❗️Шахед влучив у аеропорт Дубаю, — місцеві ЗМІ. Триває евакуація людей.

Починається друга фаза "війни": триває масовий виліт американських транспортних літаків - готується сухопутна операція Головне, що відомо станом на зараз: 📍Удари не припиняються - тривають нові пуски балістичних ракет з Ірану. У напрямку країни також рухаються десятки крилатих ракет «Томагавк». 📍Частина запущених балістичних ракет з Ірану, курсом на Єрусалим/Тель-Авів. 📍Масова евакуація з Дубая і Тегерана: міста охопила паніка, на виїздах уже утворилися величезні затори. 📍Зафіксовано вибухи в Абу-Дабі - поблизу району головного аеропорту. 📍Іран завдав ударів по військових об’єктах США в ОАЕ, Кувейті, Бахрейні та Катарі. Вибухи також чули в Саудівській Аравії та Йорданії. Кіно на суботній вечір вже обрано - мерщій біжіть за попкорном 🍿 #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#історія #факт Вартовий краси: Тихий тріумф Анрі Кассана 🖼️ ​Коли в червні 1940 року тінь свастики впала на Париж, Лувр здригнувся не від вибухів, а від моторошної тиші порожніх залів. Більшість шедеврів була евакуація поспіхом, але сотні полотен «другого ешелону», які нацистські ідеологи вважали «дегенеративним мистецтвом» або просто цінною здобиччю для приватних колекцій верхівки Рейху, залишилися під загрозою. Саме тоді на історичну сцену вийшов Анрі Кассан — скромний музейний наглядач, чиє ім’я не фігурувало в звітах міністерств. 🗝️ ​Анрі знав кожен закуток музею краще за власну домівку. Поки окупаційна адміністрація складала описи майна, Кассан разом із кількома перевіреними вантажниками організував таємне «зникнення» полотен. Він не просто виносив їх — він замінював оригінали на майстерні копії або пусті підрамники, запевняючи перевіряльників, що твори були вивезені раніше і «загубилися» в дорозі. ​Під покровом ночі, на звичайних возах із сіном, Анрі перевозив безцінні вантажі до провінційних маєтків та підвалів виноробів, де вологість і температура могли знищити фарбу за місяці. Кассан розробив власну систему вентиляції з підручних засобів і щотижня об’їжджав свої «схованки» на велосипеді, ризикуючи бути розстріляним за порушення комендантської години. Він жив у постійному страху, але страх за Ренуара чи Моне був сильнішим за страх за власне життя. 🚲 ​Після звільнення Франції Анрі Кассан так само тихо, як і виносив, повернув усі врятовані шедеври на їхні місця. Він не вимагав слави, вважаючи свій вчинок лише виконанням професійного обов’язку. Про його подвиг дізналися лише через десятиліття, коли були відкриті його приватні щоденники — хроніка людини, яка в часи абсолютної темряви вирішила, що краса варта того, щоб за неї померти. Анрі довів: щоб врятувати цивілізацію, іноді достатньо звичайної відданості своїй справі. 🕯️

⚡ Почалась масова евакуація росіян у Волгоградській області: уночі там було знищено арсенал головного ракетно-артилерійського управління армії рф, — росЗМІ. Крім того, атаковано завод із виробництва авіатехніки та ракет «Прогрес» у Мічурінську. 

