• #поезія
    Забери мене в рай – той, де хвилі цілують пісок,
    Де на березі пальми, а море, мов скельце прозоре.
    Не питай, чи люблю. Зайве "сяють" казати про зорі.
    Я ж очима про ніжність щоразу кажу тобі знов.

    Запроси мене – мовчки, лиш поглядом ніжним поклич –
    У краї, де хіба що з чуток про морози відомо.
    Я з тобою одним відчуваю себе, ніби вдома,
    Навіть там, де байдужість, де люди мізерні – богú.

    Заховай мене: палко в обіймах від лиха прикрий.
    Захисти від образ, від пліток, що вирують запекло.
    Ти ж вогонь, без якого тужитиме серце за пеклом
    Навіть десь у раю, бо ж і Вічність без тебе – лиш пил.


    Чекарьова
    #поезія Забери мене в рай – той, де хвилі цілують пісок, Де на березі пальми, а море, мов скельце прозоре. Не питай, чи люблю. Зайве "сяють" казати про зорі. Я ж очима про ніжність щоразу кажу тобі знов. Запроси мене – мовчки, лиш поглядом ніжним поклич – У краї, де хіба що з чуток про морози відомо. Я з тобою одним відчуваю себе, ніби вдома, Навіть там, де байдужість, де люди мізерні – богú. Заховай мене: палко в обіймах від лиха прикрий. Захисти від образ, від пліток, що вирують запекло. Ти ж вогонь, без якого тужитиме серце за пеклом Навіть десь у раю, бо ж і Вічність без тебе – лиш пил. Чекарьова
    28переглядів
  • Apple представила дизайн Liquid Glass.
    🔘 Оновлення стосуються iOS 26, macOS 26 Tahoe, iPadOS та інших систем.
    🔘 Новий інтерфейс підтримує прозорість, світлий/темний режим і реалістичні ефекти.
    🔘 Змінено іконки, шпалери, панелі, кнопки та додатки.
    https://channeltech.space/os/what-is-apple-liquid-glass/
    Apple представила дизайн Liquid Glass. 🔘 Оновлення стосуються iOS 26, macOS 26 Tahoe, iPadOS та інших систем. 🔘 Новий інтерфейс підтримує прозорість, світлий/темний режим і реалістичні ефекти. 🔘 Змінено іконки, шпалери, панелі, кнопки та додатки. https://channeltech.space/os/what-is-apple-liquid-glass/
    CHANNELTECH.SPACE
    Apple радикально оновила дизайн своїх систем: що таке Liquid Glass і як зміняться iOS, iPadOS, macOS та інші системи - Channel Tech
    Apple представила дизайн Liquid Glass на WWDC 2025. Оновлення стосуються iOS 26, macOS 26 Tahoe, iPadOS та інших систем.
    95переглядів
  • #тварини
    Ця медуза розміром з ніготь вбиває за 20 хвилин.
    У водах Австралії мешкає невидимий вбивця, якого неможливо побачити, але наслідки його укусу жахливі. Іруканджі — найменша і одна з найнебезпечніших медуз у світі, яка доводить, що розмір не має значення, коли йдеться про смертельну загрозу.
    Отрута Іруканджі у 100 разів сильніша за отруту кобри. Лише одного укусу достатньо, щоб викликати нестерпний біль і загрозу для життя.
    Її прозорі щупальця завдовжки від 5 см до 1 метра практично непомітні у воді. Навіть захисний костюм не гарантує безпеку, адже медуза може проникнути крізь дрібні отвори.

    Ця крихітна медуза — справжнє втілення поговірки "малий, та злий"!

