🤔"Дівчата в Києві гарні": радник Фіцо погорів на листуванні з Епштейном

Dennikn пише, що радник прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо Мірослав Лайчак подав у відставку після того, як його листи знайшли серед документів у справі Джеффрі Епштейна. Це викликало політичний резонанс у Словаччині та нові дискусії про дипломатичну етику.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#історія #постаті
Борис Гмиря: Бас, який змушував замовкнути навіть тиранів 🎭🎤
1 лютого 1903 року народився Борис Гмиря — людина, яку називали «Борисом Великим» світової опери. Його голос мав таку глибину та оксамитовість, що слухачі в Парижі, Мілані та Нью-Йорку визнавали його одним із найвидатніших басів XX століття.

Між мистецтвом та системою

Доля Гмирі — це приклад того, як геній намагається зберегти хребет у жорстких лещатах радянської влади. Після Другої світової війни сталінське керівництво активно «запрошувало» його до москви, у Большой театр. Проте Гмиря вчинив як справжній патріот (і впертий українець): він залишився в Києві. Його відповідь була лаконічною: «Я потрібен тут». 🏛️🇺🇦

Чому його голос — це національне надбання?

Репертуарний гігант: Він виконував понад 600 камерних творів і 44 оперні партії. Його інтерпретація українських народних пісень та романсів досі вважається еталонною. 🎼
Феноменальна техніка: Критики зазначали, що Гмиря міг співати найніжнішим піанісимо, яке було чути в останньому ряду величезної зали, і водночас видавати потужність, від якої вібрували стіни.
Духовний опір: Кожен його виступ українською мовою на міжнародних сценах був актом культурної дипломатії в часи, коли Україну намагалися стерти з карти як самостійний суб'єкт.

Світове визнання без виїзду

Незважаючи на обмеження у пересуванні, які накладала система, його записи розходилися мільйонними тиражами по всьому світу. Його ім’я включено до престижних музичних енциклопедій поряд із Шаляпіним та Карузо. 🌍💿

Гмиря казав: «Співати треба серцем, а не горлом». І його серце, попри всі удари долі, завжди билося в унісон з українською землею.

#історія #факт
Падеревський та фортепіанна дипломатія за незалежність 🎻
В історії мало знайдеться прикладів, коли вміння майстерно натискати на чорно-білі клавіші безпосередньо призводило до появи нових кордонів на карті Європи. Ігнацій Ян Падеревський — людина, чия шевелюра та віртуозність викликали у жінок дев’ятнадцятого століття стан, що пізніше назвуть манією, — став головним архітектором польської державності після Першої світової війни.
Це був унікальний випадок, коли музикант використав свою світову славу як політичний актив. Падеревський не просто давав концерти; він перетворив кожну залу на трибуну. Його вплив на американського президента Вудро Вільсона був настільки значним, що тринадцятий пункт славнозвісних 14 пунктів Вільсона — про необхідність створення незалежної Польщі — з’явився значною мірою завдяки приватним бесідам та музичним вечорам Ігнація.
У 1919 році він став прем'єр-міністром та міністром закордонних справ. Уявіть собі рівень інтелектуального напруження: людина, яка ще вчора інтерпретувала Шопена в Карнеґі-холі, сьогодні підписує Версальський мирний договір. Його присутність там була символічною — він уособлював культуру, яку москва та тогочасна німецька імперія намагалися стерти протягом століть.
Падеревський довів, що м’яка сила мистецтва може бути ефективнішою за артилерію, якщо вона підкріплена бездоганною репутацією та залізною логікою.
Він майстерно маніпулював емоціями західних еліт, граючи на їхньому почутті провини та захопленні естетикою. Поки дипломати інших країн нудно зачитували меморандуми, Падеревський сідав за рояль і змушував їх відчути біль нації, що не має дому. Це була найдорожча та найуспішніша PR-кампанія в історії музики, результатом якої стала поява Другої Речі Посполитої.