Шлях із Києва до Хайфи: Марк Голенков — вихованець київського дитячого футболу, герой перемоги «Маккабі» Хайфа U19 над «Барселоною» в Юнацькій лізі УЄФА Майже чотири роки тому, з початком путінської повномасштабної агресії проти України, до Ізраїлю з Києва приїхав 13-річний підліток Марк Голенков. Репатріант. Воротар. Хлопець, який до того жив звичайним життям дитини в українському футбольному середовищі, де тренування — головна подія дня. Потім у Київ прийшла війна. Російські ракети, вибухи, сирени, ночі без сну, відчуття, що звичний світ руйнується просто на очах. Дитячий футбол, плани, мрії — усе це в один момент опинилося поруч з іншими словами: укриття, тривога, евакуація, від’їзд. А потім — переїзд. Ізраїль. Хайфа. А потім минуло чотири роки — і прізвище Голенков раптом зазвучало так, як зазвичай звучать імена людей, які в один момент роблять «неможливе». Не в кіно. Не в переказі. У реальному матчі плей-оф, де в тебе є одна спроба — і все. І цього справді не чекав ніхто. «Маккабі» Хайфа U19, яка сенсаційно вийшла до 1/16 фіналу Юнацької ліги УЄФА, в драматичному матчі вибила з турніру «Барселону». Поєдинок відбувся 4 лютого 2026 року на стадіоні «Дьїрмот» у місті Дьйор (Угорщина), де «Маккабі» був номінальним господарем поля. Основний час завершився з рахунком 2:2, а в серії післяматчевих пенальті ізраїльська команда перемогла 3:1. Ключовий факт цього вечора звучить просто: воротар Марк Голенков відбив три післяматчеві 11-метрові удари поспіль. Три поспіль. Проти «Барселони». У плей-оф європейського турніру. Ще вчора можна було сказати: «так, він із Києва, так, переїхав». Сьогодні українська частина його біографії виглядає вже не фоном, а фундаментом. Марк Голенков почав займатися футболом у Києві, в дитячо-юнацькій школі клубу «Зірка». З раннього віку він обрав позицію воротаря й швидко почав вирізнятися серед однолітків. У жовтні 2015 року, у віці семи років, Голенков узяв участь у II Міжнародному турнірі з мініфутболу «Дитячі мрії» на Закарпатті у складі «Зірки» (Київ). За підсумками змагань Марка визнали найкращим воротарем турніру, а його команда здобула бронзові медалі. У 2017 році «Зірка» (Київ) перемогла на міжнародному турнірі Brașov Indoor Cup з футзалу, і Голенков знову отримав індивідуальну нагороду найкращого воротаря — цього разу у віці дев’яти років. Згодом він перейшов до системи підготовки «Динамо» (Київ). До осені 2021 року Марк виступав за команду «Динамо» U14 в Еліт-лізі ДЮФЛУ, регулярно виходив у стартовому складі, грав «на нуль» у важливих матчах і став основним воротарем своєї вікової групи, зокрема й у принципових поєдинках проти академії «Шахтаря». Для ізраїльської аудиторії ця перемога чіпляє ще й тому, що це дуже впізнавана біографія для сотень тисяч людей. Євреї з України за останні роки пройшли шлях, який важко описати однією фразою: тривожні збори, переїзд, нова школа, нова мова, нове коло друзів, нове відчуття дому. І майже завжди — спроба не загубити себе дорогою. У таких історіях спорт часто стає не «хобі», а рятівним колом. Він дає структуру, розклад, зрозумілі правила: ось тренер, ось команда, ось твоя роль. Ти можеш бути розгубленим у побуті, але на полі знову розумієш, хто ти є. Тому історія Голенкова — це не просто «талановитий воротар». Це приклад того, як підліток з України, вихований у київській футбольній культурі, знайшов в Ізраїлі новий шлях і не розчинився в переїзді. Навпаки — вийшов на рівень, де його прізвище почули далеко за межами країни. Є ще одна деталь, дуже ізраїльська: Хайфа — місто, де репатріація завжди була частиною повітря. Тут звикли, що людина може приїхати з іншого світу й за кілька років стати «своєю». Не за паспортом — за вчинками. В Ізраїлі його молодіжна траєкторія виглядає так: Hapoel Beer Sheva (2022–2023) Maccabi Haifa (з 2023 року) З 15 років Марк живе сам у спортивному інтернаті «Маккабі» Хайфа. Це означає дисципліну й режим не «за бажанням», а як єдиний спосіб витримати конкуренцію. Ще один важливий факт: він підписав продовження контракту на три роки й фігурує як гравець молодіжної команди «Маккабі» Хайфа та юнацької збірної Ізраїлю. Для 17-річного воротаря це не формальність, а чіткий сигнал — клуб бачить у ньому проєкт, у який готовий інвестувати. А тепер — один вечір, про який заговорила вся Європа. Юнацька ліга УЄФА. «Маккабі» Хайфа — «Барселона». Серія пенальті — і воротар, який не зламався. Це історія не лише про футбол. Це історія про українське дитинство, війну, репатріацію, Хайфу і момент, коли ти витримав тиск — і став ім’ям. Ця історія ще пишеться. Бо коли в Хайфі з’являється воротар, який бере три пенальті поспіль проти «Барселони», — це вже не лише про футбол. Це про шлях. І про витримку. Повна версія — тут: https://nikk.agency/uk/shlyah-z-kiieva-do-hajfi/ НАновости‼️ – новини Ізраїлю Важно❓ Поділіться ❗️ і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #МаркГоленков #МаккабіХайфа #футбол #Хайфа