    #тварини Ця медуза розміром з ніготь вбиває за 20 хвилин. У водах Австралії мешкає невидимий вбивця, якого неможливо побачити, але наслідки його укусу жахливі. Іруканджі — найменша і одна з найнебезпечніших медуз у світі, яка доводить, що розмір не має значення, коли йдеться про смертельну загрозу. Отрута Іруканджі у 100 разів сильніша за отруту кобри. Лише одного укусу достатньо, щоб викликати нестерпний біль і загрозу для життя. Її прозорі щупальця завдовжки від 5 см до 1 метра практично непомітні у воді. Навіть захисний костюм не гарантує безпеку, адже медуза може проникнути крізь дрібні отвори. Ця крихітна медуза — справжнє втілення поговірки "малий, та злий"!
    Like
    2
    92переглядів
  • ⚪️ Apple анонсувала нову мову дизайну Liquid Glass для всіх своїх операційних систем.
    ⚪️ Новий інтерфейс натхненний visionOS і включає прозорі ефекти та заокруглені кути.
    ⚪️ Liquid Glass адаптується до вигнутих екранів і змінюється під час взаємодії.
    https://channeltech.space/os/apple-introduced-liquid-glass-a-new-univ...
    ⚪️ Apple анонсувала нову мову дизайну Liquid Glass для всіх своїх операційних систем. ⚪️ Новий інтерфейс натхненний visionOS і включає прозорі ефекти та заокруглені кути. ⚪️ Liquid Glass адаптується до вигнутих екранів і змінюється під час взаємодії. https://channeltech.space/os/apple-introduced-liquid-glass-a-new-universal-design-for-all-its-platforms/
    CHANNELTECH.SPACE
    Apple представила Liquid Glass — новий універсальний дизайн для всіх своїх платформ - Channel Tech
    Apple анонсувала нову мову дизайну Liquid Glass для всіх своїх операційних систем. Новий інтерфейс натхненний visionOS і включає прозорі ефекти та заокруглені кути.
    95переглядів
  • #природа
    Маловідоме озеро в Іспасі.
    У селі Іспас Вижницького району заховане озеро, яке вражає прозорістю води. Прекрасні пейзажі та прозора вода створюють неймовірну красу, що зачаровує. Це місце — справжня перлина Буковини, де вода виблискує, немов кришталь, а тиша природи зачаровує.
    #природа Маловідоме озеро в Іспасі. У селі Іспас Вижницького району заховане озеро, яке вражає прозорістю води. Прекрасні пейзажі та прозора вода створюють неймовірну красу, що зачаровує. Це місце — справжня перлина Буковини, де вода виблискує, немов кришталь, а тиша природи зачаровує.
    Love
    1
    246переглядів 19Відтворень
  • #поезія
    Є пòдружки, які для кави,
    Для дивних бесід "просто так"...
    Вони веселі, не лукаві,
    У них є вишуканий смак.
    Є пòдружки, такі,як кнúжки,
    Які читаєш при дощі.
    Поплакатись їм можна трішки,
    Вони - як вогники в душі.
    Є пòдружки - далекі зорі,
    З дитинства ниточки снують.
    Хоча далеко, але в горі
    Завжди-завжди вони прийдуть.
    Є пöдружки, що світляками
    Виблискують серед пітьми.
    І зігрівають до безтями,
    І світять, де би не були.
    Є пòдружки - як квіти раю,
    Що поруч з ними реп'яхом
    себе відчуєш. Не страждаєш,
    Бо відчуваєш їх нутром.
    Є пòдружки, як пташки милі,
    Розгонять сум і темноту.
    Несуть любов на своїх крилах,
    Зодягнені у простоту.
    Є пòдружки з великим серцем,
    Такі, як справжній океан.
    А є з гірчинкою і перцем,
    Де біла заздрість і туман.
    Є пòдружки, як янголята,
    Оберігають всіх і все.
    Звичайні є. Прості дівчата.
    Життя усіх перебере.
    Як добре, що усякі є...)))


