• Головні події та фінали 3 дня ЧС У Токіо.
    • Чоловічий марафон – ранковий старт у спекотних умовах завершився драматичним фінішем: танзанієць Альфонс Сімбу здобув золото з часом 2:09:48, буквально на долі секунди випередивши німця Аманала Петроса. Бронза – в італійця Іліаса Ауані.
    • Стрибки з жердиною (чоловіки) – Арманд Дюплантіс не лише виграв золото, а й встановив новий світовий рекорд – 6,30 м. Це вже чотирнадцятий світовий рекорд у його кар’єрі.
    • 3000 м з перешкодами (чоловіки) – сенсаційна перемога новозеландця Джорді Беміша, який фінішував першим попереду фаворитів, зокрема чинного чемпіона Суаіфа Ель Баккалі з Марокко.
    • 100 м з бар’єрами (жінки) – швейцарка Дітаї Камбунджі виборола золото з особистим рекордом 12,24 сек.
    #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Головні події та фінали 3 дня ЧС У Токіо. • Чоловічий марафон – ранковий старт у спекотних умовах завершився драматичним фінішем: танзанієць Альфонс Сімбу здобув золото з часом 2:09:48, буквально на долі секунди випередивши німця Аманала Петроса. Бронза – в італійця Іліаса Ауані. • Стрибки з жердиною (чоловіки) – Арманд Дюплантіс не лише виграв золото, а й встановив новий світовий рекорд – 6,30 м. Це вже чотирнадцятий світовий рекорд у його кар’єрі. • 3000 м з перешкодами (чоловіки) – сенсаційна перемога новозеландця Джорді Беміша, який фінішував першим попереду фаворитів, зокрема чинного чемпіона Суаіфа Ель Баккалі з Марокко. • 100 м з бар’єрами (жінки) – швейцарка Дітаї Камбунджі виборола золото з особистим рекордом 12,24 сек. #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    49переглядів
  • 16 вересня 1947 року у Києві народився Валерій Веніамінович Марченко, учасник правозахисного руху, журналіст, перекладач.

    Навчався на філологічному факультеті Київського університету, стажувався у Бакинському університеті, де вивчав тюркські мови і широко друкувався у місцевій пресі.

    До 1972-го його знали за іменем Валерій Умрилов. Однак шлюб батьків склався невдало, вони розлучилися. Мати вийшла заміж вдруге, а Валерій узяв прізвище свого діда – професора-історика, колишнього ректора Львівського університету Михайла Івановича Марченка.

    З 1970-го працював у редакції газети «Літературна Україна», автор близько 100 публікацій. Водночас викладав українську мову та літературу в одній із середніх шкіл Києва.

    Був схожий на кіноактора Жана Поля Бельмондо, кумира його ровесників. Знав про цю схожість і часто жартував із цього приводу.

    Заарештований 25 червня 1973-го «за антирадянську пропаганду та агітацію». Написані журналістом ( в 1972 р.) три статті «За параваном ідейності», «Страшний якийсь тягар», «Київський діалог», кваліфіковані органами кгб як антирадянські документи. У них В. Марченко ставив риторичні запитання: чому занепадає українська мова, чому з легкої руки високих партійних чиновників підноситься безбарвна відверто кон’юнктурна література.

    Засуджений на 6 років до колонії суворого режиму та два роки заслання. У пермських таборах познайомився із відомими правозахисниками Семеном Глузманом та Іваном Світличним, написав ряд публіцистичних нарисів, зокрема, про нестерпні умови перебування в’язнів у колонії, про воїнів УПА, засуджених ще за часів Сталіна.

    Перебуваючи на засланні в селищі Саралжин у Казахстані, від жовтня 1980-го листувався із молодою італійською студенткою-геологом Сандрою Фапп’яно, яка отримала його адресу від «Amnesty International». Між молодими людьми зав’язалося тепле спілкування (дарма, що переписувалися нерідною для обох англійською). Вони сподівалися, що після звільнення Валерія відпустять в Італію на лікування і вони нарешті зможуть побачитися. Листування тривало до повторного арешту Валерія Марченка у 1983-му. А в 2010-му їх листи видано під назвою «Валерій і Сандра».

