• Присвячується сучасним Швондерам та Шариковим, особливо тим, хто ховається за маскою патріотів.

    Ду́рні гірше ворогів –
    Це здавна́ вже зрозуміло.
    Те, чого не зможе ворог,
    Допоможе йому йолоп!

    Він освіченість свою
    Вам пред'явить по нулю.
    І пихатістю своєю
    Заперечить й Галілею.

    Похизує розумо́м,
    Що не знає аксіом.
    Здуру змовить лабуду,
    Як з бур’яну лабоду.

    Куховарку й двірника,
    Ленін дав нам з смітника.
    Щоб вони свою дурню́
    Нам пихали поверхню́.

    Каже двірник – «Я надись
    В академіях не вчивсь.
    Я без вашої поради
    Напишу якщо без вади.

    Якщо треба, то навчу
    Й вас тому, чому хочу.
    Не захочете - примушу,
    Витряхну з вас усю душу.

    У мене аж три дипломи,
    Що дали мені в ревкомі.
    Фахівець я і тлумач,
    Першокласний оглядач!»

    Що поробиш, дурень й є,
    Його розум не проб’є,
    Проти нього марна зброя,
    Протидія - влучне слово.

    Ще відділок ПНД,
    Хай сидить там і гуде.
    А на волю йому засть,
    Божевілля – це напасть.

    Швондер та приблуди Шарики,
    Шкундиняють як примарики.
    Серед нас вони ще є,
    Розвелось їх де-не-де.

    Отака, брати, фігня,
    Поквапиться до рання.
    Щоб отой зануда Шарик,
    Вам не наробив помарок.

    Був колись він собайло́м,
    Безпритульним став лайном.
    Але гавкає, що той
    Безпритульний пес-відстой.

    Блідий та мутний карась,
    Безнадійний потурач
    Неосвітніх коректив
    Та відсталих перспектив.

    Неосвітніх в нас багато,
    Пишуть , кажуть «авоматом»,
    З помилками, як воно,
    Шаришвондерське гівно.

    Думай, коли говориш,
    Коли пишеш та «постиш»
    У Фейсбуці, Інстаграмі,
    Щоб не буть ганьбою мамі,

    Батькові, своїм дітям,
    Особливо вчителям,
    Що тебе науці вчили
    Та як рідного пести́ли.

    © IK 07-01-2022
    Присвячується сучасним Швондерам та Шариковим, особливо тим, хто ховається за маскою патріотів. Ду́рні гірше ворогів – Це здавна́ вже зрозуміло. Те, чого не зможе ворог, Допоможе йому йолоп! Він освіченість свою Вам пред'явить по нулю. І пихатістю своєю Заперечить й Галілею. Похизує розумо́м, Що не знає аксіом. Здуру змовить лабуду, Як з бур’яну лабоду. Куховарку й двірника, Ленін дав нам з смітника. Щоб вони свою дурню́ Нам пихали поверхню́. Каже двірник – «Я надись В академіях не вчивсь. Я без вашої поради Напишу якщо без вади. Якщо треба, то навчу Й вас тому, чому хочу. Не захочете - примушу, Витряхну з вас усю душу. У мене аж три дипломи, Що дали мені в ревкомі. Фахівець я і тлумач, Першокласний оглядач!» Що поробиш, дурень й є, Його розум не проб’є, Проти нього марна зброя, Протидія - влучне слово. Ще відділок ПНД, Хай сидить там і гуде. А на волю йому засть, Божевілля – це напасть. Швондер та приблуди Шарики, Шкундиняють як примарики. Серед нас вони ще є, Розвелось їх де-не-де. Отака, брати, фігня, Поквапиться до рання. Щоб отой зануда Шарик, Вам не наробив помарок. Був колись він собайло́м, Безпритульним став лайном. Але гавкає, що той Безпритульний пес-відстой. Блідий та мутний карась, Безнадійний потурач Неосвітніх коректив Та відсталих перспектив. Неосвітніх в нас багато, Пишуть , кажуть «авоматом», З помилками, як воно, Шаришвондерське гівно. Думай, коли говориш, Коли пишеш та «постиш» У Фейсбуці, Інстаграмі, Щоб не буть ганьбою мамі, Батькові, своїм дітям, Особливо вчителям, Що тебе науці вчили Та як рідного пести́ли. © IK 07-01-2022
    2
    295views
  • На росії вчителька попросила переписати листи, які діти написали солдатам, бо вони попросили їх повернутися живими..
    Ну що ж, рекомендуємо російським вчителям не витрачати час на вірші, а наступного разу просто замість грошей на штори попросити дітей приносити пакети для сміття  і відправляти на фронт замість листів

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    На росії вчителька попросила переписати листи, які діти написали солдатам, бо вони попросили їх повернутися живими.. Ну що ж, рекомендуємо російським вчителям не витрачати час на вірші, а наступного разу просто замість грошей на штори попросити дітей приносити пакети для сміття  і відправляти на фронт замість листів 😈 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    118views
  • Автопортрети українських художників...
    Володимир Сидорук. "Автопортрет", 1947 рік (на той момент художник жив і працював у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську)Творчість цього непересічного митця і зараз має численний загін палких шанувальників...