#історія #події Кривава зима 1918-го: Чому українська влада була змушена покинути Київ? ❄️📜 ​31 січня 1918 року (за новим стилем) стало однією з найдраматичніших дат у літописі української державності. Поки в Бересті тривали виснажливі переговори про мир, до золотоверхого Києва невблаганно наближалася більшовицька орда під командуванням Муравйова. Уряд Української Народної Республіки та Генеральний Секретаріат були змушені піти на болючий, але стратегічно необхідний крок — евакуацію зі столиці. 🏛️🏃‍♂️ ​Передумови катастрофи ​Події розвивалися стрімко. Після бою під Крутами, де цвіт українського студентства ціною власних життів стримав ворога лише на кілька днів, шлях на Київ для загонів із росії був фактично відкритий. Внутрішня ситуація в місті була не менш загрозливою: більшовицька агентура спровокувала збройне повстання на заводі «Арсенал», намагаючись ударити в спину захисникам республіки. ⚔️🏢 ​Вихід у невідомість ​Евакуація проходила в умовах хаосу та запеклих вуличних боїв. Українські сили, ядро яких складали Гайдамацький кіш Слобідської України під керівництвом Симона Петлюри та Січові Стрільці Євгена Коновальця, забезпечували прикриття для відходу державних установ. Уряд вирушив за маршрутом Житомир — Сарни, перетворивши залізничні вагони на тимчасові кабінети міністрів. 🚂💼 ​Терор, що прийшов на зміну ​Залишення Києва відкрило двері для «червоного терору». Увійшовши в місто, війська Муравйова влаштували справжню різанину, розстрілюючи людей за українську мову, погони або просто за «буржуазний» вигляд. Це був перший наочний урок того, що несе із собою «братній» режим із москви. 🥀🩸 ​Політичний маневр чи поразка? ​Попри втрату столиці, цей відступ не став капітуляцією. Зберігши дієздатність, уряд УНР зміг завершити підписання Брест-Литовського мирного договору, який де-юре визнав Україну суб'єктом міжнародного права. Це дозволило вже за кілька місяців повернутися до Києва за підтримки союзних військ. 🤝🌍 ​Цей день нагадує нам, що історія має властивість повторюватися, а воля до державності гартується саме в такі критичні моменти, коли доводиться залишати рідні стіни, щоб зберегти саму ідею вільної України. 🇺🇦💪

⚡️ Евакуація людей з прифронтової громади Запорізької області Поліцейські разом із старшим капеланом по Запорізькій області евакуювали 11 людей похилого віку з села Юрківка Запорізького району. Вивозили мешканців в кілька заходів. Постійно було чути звуки вибухів. За словами капітана поліції Євгенія Токарєва, село Юрківка щодня потерпає від обстрілів. Сьогодні людей вивозили з крайньої вулиці села, вона є найближчою до лінії зіткнення. Лише 12 км до фронту. 📹 Ольга Звонарьова, В'ячеслав Мадієвський, Укрінформ