#історія #факт
Операція «Шоколад»: Велика ілюзія капітана Гейла Галворсена ✈️🍬
​У 1948 році небо над Берліном гуло від двигунів. Радянська блокада перекрила всі шляхи постачання, і місто опинилося на межі голоду. Американські та британські пілоти здійснювали неможливе: кожні кілька хвилин на аеродром Темпельгоф сідав літак із продовольством. Але серед тисяч тон вугілля та борошна була одна приватна ініціатива, яка змінила ставлення вчорашніх ворогів один до одного назавжди.
​Маловідомим фактом є те, що «цукеркова операція» почалася з випадкової зустрічі. Капітан Гейл Галворсен, молодий пілот транспортного літака, під час перерви підійшов до огорожі аеродрому, де зібралися берлінські діти. На відміну від дітлахів в інших країнах, вони не просили їжі. Вони просто мовчки спостерігали за літаками.

​Дві пачки жуйки

Галворсен дістав із кишені все, що мав — дві пачки жувальної гумки Wrigley’s. Він розділив їх на частини й віддав дітям. Ті, кому не дісталося ласощів, просто нюхали папірці. Вражений цим видовищем, Гейл пообіцяв: «Приходьте завтра. Я скину вам солодке прямо з неба». На питання, як вони впізнають його літак, він відповів: «Я похитаю крилами». 🥨

​Таємна ескадрилья «Солодких парашутів»

Галворсен почав збирати свій раціон солодкого та шоколад від колег. Щоб цукерки не поранили дітей при падінні, він майстрував маленькі парашути з носових хустинок. Кожного разу, підлітаючи до Темпельгофа, він хитав крилами літака (за що отримав прізвисько «Дядько, що хитає крилами») і скидав вантаж.
​Ця приватна ініціатива була суворо заборонена статутом, і Гейл дуже ризикував своєю кар’єрою. Коли чутки про «цукерковий дощ» дійшли до командування через німецькі газети, замість догани генерал Вільям Таннер наказав масштабувати операцію. Вона отримала назву «Little Vittles» («Маленькі харчі»). 🍫

​Результат серця

До кінця блокади на Берлін було скинуто понад 23 тонни солодощів на 250 000 маленьких парашутах. Гейл Галворсен став символом того, що навіть під час Холодної війни особиста доброта може зруйнувати стіни ненависті швидше за дипломатію. Він довів: приватна історія однієї людини може стати надією для цілої нації. 🕯️

#історія #події
Дипломатичний прорив: Як Україна інтегрувалася в архітектуру європейської безпеки 🌍🇪🇺
31 січня 1992 року відбулася подія, яка остаточно закріпила Україну на політичній мапі світу як вагомого гравця. У Празі, під час Наради міністрів закордонних справ країн-учасниць НБСЄ (нині — ОБСЄ), наша держава офіційно стала повноправним членом цієї організації. Це був не просто формальний підпис, а стратегічний вихід із тіні колишньої імперії. 🏛️🖋️

Вихід на велику арену

Після розпаду срср світ з острахом споглядав на "парад суверенітетів", особливо на молоді держави з ядерним арсеналом. Приєднання до НБСЄ стало для України своєрідним "сертифікатом зрілості". Ми заявили на весь світ: Україна поділяє демократичні цінності, поважає чинні кордони та готова до відкритого діалогу. 🤝🇺🇦

Чому це було критично важливо?

Вступ до цієї організації надав Україні кілька ключових переваг:
Визнання кордонів: Усі країни-учасниці підтвердили непорушність територіальної цілісності України. 📍
Майданчик для захисту: Україна отримала голос у дискусіях про безпеку в Європі, що було життєво необхідним на тлі зазіхань із боку росії, які почалися вже тоді (згадаймо питання Криму та Чорноморського флоту на початку 90-х). 🛡️
Гуманітарні стандарти: Прийняття принципів ОБСЄ змусило державну машину адаптуватися до європейських норм у сфері прав людини та свободи слова. ⚖️

