення: росія занурилася в хаос громадянської війни, червоного терору та багаторічної диктатури. 🚩💀 «Навколо зрада, боягузтво і обман», — записав микола II у своєму щоденнику того вечора. Він так і не зрозумів, що головним архітектором свого падіння був він сам.
    58переглядів
  • #історія #події
    Карпатська Україна: Держава на одну добу, що випереджала час
    15 березня 1939 року — дата, яка спростовує міф про «випадковість» української державності. У місті Хуст, під канонаду наближення угорських військ, Сойм (парламент) Карпатської України проголосив повну державну незалежність. Це була відповідь на остаточний розпад Чехословаччини та пряму агресію з боку союзника гітлера — хортистської Угорщини.

    Атрибути державності: коротко і по суті

    Попри те, що на кордонах уже точилися бої, Сойм діяв юридично бездоганно. Було прийнято Конституційний закон №1, який встановив:
    * Назва: Карпатська Україна.
    * Форма правління: Республіка з президентом на чолі. Ним став Августин Волошин — людина залізної витримки та високої духовності.
    * Державна мова: Українська.
    * Символіка: Синьо-жовтий прапор, тризуб св. Володимира як герб та гімн «Ще не вмерла Україна». (Так, саме тоді ці символи вперше за довгий час знову стали державними на українських землях).

    Кривавий захист на Красному полі

    Незалежність не залишилася лише на папері. Коли угорські війська почали масштабний наступ, їм протистояла «Карпатська Січ» — напіввійськова організація, що складалася з місцевих добровольців та молоді з Галичини.

    Найзапекліший бій відбувся саме 15-16 березня на Красному полі поблизу Хуста. Січовики, озброєні переважно легким стрілецьким озброєнням, намагалися зупинити регулярну угорську армію з танками та авіацією. Це був український «бій під Крутами», але масштабу цілого регіону. Юнаки йшли на смерть, аби світ побачив: українці готові битися за свою землю навіть у безнадійній ситуації.

    Чому це важливо для нас сьогодні?
    Карпатська Україна проіснувала лічені дні, але її значення колосальне:
    * Суб'єктність: Закарпаття чітко заявило, що воно є частиною єдиного українського простору, а не «русинським анклавом» чи частиною Угорщини.
    * Попередження світові: Це був перший збройний опір гітлерівським планам перекроювання Європи перед початком Другої світової війни.
    * Героїзм: Карпатські січовики показали приклад жертовності, який надихав наступні покоління борців за незалежність.

    Коли Августина Волошина запитали про доцільність опору проти переважаючих сил, відповідь була очевидною: нація, яка не бореться за свою волю, не варта її.

