• 💥Справжній рій дронів та наземних роботів розніс опорний пункт окупантів у Куп’янську без жодного піхотинця в бою. Унікальну операцію провів полк «Лава» бригади «Хартія».

    Будинок окупантів атакували масовано: ударні дрони з гранатометами, камікадзе та інші системи працювали в одній зв’язці. У результаті позицію зруйновано вщент, склад боєприпасів злетів у повітря, як і особовий склад ворога.

    💪Це приклад «війни майбутнього», де на полі бою — лише техніка. Поки дрони та роботи штурмували, десятки українських фахівців — від інженерів до операторів — керували процесом із безпечної відстані, не ризикуючи життям людей.
    💥Справжній рій дронів та наземних роботів розніс опорний пункт окупантів у Куп’янську без жодного піхотинця в бою. Унікальну операцію провів полк «Лава» бригади «Хартія». Будинок окупантів атакували масовано: ударні дрони з гранатометами, камікадзе та інші системи працювали в одній зв’язці. У результаті позицію зруйновано вщент, склад боєприпасів злетів у повітря, як і особовий склад ворога. 💪Це приклад «війни майбутнього», де на полі бою — лише техніка. Поки дрони та роботи штурмували, десятки українських фахівців — від інженерів до операторів — керували процесом із безпечної відстані, не ризикуючи життям людей.
    16views
  • Кажуть, нас створив Бог, — насправді це ми його створили. Створили для того, аби у щось вірити. Нам потрібно обманювати себе. Ми навіть самостверджуємося через інших. Ми переконані, що відхилення від норм — безумство. От тільки саме навіжені щасливі по-справжньому.
    Ми — візуальне суспільство. Нам простіше сприйняти все органами чуття, а не розумом. Ми завжди за все платимо, і не обов’язково грішми. Ми проживаємо життя в кредит і нівелюємо норми моралі. Заперечуємо чужий світогляд і аналізуємо інших відповідно до власного прототипу. Наше життя — суцільний бульвар! Ми пропагуємо гомосексуалізм, забороняємо суїцид і абсолютно все зводимо до того, як заробляємо на життя. Ми — заручники колової системи: Гроші — Влада — Секс — Соціальність. Ми всі схибили. Створили комфорт, друже, який, не сумнівайся, врешті-решт нас уб’є. Тільки знаєш, у чому проблема? Ці всі речі — віртуальні, а матеріальні — саме час і смерть. Втеча, мій друже, втеча — єдине спасіння!
    — І як вижити в такому світі? — я вперше звернувся іронічно.
    — У житті не так багато істин, — цілком серйозно вів далі чоловік. — Ніколи ні до чого не прив’язуйся. Особливо — до іншої людини. Не довіряй людям, ще більше не довіряй собі. Висміюй стереотипи та встановлюй власні правила. Навчись говорити «НІ». Ніколи не піддавайся на провокації. Навчись контролювати емоції. Бо той, хто вміє керувати емоціями, керує життям. Ніколи не реагуй на образи! Відштовхуйся від свого ставлення до події, а не людського вчинку. Його вже не зміниш, а свої уроки із цього завжди можна почерпнути. Не стався до життя надто серйозно, не сковуй себе обов’язками. Менше думай. Більше живи. І головне — ніколи не плануй майбутнє.

