😱 Біля Одеси горить цивільне судно — до цього у місті лунали вибухи, рф здійснила атаку дронами, — місцеві канали

СВІЧА ВЖЕ БІЛЬШЕ НЕ ГОРИТЬ (Світлій пам’яті героя Ярослава Плахотнюка) Свіча вже більше не горить, Її потвори загасили, Йому було б ще жить і жить, Але страшні ординці вбили. Його чекала ще весна І миле слово мами вранці… Та смерть прислала сатана У чорній масці на світанці. Все голос матері звучить, Вона шукає слід у тиші, Її молитви – наче міст Між світом мертвих і живіших. Пізнати втрату довело́сь, Нема спокійних днів у мами, Її синок – не просто хтось, Він – світло, що горить сльозами. Йому наза́вжди двадцять сім, Ніко́ли більше вже не буде, Вбачатись буде він в усім, Розпукою для мами всюди. Осінній вітер плакав теж, Зривав листки, як спогад мами, Бо похоронний все ж кортеж Привіз героя аж до брами. Заснув наза́вжди Ярослав, Тепер домівка – домовина, Він ПЕРЕМОГУ гаптував… Розлука вічна мами й сина. 07.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

«Коли говорять гармати…» Коли залізо розриває небо І грім гармат вкриває горизонт, — Здається, музам більшого не треба: Вони пішли за тишею на фронт. Завмерла скрипка, ліра заніміла, В кутку, припавши пилом, спить мольберт. Там, де війна малює чорним й білим, Мистецтво втратило свій тихий нерв і сенс. Слова сховались глибше, ніж окопи, І рими в’януть, наче листя восени, Бо серед гуркоту, і диму, і тривоги Не чути вже поезії струни. І тільки ніч, розтягнута, як вічність, Стає єдиним слухачем думок, Де мовчки гине крихітна ліричність Під важкістю залізних цих епох. Та крізь руїни, попіл і тривоги Прокинеться забутий тихий звук, Бо там, де біль ламає всі дороги, Стає мистецтво голосом за всіх. І вже не можна музам заховатись, У темряві перечекати час, Бо слово мусить з правдою з’єднатись І бити в серце, наче грім у нас. Нехай тремтить рука — та пише далі, Нехай здригається від вибухів рядок, Бо в кожній ноті, в кожному металі Живе незламний, впертий голос строк. Хай скрипка плаче, та не замовкає, Хай пензель світлом розтинає дим, Бо навіть там, де темрява безкрая, Мистецтво має стати бойовим.

Одного разу я полюблю весну. З її холодними світанками,коли сонце обережно виглядає над горизонтом і несміливо торкається променями шкіри. З її крихкою ніжністю в перших квітах серед залишків снігу. З її підлітковими потугами сховати сміття подалі від очей. З її теплом в очах людей один до одного. Чомусь весною це особливо помітно. З її вечорами,в яких ще можна загубитися серед вулиць і парків. З її злістю,що кидає тобі спогади в обличчя,змушуючи наводити лад в своєму житті. З її силою розквітати знову і знову,якою вона наділила мене при народженні. Можливо,колись я перестану ховатись від неї в осені і зрозумію її. І хто зна, можливо,пожалкую,що так довго не впускала її в душу.

СВІЧКИ Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде? Ще скільки вас прийде́ться запали́ть? Палахкотіть ви взя́лися усюди, Бо ворог інші вирішив гаси́ть. Свічки́, свічки́, стає щораз вас більше, Ви горите, а серце в нас болить, Й чому́сь стає все гірше, гірше й гірше, Бо кожен з них до старості мав жить. Свічки́, свічки́, в вас полум’я яскраве, Дивлю́сь на вас – в душі вогонь пала, Лягли герої й не жадали слави – Любов до України в них жила́. Свічки́, свічки́, вас всюди додається, Та полум’я не гріє, а й болить, Героям довело́сь з життям проститься, Й на землю кров, неначе воду лить. Свічки́, свічки́, ви – пам’ять про героїв, Нагадування кожному про них, Нелічено позбирано набоїв, Й наза́вжди голос кожного затих. Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде? Героїв скільки ве́рне на щиті? Вас за героїв запалили люди, Усі вони для нас тепер святі. 08.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049742