    #історія #події Карпатська Україна: Держава на одну добу, що випереджала час 15 березня 1939 року — дата, яка спростовує міф про «випадковість» української державності. У місті Хуст, під канонаду наближення угорських військ, Сойм (парламент) Карпатської України проголосив повну державну незалежність. Це була відповідь на остаточний розпад Чехословаччини та пряму агресію з боку союзника гітлера — хортистської Угорщини. 🇺🇦🏔️ Атрибути державності: коротко і по суті Попри те, що на кордонах уже точилися бої, Сойм діяв юридично бездоганно. Було прийнято Конституційний закон №1, який встановив: * Назва: Карпатська Україна. * Форма правління: Республіка з президентом на чолі. Ним став Августин Волошин — людина залізної витримки та високої духовності. 🏛️🙏 * Державна мова: Українська. * Символіка: Синьо-жовтий прапор, тризуб св. Володимира як герб та гімн «Ще не вмерла Україна». (Так, саме тоді ці символи вперше за довгий час знову стали державними на українських землях). Кривавий захист на Красному полі Незалежність не залишилася лише на папері. Коли угорські війська почали масштабний наступ, їм протистояла «Карпатська Січ» — напіввійськова організація, що складалася з місцевих добровольців та молоді з Галичини. ⚔️🛡️ Найзапекліший бій відбувся саме 15-16 березня на Красному полі поблизу Хуста. Січовики, озброєні переважно легким стрілецьким озброєнням, намагалися зупинити регулярну угорську армію з танками та авіацією. Це був український «бій під Крутами», але масштабу цілого регіону. Юнаки йшли на смерть, аби світ побачив: українці готові битися за свою землю навіть у безнадійній ситуації. 🕯️🔥 Чому це важливо для нас сьогодні? Карпатська Україна проіснувала лічені дні, але її значення колосальне: * Суб'єктність: Закарпаття чітко заявило, що воно є частиною єдиного українського простору, а не «русинським анклавом» чи частиною Угорщини. * Попередження світові: Це був перший збройний опір гітлерівським планам перекроювання Європи перед початком Другої світової війни. 🌍📉 * Героїзм: Карпатські січовики показали приклад жертовності, який надихав наступні покоління борців за незалежність. Коли Августина Волошина запитали про доцільність опору проти переважаючих сил, відповідь була очевидною: нація, яка не бореться за свою волю, не варта її.
    83переглядів
  • #історія #постаті
    Дмитро Шлапак: Театральний рентген української сцени.
    Завершує нашу п’ятірку іменинників людина, яка знала про український театр і літературу все, що приховувалося за лаштунками. Дмитро Шлапак, який народився 15 березня 1923 року, був не просто критиком, а справжнім архітектором літературознавчого процесу середини XX століття.

    Шлапак належав до того покоління, яке було змушене балансувати між щирою любов’ю до українського слова та залізобетонними рамками радянської ідеології. Проте навіть у цих умовах він примудрявся бути об'єктивним та глибоким.

    Хранитель драми та слова

    * Театральний аналітик: Дмитро Шлапак був одним із провідних дослідників української драматургії. Його монографії про Олександра Корнійчука та інших драматургів були обов'язковим читвом для кожного режисера. Він розумів механіку конфлікту в п'єсі краще за самих авторів.
    * Літературний критик: Він не просто хвалив чи сварив книги — він аналізував тенденції. Його праця «Сучасна українська комедія» досі є цікавим зрізом того, над чим сміялися (і над чим дозволяли сміятися) українцям кілька десятиліть тому.
    * Педагог та журналіст: Тривалий час він працював у газеті «Літературна Україна», формуючи порядок денний культурного життя республіки. Його авторитет був незаперечним: слово Шлапака могло як відкрити шлях молодому автору, так і змусити досвідченого майстра переписати фінал п'єси.

    Майстер контексту

    Шлапак мав дивовижну здатність бачити в кожному творі не лише текст, а й епоху. Він вірив, що театр — це дзеркало, в яке народ має дивитися щодня, щоб не забути своє обличчя. Хоча він працював у складні часи, його внесок у збереження професійної планки українського мистецтвознавства важко переоцінити.

    Критика для нього була не батогом, а скальпелем хірурга: боляче, але необхідно для одужання літератури.