    Людмила Галінська
    #поезія Є пòдружки, які для кави, Для дивних бесід "просто так"... Вони веселі, не лукаві, У них є вишуканий смак. Є пòдружки, такі,як кнúжки, Які читаєш при дощі. Поплакатись їм можна трішки, Вони - як вогники в душі. Є пòдружки - далекі зорі, З дитинства ниточки снують. Хоча далеко, але в горі Завжди-завжди вони прийдуть. Є пöдружки, що світляками Виблискують серед пітьми. І зігрівають до безтями, І світять, де би не були. Є пòдружки - як квіти раю, Що поруч з ними реп'яхом себе відчуєш. Не страждаєш, Бо відчуваєш їх нутром. Є пòдружки, як пташки милі, Розгонять сум і темноту. Несуть любов на своїх крилах, Зодягнені у простоту. Є пòдружки з великим серцем, Такі, як справжній океан. А є з гірчинкою і перцем, Де біла заздрість і туман. Є пòдружки, як янголята, Оберігають всіх і все. Звичайні є. Прості дівчата. Життя усіх перебере. Як добре, що усякі є...))) Людмила Галінська
    Love
    Like
    3
    157переглядів
  • #поезія
    З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості,
    ненависні й місткі, наче шкільні портфелі –
    будинки, де в коридорах спогади, мов коштовності.
    світяться в глибині, як у ріці форелі.

    З кухнями, де зазвичай стільки всього стається,
    лишається непоміченим для стороннього ока.
    Дерева чекають вечора, мов юного спадкоємця.
    В людях найдовше живе любов – щемка і жорстока.

    Б’ється в коридорне вікно яблунева гілка.
    Дихання фруктового дерева глибоке й уперте.
    Коли ти повернешся – хай буде ранок понеділка.
    Щоби все починалося, як уперше.

    А в понеділок зранку світ ще не створений.
    В понеділок творець здається розгубленим.
    Намагається уявити увесь цей світ із найтоншим коренем,
    з горизонтом прокресленим, небом обвугленим.

    І творить собі цей світ, це творіння боже,
    і ранить об гострі краї світанку вузлуваті пальці.
    А ось пробує уявити тебе – і не може.
    Не може уявити надвечір, не може вранці.

    Знає, що всі зауваження наші – насправді законні.
    Починається довге літо з сезонними акціями.
    І сидить творець в старому кварталі на громіздкому балконі,
    над щоденними пристрастями, над нічними акаціями.

    І не подобається йому нічого з того, що вийшло.
    І озиваються зорі йому голосами овечими.
    Так високо йому на цьому балконі, так всевишньо.
    Як і повинно бути в понеділок увечері.