    #уривокзкниги "Тіні наших побачень"
    І. Байдак

    #ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість #гроші #релігія #цінності #довіра #віра #вибір #життя #філософія #філософіяжиття
    Кажуть, нас створив Бог, — насправді це ми його створили. Створили для того, аби у щось вірити. Нам потрібно обманювати себе. Ми навіть самостверджуємося через інших. Ми переконані, що відхилення від норм — безумство. От тільки саме навіжені щасливі по-справжньому. Ми — візуальне суспільство. Нам простіше сприйняти все органами чуття, а не розумом. Ми завжди за все платимо, і не обов’язково грішми. Ми проживаємо життя в кредит і нівелюємо норми моралі. Заперечуємо чужий світогляд і аналізуємо інших відповідно до власного прототипу. Наше життя — суцільний бульвар! Ми пропагуємо гомосексуалізм, забороняємо суїцид і абсолютно все зводимо до того, як заробляємо на життя. Ми — заручники колової системи: Гроші — Влада — Секс — Соціальність. Ми всі схибили. Створили комфорт, друже, який, не сумнівайся, врешті-решт нас уб’є. Тільки знаєш, у чому проблема? Ці всі речі — віртуальні, а матеріальні — саме час і смерть. Втеча, мій друже, втеча — єдине спасіння! — І як вижити в такому світі? — я вперше звернувся іронічно. — У житті не так багато істин, — цілком серйозно вів далі чоловік. — Ніколи ні до чого не прив’язуйся. Особливо — до іншої людини. Не довіряй людям, ще більше не довіряй собі. Висміюй стереотипи та встановлюй власні правила. Навчись говорити «НІ». Ніколи не піддавайся на провокації. Навчись контролювати емоції. Бо той, хто вміє керувати емоціями, керує життям. Ніколи не реагуй на образи! Відштовхуйся від свого ставлення до події, а не людського вчинку. Його вже не зміниш, а свої уроки із цього завжди можна почерпнути. Не стався до життя надто серйозно, не сковуй себе обов’язками. Менше думай. Більше живи. І головне — ніколи не плануй майбутнє. #уривокзкниги "Тіні наших побачень" І. Байдак #ІванБайдак #Тінінашихпобачень #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература #щочитати #саморелакс #саморефлексія #длянатхнення #роздуми #творчість #гроші #релігія #цінності #довіра #віра #вибір #життя #філософія #філософіяжиття
    1
    260views
  • СКІЛЬКИ ЩЕ?

    Скільки нам ще жити у такій тривозі?
    Скільки нам щоднини проливати сльо́зи?
    Скільки нам ще бути у страху́ й знущанні?
    Скільки свіч загасять вбивці на світанні?

    Скільки ще молитись в темряві без світла?
    Скільки ще тектиме кров’яна́ палітра?
    Скільки в підземеллях будемо ховатись?
    Скільки горе буде до нас добиратись?

    Скільки ще молитись, щоб не згасла віра?
    Скільки буде небо понад нами сірим?
    Скільки ще чекати з фронту до́ньку й сина?
    Скільки лити сльо́зи, що гіркіш поли́ну?

    Скільки ще терпіти, щоб зійшло прозріння?
    Скільки ще боротись, попри все, без тління?
    Скільки ще тримати світло у зіницях?
    Скільки ще стояти й з життям не проститься?

    Скільки ще тримати серце у долонях?
    Скільки ще шукати правду у заслонах?
    Скільки списки втрати будуть додаватись?
    Скільки кров’ю будуть воїни вмиватись?

    Скільки ще боротись, щоб не вмерла пісня?
    Скільки ще благати, щоб наш біль донісся?
    Скільки ще хилитись буде в нас калина?
    Скільки ще гнобити будуть солов’їну?

    Скільки ще горіти, як свічі в молитві?
    Скільки любов не́сти нам у кожній битві?
    Скільки ще лунати нам плаче́м дитини?
    Скільки додаватись будуть в нас руїни?

    Скільки ще молитись, щоб знайшлися рідні?
    Скільки будуть гинуть українці гідні?
    Скільки ще іти нам через біль-розпуку?
    Скільки ще приймати вічную розлуку?

    Скільки ще топтати наші мрії-квіти?
    Скільки ще ламати голос правди, світе?
    Скільки ще вмирати, щоб жила́ Вкраїна?
    Скільки ще боротись й не зігну́ть коліна?