Ось я і прочитала книгу Нора Робертс "І зайде сонце". Цього разу події відбуваються в американському штаті Монтана. Там де є ранчо, коні, ковбої і таке інше. Особливо я уявила, які там гори, краєвиди, і звісно дуже гарний захід сонця. Про це дуже часто згадується. І це цілком зрозуміло, коли якийсь не сповна розуму релігійний фанатик викрадає дівчину, тримає 23 років в підвалі, а коли дозволяє виходити наверх, то вона бачить тільки прекрасний захід сонця, що незабаром заходить за горами. Не буду розповідати подробиці, але дещо скажу. Хто кому приходиться в родині, я одразу зрозуміла. А от хто викрав і ненароком вбив дві дівчини, то мені здавалося, що я натрапила на вірний слід. Але, письменниця перевела стрілки в іншу сторону, то для мене було дуже неочікувано, що дівчат викрадав і вбивав зовсім інший чоловік. І навіть замах на вбивство головного героя, був не цей чоловік, на якого я подумала. А ще під час читання я натрапила на назви деяких ковбойських фільмів, що згадується в цій книзі, і в мене виникла ідея пошукати їх в інтернеті. Деяких з них я знайшла, але одного фільму не було, і через книжкових груп у Фейсбуці попросила допомогти з пошуками всіх фільмів, що згадуються в книзі "І зайде сонце". І як виявилося, я вірно знайшла ці фільми, а от один фільм, письменниця явно вигадала цей сюжет фільму, тому я і не знайшла його. А вже коли я дочитувала книгу, то там згадується ще один фільм "Сільверадо", тож я знову його пошукала і виявилося, що він теж реально існує. Тож, коли буду мати час, то обов'язково їх подивлюся. Це посилання на відгук першої книги Нори Робертс "Одержимість". https://www.facebook.com/share/p/1Kf9DxMp7D/ ------------------------------------------- А це вже посилання, де учасники групи допомогли розібратися з ковбойськими фільмами. https://www.facebook.com/share/p/1BSocYeL1T/ В оригіналі так і згадано «Fourteen Acres». І такого фільма немає. Ось цитата з огляду фанатки Робертс з усіма згаданими фільмами: «We get to hear about some of the famous movies such as A Million Ways to Die in the West (2014 film), Tombstone (1993 film), Quigley Down Under (1990 film). But she mentions one movie called Fourteen Acres which I couldn’t find it anywhere, Perhaps she made it up.» «Ми чуємо про деякі відомі фільми, такі як «Мільйон способів померти на Заході» (фільм 2014 року), «Надгробок» (фільм 1993 року), «Квіглі під землею» (фільм 1990 року). Але вона згадує один фільм під назвою «Чотирнадцять акров», який я ніде не міг знайти. ---------------------------------------------------------- А це вже всі фільми які згадуються в книзі "І зайде сонце". https://uakino.best/filmy/genre_comedy/938-mlyon-sposobv-vtratiti-golovu.html ----------------- https://uakino-bay.net/12567-tumstoun-legenda-dikogo-zapada.html ----------- https://lavakino.cc/18295-kuigli-v-avstralii.html ------------------------------------------ https://uakino.best/filmy/genre-action/15610-slverado.html ----------------------------------------------------

Командир Artemis II Рід Вайсман опублікував відео Earthset — занурення Землі за горизонт Місяця. Відео знято на iPhone 17 Pro Max із восьмиразовим зумом через ілюмінатор стикувального люка. Вперше за 54 роки люди спостерігали Earthset — востаннє це було під час Apollo 17. Екіпаж Artemis II подолав понад чверть мільйона миль — далі, ніж будь-хто в історії. https://channeltech.space/smartphones/artemis-ii-earthset-iphone-wiseman/

А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ А ми закінчимось… ви знайте… Стає нас менше защораз, Орді шляхи не відкривайте, Бо ворог ближче кожен раз. А ми закінчимось, як літо, Ми тут закінчимось колись, Тут не одного з нас вже вбито… Не йдеш на поміч, то молись. А ми закінчимось… Це правда… Й ніхто не йде нас заміни́ть, На захист стати кожен мав би, Аби усім нам далі жить. А ми закінчимось… на фронті, Бо нас неміряно не є, Не видно МИР на горизонті, Ударів ворог завдає. А ми закінчимось, як днина, Яка мина й не поверта, Хтось втратить донечку, хтось – сина, Замовкнуть кожного вуста. А ми закінчимось не вдома, Ми всі закінчимося тут… Зате у вас в домівці втома… Нас на щиті звідсіль везуть. А ми закінчимось… повірте, Не вічні ми… що не кажіть, Аналізуйте все і змірте… Боротись, хлопці, поможіть… 14.06.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1041691

✨ Східна мудрість Той, хто прагне згорнути гори, спочатку збирає з дороги дрібне каміння.

ПОВЕРНУСЬ – Сину любий мій, моя доле, Чом до нас прийшло теє горе? Зоре моя, зоре. Вже горить земля, усе чорніє, Міни у ріллю лютий ворог сіє, Моє серце мліє. – Мамочко моя, люба нене, У молитві будь ти за мене, Рідна моя нене, Бо іду я в бій за УКРАЇНУ, За її народ, за солов’їну… Встою, не загину. – Сину любий мій, я чекаю, Руки в молитвах я здіймаю, Щоб Господь беріг щиро молю… всюди ллється кров, Ворог нас знайшов і вбиває, Землю, наче цвіт, люд встеляє, Ворог Україну нашу, сину розпинає. – Мамочко моя, я прорвуся, І живим з війни повернуся, За мене молися. Україна й ти в моїм серденьку Віри не втрачай лиш, люба ненько, Не плач, не журися. – Ти за неньку стій, любий сину, За наш рідний край, УКРАЇНУ, Із війни зустріну. За вкраїнський стрій, за ПЕРЕМОГУ, Принеси її аж до порогу, Рідного порогу. 17.05.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1052512