    Сергій Жадан
    #поезія З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості, ненависні й місткі, наче шкільні портфелі – будинки, де в коридорах спогади, мов коштовності. світяться в глибині, як у ріці форелі. З кухнями, де зазвичай стільки всього стається, лишається непоміченим для стороннього ока. Дерева чекають вечора, мов юного спадкоємця. В людях найдовше живе любов – щемка і жорстока. Б’ється в коридорне вікно яблунева гілка. Дихання фруктового дерева глибоке й уперте. Коли ти повернешся – хай буде ранок понеділка. Щоби все починалося, як уперше. А в понеділок зранку світ ще не створений. В понеділок творець здається розгубленим. Намагається уявити увесь цей світ із найтоншим коренем, з горизонтом прокресленим, небом обвугленим. І творить собі цей світ, це творіння боже, і ранить об гострі краї світанку вузлуваті пальці. А ось пробує уявити тебе – і не може. Не може уявити надвечір, не може вранці. Знає, що всі зауваження наші – насправді законні. Починається довге літо з сезонними акціями. І сидить творець в старому кварталі на громіздкому балконі, над щоденними пристрастями, над нічними акаціями. І не подобається йому нічого з того, що вийшло. І озиваються зорі йому голосами овечими. Так високо йому на цьому балконі, так всевишньо. Як і повинно бути в понеділок увечері. Сергій Жадан
    Love
    2
    94переглядів
  • 🫡 Йду з посади зі спокійною совістю — і з надією, що все важливе, що ми почали, буде продовжено і доведено до кінця
    👤 Михайло Драпатий завершив виконання обов’язків Командувача Сухопутних військ. Хочеться окремо виділити ці слова з його посту, адже вони на сьогоднішній день є дуже важливими і робота в цьому напрямку надзвичайно складна і невдячна:
    Командування поступово переходить від культури страху до культури відповідальності. Рішення ухвалюються не з міркувань статусу чи лояльності, а на основі аналізу, результату і поваги до підлеглого. Вперше ініціатива знизу перестала бути загрозою — і почала ставати ресурсом. Не всі кадрові зміни вдалося реалізувати. Бо система продовжує чинити спротив і власне самозбереження ставить вище за інтерес країни та війська.
    🗒 Також пан Михайло відмітив основні напрямки роботи, на які були направлені зусилля, щоб бодай щось змінити:
    МОБІЛІЗАЦІЯ І ТЦК. Один із найболючіших напрямків. Оновлено понад половину керівного складу територіальних центрів. Усередині Командування — нові відповідальні за персонал і мобілізацію. Формується нова вертикаль, орієнтована на результат, не на “утримання процесу”. Паралельно йде пошук нової моделі роботи ТЦК — відкритої, справедливої, без корупційних практик. Прозорість, легітимність, повага до людини — те, що має стати нормою.
    ПІДГОТОВКА. Розпочато структурну перебудову системи бойового навчання. Змінено командувача підготовки та частину керівництва, очищено деякі навчальні центри, оновлено програми. У фокусі — не лише формальна підготовка, а реальна готовність до першого бою. Додано інструменти психологічної підтримки, введено цифрові рішення управлінням підготовкою, оновлюється матеріальна база в навчальних центрах. Розвивається базова загальновійськова підготовка в бригадах. Робота триває.
    БпЛА, РЕБ, КІБЕР. В управліннях - нові молоді керівники, з фронту. Привнесли не тільки бачення розвитку, але і розуміння реальних потреб фронту - у дронах, боєприпасах, комплектуюих, підготовці та тактиках. Вперше масштабування безпілотних підрозділів відбувається за критерієм ефективності, а не лояльності. Нові керівники дали позитивну динаміку. Підрозділи розвиваються системно, з урахуванням реальних запитів фронту.
    ЦИФРОВІЗАЦІЯ. Паралельно з іншими процесами запущено цифрову трансформацію управління. Упроваджуються бойові й тилові системи, адаптовані не до інтересів постачальника, а до потреб бойових підрозділів. Принцип простий: жодного ІТ заради ІТ — лише користь для війська.
    ЛОГІСТИКА. Нова команда почала переформатування логістичного блоку. Відмовляємося від старої моделі “тилового забезпечення як самоцілі”. Командування логістики стає сервісною структурою, яка працює на підрозділ. Створюється сучасний логістичний хаб з цифровими інструментами й новою структурою пріоритетів.
    КОМУНІКАЦІЯ. Ми почали говорити до суспільства й до власного особового складу мовою поваги, точності й чесності. Вперше системна комунікація будується не на залякуванні чи моралізаторстві, а на відповідальності. Сухопутні війська мають звучати переконливо — і всередині, і назовні.
    Запущено системну протидію корупційним практикам, конфлікту інтересів, торгівлі посадами. З’явилися перші результати. Опір — очікуваний, але зусилля треба нарощувати.