    Після звільнення (1981) мешкав у Києві, не міг влаштуватися на роботу, працював сторожем у дослідному господарстві зелених насаджень рослинництва. Займався перекладами, правозахисною діяльністю. Рішуче засуджував постанову колегії Міністерства освіти урср «Про додаткові заходи по вдосконаленню вивчення російської мови в освітніх школах і педагогічних навчальних закладах Української рср» (29 червня 1983 р.) (передав документ діаспорі з коментарем: «Надсилаю свіженький валуєвський указ…»).

    Вдруге заарештований 21 жовтня 1983-го. Валерію Марченку інкримінувалося виготовлення та розповсюдження документів з метою підірвати й ослабити радянський державний лад. З моменту ув’язнення став членом Української Гельсінської групи. Важко хворого Валерія Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом і засудили на 10 років ув’язнення та 5 років заслання.

    🕯Помер 7 жовтня 1984-го після відмови нирок у тюремній лікарні у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, росія). Похований у селі Гатне на Київщині, поруч із могилою діда – відомого українського історика Михайла Івановича Марченка.

    «Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише – кращий».
    Писав про нього Семен Глузман.

    16 вересня 1947 року у Києві народився Валерій Веніамінович Марченко, учасник правозахисного руху, журналіст, перекладач. Навчався на філологічному факультеті Київського університету, стажувався у Бакинському університеті, де вивчав тюркські мови і широко друкувався у місцевій пресі. До 1972-го його знали за іменем Валерій Умрилов. Однак шлюб батьків склався невдало, вони розлучилися. Мати вийшла заміж вдруге, а Валерій узяв прізвище свого діда – професора-історика, колишнього ректора Львівського університету Михайла Івановича Марченка. З 1970-го працював у редакції газети «Літературна Україна», автор близько 100 публікацій. Водночас викладав українську мову та літературу в одній із середніх шкіл Києва. Був схожий на кіноактора Жана Поля Бельмондо, кумира його ровесників. Знав про цю схожість і часто жартував із цього приводу. Заарештований 25 червня 1973-го «за антирадянську пропаганду та агітацію». Написані журналістом ( в 1972 р.) три статті «За параваном ідейності», «Страшний якийсь тягар», «Київський діалог», кваліфіковані органами кгб як антирадянські документи. У них В. Марченко ставив риторичні запитання: чому занепадає українська мова, чому з легкої руки високих партійних чиновників підноситься безбарвна відверто кон’юнктурна література. Засуджений на 6 років до колонії суворого режиму та два роки заслання. У пермських таборах познайомився із відомими правозахисниками Семеном Глузманом та Іваном Світличним, написав ряд публіцистичних нарисів, зокрема, про нестерпні умови перебування в’язнів у колонії, про воїнів УПА, засуджених ще за часів Сталіна. Перебуваючи на засланні в селищі Саралжин у Казахстані, від жовтня 1980-го листувався із молодою італійською студенткою-геологом Сандрою Фапп’яно, яка отримала його адресу від «Amnesty International». Між молодими людьми зав’язалося тепле спілкування (дарма, що переписувалися нерідною для обох англійською). Вони сподівалися, що після звільнення Валерія відпустять в Італію на лікування і вони нарешті зможуть побачитися. Листування тривало до повторного арешту Валерія Марченка у 1983-му. А в 2010-му їх листи видано під назвою «Валерій і Сандра». Після звільнення (1981) мешкав у Києві, не міг влаштуватися на роботу, працював сторожем у дослідному господарстві зелених насаджень рослинництва. Займався перекладами, правозахисною діяльністю. Рішуче засуджував постанову колегії Міністерства освіти урср «Про додаткові заходи по вдосконаленню вивчення російської мови в освітніх школах і педагогічних навчальних закладах Української рср» (29 червня 1983 р.) (передав документ діаспорі з коментарем: «Надсилаю свіженький валуєвський указ…»). Вдруге заарештований 21 жовтня 1983-го. Валерію Марченку інкримінувалося виготовлення та розповсюдження документів з метою підірвати й ослабити радянський державний лад. З моменту ув’язнення став членом Української Гельсінської групи. Важко хворого Валерія Марченка визнали особливо небезпечним рецидивістом і засудили на 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 🕯Помер 7 жовтня 1984-го після відмови нирок у тюремній лікарні у Ленінграді (нині Санкт-Петербург, росія). Похований у селі Гатне на Київщині, поруч із могилою діда – відомого українського історика Михайла Івановича Марченка. «Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там, у політтаборі, він писав те, що боялися вимовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише – кращий». Писав про нього Семен Глузман.
    53переглядів
  • Одна людина загинула, 7 - поранені: наслідки ворожого удару по Запоріжжю

    У ніч проти 16 вересня рф війська завдали щонайменше десять ударів по Запоріжжю.

