А там, на сході, також виростають рослини.

Серед бетону й тривожних щоденних новацій

Люди знаходять ознаки життя у долинах.

Попри руїни тримається стрій декорацій.

Де пролітають години на кожному зламі,

Там залишається простір для мрії та праці.

Навіть під тиском подій не зникає блиск лампи,

Так зберігає людина це світло роками

І серед труднощів побут триває з уламків.

Квіти з'являються попри циклічність обставин.

Так само й люди тримають властиву їм гідність:

Не відступають від внутрішніх принципів тями.

Шлях цей проходить крізь зламані долі, без свідків

І зберігається в пам'яті напрям в майбутнє

Без відокремлення коренів на відповідність.

Сонячні промені не дозволяють забути,

Що і відновлення може зростати щоденно.

Так поступово формується сила могутня.

Люди продовжують далі творити буденність,

Всупереч зміні умов зберігають суцвіття

І ця підтримка на сході уже нескінченна.

Квітнуть там квіти і попри людське лихоліття.

Мирослав Манюк

13.06.2026

Ростуть могили, наче ті  гриби,

Всі при́брані красивими вінками.

Коли кінець воєнної доби́?

Коли батьки обіймуться з синами?

Ростуть могили кожен Божий день,

Ростуть, ростуть…ростуть вони усюди.

Церковні дзвони защораз – дзень та й дзень…

Й від втрати знов голосять наші люди.

Ростуть могили…Боже, який жах!

Щодня везуть героя в домовині.

За це у нас в серцях і біль, і страх…

Війна триває, Господи, й по нині.

Ростуть могили, гине неньки цвіт,

Запеклії бої щодня ведуться.

З чола героїв кров стіка – не піт,

Герої наші там на мінах рвуться.

Ростуть могли й краю їм нема

У них лягають і батьки і діти…

О Боже, щоб це все недарма!

Щоб не росли могили – тільки квіти!

15.06.2019 р.

©Королева Гір

Клавдія Дмитрів,2019