    08.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1051066
    СКІЛЬКИ ЩЕ? Скільки нам ще жити у такій тривозі? Скільки нам щоднини проливати сльо́зи? Скільки нам ще бути у страху́ й знущанні? Скільки свіч загасять вбивці на світанні? Скільки ще молитись в темряві без світла? Скільки ще тектиме кров’яна́ палітра? Скільки в підземеллях будемо ховатись? Скільки горе буде до нас добиратись? Скільки ще молитись, щоб не згасла віра? Скільки буде небо понад нами сірим? Скільки ще чекати з фронту до́ньку й сина? Скільки лити сльо́зи, що гіркіш поли́ну? Скільки ще терпіти, щоб зійшло прозріння? Скільки ще боротись, попри все, без тління? Скільки ще тримати світло у зіницях? Скільки ще стояти й з життям не проститься? Скільки ще тримати серце у долонях? Скільки ще шукати правду у заслонах? Скільки списки втрати будуть додаватись? Скільки кров’ю будуть воїни вмиватись? Скільки ще боротись, щоб не вмерла пісня? Скільки ще благати, щоб наш біль донісся? Скільки ще хилитись буде в нас калина? Скільки ще гнобити будуть солов’їну? Скільки ще горіти, як свічі в молитві? Скільки любов не́сти нам у кожній битві? Скільки ще лунати нам плаче́м дитини? Скільки додаватись будуть в нас руїни? Скільки ще молитись, щоб знайшлися рідні? Скільки будуть гинуть українці гідні? Скільки ще іти нам через біль-розпуку? Скільки ще приймати вічную розлуку? Скільки ще топтати наші мрії-квіти? Скільки ще ламати голос правди, світе? Скільки ще вмирати, щоб жила́ Вкраїна? Скільки ще боротись й не зігну́ть коліна? 08.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1051066
    99views
  • СВЯТО ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ

    Свято жінок-мироносиць: подвиг любові та вірності. Третя неділя після Пасхи присвячена жінкам-мироносицям - тим, хто, ризикуючи життям, прийшли намастити тіло Ісуса Христа миром. Церква вшановує їх як зразок любові, віри та відданості.

    Коли Ісуса було розп'ято, більшість учнів розбіглися від страху. Однак біля хреста залишилися Його Мати та інші жінки, які вірно супроводжували Спасителя під час Його земного життя. Серед них були Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іоанна, Сусанна та інші.

    Вони перші прийшли до гробу, незважаючи на небезпеку з боку варти та старійшин. Їхня любов до Христа подолала страх. За це вони першими отримали звістку про Його Воскресіння: ангел сповістив їм, а Сам Спаситель явився їм і сказав: «Радуйтеся!». Саме жінки-Мироносиці донесли апостолам радісну новину про перемогу життя над смертю.

    Церква називає їх «апостолами для апостолів», бо вони першими сповістили світ про Воскресіння Христове.

    Їхня віра і відданість є прикладом для всіх християн, адже любові віра здатні подолати будь-які перешкоди.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 квітня.
    ------------
    СВЯТО ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ Свято жінок-мироносиць: подвиг любові та вірності. Третя неділя після Пасхи присвячена жінкам-мироносицям - тим, хто, ризикуючи життям, прийшли намастити тіло Ісуса Христа миром. Церква вшановує їх як зразок любові, віри та відданості. Коли Ісуса було розп'ято, більшість учнів розбіглися від страху. Однак біля хреста залишилися Його Мати та інші жінки, які вірно супроводжували Спасителя під час Його земного життя. Серед них були Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іоанна, Сусанна та інші. Вони перші прийшли до гробу, незважаючи на небезпеку з боку варти та старійшин. Їхня любов до Христа подолала страх. За це вони першими отримали звістку про Його Воскресіння: ангел сповістив їм, а Сам Спаситель явився їм і сказав: «Радуйтеся!». Саме жінки-Мироносиці донесли апостолам радісну новину про перемогу життя над смертю. Церква називає їх «апостолами для апостолів», бо вони першими сповістили світ про Воскресіння Христове. Їхня віра і відданість є прикладом для всіх християн, адже любові віра здатні подолати будь-які перешкоди. З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 квітня. ------------
    155views
  • СВЯТО ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ

    Свято жінок-мироносиць: подвиг любові та вірності. Третя неділя після Пасхи присвячена жінкам-мироносицям - тим, хто, ризикуючи життям, прийшли намастити тіло Ісуса Христа миром. Церква вшановує їх як зразок любові, віри та відданості.