З тимчасово окупованих територій евакуйовано ще двох підлітків. У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за підтримки «Української мережі за права дитини» та волонтерської ініціативи Humanity з тимчасово окупованої території вдалося повернути ще двох підлітків. Постійний контроль і тиск з боку окупаційної влади змушували їх роками залишатися в ізоляції, без можливості вільно планувати майбутнє. Єдиним, що допомагало триматися, була мрія виїхати до рідних на підконтрольну Україні територію. Після звернення по допомогу було організовано безпечний виїзд. Наразі підлітки возз’єдналися з рідними та поступово повертаються до нормального життя. Як зазначили Bring Kids Back UA, евакуація відбулася в межах проєкту «Повернення та реінтеграція дітей і молоді, постраждалої внаслідок російської депортації та окупації», за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse

Якесь таке? Не перший раз в житті моя вага виходить з під контролю? Рочків в шістнадцять я почала рости!:) Не ввишину, на жаль!:) Вширшину!:) Навкруги всі закохувалися! А я була Юлька - свій в дошку парубок!:) Зі мною всі товаришували, але як обʼєкт закоханості мене ніхто не сприймав… Й не сказати, що так вже того кохання мені не вистачало? Та хотілося ж бути не гіршою за інших?:) Закоханих?:) Років півтора я взагалі не вживала ніяких хлібу, булок, тістечок, цукру, цукерок! Без-ре-зуль-тат-но! Ближче до вісімнадцяти це питання якось вирішилося самостійно!:) Без будь-якого втручання з мого боку!:) Другий раз така ситуація склалася на початку вввввійни… Моїх чесно наїджених кг 75 кудись зненацька поділися… Вже навесні 2014 я гриміла кістьми й колихалася на кожному протязі… Евакуація з Донбасу в спокійний регіон, гротескний вивіз з Донбасу моєї матусі, врівноважене життя, знов додали мені кілограмів!:) Й життя ж мене нічому не навчає?:) Що я зробила в черговий раз?:) Впевнено й категорично позбавилася всіх речей, які виявилися для мене замалими!:) А що? Я - тітонька серйозного віку!:) У мене відповідна вага!:) Що виросло, то виросло, донашиватиму вже!:) Не так сталося, як гадалося… «Доброзичливі» сусіди знов поперли на мою неньку… В цей раз вже не тільки на Донбасі… Тю. Тищу разів - тю! Я ж псссссешу та неррррвуюся в перманентному режимі… Відповідно, ххххудну… Більш двадцяти кілограмів як корова язиком злизала!:) Аааааа гардероб в мене який?:) Гардероб в мене розрахований на попередню вагу!:) Я почала губити штани!:) Вивалювалася зі своїх улюблених худєй та светрів!:) Та я якось вночі під ковдрою навіть з труселів випала!:) Нещодавно загубила каблучку. Втретє вже… А каблучка ця мені дуже до душі. Мені її якось קטיה פ. подарувала! Попередила увесь свій гуртожиток! То й що? Знайшлася каблучка!!! В кухні під килимком!!! Одягла її на вказівний палець!:) Жодного разу в житті ні на кому каблучок в тому місці не бачила! То тепер буду страшенно оригінальною!:) Поки тримається. А штани я мотузкою підвʼязую!:)

👩‍❤️‍👨💍 Серед палат і операційних ННЦХТ ім. О.О. Шалімова народилася нова родина У Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова відбулася подія, що стала символом сили людського духу та підтримки в умовах війни, — створення нової родини. Денис і Мілена познайомилися у 2024 році в Краматорську. Денис перебував там на службі, Мілена працювала баристою — і між ними одразу спалахнула іскра. У листопаді Денис отримав тяжке мінно-вибухове поранення під Костянтинівкою. Складна евакуація, ампутації, місяці боротьби за життя… І весь цей час Мілена була поруч, не відходячи ні на мить. Не дочекавшись виписки, закохані вирішили одружитися просто на території лікарні. Це історія не лише про кохання, а й про силу духу, вірність і підтримку. Про рішення бути разом — попри біль, випробування і невизначеність 💓 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе