#поезія Ти дихаєш так, мов би ніжиш у хвилях прозорих, спокійних, по-літньому теплих. Занурилась в них та враз думку зловила, що щастя – це ж просто й дорога – не нетрі. Стук серця твого – наче плюскіт прибою. В тім морі, мов в хатці, не страшно й приємно. Душа, наче пледом, сповита тобою. Та щастя – це ж просто й так близько, наземно. Торкаюсь, обличчя, грудей і те море - уже по артеріях, венах… бурхливо. Змішалось усе: і метелики, й зорі… Та щастя – це ж просто й це так надважливо. І тихе Люблю, наче сонячне плесо, що золотом щирим розлилось по морі, даруючи серцю мелодію весен... Та щастя – це ж просто. Це подих любові. Рима Елбур

#історія #події 💥 Операція «Червоний Світанок»: Як був знайдений і заарештований Саддам Хусейн. 13 грудня 2003 року стало фінальною точкою у багаторазових пошуках одного з найодіозніших диктаторів кінця XX століття. Цього дня американські військові здійснили успішну операцію під кодовою назвою «Червоний Світанок» (Operation Red Dawn), в результаті якої був схоплений колишній президент Іраку Саддам Хусейн. Дев'ять місяців переховування 🧐 Після вторгнення коаліційних сил під проводом США в Ірак у березні 2003 року та падіння Багдада у квітні, Саддам Хусейн зник. США оголосили його «ціллю номер один», призначивши за його голову винагороду у 25 мільйонів доларів. Протягом дев'яти місяців іракський диктатор переховувався, час від часу надсилаючи аудіозаписи, які закликали до опору. Пошуки були надзвичайно складними. Хусейн постійно змінював місце розташування та використовував систему кодованих повідомлень через невелике коло лояльних йому осіб. Фінал у підземній «норі-павутині» Вирішальний прорив стався завдяки допиту одного з колишніх охоронців Саддама, який зрештою видав точне місце розташування. Операція «Червоний Світанок» була проведена 4-ю піхотною дивізією та підрозділами Сил спеціальних операцій США. Вони оточили дві ферми поблизу міста Ад-Даур, неподалік від рідного міста Хусейна, Тікріт. Самого диктатора знайшли у надзвичайно примітивному сховищі: Місце: Замаскована підземна криївка — так звана «павутина» (приміщення, розраховане на одну людину), замаскована цеглою, сміттям та килимом. Сховище: Приблизно 2,5 на 3 метри, глибиною близько 1,8 метра. Вхід до нього був настільки вузький, що Хусейн ледве зміг вибратися нагору. Стійкість: Хусейн не чинив опору, коли його витягли зі сховища. Він був дезорієнтований, але не поранений. 📝 Цитата: За словами американських військових, перше, що Хусейн сказав після затримання, було: «Я — президент Іраку і хочу вести переговори». На що йому відповіли: «Президент Буш посилає вам привіт». Наслідки затримання Арешт Саддама Хусейна став величезною психологічною перемогою для коаліційних сил і символічним завершенням режиму Баас. Ця подія суттєво деморалізувала іракський опір. Через три роки, після тривалого судового процесу, Саддама Хусейна було визнано винним у злочинах проти людяності (зокрема, за різанину в Дуджайлі в 1982 році) і 30 грудня 2006 року його було страчено через повішення.

Серед світу, що грузне у бруді Серед дивної нині зими, Ти знайди, десь далеко у грудях Свій маленький шматочок весни. Ти знайди, своє сонце і небо, Свої зорі і крихту тепла. Так багато біди та не треба, Щоб в душі поселилась пітьма! Ти знайди свої квіти у людях, Свої перші добра корінці... Нехай мудрість з тобою прибуде, Ти даруй з кольорів олівці. Намалюй неймовірну картину Там, де світ лиш буяє теплом, Бо насправді, ти дійсно єдиний, Хто поділиться нині добром! 🖊️ Аліна Войтенко

#поезія ГОРОБИНА НІЧ Кваша під ногами,мокра і липка, Стежка у багнюці чорна і хлипка. Ку'блиться й літає жовто- бурий лист, Може він не знає,вже не падолист. Сірими хмарка'ми небо вкрите знов, Не вернуть нам літа й зе'лені дібров. Там за горизонтом вже зима іде, Сніжні заметілі й снігопад пряде . Білими стьожка'ми вкриються поля, Вкутає сніг землю в ковдру,як маля. Зацяцькує сріблом, інеєм сади, І вже не тумани,а летять сніги. Грона гороби'ни мокнуть під дощем, Перлами жевріють,вітер вкрив плащем. Пломеніє захід в ягідках вогонь, Притулились грона до сріблястих скронь. Наче вже і грудень, наче вже й зима, Про сніги-замети мріємо дарма. Скоро новорічні загорять вогні, Не прикрас й ялинок, миру хочем ми!!! Щоб скоріш скінчилась горобина ніч, Темінь, дощ,тривоги,сліз пекучих січ. Веселковим цвітом,хай палахкотять, Зорі,наче ватри,полум'ям горять!!!