Спадкоємність викликів

Сьогодні, коли ОБСЄ часто стає об'єктом критики через свою неповороткість або неспроможність зупинити агресора, важливо пам'ятати першочергову суть цієї організації. Саме через механізми ОБСЄ Україна роками фіксувала порушення, які пізніше стали доказами у міжнародних судах проти москви. 📝⚖️

Подія 31 січня 1992 року продемонструвала: Україна ніколи не бачила себе частиною "сірої зони". Наш вектор був визначений ще тоді — бути частиною цивілізованої Європи, де право сильного замінюється силою права. 🇪🇺💪

Дипломатія з ароматом домашньої їжі: Посол Литви підтримала броварський фудтрак «Їжа без кордонів»

Бровари продовжують ставати осередком міжнародної солідарності. Днями до мобільної кухні, що працює поблизу ТЦ «Епіцентр», завітала поважна делегація з Посольства Литовської Республіки в Україні на чолі з Надзвичайним і Повноважним Послом Інгою Станітє-Толочкєнє.

Мета візиту була не офіційною, а передусім гуманітарною: литовські дипломати приєдналися до волонтерської роботи проєкту «Їжа без кордонів», аби особисто допомогти в приготуванні та роздачі гарячих обідів.

Литовська делегація приїхала не з порожніми руками: передали продукти харчування для забезпечення безперебійної роботи кухні, спеціалізований посуд для приготування великих обсягів їжі, подарунки для малечі, які приходять зігрітися до «Пункту незламності» поруч із мобільною кухнєю.

Для дітей, чиє дитинство проходить в умовах відключень світла та тривог, ці пакунки стали справжнім промінчиком радості.

Проєкт «Їжа без кордонів» вже став символом незламності Броварів. Щодня команда кухарів готує поживні обіди, завдяки підтримці ДСНС люди мають змогу пообідати у теплій палатці поруч із мобільною кухнею.

Раніше цю локацію вже відвідував Посол Австрії в Україні Роберт Мартін Мюллер, а тепер естафету допомоги прийняла Литва. Це ще раз доводить: світ захоплюється згуртованістю українців і готовий бути поруч у найскладніші часи.

Щиро вдячні пані Послу Інзі Станітє-Толочкєнє та всій литовській делегації за їхні відкриті серця.

Велика шана та подяка всім, хто робить цей проєкт можливим: Олегу Бібікову та його неймовірній команді кухарів, які працюють без втоми, усім спонсорам, меценатам та благодійникам, чиї внески перетворюються на гарячі обіди для тисяч людей.
@Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

«Мы остаёмся здесь, чтобы помогать общинам» — дом раввина в Кривом Роге попал под российский удар: прямой удар по еврейской общине и спасение чудом

«Люди замерзают от холода из-за целенаправленных атак на объекты электроэнергии и энергетики. Это очень тяжёлая и сложная зима, и нам нужно много милосердия Небес — но нас не сломают. Я вместе с моими братьями, посланниками Ребе по всей Украине, остаёмся здесь, чтобы помогать общинам», — главный раввин Кривого Рога и посланник ХАБАДа Лирон Эдери.

Вечером 29 января российский удар пришёлся по дому главного раввина Кривого Рога.
Выбиты окна и двери, разрушена часть здания, повреждена миква, которую община только что закончила ремонтировать. Охранник получил осколочное ранение руки. Раввин и его семья в этот момент не были дома — и именно это спасло им жизнь.

О случившемся сообщил израильский религиозно-новостной ресурс Emess (материал журналиста Ави Яакова).
Emess (MS) позиционирует себя как крупный израильский новостной и медиа-сайт для ультраортодоксальной аудитории (харедим) и прямо указывает, что является частью медиагруппы «Коль Хай».

Это важно проговорить вслух.
Речь идёт не об антисемитизме как идеологии ненависти, хотя еврейские объекты действительно всё чаще оказываются под ударом. Чаще речь о другом — российские агрессоры бьют по городам так, что под удар попадает всё подряд, и им всё равно, кто там живёт: евреи Украины, украиноязычные семьи, русскоязычные жители, пожилые, дети.