    Коли Ісуса було розп'ято, більшість учнів розбіглися від страху. Однак біля хреста залишилися Його Мати та інші жінки, які вірно супроводжували Спасителя під час Його земного життя. Серед них були Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іоанна, Сусанна та інші.

    Вони перші прийшли до гробу, незважаючи на небезпеку з боку варти та старійшин. Їхня любов до Христа подолала страх. За це вони першими отримали звістку про Його Воскресіння: ангел сповістив їм, а Сам Спаситель явився їм і сказав: «Радуйтеся!». Саме жінки-Мироносиці донесли апостолам радісну новину про перемогу життя над смертю.

    Церква називає їх «апостолами для апостолів», бо вони першими сповістили світ про Воскресіння Христове.

    Їхня віра і відданість є прикладом для всіх християн, адже любові віра здатні подолати будь-які перешкоди.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 квітня.
    ------------
    СВЯТО ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ Свято жінок-мироносиць: подвиг любові та вірності. Третя неділя після Пасхи присвячена жінкам-мироносицям - тим, хто, ризикуючи життям, прийшли намастити тіло Ісуса Христа миром. Церква вшановує їх як зразок любові, віри та відданості. Коли Ісуса було розп'ято, більшість учнів розбіглися від страху. Однак біля хреста залишилися Його Мати та інші жінки, які вірно супроводжували Спасителя під час Його земного життя. Серед них були Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іоанна, Сусанна та інші. Вони перші прийшли до гробу, незважаючи на небезпеку з боку варти та старійшин. Їхня любов до Христа подолала страх. За це вони першими отримали звістку про Його Воскресіння: ангел сповістив їм, а Сам Спаситель явився їм і сказав: «Радуйтеся!». Саме жінки-Мироносиці донесли апостолам радісну новину про перемогу життя над смертю. Церква називає їх «апостолами для апостолів», бо вони першими сповістили світ про Воскресіння Христове. Їхня віра і відданість є прикладом для всіх християн, адже любові віра здатні подолати будь-які перешкоди. З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 квітня. ------------
    168views
  • БЕЗ УСЬОГО, ТА З НАДІЄЮ

    Без світла знову ми, панове,
    А дехто вже і без води,
    Все зрозуміло, це не но́ве –
    Потвора знов лишив сліди.

    Лишив сліди свої́ нахабно,
    А нам тепер із цим всім жить,
    Сліди усі лишив масштабно.
    Так може нелюд лиш чини́ть.

    Його сліди усім нам знані,
    Нови́х сьогодні він додав,
    Та ми, вкраїнці, нездоланні.
    Жахіть потвора зажадав.

    Лиша нас нелюд без усьо́го,
    Іде усюди без вагань,
    Не відступа від плану сво́го,
    Та й додає він нам страждань.

    Благаєм в Бога порятунку,
    Бо ворог всюди загляда,
    Жахіття всі не на малюнку,
    Це у житті таке бува.

    Ще скільки будуть ті знущання?
    Ще скільки буде цей терор?
    Чому́ з життям у нас прощання?
    Чому́ людський щоразу мор?