#поезія Де ти живеш, в яких світах, красуне? Між білих айсбергів незвіданих країв. Там, де ведмідь полярний шворку суне і кілометри міряє снігів... Ти з тих світів. Тому така безкровна. Така холодна. Грізна. Неземна. З мережива снігів, таких коштовних. І гонорова надто. А дарма... Сміятись вмієш. Бачила, бувало, з Морозом хихотіла, як дівча. І, пòночі, як темно -- танцювала, аж зорі ледь не випали з Ковша. Як лань -- граційна. І постава королеви. В поклонах всі дерева та кущі... А серце маєш? Певно, біле, кришталеве. Прозора кров у жилах. На щоці тремтять сніжинки -- льодяний гербарій. І срібний пух на віях, як пилок. Малюєш білим пензлем свій розарій, де сон сопе між сивих пелюстòк. Ти -- таїна. Незвідана. Буремна. Красива пані з мертвих островів. Ти маєш стиль. Гламурний і богемний. Та одинока серед тих снігів... Людмила Галінська

#поезія Я жінка з ароматом кави, я жінка з ноткою ванілі, Я та, що любить влітку трави, а взимку - заметілі білі. Я часом равлик, часом дзиґа, подеколи така спекотна, іноді зимна, наче крига. То повна справ, то безтурботна. Буваю тиха, наче квіти, буває, б'ю, мов громовиця. Я та, що з пахощами літа. Я та, що із польотом птиці. Люблю я книги, дощ і зорі, повно браслетів на зап'ясті... Я жінка з крапелькою моря, я жінка з ароматом щастя... Ольга Береза

#поезія ЗИМНИЙ ВЕЧІР У обіймах багряного неба, Нічні зорі сріблясті горять. Як у морі бурхливому човен, Виплив місяць з-за хвиль, що шумлять. Тихо- тихо, так вечір спустився, Холоденко вушанку вдягнув. Морозенко на щічку похукав, А Вітренко узяв та й заснув. Заколисана сонна природа, В сплячку зимну пожухла, лягла. Вже не дощ,а зимова негода, Сніжні валки, замети несла. Хай спочинуть дерева до літа, Сумна, сіра, осіння печаль. У багрянець земля вся одіта, Їй зима принесе білу шаль. Мерехтять сріблом скупані зорі, Блиском сяють в казковій імлі. Місяць красень пливе, як у морі, Зимний вечір настав на дворі.

В Україні ліквідують інтернаціональні легіони. Процес має завершитися до кінця поточного року. Таке рішення було ухвалено з кількох причин. Передусім задля наведення ладу у штатній структурі Збройних сил, а також через формування Штурмових військ, які необхідно забезпечити професійним особовим складом. Проте у деяких випадках таке переформатування не виглядає аж надто простим. Зокрема, у випадку із Другим інтернаціональним легіоном, що з 2023 року виконує вкрай складні та вкрай важливі бойові завдання на найнебезпечніших ділянках фронту. До складу легіону входять військові професіонали з різних країн. Головне завдання цього підрозділу – збивати ворожу ініціативу. Наприклад, коли противник намагається активно атакувати і наступати, легіонери розпочинають власний "наступ" на іншій ділянці фронту. В результаті ворог дезорієнтований і вимушений відволікати свою ударну силу в іншому місці.

Зі святом вас, мої дорогенькі! Ось і головний подарунок! Сам Святий Миколай! Пізніше покажу і інші подарунки, які він приніс!🎄🎁 СВЯТИЙ МИКОЛАЮ! Завітай, святий Миколаю, із добром і щастям, Вбережи Україну від війни й негараздів. Поверни всіх синів із страшного полону, Побратими з окопів хай приїдуть додому. Хай молитва вселяє українцям надію, Що мине люте лихо, як зоря зазоріє, Що тривога минеться і сонце засяє, Хай війна вже ніколи наше серце не крає. Миколаю, благаю, світ мудрішим зробити, Побороти все лихо і дітей звеселити, Хай у кожного буде щаслива родина І земля своя, рідна, бо одна Україна! ©️Інна Паламарчук

#поезія Я голос твій впізнаю з-поміж всіх. Його ніщо не здатне підмінити. І твою тишу, сум, нестримний сміх – Усе в тобі – то восьме чудо світу. У тембрі – присмак теплих берегів, Де хвиля йде, та завжди повертає. Він стелиться під шкіру без ривків, Як звук, що першим істину впізнає. Щоразу тон міняє свій політ – То наче срібло, то солодкий попіл. І я ловлю у ньому цілий світ, Хоч він лунає просто, без утопій. Він може все – розтати, як свічки, Чи ранком продзвеніти, мов дзвіниця. І щойно звук торкається щоки – Горить вогонь у серці і в зіницях. Коли мовчиш – читаю між рядків Твій подих, що лишається у вірші. Там справжні бурі, там – материки Тремтять під пальцями твоєї тиші. Твій голос має колір, має смак І гострий кут, немов в розбитій чашці. Такий важкий, немов металів сплав, І легший, ніж пір’їна на зап’ясті. І кожне слово – вибух надзорі. І світло ріже темряву всю навпіл. Як хочеш вберегти нас – говори. Бо голос твій – моя єдина слабкість. Nadiia Artiukh