    👤 Михайло Драпатий нещодавно був призначений Командувачем об'єднаних сил ЗСУ, а також залишається командувачем ОСУВ "Хортиця". Дві важливі бойові посади, які дадуть змогу управляти важливою ділянкою, а також ресурсами і масштабними стратегічними планами всього фронту. Залишається тільки, щоб йому дали працювати і реалізовувати заплановане, з чим у нас в армії через систему і "особливих" людей все валиться.
    Я не ідеалізую результат. Ми могли зробити більше. Я міг зробити більше. Але я точно не жалкую за жоден день цієї роботи. Все, що вмів, знав і міг — я віддав тут.
    🫡 Йду з посади зі спокійною совістю — і з надією, що все важливе, що ми почали, буде продовжено і доведено до кінця 👤 Михайло Драпатий завершив виконання обов’язків Командувача Сухопутних військ. Хочеться окремо виділити ці слова з його посту, адже вони на сьогоднішній день є дуже важливими і робота в цьому напрямку надзвичайно складна і невдячна: Командування поступово переходить від культури страху до культури відповідальності. Рішення ухвалюються не з міркувань статусу чи лояльності, а на основі аналізу, результату і поваги до підлеглого. Вперше ініціатива знизу перестала бути загрозою — і почала ставати ресурсом. Не всі кадрові зміни вдалося реалізувати. Бо система продовжує чинити спротив і власне самозбереження ставить вище за інтерес країни та війська. 🗒 Також пан Михайло відмітив основні напрямки роботи, на які були направлені зусилля, щоб бодай щось змінити: МОБІЛІЗАЦІЯ І ТЦК. Один із найболючіших напрямків. Оновлено понад половину керівного складу територіальних центрів. Усередині Командування — нові відповідальні за персонал і мобілізацію. Формується нова вертикаль, орієнтована на результат, не на “утримання процесу”. Паралельно йде пошук нової моделі роботи ТЦК — відкритої, справедливої, без корупційних практик. Прозорість, легітимність, повага до людини — те, що має стати нормою. ПІДГОТОВКА. Розпочато структурну перебудову системи бойового навчання. Змінено командувача підготовки та частину керівництва, очищено деякі навчальні центри, оновлено програми. У фокусі — не лише формальна підготовка, а реальна готовність до першого бою. Додано інструменти психологічної підтримки, введено цифрові рішення управлінням підготовкою, оновлюється матеріальна база в навчальних центрах. Розвивається базова загальновійськова підготовка в бригадах. Робота триває. БпЛА, РЕБ, КІБЕР. В управліннях - нові молоді керівники, з фронту. Привнесли не тільки бачення розвитку, але і розуміння реальних потреб фронту - у дронах, боєприпасах, комплектуюих, підготовці та тактиках. Вперше масштабування безпілотних підрозділів відбувається за критерієм ефективності, а не лояльності. Нові керівники дали позитивну динаміку. Підрозділи розвиваються системно, з урахуванням реальних запитів фронту. ЦИФРОВІЗАЦІЯ. Паралельно з іншими процесами запущено цифрову трансформацію управління. Упроваджуються бойові й тилові системи, адаптовані не до інтересів постачальника, а до потреб бойових підрозділів. Принцип простий: жодного ІТ заради ІТ — лише користь для війська. ЛОГІСТИКА. Нова команда почала переформатування логістичного блоку. Відмовляємося від старої моделі “тилового забезпечення як самоцілі”. Командування логістики стає сервісною структурою, яка працює на підрозділ. Створюється сучасний логістичний хаб з цифровими інструментами й новою структурою пріоритетів. КОМУНІКАЦІЯ. Ми почали говорити до суспільства й до власного особового складу мовою поваги, точності й чесності. Вперше системна комунікація будується не на залякуванні чи моралізаторстві, а на відповідальності. Сухопутні війська мають звучати переконливо — і всередині, і назовні. Запущено системну протидію корупційним практикам, конфлікту інтересів, торгівлі посадами. З’явилися перші результати. Опір — очікуваний, але зусилля треба нарощувати. 👤 Михайло Драпатий нещодавно був призначений Командувачем об'єднаних сил ЗСУ, а також залишається командувачем ОСУВ "Хортиця". Дві важливі бойові посади, які дадуть змогу управляти важливою ділянкою, а також ресурсами і масштабними стратегічними планами всього фронту. Залишається тільки, щоб йому дали працювати і реалізовувати заплановане, з чим у нас в армії через систему і "особливих" людей все валиться. Я не ідеалізую результат. Ми могли зробити більше. Я міг зробити більше. Але я точно не жалкую за жоден день цієї роботи. Все, що вмів, знав і міг — я віддав тут.
    276переглядів
  • #поезія
    А тінь виходить – густа, кремезна. Над нею – човен, під нею – весла. Дивися – зелень тече крізь вени. Сховай під серцем її для мене, бо буде витися, буде бігти, точити зуби, ламати кігті об кожен спогад, об кожен спалах, чуття загострить і гнів розпалить.

