#new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Govorun - Гриби (2025) https://youtu.be/x7kW8K1_NeY

🇺🇦🥋🥉Збірна України з дзюдо здобула бронзу змішаного командного турніру чемпіонату Європи U23 у Кишиневі (Молдова)🇲🇩 У чвертьфіналі наша команда перемогла збірну Угорщини — 4:3, у півфіналі поступилася команді Франції — 1:4 і бронзовому фіналі здолала збірну Португалії з рахунком 4-1. Склад збірної 🇺🇦 України, переможниці бронзового 🥉фіналу змішаного командного заліку ЧЄ U23 🥋: Сергій Сокирко (-90 кг), Анна Казакова (+70 кг), Микола Грибик (+90 кг), Інна Шинкаренко (-57 кг), Саід-Магомед Халідов (-73 кг), Анна Олійник-Корнійко (-70 кг). 👏Вітаємо і пишаємося! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Лососьнула тунця🤙🏻 Привіт, богате бідне життя🐟 М'ясо, яйця, молочку я не їм та мені й не можна, а так, хоча б якийсь білок, бо бобові та гриби мені теж заборонили💔а в мене, нагадую, дефіцит ваги - м' язів та жиру не вистачає для захисту органів та здорового функціонування. Це я вперше в житті беру і скуштую стейк тунця. Я так прикинула, що по вартості як філе минтая виходить, то чому б ні. Жодної глазурі, зайвої води, кісток, шкіри, лише найнеобхідніше, ще й готується миттєво. Дуже зручно та оверситно. Це я згадала, як літня жіночка обурювалась, побачивши в мене 100 г лохини (акційної), але її не бентежило, що чоловік переді мною купляв алкоголь та сигарети. В кожного своє найнеобхідніше🫐 Я ж не лізу до всіх, хто купляє каву, тому що я її не переношу. Якби я хотіла, я б доїбалася до кожного, як вже-тепер-колишній (🤔?) веган. Але я навіть тоді ніколи ні до кого зі своїм оцим самим не лізла. Що за невихованість! От хулєра бісова. #Шостка

Вболіваємо за молодіжну збірну 🇺🇦України на чемпіонаті Європи до 23 років 💪 🗓Континентальна першість U23 відбудеться 31 жовтня - 2 листопада в Кишиневі (Молдова) 🇲🇩 У змаганнях візьмуть участь понад 300 дзюдоїстів з 38 країн Європи 🔥 🇺🇦Збірна України буде представлена максимальним складом з 18 спортсменів (9 жінок, 9 чоловіків): 🙋‍♀️Жінки: -52 кг: Маргарита Мірошниченко, Юлія Штефаняк -57 кг: Інна Шинкаренко, Дар'я Бойченко -63 кг: Крістіна Опанасенко, Софія Бордінських -70 кг: Ольга Цімко, Анна Олійник-Корнійко -78 кг: Анна Казакова 🙋‍♂️Чоловіки: -60 кг: Олександр Клепінін -66 кг: Назар Вісков -73 кг: Саїд-Магомед Халідов, Денис Докторов -81 кг: Тарас Нєльзєв -90 кг: Іван Кутенков, Сергій Сокирко +100 кг: Микола Грибик, Ярослав Омельченко Щиро бажаємо успіхів нашим хлопцям та дівчатам 💙💛 💻Пряма трансляція змагань буде доступна на сайті Judotv.com 📱Також слідкуйте за перебігом змагань у нашому Telegram-каналі. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#поезія Залистопадило над світом, замело, Лягли листки птахами на крило, По одному, по два, а то зграйками Додолу повільно линуть, плутаються під ногами, То вітер закружляє іх, у вись підніме — Засяють, засвітяться у сонячнім промінні. І знову до землі: в них доля вже така - Віджили, як метелики. Все, спочивать пора. Ідемо в ліс. А там —чуднА краса. Там мохом пахне. Із-під трухлявого пенька Сміються опеньчата, і просяться — бери. Радіємо! Чекали сеі ми пори! Збираєм ніжно немовляток милих. А далі ще… Ото ми фарт зловили! Ступаєм стиха, потріскують гілки, Величні сосни пантрують нас згори, Чіпляє за одежу ожинове гілляччя. І тиша. Лише сорока заскрекоче, русак проскаче. Застиглі краплі крові зіяють на калині, Потухлими вже вогниками далі, на шипшині. Смеркає в лісі в цій порі занадто скоро. Вертаємось у теплу хату, до рідного нам двору. У кошику— гриби, шишки і жолуді— в кишенях, В руках— вінок із глоду, кисень — у легенях, Листки дубові— на грудях курток, як медалі. На серці— радість. Надихались. Ну можна жити далі!!! Оксана Швед

День дикої їжі 28 жовтня відбувається свято День дикої їжі (Wild Foods Day). Рослини, що ростуть у дикій природі Ця подія присвячена рослинам, овочам, фруктам, ягодам, що ростуть в дикій природі. Споконвіку люди їли те, що давала їм земля. Сьогодні дикоростучі їстівні рослини є популярними стравами у меню закладів високої кухні та ресторанів, де подають сиру їжу. У таких рослинах не містяться консерванти та пестициди, тому шанувальники здорового харчування віддають перевагу рецептам сирих страв. Мета заснування Дня дикої їжі Свято має на меті пропаганду сирої рослинної їжі в раціоні людей. Ініціатори намагаються донести до суспільства інформацію про те, які дикоростучі фрукти, гриби, овочі можна вживати у їжу. Як відзначають цю подію? Спробувати приготувати із сирих продуктів поживну, смачну та корисну їжу. Обмінятися порадами та рецептами з близькими або друзями у соціальних мережах. Піти до парку чи лісу, щоб ближче познайомитися з рослинним світом в умовах живої природи.

#поезія З колишніх осеней... Наснилась Осінь, руда панянка. В широкім брилі з квіткaми руж. У неї сукня в дрібну крапàнку, вуста звабливі, зі смàком груш. У неї коси -- морквяний спалах, відтінок міді і шал пожеж. У неї погляд листків опалих і усміх сонця... Так-так, авжеж! Вона, як фея, з казок дитячих, чаклує мжичку, щоб на гриби. По гривах пестить вітрів ледачих, щоб в диких танцях листки жили. Вона золòтить ранетам щоки, корицю сипле в горнятко кави. І крàде літо, як ті сороки, що цуплять перстні в важких оправах собі до сховку... Тo -- пані Осінь. Щодень інакша. Як фея фей. У неї срібло в рудім волоссі буває часом , як у людей... Наснилась Осінь... Людмила Галінська Може, осінь оця -- особлива? Скільки їх у моєму житті ? Кожна -- рідна. І в них я -- щаслива. Як люблю я ці дні золоті. Все багряне, руде і пахуче, Кожен день -- як веснянка на носі... Ці тумани, ажурно- тягучі, І берези, такі довгокосі... І каштани , -- малі антистреси, І горіхи, --- вороняче щастя. Пишні айстри, ще ті, баронеси. Виногоади, як давнє причастя. Запах ранків. І сиві морози. І зайцІ', що от-от змінять шуби. Гарбузи, що лежать при дорозі. Перший дим із старенької груби. Я все те кожен рік так чекаю. Може, я вся із осені родом ? Кожен раз у скарбничку складаю, І у серці тримаю. Під кодом... Людмила Галінська