    10.10.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1049394
    БЕЗ УСЬОГО, ТА З НАДІЄЮ Без світла знову ми, панове, А дехто вже і без води, Все зрозуміло, це не но́ве – Потвора знов лишив сліди. Лишив сліди свої́ нахабно, А нам тепер із цим всім жить, Сліди усі лишив масштабно. Так може нелюд лиш чини́ть. Його сліди усім нам знані, Нови́х сьогодні він додав, Та ми, вкраїнці, нездоланні. Жахіть потвора зажадав. Лиша нас нелюд без усьо́го, Іде усюди без вагань, Не відступа від плану сво́го, Та й додає він нам страждань. Благаєм в Бога порятунку, Бо ворог всюди загляда, Жахіття всі не на малюнку, Це у житті таке бува. Ще скільки будуть ті знущання? Ще скільки буде цей терор? Чому́ з життям у нас прощання? Чому́ людський щоразу мор? 10.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049394
    122views
  • СВІЧКИ

    Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
    Ще скільки вас прийде́ться запали́ть?
    Палахкотіть ви взя́лися усюди,
    Бо ворог інші вирішив гаси́ть.

    Свічки́, свічки́, стає щораз вас більше,
    Ви горите, а серце в нас болить,
    Й чому́сь стає все гірше, гірше й гірше,
    Бо кожен з них до старості мав жить.

    Свічки́, свічки́, в вас полум’я яскраве,
    Дивлю́сь на вас – в душі вогонь пала,
    Лягли герої й не жадали слави –
    Любов до України в них жила́.

    Свічки́, свічки́, вас всюди додається,
    Та полум’я не гріє, а й болить,
    Героям довело́сь з життям проститься,
    Й на землю кров, неначе воду лить.

    Свічки́, свічки́, ви – пам’ять про героїв,
    Нагадування кожному про них,
    Нелічено позбирано набоїв,
    Й наза́вжди голос кожного затих.

    Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
    Героїв скільки ве́рне на щиті?
    Вас за героїв запалили люди,
    Усі вони для нас тепер святі.

    08.10.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1049742
    СВІЧКИ Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде? Ще скільки вас прийде́ться запали́ть? Палахкотіть ви взя́лися усюди, Бо ворог інші вирішив гаси́ть. Свічки́, свічки́, стає щораз вас більше, Ви горите, а серце в нас болить, Й чому́сь стає все гірше, гірше й гірше, Бо кожен з них до старості мав жить. Свічки́, свічки́, в вас полум’я яскраве, Дивлю́сь на вас – в душі вогонь пала, Лягли герої й не жадали слави – Любов до України в них жила́. Свічки́, свічки́, вас всюди додається, Та полум’я не гріє, а й болить, Героям довело́сь з життям проститься, Й на землю кров, неначе воду лить. Свічки́, свічки́, ви – пам’ять про героїв, Нагадування кожному про них, Нелічено позбирано набоїв, Й наза́вжди голос кожного затих. Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде? Героїв скільки ве́рне на щиті? Вас за героїв запалили люди, Усі вони для нас тепер святі. 08.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049742
    175views


  • КВИТОК В ОДИН КІНЕЦЬ. ШОСТКА

    Знов потяги і знов невинні люди,
    Бо знову ворог мотлох поскидав,
    Цього́ ніхто потворі не забуде,
    Благаю, аби нелюд весь сконав.

    Потвори б'ють, безжально гаратають,
    І гинуть люди, нелюд їх вбива,
    З-за паркана сусіди споглядають,
    Про співчуття там мовлять лиш слова́.

    Квиток в один кінець купили люди,
    Квиток життя… він миттю спопелів,
    Повернення та обміну не буде,
    Від цьо́го в нас йде ненависть і гнів.

    Горять вагони, все вогнем взяло́ся,
    І плач, і крик, і стогін із вогню,
    До бід, що є, ще й це нам додало́ся,
    Життя з вогнем вступило у борню.

    Сьогодні Шостка, знову залізниця,
    Знов обстріли, і потяги, й вокзал,
    І довело́сь кому́сь з життям проститься,
    Для ко́гось був в житті останній вал.

    Два потяги знов знищили потвори,
    А в ньому люди із квитком життя,
    Доли́ли вбивці в чашу свіже горе,
    Доли́ли знов болючого пиття.

