#історія #постаті
Тарас Гунчак: Професор, що зшивав розірвану пам'ять.
Коли в радянській Україні історія нагадувала збірник казок про «вічну дружбу народів», на іншому боці океану, в Університеті Ратгерса (Нью-Джерсі), працювала людина, яка методично повертала нам справжнє минуле. Тарас Гунчак, народжений 13 березня 1932 року на Тернопільщині, став одним із тих інтелектуальних «атлантів», на плечах яких трималася українська історична наука в еміграції.

Його шлях — це класична одіссея українця XX століття: від дитини, що пережила жахи Другої світової війни та табори для переміщених осіб у Німеччині, до професора престижного американського вишу. Гунчак не просто викладав історію; він робив її суб'єктною на світовій арені.

Чому його праці є обов'язковими для розуміння України:
Адвокат правди про Голодомор: У часи, коли на Заході багато хто волів не помічати трагедію 1932–1933 років, Гунчак збирав докази, публікував документи та виступав із лекціями, доводячи, що це був цілеспрямований геноцид.
Дослідник визвольних змагань: Його роботи про Симона Петлюру та УПА розбивали радянські міфи про «бандитів», показуючи складну політичну шахівницю, на якій українці виборювали власну державу.
Міст між континентами: Після відновлення незалежності України у 1991 році, Тарас Гунчак став «голосом інтеграції». Він допомагав налагоджувати зв'язки між західною та українською академічними спільнотами, передаючи досвід вільної науки молодим колегам у Києві та Львові.

Гунчак завжди наголошував: історія — це не попіл, а вогонь, який треба підтримувати. Його стиль — це поєднання залізної логіки західного науковця та глибокої емпатії до свого народу. Він навчив нас, що бути патріотом — означає насамперед знати правду, якою б гіркою чи складною вона не була.

🕯28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі.

Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття.

Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах.

Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус».

І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях.

Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові.

Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку.

28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами НКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. 🕯Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано.

БЛАГОВІРНИЙ КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Є однією з найвидатніших постатей в історії України та Православної Церкви. Він став правителем Київської Русі в середині ХІ століття і значно зміцнив державу, розбудувавши її економіку, культуру і духовне життя. Ярослав Мудрий успішно продовжив справу християнізації Русі, започатковану його батьком, князем Володимиром Великим, і сприяв розвитку церковної та освітньої діяльності.

Він був ініціатором створення першої на Русі бібліотеки, а також заснував школи при церквах для підготовки священиків та духовенства. Ярослав розвивав писемність, перекладаючи богослужбові книги з грецької на слов'янську мову, що сприяло духовному збагаченню народу.

Одним з найважливіших досягнень Ярослава було укладення «Руської правди», збірника законів, який став основою правового устрою держави. Важливим етапом його правління було обрання свого митрополита Іларіона, що стало першим кроком до автокефалії Української Православної Церкви.

Ярослав Мудрий залишив по собі не лише велику державу, а й духовну спадщину, яка стала важливою частиною історії нашої Церкви та народу.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 20 лютого.
-----------

БЛАГОВІРНИЙ КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Є однією з найвидатніших постатей в історії України та Православної Церкви. Він став правителем Київської Русі в середині ХІ століття і значно зміцнив державу, розбудувавши її економіку, культуру і духовне життя. Ярослав Мудрий успішно продовжив справу християнізації Русі, започатковану його батьком, князем Володимиром Великим, і сприяв розвитку церковної та освітньої діяльності.

Він був ініціатором створення першої на Русі бібліотеки, а також заснував школи при церквах для підготовки священиків та духовенства. Ярослав розвивав писемність, перекладаючи богослужбові книги з грецької на слов'янську мову, що сприяло духовному збагаченню народу.

Одним з найважливіших досягнень Ярослава було укладення «Руської правди», збірника законів, який став основою правового устрою держави. Важливим етапом його правління було обрання свого митрополита Іларіона, що стало першим кроком до автокефалії Української Православної Церкви.

Ярослав Мудрий залишив по собі не лише велику державу, а й духовну спадщину, яка стала важливою частиною історії нашої Церкви та народу.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 20 лютого.
-----------

Наші пращури зналися на мистецтві виживання у холодну пору року.
ПЕРИНА ПУХОВА
Для нас вона стала збірником пилу і майже всі її позбулися.
Але зараз вона ой яка актуальна !
Якщо ви лягли в перину, ви зникли для світу. Вона обіймає вас з усіх боків.
Єдиний мінус: вилізти з неї вранці у холодну квартиру - це подвиг, вартий ордену.
Зберігай, воно тобі згодиться.

🌪Usyk-17 готується проводити вечори боксу в Україні

За інформацією, промоутерська компанія Usyk-17, Ready to Fight та федерація боксу України будуть разом організовувати вечори боксу за участю збірників. Будуть залучати передусім перших номерів національної команди та загалом членів збірної

Ціль такої співпраці – дати нашим боксерам більше бойової практики перед відбором на олімпійські ігри в Лос-Анджелесі 2028 року та полегшити їхній повноцінний перехід у профібокс. Планується, що боксери будуть виступати і по аматорах, і по профі.

Також чув, що планується кастинг на вечори боксу, але поки незрозуміло, у якому форматі

Дебютний вечір боксу планують провести 21 березня.
Трансляція – на DAZN.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

Наші джерела: Путін копає ще глибше
Після заяви Сергія Лаврова про нібито атаку українських безпілотників на одну з резиденцій Путіна , російський президент, за інформацією наших джерел у Кремлі, ухвалив стратегічне рішення — терміново будувати новий, ще глибший бункер .
Бункер матиме кілька рівнів секретності , а головною родзинкою стануть підземні залізничні тунелі у напрямку Китаю та Північної Кореї . Проєкт отримав робочу назву «Союзна нора» .
Особливу увагу Путін приділив інтер’єру . У бункері вже закладено бібліотеку з повним зібранням праць чучхе та збірником цитат Сі Цзіньпіна . За словами джерел, це зроблено «на випадок, якщо доведеться тимчасово переховуватися у союзників» .
«Він вважає, що знання мудрих книжок допоможе швидше завоювати прихильність господарів» — пояснює кремлівський інсайдер . За окремим планом, Путін тренується цитувати Сі та Кіма напам’ять — без папірця .
ТГ Підпишись на ХУЙЛО.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Українські щедрівки та колядки на Ютуб каналі СвітлоСказ
Ми готуємо збірник зимових пісень.
Дуже гарно, аж на душі тепліше.
оригинальный звук - SvitloSkaz

#історія #події
Науковий форпост у вигнанні: Заснування УВАН у Німеччині.
Сьогодні, 15 листопада 1945 року, українська наукова думка отримала новий потужний осередок, попри трагічні обставини еміграції. У німецькому місті Аугсбург було офіційно засновано Українську вільну академію наук (УВАН).

Створення цієї інституції стало прямим наслідком Другої світової війни та другої хвилі української політичної й інтелектуальної еміграції. Тисячі вчених, письменників та діячів культури, рятуючись від радянського та нацистського режимів, опинилися в таборах для переміщених осіб (D.P. camps) у Німеччині та Австрії.

Місія збереження

Головною місією УВАН було збереження та розвиток української науки і культури поза межами України, де вони зазнавали жорстоких репресій і русифікації. Серед засновників та перших членів УВАН були видатні вчені, які свого часу працювали у Всеукраїнській академії наук (ВУАН) у Києві, але були змушені емігрувати.
Першим президентом УВАН став видатний мовознавець і історик Дмитро Дорошенко. Після його смерті академію очолив інший світової відомості вчений — Володимир Кубійович.

Діяльність та вплив

Незважаючи на вкрай складні умови існування в еміграції, УВАН швидко розгорнула активну діяльність:
* Публікації: Видавалися наукові збірники, монографії та дослідження, часто за умов гострого дефіциту ресурсів.
* Секції: Було створено історико-філософську, філологічну, природничо-математичну та інші секції.
* Світове визнання: УВАН стала важливою ланкою, що з’єднувала українську науку зі світовою. Вона виконувала роль національного наукового центру, доки справжня академія в Україні перебувала під тотальним радянським контролем.
Після хвилі переселення українців до Північної Америки, центри УВАН були перенесені та засновані у США (Нью-Йорк) та Канаді (Вінніпег), де вони продовжують свою роботу й донині.
15 листопада 1945 року стало символом незламності українського інтелекту, довівши, що наукова думка не має кордонів і не може бути знищена політичними режимами.

15 листопада 1967 року у Львові був заарештований журналіст і правозахисник В'ячеслав Чорновіл. Звинувачений у поширенні «завідомо неправдивих вигадок» на адресу совєцького державного і суспільного ладу, він був засуджений до трьох років позбавлення волі.

В'ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки (нині — селище міського типу) Черкаської області. Навчався на філологічному, а згодом — факультеті журналістики Київського державного університету, по закінченні якого працював редактором на телебаченні, літературним критиком, був секретарем комсомолу будівництва Київської ГЕС. У 1964 році він вступив до аспірантури Київського педагогічного інституту, проте до навчання його не допустили через політичні переконання.

З середини 1960-х років Чорновіл долучився до культурницького та суспільно-політичного руху шістдесятників, що являв собою спробу молодих митців унезалежнення своєї творчості від канонів соцреалізму, і став активним учасником правозахисного руху.

4 вересня 1965 року під час прем'єри у кінотеатрі «Україна» фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом він публічно виступив проти арештів української інтелігенції. Підготовлені ним збірники «Правосуддя чи рецидиви терору?» та «Лихо з розуму (Портрети двадцяти "злочинців")» про переслідування інакомислячих та свавілля влади ілюстрували надуманість обвинувачень та розбіжності між декларованими і реальними правами людини в ссср.

24 липня 1967 року після прямої вказівки прокурора усср Федора Глуха прокурор Львівської області Б. Антоненко порушив кримінальну справу проти Чорновола, звинуваченого у написанні та поширенні наклепницьких вигадок на совєцький лад. Під приводом побоювань, що перебуваючи на свободі Чорновіл «може перешкоджати встановленню істини по справі», 31 липня було видано постанову про його арешт. 3 серпня В'ячеслав Чорновіл був арештований та ув'язнений у Львівському кгб. Процедура слідства нагадувала класичні для радянського правосуддя справи: заперечення права людини звертатися зі скаргами, ігнорування свідків, заявлених підозрюваним тощо, що змусило Чорновола вдатися до дев'ятиденного голодування. Наприкінці жовтня справу було передано до суду.

15 листопада 1967 року у Львівському обласному суді відбувся розгляд кримінальної справи проти В'ячеслава Чорновола. Йому інкримінувалося поширення завідомо неправдивих вигадок на адресу совєцького державного і суспільного ладу (ст.187, ч.1.), за які він отримав максимально допустиме статтею покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, проте відбув лише половину терміну за амністією з нагоди 50-річчя совєцької влади.

Продовжуючи ведення правозахисної діяльності, з 1970 року Чорновіл почав нелегально видавати машинописний журнал «Український вісник», який інформував про рух опору в Україні. Шукаючи його редакторів, на початку 1972 року він був заарештований вдруге і попри відсутність доказів, був засуджений до 6 років позбавлення волі і 3 років заслання, які відбував у мордовських таборах. У 1979 році на засланні Чорновіл став членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, у 1980 році був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у спробі зґвалтування, за що отримав п'ять років якутських таборів.

До України В'ячеслав Чорновіл повернувся у 1985 році, після чого долучився до громадсько-політичної роботи. У незалежній Україні він займався журналістською роботою, політикою, обирався депутатом Верховної Ради України.

🕯Загинув у автомобільній аварії 25 березня 1999 році поблизу міста Бориспіль на Київщині. Згідно з висновками кількох експертів, на черепах В'ячеслава Чорновола та його водія Євгенія Павлова є своєрідні тріщини, походження яких незрозуміле – експерти не знайшли елементів автомобіля, які могли спричинити такі ушкодження. Це частково підтверджує версію, що Павлова та Чорновола могли добивати кастетами вже після зіткнення.