БОРЩ — ЦЕ НЕ ПРОСТО СТРАВА, ЦЕ НАШ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД! 🇺🇦🥘

Ви думали, що знаєте про БОРЩ усе? А чи чули ви про борщ із вишнею, копченими ребрами чи навіть рибою? У нашому новому відео ми зібрали 8 унікальних регіональних рецептів, які розкривають Україну на смак — від класики Київщини до незвичних традицій Галичини.
ДОДИВІТЬСЯ ВІДЕО ДО КІНЦЯ, і на вас чекає ексклюзивний бонус: ви дізнаєтесь, скільки насправді видів борщу існує в Україні (спойлер: ЦИФРА ВАС ВРАЗИТЬ!).
📖 Що таке «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...»?
Це живий альманах про наше з вами коріння. Ми не просто гортаємо сторінки історії, ми проживаємо їх разом:
📜 Мандруємо від прадавніх часів до героїчного сьогодення.
🎧 Слухаємо своє: від автентики до сучасних драйвових хітів.
🕯️ Розгадуємо таємниці вірувань, мовних особливостей та народних звичаїв.
🎬 Дивимось кіно, яке надихає, та читаємо аналітику, що відкриває очі.
🤝 ПРО СВОЇХ та чужих ❗
МИ ЩИРО РАДІ КОЖНОМУ, ХТО ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ ТАК САМО СИЛЬНО, ЯК МАМА ЛЮБИТЬ ЧИСТУ КАСТРУЛЮ ПІСЛЯ НЕДІЛЬНОГО ОБІДУ!
✅ Якщо ти наш по духу, підтримуєш ЗСУ і знаєш, що ПАЛЯНИЦЯ — це не вид меблів, то ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО РОДИНИ ! ТИСНИ ПІДПИСАТИСЯ, ТУТ ВСІ СВОЇ. 🤝🇺🇦
❌ Ну, а якщо тобі «какаяразница», або ти прийшов сюди шукати «адіннарод» — то слухай сюди:
Тобі тут буде так само затишно, як москалю на тракторних змаганнях під Конотопом. Тому, не чекаючи на копняка, збирай манатки та рухай за відомим московитським кораблем. Кажуть, там зараз якраз формується підводна дивізія, місця ще є! 👋⚓️💨
Підписуйся, щоб бути в курсі всього УКРАЇНСЬКОГО:
👉 https://t.me/RuslanSpeaks
УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ — показуємо наше, рідне, справжнє! ✨

💔На війні загинула продюсерка, кастинг-директорка та військова Вікторія (Квітка) Боброва.

Її смерть підтвердила мати у соцмережах

«Так, це правда, нема моєї Квітки, нема моєї доні. Але вона завжди залишиться з нами, назавжди молода і гарна».

Вікторія була частиною української кіноспільноти — працювала продюсеркою, кастинг-директоркою, продакшн-асистенткою. Вона була дотична до створення проєктів «Як я провів літні канікули» Антоніо Лукіча, «Подвійний іммельман» Віри Яковенко, а також серіалів «Спротив» і «Друзі». Для колег це була людина, яка уважно відчувала історії та завжди працювала з великою внутрішньою точністю.

Останні роки життя Вікторія служила у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», де працювала офіцеркою з комунікацій. Там вона так само залишалася собою — зібраною, включеною і небайдужою до людей поруч.

🕯️Вічна памʼять
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

X додає кастомні стрічки — користувачі закріплюють теми на головній вкладці і перемикаються між ними. Доступно 75 тем: їжа, мистецтво, бізнес, фінанси, кіно тощо. Персоналізація працює на основі Grok. Функція у ранньому доступі лише для преміум-підписників на iOS, Android — незабаром. Також вийшов інструмент приховування тем у вкладці «Для вас» на 24 години — для iOS і вебу. https://channeltech.space/social/x-custom-timelines-topics-premium/

💔У Києві попрощалися з Ігорем Малаховим — кінорежисером, істориком і захисником.

Він пішов на фронт у 57 років у 2023 році й загинув того ж року в боях під Авдіївкою, поблизу села Степове. Тривалий час вважався зниклим безвісти, згодом його ідентифікували за ДНК. 26 квітня йому мало б виповнитися 60 років.

Малахов навчався у НПУ імені Драгоманова та ВДІК, працював на кіностудії імені Довженка, був учасником Babylon’13. Його згадують як людину, яка тонко відчувала Київ і вміла відкривати його іншим — через кіно, фотографію та архіви.

У стрічці «Своя доля. Сон» він зібрав унікальну кінохроніку початку ХХ століття, яку викупив власним коштом, щоб показати справжні обличчя української історії. Захоплювався виноградарством, шукав старі київські лози й вирощував їх, мріючи про власне вино.

Поховали Ігоря Малахова на Алеї слави Берковецького кладовища.

Фото: Л.Покальчук
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Luma заснувала продакшн-компанію Innovative Dreams у партнерстві з Wonder Project. Перший проєкт — серіал «The Old Stories: Moses» з Беном Кінґслі на Prime Video навесні. Innovative Dreams використовує Luma Agents для гібридного кінознімання в реальному часі. Технологія поєднує захоплення руху й віртуальне виробництво без постпродакшну. https://channeltech.space/ai/luma-innovative-dreams-wonder-project/

❗️Беріть з собою військово-облікові документи! В Києві з 18 по 22 квітня посилюють заходи безпеки на кладовищах.
Збільшиться кількість поліцейських патрулів, також працюватимуть Національна гвардія, муніципальна варта, добровольчі формування територіальних громад та кінологи.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

НЕ ВБИТИ МРІЇ

Атаки ворожі щоночі й щодня,
Споко́ю не маєм ні миті,
Вбивати взяла́ся нас клята руsня,
Ми страхом давно оповиті.