    Моя свідомість – піщинок тисяча: у вовчих хащах і норах лисячих я слід гублю, розсипаюсь, здрібнююсь, зрікаюсь звичок, імен і здібностей. Я розбиваюсь на сотні пазлів. Щоб стати полум’ям, мушу згаснути. Викидаю ключа, щоб знайти вихід. І хто б не кричав у мені, я тихо виходжу у ніч, у сліпе нікуди. Чорт забирай, я тут є і буду, скільки б світів у мені не розбилось, і начхати на виснаження й безсилість.

    Між словами – тиша – срібляста ниточка – ніч дзвенить в повітрі, як з льоду виточена, а зірки – кришталь – на соснових плечиках – а мороз зашкалює, і від вечора залишаються тільки уламки місяця, а під ними тіні гарцюють, бісяться, всі скелети з шафи виходять з мороком – не забудь купити бухла і колива.

    Тіні біжать, сторожкі і рвані. Лезом ножа видираю пам’ять з кожного нерва, трощу, випалюю. І нічого мого більше вже нема у мені. Я щоночі стою на краю безодні – у похмурих застиглих лісах підводних залишаю усіх – бо далі не можна. Захистити ще їх би. Від мене. Кожного. Хай горять яскравіше за зорі й промені, у цій темряві всі вони – голос полум’я, що до вічного дерева шлях освітлює, в безконечній зимі крапля сонця літнього.

    Я виловлюю з хаосу звуки й дотики, у прадавніх лісах сто стежок витоптую, заростаю гіллям, розчиняюсь у синяві, випускаю на волю страхи і сни мої.

    Стукотять колеса, земля йде вихилом. Липнуть руки, від страху спирає дихання. Знову потяг, і я у нім, наче в савані. І нічого мого більше вже нема у мені.

    І не вийти, не вилетіти, не вистрибнути. Десь між горами прямовисними опиняюся, поміж скелями. Небо сплавлюється, вистелюється синім холодом, болем, кригою. Я кричатиму, щоб не вигоріти, я шумітиму, щоб воскреснути під порожнім, бездонним всесвітом.

