Обожнюю квіти, а кольори просто ідеальні. Вау.

ТЕМРЯВА І ДУМКИ У темряві суцільній я сиджу То добами, то часто година́ми, При каганці щось тво́рю, щось пишу́ У битві з павутинами-думками. А ті думки́ про все у голові… А ті думки́ про все… про все на світі: І щоб з війни вернулися живі, І щоб могили не цвіли, як квіти. Думок багато… Йдуть вони і йдуть, Роя́ться, наче бджоли-медоноси, Немов човни на хвилях, десь пливуть… Бува від них сивіють навіть ко́си. За час війни їх стільки вже було́… Та точно їх не зміряти мірилом. І сиві пасма спали на чоло… Коли ж бо все у нас візьме́ться миром? І лізуть ті думки́, немов вужі, І пробуєш недобрі відганяти, Але ж вони не відають межі́ І пам'ять все беру́ться карбувати. У темряві, бо світла знов нема, У темряві, та з світлими думками. Щоб відійшла від нас ота пітьма́, Що вкрила все могилами й вінками. 07.10.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1070184

Сьогодні, 7 жовтня, в День народження відомого рефері і дитячого футбольного тренера, ЗТУ Андрія Кутакова його учні відвідали кладовище і поклали квіти на його могилу #ФК_Броварія_Бровари #дитячий_футбол_Бровари #Футбол_Бровари #Футбол_в_Броварському_краї #Brovarysport #футбол_football @brovarysport

ДІВЧИНА, ЩО ПЛАЧЕ О, як назвати тебе, дівчино... Постій на першій сходинці стежини, Схились над горщиком садовим, Вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини, Горни до себе квіти, з болем розуміння, Кинь їх на землю й обернись раптово Зі швидкоплинною образою сумління Ти лиш вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини. Так я хотів би, щоби він пішов в запалі, Так я хотів би, щоб вона стояла й сумувала, Так він мав би піти, Немов душа, яка лишає тіло, здерте та побите, Немов свідомість, що так хоче постать залишити. Я мав би тут знайти Легкий і вправний спосіб для мети, Якийсь той спосіб, зрозумілий без наук, Простий і вірний, як усмішка й потиск рук. Вона пішла, але осіння та погода Мою уяву повертала знов до неї, Бо довгі дні я бачив без софітів Її волосся на руках, а руки повні квітів. Дивуюсь я: яка між ними може бути згода! Я втратив би свій жест, і навіть позу. Дивують роздуми ці досі без ідеї Стривожену опівніч й спокій дня у розах. Томас Стернз Еліот Переклад: Мирослав Манюк 26.09.2026 #переклад

💔 «Я реально вмираю, я більше не можу. Допоможіть мені». Співачка М’ята двічі робила МРТ мозку, бо була впевнена, що в неї рак. Та лікар поставив їй зовсім інше запитання: коли вона востаннє гуляла в парку й дивилася на квіти? У розмові з Марічкою Падалко Юлія Загорська відверто розповіла про роки боротьби за здоров’я старшого сина, власне виснаження, життя в режимі постійної тривоги та момент, коли зрозуміла: за багато років вона просто перестала бачити життя.

ВІДРИВ Відлітають пташки у чужі небосхили, Залишається горб та важкі каменюки, Залишаю і я оцей край безробітний. Ще не зовсім старий, але вже в капелюсі, Зберігаю свій слід від сухого коріння, Та збираю всі квіти життя по пелюстці. У важкім танці тіло палає століттям, Наче гріх нас жене за далеке безмежжя, Залишаючи власні слова для горіння. Нахилилась під вечір калитка передня І дружина голосить у цій безнадії, Обривається лемент як стигла черешня. Зупинились годинники всі механічні, Ми танцюємо знов під мотиви жалоби Де зариті навіки сліди терапії. Не повернуться більше до хати народи, Тільки хрест непохитний карбує всі назви Та гучні імена, що створили закони. Залишаю усе, що любив я зібрати, І відрив цей пече, як відкриті порізи, Бо йдемо з теплоти у холодні підвали. Завтра будемо там, де бажання згоріли. Мирослав Манюк 20.09.2026

Чоловіки пізнаються через ставлення до краси, а квіти — через почуття, які вони пробуджують.

Унаслідок російської атаки по Дніпру 10 вересня загинули Тимофій та його наречена Богдана. Охочі можуть прийти провести їх в останню путь. Про це стало відомо з повідомлення родича загиблих, опублікованого в Instagram. Він також закликав містян приносити квіти на місце трагедії. росія зранку 10 вересня атакувала Дніпро ракетою-дроном "Бандероль". Під удар потрапило підприємство харчової промисловості. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

ГЛИБИНА КРАСИ Щоб постійно хід мій був прямий, Я шукаю промінь у пітьмі, Тут проляжуть сонячні шляхи. Не згасають сили у мені, Холод вкриє випалений тил, Проростають квіти на землі. З чимось гарним я тепер на "ти", Змиє дощ тривогу та печаль, Ще розквітнуть квіти та сади. Тайну криє затишна весна. Тільки той, хто бачить глибину, В холод відчуває мить тепла. Я пройду крізь тугу цю лиху, Щоб зустріти диво у житті, Зупиню зневіру і вину. Чистий блиск палає в вишині, Світло сяє в краплі від дощу. Гарне все, якщо усі живі. Знову дні розкрили свій кожух І красою сповнена Земля, Кожна хвиля знає цю пору. Гарне все, якщо це не брехня. Мирослав Манюк 07.09.2026

На сільській алеї героїв сьогодні прощалися з черговим героєм, який віддав своє життя за Україну… За кожного з українців… За свою матусю, в якої був один… За мене… Дорога в квітах… Односельці на колінах… Старі, малі… Й так це скорботно й боляче… Чужа дитина, яку я не знала особисто… А так болить… Сонячний, теплий вересневий день. Квіти цвітуть. А на душі - морок… Й лякаєшся сама себе… Рівня своєї ненависті лякаєшся…