    04.10.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1048979



    КВИТОК В ОДИН КІНЕЦЬ. ШОСТКА Знов потяги і знов невинні люди, Бо знову ворог мотлох поскидав, Цього́ ніхто потворі не забуде, Благаю, аби нелюд весь сконав. Потвори б'ють, безжально гаратають, І гинуть люди, нелюд їх вбива, З-за паркана сусіди споглядають, Про співчуття там мовлять лиш слова́. Квиток в один кінець купили люди, Квиток життя… він миттю спопелів, Повернення та обміну не буде, Від цьо́го в нас йде ненависть і гнів. Горять вагони, все вогнем взяло́ся, І плач, і крик, і стогін із вогню, До бід, що є, ще й це нам додало́ся, Життя з вогнем вступило у борню. Сьогодні Шостка, знову залізниця, Знов обстріли, і потяги, й вокзал, І довело́сь кому́сь з життям проститься, Для ко́гось був в житті останній вал. Два потяги знов знищили потвори, А в ньому люди із квитком життя, Доли́ли вбивці в чашу свіже горе, Доли́ли знов болючого пиття. 04.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1048979
    97views
  • 💔 Теракт у Києві: двірник загинув, рятуючи дитину

    Олександр Григорович закрив собою маленького хлопчика під час кривавого нападу терориста.

    Цей момент є на відео з поліцейськими.

    Понад добу лікарі боролися за життя героя в реанімації. На жаль, поранення виявилися несумісними з життям.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    💔 Теракт у Києві: двірник загинув, рятуючи дитину Олександр Григорович закрив собою маленького хлопчика під час кривавого нападу терориста. Цей момент є на відео з поліцейськими. Понад добу лікарі боролися за життя героя в реанімації. На жаль, поранення виявилися несумісними з життям. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    79views
  • Памʼятаєте пораненого хлопчика, який під час теракту в Києві кричав: "Мене не рятуйте, допоможіть татові"?

    Тепер стало відомо ще більше болісних деталей: у той день дитина втратила одразу двох близьких людей — батька і тітку (рідна сестра його мами).

    Батько загинув на місці трагедії. Тітку лікарі намагалися врятувати, але отримані травми виявилися несумісними з життям…

    Сам хлопчик разом із мамою зазнали тяжких поранень — зараз вони перебувають у лікарні.

    Усе сталося в мить, коли родина просто поверталася додому. Олександр, його дружина Леся, сестра Яна та син Артем навіть не підозрювали, що звичайний день обернеться катастрофою.

    Родом вони з Ладижина, що на Вінниччині. Олександр працював у Києві, займався меблевою справою. Попри зайнятість, родина завжди знаходила час бути разом, особливо у святкові дні. А тут раптом така біда…

    Станом на 21 квітня відомо про 7 загиблих і 14 поранених, серед яких є діти.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Памʼятаєте пораненого хлопчика, який під час теракту в Києві кричав: "Мене не рятуйте, допоможіть татові"? Тепер стало відомо ще більше болісних деталей: у той день дитина втратила одразу двох близьких людей — батька і тітку (рідна сестра його мами). Батько загинув на місці трагедії. Тітку лікарі намагалися врятувати, але отримані травми виявилися несумісними з життям… Сам хлопчик разом із мамою зазнали тяжких поранень — зараз вони перебувають у лікарні. Усе сталося в мить, коли родина просто поверталася додому. Олександр, його дружина Леся, сестра Яна та син Артем навіть не підозрювали, що звичайний день обернеться катастрофою. Родом вони з Ладижина, що на Вінниччині. Олександр працював у Києві, займався меблевою справою. Попри зайнятість, родина завжди знаходила час бути разом, особливо у святкові дні. А тут раптом така біда… Станом на 21 квітня відомо про 7 загиблих і 14 поранених, серед яких є діти. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    119views
More Results