    Іолана Тимочко
    #поезія А тінь виходить – густа, кремезна. Над нею – човен, під нею – весла. Дивися – зелень тече крізь вени. Сховай під серцем її для мене, бо буде витися, буде бігти, точити зуби, ламати кігті об кожен спогад, об кожен спалах, чуття загострить і гнів розпалить. Моя свідомість – піщинок тисяча: у вовчих хащах і норах лисячих я слід гублю, розсипаюсь, здрібнююсь, зрікаюсь звичок, імен і здібностей. Я розбиваюсь на сотні пазлів. Щоб стати полум’ям, мушу згаснути. Викидаю ключа, щоб знайти вихід. І хто б не кричав у мені, я тихо виходжу у ніч, у сліпе нікуди. Чорт забирай, я тут є і буду, скільки б світів у мені не розбилось, і начхати на виснаження й безсилість. Між словами – тиша – срібляста ниточка – ніч дзвенить в повітрі, як з льоду виточена, а зірки – кришталь – на соснових плечиках – а мороз зашкалює, і від вечора залишаються тільки уламки місяця, а під ними тіні гарцюють, бісяться, всі скелети з шафи виходять з мороком – не забудь купити бухла і колива. Тіні біжать, сторожкі і рвані. Лезом ножа видираю пам’ять з кожного нерва, трощу, випалюю. І нічого мого більше вже нема у мені. Я щоночі стою на краю безодні – у похмурих застиглих лісах підводних залишаю усіх – бо далі не можна. Захистити ще їх би. Від мене. Кожного. Хай горять яскравіше за зорі й промені, у цій темряві всі вони – голос полум’я, що до вічного дерева шлях освітлює, в безконечній зимі крапля сонця літнього. Я виловлюю з хаосу звуки й дотики, у прадавніх лісах сто стежок витоптую, заростаю гіллям, розчиняюсь у синяві, випускаю на волю страхи і сни мої. Стукотять колеса, земля йде вихилом. Липнуть руки, від страху спирає дихання. Знову потяг, і я у нім, наче в савані. І нічого мого більше вже нема у мені. І не вийти, не вилетіти, не вистрибнути. Десь між горами прямовисними опиняюся, поміж скелями. Небо сплавлюється, вистелюється синім холодом, болем, кригою. Я кричатиму, щоб не вигоріти, я шумітиму, щоб воскреснути під порожнім, бездонним всесвітом. Іолана Тимочко
    Love
    1
    240переглядів
  • #поезія
    Небо чорніє, безсонням непрошеним
    струшує зорі з плеча;
    Ніби забралом стираючи посмішку
    місяця, що зачах
    Двері скриплять і на руки просяться
    теплі як ніч коти
    Пахнуть обіймами, сміхом і попелом,
    звуть за собою йти

    І ми виходимо, димом крізь тріщини
    кроками у пітьму
    Міцно в долонях стискаючи іскорки
    тих, хто проклали путь
    З вікон розбитих сповзаючи стежкою
    краплями, наче ртуть
    Віра міцнішає, виб'ється стеблами
    там, де слова зростуть

    Де на бруківку стікаючи криками
    сяючи як ліхтарі
    Наші думки, що пливуть до витоку
    в темні долоні гір
    Де засинаючи, вітер хилитиме
    голову на траву
    І його шепіт, як сміх коханої
    линутиме до вух

    А після заходу тиша злітатиме
    іскрами у небеса
    Запахом хвої лишаючись в пам'яті
    спогадами у снах
    Ранок відріже всі пасма минулого
    часом, що вже настав
    І вицвітатимуть текстами образи
    кольором у містах

    А ми пливемо, як риби - канавами
    доки є сил пливти
    Доки долоні ще гріє магія
    і прикриває тил
    Доки з іржавих дахів свідомості
    немічно не злетить
    П'яна зима, що загасить вогнище
    і замете сліди

    Федір Рудий
    19.12.2020
    #поезія Небо чорніє, безсонням непрошеним струшує зорі з плеча; Ніби забралом стираючи посмішку місяця, що зачах Двері скриплять і на руки просяться теплі як ніч коти Пахнуть обіймами, сміхом і попелом, звуть за собою йти І ми виходимо, димом крізь тріщини кроками у пітьму Міцно в долонях стискаючи іскорки тих, хто проклали путь З вікон розбитих сповзаючи стежкою краплями, наче ртуть Віра міцнішає, виб'ється стеблами там, де слова зростуть Де на бруківку стікаючи криками сяючи як ліхтарі Наші думки, що пливуть до витоку в темні долоні гір Де засинаючи, вітер хилитиме голову на траву І його шепіт, як сміх коханої линутиме до вух А після заходу тиша злітатиме іскрами у небеса Запахом хвої лишаючись в пам'яті спогадами у снах Ранок відріже всі пасма минулого часом, що вже настав І вицвітатимуть текстами образи кольором у містах А ми пливемо, як риби - канавами доки є сил пливти Доки долоні ще гріє магія і прикриває тил Доки з іржавих дахів свідомості немічно не злетить П'яна зима, що загасить вогнище і замете сліди Федір Рудий 19.12.2020
    Like
    Love
    2
    151переглядів
Більше результатів