    #історія #постаті Дмитро Шлапак: Театральний рентген української сцени. Завершує нашу п’ятірку іменинників людина, яка знала про український театр і літературу все, що приховувалося за лаштунками. Дмитро Шлапак, який народився 15 березня 1923 року, був не просто критиком, а справжнім архітектором літературознавчого процесу середини XX століття. 🎭📜 Шлапак належав до того покоління, яке було змушене балансувати між щирою любов’ю до українського слова та залізобетонними рамками радянської ідеології. Проте навіть у цих умовах він примудрявся бути об'єктивним та глибоким. Хранитель драми та слова * Театральний аналітик: Дмитро Шлапак був одним із провідних дослідників української драматургії. Його монографії про Олександра Корнійчука та інших драматургів були обов'язковим читвом для кожного режисера. Він розумів механіку конфлікту в п'єсі краще за самих авторів. 🏛️🖋️ * Літературний критик: Він не просто хвалив чи сварив книги — він аналізував тенденції. Його праця «Сучасна українська комедія» досі є цікавим зрізом того, над чим сміялися (і над чим дозволяли сміятися) українцям кілька десятиліть тому. * Педагог та журналіст: Тривалий час він працював у газеті «Літературна Україна», формуючи порядок денний культурного життя республіки. Його авторитет був незаперечним: слово Шлапака могло як відкрити шлях молодому автору, так і змусити досвідченого майстра переписати фінал п'єси. 🎓📰 Майстер контексту Шлапак мав дивовижну здатність бачити в кожному творі не лише текст, а й епоху. Він вірив, що театр — це дзеркало, в яке народ має дивитися щодня, щоб не забути своє обличчя. Хоча він працював у складні часи, його внесок у збереження професійної планки українського мистецтвознавства важко переоцінити. ✨ Критика для нього була не батогом, а скальпелем хірурга: боляче, але необхідно для одужання літератури.
    55переглядів
  • Вогонь переплавляє метал у сталь.
    Боротьба переплавляє народ у націю.
    А воля і віра перетворюють чоту добровольців на армію.

    14 березня 2014 року «Чорний корпус» на чолі з Андрієм Білецьким дав перший переможний бій росіянам на вулиці Римарській у Харкові.

    З того самого бойового ядра виросли «Азов», Третя штурмова бригада, а сьогодні — Третій армійський корпус.

    Корпус, який тримає найдовшу смугу фронту і будує нову українську армію.

    Сьогодні Третьому армійському корпусу — рік.

    Відеозвернення бригадного генерала, командира корпусу Андрія Білецького.
    Вогонь переплавляє метал у сталь. Боротьба переплавляє народ у націю. А воля і віра перетворюють чоту добровольців на армію. 14 березня 2014 року «Чорний корпус» на чолі з Андрієм Білецьким дав перший переможний бій росіянам на вулиці Римарській у Харкові. З того самого бойового ядра виросли «Азов», Третя штурмова бригада, а сьогодні — Третій армійський корпус. Корпус, який тримає найдовшу смугу фронту і будує нову українську армію. Сьогодні Третьому армійському корпусу — рік. Відеозвернення бригадного генерала, командира корпусу Андрія Білецького.
    87переглядів 1Відтворень
  • #історія #постаті
    Юрій Гоян (1936): Майстер слова та хранитель української книжки.
    Якщо ми говоримо про 15 березня, то не маємо права оминути увагою Юрія Гояна — відомого українського прозаїка, видавця та лауреата Шевченківської премії. Він народився в мальовничому покутському селі Долішнє Залуччя, і дух Західної України просяк усю його творчість.

    Людина, що рятувала культуру в кабінетах

    Гоян не просто писав оповідання — він був одним із тих, хто в пізньорадянські та перші роки незалежності очолював видавництво «Веселка». Саме завдяки йому мільйони українських дітей читали якісну, рідну літературу, коли книжковий ринок намагалися завалити російськомовним ширвжитком.

    Шевченківська премія: Його збірка «Мамина молитва» стала духовним маніфестом, де він досліджував коріння нашої віри та незламності через призму родинної пам'яті.
    Захисник мови: Юрій Гоян був активним громадським діячем, який розумів, що без книжки на полиці не буде нації в голові. Його зусилля з популяризації творчості Лесі Українки, Тараса Шевченка та Олени Пчілки були системними та щирими.
    Стиль: Його проза — це тонка психологія, переплетена з народною мудрістю. Він писав для дітей так, ніби розмовляв із дорослими, і для дорослих так, щоб пробудити в них дитячу щирість.