КОЛИ ДО НАС ПРИЙШЛА ВІЙНА Коли до нас у дім прийшла біда, Коли до нас ввірвалися ординці, В яких була́ спланована хода, Тоді нам горя вли́лось аж по вінці. Коли до нас прийшов той чорний день, Який вовік ніко́ли не забудем, Дода́лось в нас тортурних катіве́нь... Та, вбитих всіх, зі сну ми не пробудим. Коли біда прийшла, неначе грім, Який вбивати став по всіх усюдах... Так ворог увірвався у наш дім І танком, мов катком, пройшовсь по людях. Коли орда ввірвалась вочевидь, Так впевнено і нагло наступала, Не бу́ло в нас тоді на це провидь, Не знали, що прийде́ до нас навала. Коли війна влетіла, мов стріла, І влучила так чітко без прома́ху, Смертей, калік, і горя додала́, Дода́ла туги, і жалю́, і стра́ху. Коли війна палити стала все, Немов гриби, рости взяли́сь могили, Ми зрозуміли, що вона несе... Це витримать, нехай Госпо́дь дасть сили. 23.09.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1048269

#поезія РОЗМОВА З ЧАСОМ Я зустрівся із Часом на розі чотирьох епох, він сидів на дивані з пилу, та повільно курив самоту. — Поспішаєш?.. — спитав він, не дивлячись на мене. — Бо боюся спізнитися, — я відповів. Засміявся він шурхотом листя сухого, обтрусив зі свого рукава кілька спогадів, і шпурнув на дорогу під ноги мені. — Не приходить вже вчасно ніхто, — він сказав. — Ти з'являєшся або раніше, або уже пізно. Момент — це лише вдих між двома інтервалами. Я хотів сперечатися, але слова всі згоріли у роті, та в очах непорушного Часу помітно було мій фінал, ще далекий, але вже прописаний у моїх зморшках. — Обирай не завжди поспішати, — сказав Час, підводячись. — Обирай цю присутність в моменті… Я тобі розповім, яким життя має бути, є прекрасне навкруг, варто це бачить лише: я нараду зібрав вчителів: мудрий Січень, життєрадісний Березень покажуть, щасливим можна бути кожен день! Квітень сіє пахощі по дорозі до щастя, ведучи людину за собою, мов старий друг . У спогади корисно поринати , Вони лікують рани, бо ніби ртуть, пекельно роз’їдає шкіру біль, а може страх, Залишаючи рубці на шкірі фотоплівкою. Хочеш пірнути у шторм відчуттів, де у погляді зі смішинками, дивишся на версію себе із дитинства, Не запаплюжену «логічними» вчинками… В очах дитячих метелики - травень позаду обіймає тебе за плечі - час для дитячих пустощів, але хіба ідеальність в дитинстві доречна? Можна плисти по річці, на саморобнім плоту, якщо не вмієш плавати, то тебе врятує кращий друг … Травень пробачить помилки в реп’яхах, босоніж біжиш у трави - і скабка в ногу, Знову докір німий в материнім погляді застряг Їй відомо, що вчинок повториться знову… Червень розчервонілий веселий прудкий юнак, Що на простягнутих руках ягід приніс цілий кошик, Ночі без темряви, засинати не страшно і десь вдалині по дахах періщить прудкий дощик… Дитинство знайомить зі світом із року в рік, Наповнюючи маленьких дивними моментами, Щоб коли виростемо, ставши великими, як гриби, Цікаво жити було людству на землі, Однак в майбутньому розчинимось… кометами… Автори: Мирослав Манюк Олександра Зарецька 11.10.2025

#поезія Вчора літо... нині осінь... Завтра сніг вже полетить. Білочка грибочки носить: – Де ж би всіх їх посушить? Розкладає сироїжки На пеньочки лісові. У дуплі уже горішки, Шишечки ще на сосні. Жолудів цілу торбинку Назбирала з білченям, Заглядала під ялинку: – Ох, грибочків скільки там! І здорові, і міцненькі Чарівні боровики. А які ж вони смачненькі! – Це підтвердять їжаки. Незабаром завітає Чарівниченька зима. Гриби білка повиймає, Бо ж збирала недарма. Оксана Козак