Бляшанки ворожі летять і летять:
Залізні птахи́ і ракети,
Летять з оркостану, щоб нас убивать
Нато́мість – ми хочемо жити.

Ворожі бляшанки загрозу несуть,
Стає їх все більше і більше,
І ними потвори усюди все б’ють,
Й щоразу страшніше і гірше.

Цей мотлох ворожий летить звідусіль,
Болото, звичайно, велике,
Вони спричиняють нам горе і біль,
А тво́рить це бидло безлике.

Споко́ю нам нечисть-орда не дає,
Бляшанками нас атакує,
Ударів усюди вона завдає,
Все нищить потвора й руйнує.

А сві́тові ба́йдуже наша біда,
Не їх же сягають ракети,
Не в них все навко́ло в ворожих слідах…
Нові́ для кіно є сюжети.

То ж далі взяли́ся сценарій писать,
Нові́ для сюжетів події,
Тим часом продовжують нас убивать,
Не вбить їм лиш нашої мрії.

28.11.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1027453

15.04.1558 померла Роксолана (Хюррем Султан) Настя Лісовська — наложниця, а потім дружина Сулеймана І, султана Османської імперії. Народилась близько 1502-05 рр. Ймовірно, була донькою священика Лісовського з галицького міста Рогатина або подільського містечка Чемерівці.
У 1516-1520 рр. потрапила до татар.полону й була продана в рабство. У 1520 опинилася в султ.гаремі, де стала улюбленою дружиною Сулеймана І. Народила султану 5 синів, посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, мистецтві, музиці та кіно.

👮У Києві посилили патрулювання біля храмів на Великдень – поліція

Під наглядом правоохоронців – понад 160 локацій, де проходять богослужіння. Чергують поліцейські, нацгвардійці та курсанти НАВС.

Крім того, церкви й території поруч перевіряють кінологи зі службовими собаками. Вірян просять бути уважними, не ігнорувати повітряну тривогу, вчасно йти в укриття та пам’ятати про комендантську годину з 00:00 до 05:00.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Він вижив у депортації, вирвався з рук гестапо, воював проти двох режимів — і загинув через зраду. Історія Дмитра Білінчука «Хмари».

Дмитро Білінчук народився у 1919 році в гуцульському селі Ільці — серед гір, де життя було простим, але гідним. Велика родина, праця, традиції — усе це формувало характер, який згодом витримає значно більше, ніж звичайне сільське життя.

Йому було трохи за двадцять, коли радянська влада прийшла в Карпати не лише з новими порядками, а й зі страхом. У 1940 році його родину депортували до Сибіру, в Красноярський край. Це була типова доля для тисяч українських сімей — нічні обшуки, вагони, невідомість.

Але Дмитра серед них не було.

Його врятувала випадковість — у той момент він був поза домом. І саме ця випадковість стала точкою неповернення. Він уже не міг просто жити, знаючи, що сталося з його родиною.

Він обрав боротьбу.

Спочатку — проти радянської влади. Він організовує невеликий загін, проводить диверсійні акції, діє обережно, але рішуче. Та війна швидко змінює обставини: на зміну одній окупації приходить інша.

Німецька.

І тут Білінчук не змінює позиції. Для нього ворог — це будь-яка влада, яка приходить на його землю не по праву.

У 1942 році в рідних Ільцях стається подія, яка робить його мішенню для окупантів: під час сутички він застрелює коменданта поліції. Відтоді його шукають. Його вистежують. Його знаходять.

Гестапо арештовує його.

Здавалось би, кінець.

Але ні.

Дорогою до Коломиї відбувається те, що більше нагадує сцену з кіно: побратими влаштовують засідку і відбивають його з рук німців. Це був не просто порятунок — це був сигнал: він не сам.

У 1943 році Дмитро вступає до ОУН. Проходить військовий вишкіл у старшинській школі УПА «Олені» — одному з ключових центрів підготовки командирів. Там формується не лише боєць, а й лідер.

І вже невдовзі він стає таким.

Спершу — чотовим, а згодом, у 1944 році, очолює сотню імені Богдана Хмельницького в курені «Перемога». Його псевдо — «Хмара». Символічно: він з’являється зненацька, діє швидко і зникає, залишаючи після себе лише слід.

Після завершення активних бойових дій його боротьба не закінчується — вона змінює форму.

З 1946 року він працює у Службі безпеки ОУН на Косівщині. Це вже не фронт, а підпілля: постійна небезпека, перевірка кожного слова, кожного кроку. Там, де ворог часто ближче, ніж здається.

У 1949 році він бере участь у ризикованому рейді до Румунії разом із відділом УПА. Два тижні переходів, конспірації, роботи серед населення. Це була спроба донести правду про українську боротьбу за межі Радянського Союзу.

Але найбільша небезпека чекала не в лісі і не в бою.

А серед своїх.

У 1952 році через зраду одного з підпільників Дмитро Білінчук потрапляє в полон. Для людей його рівня це означало лише одне — довгі допити, тиск, спроби зламати.

І кінець.

8 квітня 1953 року в Лук’янівській тюрмі в Києві його розстріляли разом із побратимами.

Йому було трохи за тридцять.

Він не залишив після себе книжок чи гучних заяв. Його ім’я не стало символом для мас. Але його життя — це концентрат тієї боротьби, яку вели тисячі невідомих.

Він пережив депортацію, уникав арештів, виривався з полону, воював проти двох режимів — і зрештою загинув через зраду.

Не зламавшись.

І, можливо, саме в цьому його головна сила.

Бо історію творять не лише ті, про кого пишуть підручники.

А й ті, хто мовчки тримався до кінця.