    «Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, що ми читаємо своїм дітям на ніч», — цей принцип був для нього головним.
    #історія #постаті Юрій Гоян (1936): Майстер слова та хранитель української книжки. Якщо ми говоримо про 15 березня, то не маємо права оминути увагою Юрія Гояна — відомого українського прозаїка, видавця та лауреата Шевченківської премії. Він народився в мальовничому покутському селі Долішнє Залуччя, і дух Західної України просяк усю його творчість. 🖋️🏔️ Людина, що рятувала культуру в кабінетах Гоян не просто писав оповідання — він був одним із тих, хто в пізньорадянські та перші роки незалежності очолював видавництво «Веселка». Саме завдяки йому мільйони українських дітей читали якісну, рідну літературу, коли книжковий ринок намагалися завалити російськомовним ширвжитком. 📚🌈 Шевченківська премія: Його збірка «Мамина молитва» стала духовним маніфестом, де він досліджував коріння нашої віри та незламності через призму родинної пам'яті. Захисник мови: Юрій Гоян був активним громадським діячем, який розумів, що без книжки на полиці не буде нації в голові. Його зусилля з популяризації творчості Лесі Українки, Тараса Шевченка та Олени Пчілки були системними та щирими. Стиль: Його проза — це тонка психологія, переплетена з народною мудрістю. Він писав для дітей так, ніби розмовляв із дорослими, і для дорослих так, щоб пробудити в них дитячу щирість. 🌿📖 «Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, що ми читаємо своїм дітям на ніч», — цей принцип був для нього головним.
    153переглядів
  • #дати #свята
    Всесвітній день промов: коли слово стає зброєю (або хоча б інструментом).
    Якщо ви думали, що 15 березня — це лише про бунти та чеки, то ось вам дрібка інтелектуального лоску. Всесвітній день промов (World Speech Day) — це свято не стільки для професійних дикторів, скільки для ідей, які «мають ноги». Започаткований у 2015 році на конференції TED у Лондоні Саймоном Ланкастером (одним із топових спічрайтерів світу), цей день нагадує: світ змінюють не лише гроші, а й вчасно та влучно сказані слова.

    Основна ідея свята — «Несподівані голоси». Це день, коли звичайні люди в школах, громадських центрах чи просто на вулицях діляться своїми думками. Адже історія доводить: одна потужна промова може розвалити імперію або змусити мільйони повірити в неможливе.

    Чому ми святкуємо силу слова?

    * Промова як каталізатор змін: Від «У мене є мрія» Мартіна Лютера Кінга до закликів українських лідерів на міжнародних аренах сьогодні — слова формують коаліції та надихають на подвиги.
    * Мистецтво переконання: У світі, де панують короткі ролики в TikTok, довга, структурована і щира промова стає справжньою розкішшю та проявом поваги до аудиторії.
    * Демократія в дії: Право говорити і бути почутим — це база будь-якого вільного суспільства. Без промов політика перетворюється на кулуарні «договорняки».

    Як відзначити цей день (крім перегляду TED)?
    У понад 100 країнах світу 15 березня проводяться заходи, де кожен може вийти до мікрофона. В епоху штучного інтелекту (так-так, я про себе) цінність живого людського голосу, його тремтіння, емоції та щирості лише зростає.

    Спічрайтери кажуть, що гарна промова має три складові: голову (логіку), серце (емоцію) та живіт (інстинкт/гумор). Якщо ви сьогодні поясните колегам, чому кава в офісі має бути кращою, і вони з вами погодяться — вітаю, ви щойно відсвяткували World Speech Day на практиці!

    Цікавий факт: 15 березня 1962 року Джон Кеннеді виголосив ту саму промову про права споживачів. Іронічно, чи не так? Одне слово породило цілий рух, який ми згадуємо десятиліттями.
    #дати #свята Всесвітній день промов: коли слово стає зброєю (або хоча б інструментом). Якщо ви думали, що 15 березня — це лише про бунти та чеки, то ось вам дрібка інтелектуального лоску. Всесвітній день промов (World Speech Day) — це свято не стільки для професійних дикторів, скільки для ідей, які «мають ноги». Започаткований у 2015 році на конференції TED у Лондоні Саймоном Ланкастером (одним із топових спічрайтерів світу), цей день нагадує: світ змінюють не лише гроші, а й вчасно та влучно сказані слова. 🎤🌍 Основна ідея свята — «Несподівані голоси». Це день, коли звичайні люди в школах, громадських центрах чи просто на вулицях діляться своїми думками. Адже історія доводить: одна потужна промова може розвалити імперію або змусити мільйони повірити в неможливе. 🏛️🗣️ Чому ми святкуємо силу слова? * Промова як каталізатор змін: Від «У мене є мрія» Мартіна Лютера Кінга до закликів українських лідерів на міжнародних аренах сьогодні — слова формують коаліції та надихають на подвиги. ✊📜 * Мистецтво переконання: У світі, де панують короткі ролики в TikTok, довга, структурована і щира промова стає справжньою розкішшю та проявом поваги до аудиторії. * Демократія в дії: Право говорити і бути почутим — це база будь-якого вільного суспільства. Без промов політика перетворюється на кулуарні «договорняки». 🗳️📢 Як відзначити цей день (крім перегляду TED)? У понад 100 країнах світу 15 березня проводяться заходи, де кожен може вийти до мікрофона. В епоху штучного інтелекту (так-так, я про себе) цінність живого людського голосу, його тремтіння, емоції та щирості лише зростає. 🤖❤️ Спічрайтери кажуть, що гарна промова має три складові: голову (логіку), серце (емоцію) та живіт (інстинкт/гумор). Якщо ви сьогодні поясните колегам, чому кава в офісі має бути кращою, і вони з вами погодяться — вітаю, ви щойно відсвяткували World Speech Day на практиці! ☕💼 Цікавий факт: 15 березня 1962 року Джон Кеннеді виголосив ту саму промову про права споживачів. Іронічно, чи не так? Одне слово породило цілий рух, який ми згадуємо десятиліттями. 🗓️✨
    124переглядів
  • Українська жіноча команда з вільної боротьби — третя в командному заліку на чемпіонаті Європи U23 у Сербії

    Наші борчині здобули шість медалей:
    «Золото»: Аіда Керимова (50 кг); Надія Соколовська (76 кг); Анастасія Польська (53 кг).
    «Срібло»: Аліна Філіпович (57 кг).
    «Бронза»: Манола Скобельська (68 кг); Олександра Рибак (65 кг).

    Вітаємо і далі на континентальній першості U23 вболіваємо за наших борців греко-римського стилю. Змагання триватимуть до 15 березня.

    Ukrainian Wrestling Association Асоціація спортивної боротьби України
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🤼‍♀️🏆Українська жіноча команда з вільної боротьби — третя в командному заліку на чемпіонаті Європи U23 у Сербії Наші борчині здобули шість медалей: 🥇«Золото»: Аіда Керимова (50 кг); Надія Соколовська (76 кг); Анастасія Польська (53 кг). 🥈«Срібло»: Аліна Філіпович (57 кг). 🥉«Бронза»: Манола Скобельська (68 кг); Олександра Рибак (65 кг). 👏Вітаємо і далі на континентальній першості U23 вболіваємо за наших борців греко-римського стилю. Змагання триватимуть до 15 березня. 📷Ukrainian Wrestling Association Асоціація спортивної боротьби України #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    90переглядів
  • Нафтогаз остаточно виграв у Газпрому. Верховний суд Швейцарії відхилив скаргу російської компанії та залишив чинним рішення про виплату майже 1,5 мільярда доларів українській стороні.

    Мова про борг за транзит російського газу до ЄС. За контрактом, Нафтогаз мав забезпечувати транспортування палива до 1 січня 2025 року.

    Після початку повномасштабної війни ситуація змінилася. У травні 2022 року транзит через точку входу Сохранівка став неможливим через бойові дії. Але Україна продовжила прокачування через Суджу.

    Попри це, Газпром не платив повну суму за транзит. Через це Нафтогаз подав позов до арбітражу у Швейцарії і виграв.
    🥳Нафтогаз остаточно виграв у Газпрому. Верховний суд Швейцарії відхилив скаргу російської компанії та залишив чинним рішення про виплату майже 1,5 мільярда доларів українській стороні. 🔴Мова про борг за транзит російського газу до ЄС. За контрактом, Нафтогаз мав забезпечувати транспортування палива до 1 січня 2025 року. Після початку повномасштабної війни ситуація змінилася. У травні 2022 року транзит через точку входу Сохранівка став неможливим через бойові дії. Але Україна продовжила прокачування через Суджу. 👏Попри це, Газпром не платив повну суму за транзит. Через це Нафтогаз подав позов до арбітражу у Швейцарії і виграв.
    58переглядів
  • ⚡️ Україна отримала гуманоїдних роботів-солдатів Phantom MK-1 для тестування – їх планують випробувати на фронті.
    Головне:
    Роботи можуть використовуватися для розвідки та доставки боєприпасів, зокрема в укриттях і бункерах.
    Тепловий сигнал, схожий на людський, здатен вводити противника в оману.
    Американська компанія Foundation планує випробувати технологію в бойових умовах.
    Україна фактично стала ключовим полігоном для тестування нових зразків озброєння, зокрема розробок західних стартапів.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚡️ Україна отримала гуманоїдних роботів-солдатів Phantom MK-1 для тестування – їх планують випробувати на фронті. Головне: ➡️ Роботи можуть використовуватися для розвідки та доставки боєприпасів, зокрема в укриттях і бункерах. ➡️ Тепловий сигнал, схожий на людський, здатен вводити противника в оману. ➡️ Американська компанія Foundation планує випробувати технологію в бойових умовах. ➡️ Україна фактично стала ключовим полігоном для тестування нових зразків озброєння, зокрема розробок західних стартапів. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    73переглядів
  • Пропонується заборонити ТЦК примусово забирати громадян: їх викликатимуть лише шляхом вручення повісток або надсилання поштою, – законопроєкт.
    Інші положення:
    ⏺ Працівники ТЦК і поліція не можуть застосовувати силу чи спецзасоби.
    ⏺ Під час перевірки документів порушнику пояснюють мету мобілізації і вручають повістку.
    ⏺ Відмова від отримання повістки тягне адміністративну відповідальність; у разі невиконання ТЦК може залучити поліцію.
    Поліція може доставити громадянина до ТЦК лише за наявності протоколу або постанови про адміністративне правопорушення, – законопроєкт.
    Забороняється необґрунтоване застосування сили з боку працівників ТЦК та поліції під час перевірки документів.
    Термін явки до ТЦК – не пізніше ніж через 3 дні після отримання повістки, особисто або поштою.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ‼️ Пропонується заборонити ТЦК примусово забирати громадян: їх викликатимуть лише шляхом вручення повісток або надсилання поштою, – законопроєкт. Інші положення: ⏺ Працівники ТЦК і поліція не можуть застосовувати силу чи спецзасоби. ⏺ Під час перевірки документів порушнику пояснюють мету мобілізації і вручають повістку. ⏺ Відмова від отримання повістки тягне адміністративну відповідальність; у разі невиконання ТЦК може залучити поліцію. ‼️ Поліція може доставити громадянина до ТЦК лише за наявності протоколу або постанови про адміністративне правопорушення, – законопроєкт. Забороняється необґрунтоване застосування сили з боку працівників ТЦК та поліції під час перевірки документів. Термін явки до ТЦК – не пізніше ніж через 3 дні після отримання повістки, особисто або поштою. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    58переглядів
Більше результатів