Именно в этом и проявляется звериность режима в россии — в холодном равнодушии к гражданским и в привычке превращать обычную жизнь в цель.

При этом тревожный фон никуда не девается.
В украинских общинах говорят о росте числа случаев, когда повреждения получают именно объекты еврейской жизни: дома раввинов, синагоги, общинные центры, кладбища. Иногда это выглядит как случайность войны, иногда — как неприятная закономерность, которую трудно «объяснить одной ракетой».

Федерация еврейских общин Украины поддержала раввина и напомнила миру о сотнях тысяч евреев в стране и о семьях посланников ХАБАДа, которые остаются под обстрелами, иногда — без базовых условий.

«Мы выражаем поддержку раввину Адри, который действует с поразительной самоотдачей. Важно, чтобы мир не забывал о сотнях тысяч евреев, проживающих здесь, и о сотнях семей посланников ХАБАДа, которые остаются под обстрелами, зачастую без электричества и воды. Несмотря на страдания, мы продолжим выполнять нашу миссию и усиливать её в надежде на полное избавление».

И здесь возникает вопрос, который нельзя обходить.
Где Нетаньяху, Лапид, Бен-Гвир, Беннет, Смотрич, Дери, Либерман? Почему ни от правительства Израиля, ни от оппозиции, ни от «левых», ни от «правых» — ни от кого не прозвучало ни слова в защиту хотя бы украинских еврейских общин, живущих под российскими обстрелами (не говоря уже о всех мирных жителях Украины).

Отдельный и болезненный момент — почему это молчание выглядит особенно тяжёлым именно в израильском контексте. В публичной логике самого Израиля постоянно звучит формула о том, что он является домом и ответственностью для евреев во всём мире. И потому ожидание у многих предельно простое: даже если дипломатия требует осторожности, можно и нужно находить слова хотя бы для ясного человеческого сигнала — возмущения и поддержки, когда под российские удары попадают дома раввинов, миквы и общинная инфраструктура в Украине.

📖 Полный материал — по ссылке:
https://nikk.agency/my-ostajomsya-zdes/

❓Как вы считаете: должна ли позиция Израиля по защите еврейских общин в Украине звучать громче и яснее?

#НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
#КривойРог #ЕврейскаяОбщина #Война #Украина #Солидарность

НАновости‼️:- новости Израиля

Важно❓ Поделитесь ❗️
и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы
https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

У шість років вона була найвідомішою дитиною у світі.
Але те, що її мама робила з її волоссям щовечора протягом багатьох років, могло б розбити серце будь-кому.

27 лютого 1935 року.
Шестирічна дівчинка, елегантно вбрана у вечірню сукню, сиділа на церемонії вручення «Оскара» серед дорослих, які отримували свої золоті статуетки.
Коли пролунало її ім’я, Ширлі Темпл піднялася на сцену й отримала те, чого до того не мав жоден інший дитячий актор: мініатюрний «Оскар», створений спеціально для неї — адже для повноцінної статуетки вона була надто маленька.

Вона чемно подякувала.
А потім, з дитячою втомою, повернулася до мами й тихо сказала:
— Мамо, я можу вже йти додому?

Глядачі не знали, що ця дівчинка працювала з трирічного віку.
Вона вміла усміхатися за командою, плакати на вимогу й безпомилково танцювати степ навіть на сходах.
Але всередині вона все ще була просто дитиною, яка хотіла спати.

За знаменитими білявими кучерями ховалася праця, якої світ не бачив.

Щоночі її мама — зі шпильками в руках і безмежним терпінням — формувала рівно 56 локонів у волоссі Ширлі.
Не 55. Не 57. Саме 56.
У неділю на це йшов цілий день. Бігуді залишалися на голові аж до зйомок у понеділок зранку.

Кожні два тижні мама мила їй волосся милом і оцтом.
Оцет пік очі.
Ширлі не скаржилася — локони мали бути ідеальними.

Кіностудії навіть прописали в контрактах пункт, за яким лише її мати мала право торкатися її волосся.
Це було не лише з любові — це був захист образу й бренду.