    Внаслідок обстрілу пошкоджені житлові та нежитлові будівлі, стались пожежі у приватному секторі. Попередньо, одна людина загинула, ще семеро — дістали поранень, зокрема дитина.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Одна людина загинула, 7 - поранені: наслідки ворожого удару по Запоріжжю У ніч проти 16 вересня рф війська завдали щонайменше десять ударів по Запоріжжю. Внаслідок обстрілу пошкоджені житлові та нежитлові будівлі, стались пожежі у приватному секторі. Попередньо, одна людина загинула, ще семеро — дістали поранень, зокрема дитина. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Angry
    1
    51переглядів 2Відтворень
  • ❗️Ніжин зазнав наймасованішого удару РФ з початку війни: подробиці атаки

    Міський голова Олександр Кодола розповів, що вчора повітряна тривога в місті тривала понад 16 годин безперервно. Десятки ворожих дронів атакували Ніжинську громаду. Були влучання по кількох об’єктах, під атакою опинилися рятувальники.

    "У результаті цього тимчасово було відсутнє електропостачання та водопостачання в окремих районах міста", - зазначив мер.

    За його словами, ворог зокрема атакував приватну нафтобазу, де спалахнула масштабна пожежа.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    ❗️Ніжин зазнав наймасованішого удару РФ з початку війни: подробиці атаки Міський голова Олександр Кодола розповів, що вчора повітряна тривога в місті тривала понад 16 годин безперервно. Десятки ворожих дронів атакували Ніжинську громаду. Були влучання по кількох об’єктах, під атакою опинилися рятувальники. "У результаті цього тимчасово було відсутнє електропостачання та водопостачання в окремих районах міста", - зазначив мер. За його словами, ворог зокрема атакував приватну нафтобазу, де спалахнула масштабна пожежа. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    107переглядів 3Відтворень
  • ❗️В окремих регіонах під час атаки "Шахедів" погіршуватимуть мобільний зв'язок, — Начальник Генштабу Гнатов
    ❗️В окремих регіонах під час атаки "Шахедів" погіршуватимуть мобільний зв'язок, — Начальник Генштабу Гнатов
    63переглядів 3Відтворень
  • Зведення Генштабу станом на 08:00, основне:
    ▪️Вчора відбулося 187 бойових зіткнень. Зокрема, 58 на Покровському та ще 25 - на Сіверському напрямках.
    ❗На Новопавлівському напрямку Сили оборони відбили 21 атаку ворога біля Іванівки, Ялти, Воскресенки, Новоїванівки, Маліївки, Толстого, Олександрограда, Тернового, Березового, Темирівки, Комишувахи та Ольгівського
    На Гуляйпільському напрямку захисники зупинили наступ противника поблизу Полтавки.
    На Оріхівському напрямку ворог двічі намагався просунутися біля Новоандріївки та Степногірська.
    ▪️Ворог бив сімома ракетами та скинув 117 керованих авіабомб на Україну + атакував 5 ракетами та скинув 28 КАБів на Курщині. Крім цього, здійснив 4945 обстрілів, з них 117 – із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 6337 дронів-камікадзе.
    ▪️За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили два райони зосередження особового складу та два артилерійські засоби російських загарбників.
    Зведення Генштабу станом на 08:00, основне: ▪️Вчора відбулося 187 бойових зіткнень. Зокрема, 58 на Покровському та ще 25 - на Сіверському напрямках. ❗На Новопавлівському напрямку Сили оборони відбили 21 атаку ворога біля Іванівки, Ялти, Воскресенки, Новоїванівки, Маліївки, Толстого, Олександрограда, Тернового, Березового, Темирівки, Комишувахи та Ольгівського На Гуляйпільському напрямку захисники зупинили наступ противника поблизу Полтавки. На Оріхівському напрямку ворог двічі намагався просунутися біля Новоандріївки та Степногірська. ▪️Ворог бив сімома ракетами та скинув 117 керованих авіабомб на Україну + атакував 5 ракетами та скинув 28 КАБів на Курщині. Крім цього, здійснив 4945 обстрілів, з них 117 – із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 6337 дронів-камікадзе. ▪️За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили два райони зосередження особового складу та два артилерійські засоби російських загарбників.
    42переглядів
  • 🕯Друга неділя вересня – День пам’яті примусового виселення українців у 1944-1951 роках

    9 вересня 1944 року УРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням”, внаслідок якої близько 700 тисяч українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини були примусово виселені зі своїх домівок. У 2018 році Верховна Рада України встановила другу неділю вересня офіційним днем пам’яті про насильницькі депортації в 1944-1951 роках.

    Одним із підсумків Другої світової війни стало встановлення нових державних кордонів в Європі, зокрема між СРСР і Польщею. Для встановлення совєцько-польського кордону й усунення тривалих суперечок щодо спірних територій між українцями та поляками 9 вересня 1944 року в Любліні голови Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов і Польського комітету національного визволення Едвард Осубка-Моравський уклали угоду про “взаємний обмін населенням”: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.

    До переїзду в СРСР підлягали усі громадяни української національності з теренів Холмського, Грубешівського, Томашівського, Красноставського, Володавського та інших повітів Люблінського, Ряшівського та пізніше з Краківського воєводств. Переселення мало бути добровільним, однак перетворилося на примусові депортації, які супроводжувалися репресіями, позбавленням майна, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей.

    Підставою для переселення ставали списки осіб, що виявили бажання покинути Польщу, відмовитися від її громадянства й отримати паспорт УРСР. Причому виявлення волі могло бути письмовим та усним. Це створювало широкі можливості для зловживань. В угоді не були виписані критерії визначення національності тієї чи іншої особи. Врешті, основним показником для виселення стала ідентифікаційна картка нацистської окупаційної влади (Kennkarte), в якій були дані про віросповідання і національність.

    За згаданою угодою в 1944-1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили до УРСР. В совєцькій Україні їх розселили на території 17 областей – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.

    Тоді ж із західних областей совєцької України до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв.

    Продовженням депортації українців стала “акція Вісла”, проведена польським комуністичним режимом. У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада депортувала на північ і захід Польщі. За кілька місяців примусово переселили майже 150 тисяч людей.

    Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках.

    На сканах документів до вашої уваги постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про затвердження «Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР», а також текст цієї угоди.

    🕯Друга неділя вересня – День пам’яті примусового виселення українців у 1944-1951 роках 9 вересня 1944 року УРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням”, внаслідок якої близько 700 тисяч українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини були примусово виселені зі своїх домівок. У 2018 році Верховна Рада України встановила другу неділю вересня офіційним днем пам’яті про насильницькі депортації в 1944-1951 роках. Одним із підсумків Другої світової війни стало встановлення нових державних кордонів в Європі, зокрема між СРСР і Польщею. Для встановлення совєцько-польського кордону й усунення тривалих суперечок щодо спірних територій між українцями та поляками 9 вересня 1944 року в Любліні голови Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов і Польського комітету національного визволення Едвард Осубка-Моравський уклали угоду про “взаємний обмін населенням”: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі. До переїзду в СРСР підлягали усі громадяни української національності з теренів Холмського, Грубешівського, Томашівського, Красноставського, Володавського та інших повітів Люблінського, Ряшівського та пізніше з Краківського воєводств. Переселення мало бути добровільним, однак перетворилося на примусові депортації, які супроводжувалися репресіями, позбавленням майна, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей. Підставою для переселення ставали списки осіб, що виявили бажання покинути Польщу, відмовитися від її громадянства й отримати паспорт УРСР. Причому виявлення волі могло бути письмовим та усним. Це створювало широкі можливості для зловживань. В угоді не були виписані критерії визначення національності тієї чи іншої особи. Врешті, основним показником для виселення стала ідентифікаційна картка нацистської окупаційної влади (Kennkarte), в якій були дані про віросповідання і національність. За згаданою угодою в 1944-1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили до УРСР. В совєцькій Україні їх розселили на території 17 областей – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини. Тоді ж із західних областей совєцької України до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв. Продовженням депортації українців стала “акція Вісла”, проведена польським комуністичним режимом. У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада депортувала на північ і захід Польщі. За кілька місяців примусово переселили майже 150 тисяч людей. Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках. На сканах документів до вашої уваги постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про затвердження «Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР», а також текст цієї угоди.
    70переглядів
  • 🇺🇦🤸‍♀️4 медалі з 4 можливих у фіналах в окремих видах здобули українські грації на міжнародному турнірі з художньої гімнастики «Чеський Кубок юніорок 2025» у Брно🇨🇿.

    🥇«Золото»: Любов Горащенко (фінал з обручем, 26,600 бала), Любов Горащенко (фінал зі стрічкою, 24,800 бала), Вікторія Дорофєєва (фінал з булавами, 25,550 бала).
    🥉«Бронза»: Софія Країнська (фінал з м'ячем, 22,450 бала).

    Нагадаємо у багатоборстві наші гімнастки організувати повністю український п'єдестал пошани: 🥇золото здобула Любов Горащенко, 🥈срібло — Вікторія Дорофєєва, а 🥉бронзу — Софія Країнська.

    👏Вітаємо і пишаємося!
    #UkrainianRhythmicGymnasticsFederation #спорт #Brovarysport @Brovarysport
    🇺🇦🤸‍♀️4 медалі з 4 можливих у фіналах в окремих видах здобули українські грації на міжнародному турнірі з художньої гімнастики «Чеський Кубок юніорок 2025» у Брно🇨🇿. 🥇«Золото»: Любов Горащенко (фінал з обручем, 26,600 бала), Любов Горащенко (фінал зі стрічкою, 24,800 бала), Вікторія Дорофєєва (фінал з булавами, 25,550 бала). 🥉«Бронза»: Софія Країнська (фінал з м'ячем, 22,450 бала). Нагадаємо у багатоборстві наші гімнастки організувати повністю український п'єдестал пошани: 🥇золото здобула Любов Горащенко, 🥈срібло — Вікторія Дорофєєва, а 🥉бронзу — Софія Країнська. 👏Вітаємо і пишаємося! #UkrainianRhythmicGymnasticsFederation #спорт #Brovarysport @Brovarysport
    44переглядів
  • ‼️ Зеленський заслухав доповідь Сирського: ЗСУ мають хороші результати у прикордонні Сумщини

    Розповів Зеленський і про ситуацію на інших ділянках фронту.
    "Також значні втрати у росіян і на Харківщині – в Купʼянську, і на Донеччині. Продовжуємо діяти на Добропільському напрямку. Важливо, що російські штурми – відбиваються хлопцями. Особлива вдячність – воїнам 1-го, 225-го та 425-го окремих штурмових полків, 79-ї та 82-ї десантно-штурмових бригад. Молодці, хлопці. Діємо відповідно до ситуації й на Запоріжжі. Дякую всім, хто захищає нашу державу та людей", - сказав президент.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ‼️ Зеленський заслухав доповідь Сирського: ЗСУ мають хороші результати у прикордонні Сумщини Розповів Зеленський і про ситуацію на інших ділянках фронту. "Також значні втрати у росіян і на Харківщині – в Купʼянську, і на Донеччині. Продовжуємо діяти на Добропільському напрямку. Важливо, що російські штурми – відбиваються хлопцями. Особлива вдячність – воїнам 1-го, 225-го та 425-го окремих штурмових полків, 79-ї та 82-ї десантно-штурмових бригад. Молодці, хлопці. Діємо відповідно до ситуації й на Запоріжжі. Дякую всім, хто захищає нашу державу та людей", - сказав президент. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    61переглядів
  • Вінницька громада попрощається із полеглим Захисником Юрієм Жуковим

    Вінничанин Юрій Жуков служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка, обіймав посаду майстра екіпажу БпЛА у званні молодшого сержанта. Загинув 15 серпня біля села Новопавлівка Дніпропетровської області. Йому було 33 роки.

    Воював на херсонському та покровському напрямках, знищував ворожі цілі, корегував вогонь, доставляв важливі вантажі. Народився у Вінниці, навчався у школі №20, здобув фах у міжрегіональному вищому професійному училищі, проходив строкову службу. Разом з дружиною Тетяною виховував доньку Стефанію.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Вінницька громада попрощається із полеглим Захисником Юрієм Жуковим Вінничанин Юрій Жуков служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка, обіймав посаду майстра екіпажу БпЛА у званні молодшого сержанта. Загинув 15 серпня біля села Новопавлівка Дніпропетровської області. Йому було 33 роки. Воював на херсонському та покровському напрямках, знищував ворожі цілі, корегував вогонь, доставляв важливі вантажі. Народився у Вінниці, навчався у школі №20, здобув фах у міжрегіональному вищому професійному училищі, проходив строкову службу. Разом з дружиною Тетяною виховував доньку Стефанію. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Sad
    2
    69переглядів
Більше результатів