Фанати не знали, що ці кучері не були природними.
Деякі люди публічно тягнули її за волосся, перевіряючи, чи це не перука.
Перука? Ні.
Ці локони були справжніми — створеними щоночі руками її матері, протягом багатьох років.

Саме цей образ зробив Ширлі найфотографованішою людиною у світі в 1936 році.
З’явилися ляльки, сукні, засоби для волосся, натхненні нею.
До дванадцяти років вона принесла студії 3 мільйони доларів прибутку.
Її власний трастовий фонд становив лише 45 тисяч доларів.

Але публіка не знала всієї правди про дівчинку з ідеальною усмішкою.

Ширлі навчилася оцінювати людей, дивлячись… на їхнє взуття.
Згодом вона пояснювала: якщо бачила робоче взуття — розуміла, що ця людина справді працює, і їй можна довіряти.
А блискучі, бездоганні туфлі викликали настороженість.

Оточена продюсерами й керівниками студій, вона створила для себе власну систему, щоб розуміти, хто є безпечним.

З 1935 по 1938 рік Ширлі Темпл була зіркою №1 американського прокату, випереджаючи Кларка Ґейбла, Джоан Кроуфорд і Бінга Кросбі.
Дорослі платили кілька центів, щоб подивитися її фільми й на півтори години забути про Велику депресію.

Та дитяча слава не триває вічно.
У 1939 році, у віці одинадцяти років, її образ «милоти» почав тьмяніти. Публіка поступово відвернулася.

У двадцять два роки Ширлі остаточно залишила Голлівуд.
За її плечима було 43 фільми і слава, яку більшість людей не переживає за все життя.

Те, що сталося далі, здивувало тих, хто знав лише «маленьку Ширлі».

Вона вийшла заміж за Чарльза Блека й виховала трьох дітей, далеко від софітів.
Балотувалася до Конгресу.
Працювала в Організації Об’єднаних Націй за запрошенням президента США.
Стала послом США в Гані, а згодом — у Чехословаччині.
Такі постаті, як Генрі Кіссінджер, визнавали цінність її дипломатичної роботи.

Ланцюги дитячої слави зникли.
Жінка, яка замінила відому дівчинку, побудувала життя за власними правилами.

Вона померла у 2014 році у віці 85 років.

Її спадщина — це не лише фільми й популярність.
Це те, що вона зробила після того, як камери згасли.
Те, як вона перетворила ранню славу — яка могла її зламати — на щось справжнє, глибоке й значно більше за Голлівуд.

Вона була не просто зіркою з постерів.
Вона була жінкою, яка прожила повне життя — з гідністю, рішучістю й автентичністю, довівши, що можна переосмислити себе, навіть якщо весь світ пам’ятає тебе дитиною.

29 січня 1918 року московська колона вже йшла на Київ під гаслами «визволення», щоб насправді поневолити, грабувати, палити й убивати.

108 років тому стався подвиг Героїв Крут.

Курсантів, студентів-добровольців і командирів було менше, ніж окупантів. Але вони прийняли нерівний бій і зробили головне. Виграли час для держави й дипломатії, не дали ворогу зайти до столиці швидко, а відступаючи вивезли поранених і зруйнували за собою колію.

Україна заявила світові про право бути вільною. А нащадкам ця трагічна й водночас героїчна подія залишила урок сили духу, мужності та величезної ціни.

Памʼятаємо про подвиг Героїв Крут!

🇨🇿 Глава МЗС Чехії Мацінка вирішив запровадити лояльніші правила для поїздок російських дипломатів у Шенгенській зоні, незважаючи на те, що попередній уряд просунув можливість суворіших процедур в ЄС в рамках антиросійських санкцій, - Seznam Zprávy

Крок Мацінки суперечить рекомендаціям чеських сил безпеки. Вони нагадали, що Росія очолює список ворожих до Чехії країн з 2021 року, а Служба безпеки та розвідки неодноразово визнавала Росію найбільшою загрозою безпеці Чехії.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world