    Володимир Федорович СИДОРУК (3 січня 1925, Ржищів, Київська обл. - 16 січня 1997, Ірпінь, Київська обл.) - український живописець, пейзажист, жанрист. Заслужений художник України (1980).
    Народився в селянській родині. Від 1939 по 1941 рік навчався в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка в Києві. Його вчителями були Іван Хворостецький (учень Ф.Кричевського) і Георгій Киянченко. Вплив цих майстрів, високий рівень викладання дозволили Володимиру, навіть не отримавши вищої мистецької освіти, стати видатним живописцем.
    Автопортрети українських художників...💙💛 Володимир Сидорук. "Автопортрет", 1947 рік (на той момент художник жив і працював у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську)💯🎨Творчість цього непересічного митця і зараз має численний загін палких шанувальників...🎨 Володимир Федорович СИДОРУК (3 січня 1925, Ржищів, Київська обл. - 16 січня 1997, Ірпінь, Київська обл.) - український живописець, пейзажист, жанрист. Заслужений художник України (1980). 🎨 Народився в селянській родині. Від 1939 по 1941 рік навчався в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка в Києві. Його вчителями були Іван Хворостецький (учень Ф.Кричевського) і Георгій Киянченко. Вплив цих майстрів, високий рівень викладання дозволили Володимиру, навіть не отримавши вищої мистецької освіти, стати видатним живописцем.🎨🎨
    587views

  • Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні»,
    одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так».

    Був 1942 рік.

    Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна.
    На борту — 740 польських дітей.
    Сироти.
    Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду.

    Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю:
    ніхто не хотів їх прийняти.

    Британська імперія — найпотужніша сила того часу —
    відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя.

    «Не наша проблема. Пливіть далі».

    У дітей закінчувалася їжа.
    Ліки.
    Час.

    Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата.
    Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його.
    Але як захистити, коли весь світ відвернувся?

    І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті.

    Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії.
    Британці контролювали його порти, економіку, армію.
    У нього було все, щоб промовчати й підкоритися.

    Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери,
    щось у ньому зламалося.

    — «Скільки дітей?»
    — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії».

    Махараджа стиснув щелепи.

    — «Британці контролюють мої порти.
    Але вони не контролюють мою совість.
    Ці діти зійдуть на берег у Наванагара.
    Готуйте їм прийом».

    — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…»
    — «Значить, я кину виклик».

    Він передав кораблю повідомлення:
    «Ви тут бажані».

    Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів:

    «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей,
    тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні».

    У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар.

    Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима.
    Вони вже нічого не чекали.
    І не вірили.

    Махараджа чекав їх на причалі.
    У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів:

    — «Ви більше не сироти.
    Ви — мої діти.
    Я ваш Бапу — ваш батько».

    Марія відчула, як тремтить рука брата.
    Невже після стількох зачинених дверей це правда?

    А далі сталося ще важливіше.

    Махараджа не побудував табір біженців.
    Він побудував дім.

    У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії:
    польські вчителі,
    польська кухня,
    польські пісні в індійських садах,
    різдвяні ялинки під тропічними зорями.

    «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. —
    Але ваша мова, культура, традиції — святі.
    Збережіть їх тут».

    Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні,
    нарешті відчули дім.

    Томек знову почав сміятися.
    Аня заговорила.
    Марія дивилася, як брат бігає за павичами,
    і згадувала, що таке спокій.

    Махараджа приходив часто.
    Запам’ятовував імена.
    Святкував дні народження.
    Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться.
    Викликав лікарів.
    Платив із власної кишені, щоб дати їм те,
    у чому імперії відмовили:

    гідність, дитинство, майбутнє.

    Чотири роки, поки світ палав,
    740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя.

    Вони вчилися.
    Одужували.
    Починали мріяти.
    Знову ставали цілісними.

    Після війни їм довелося роз’їхатися.
    Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками.
    І ніколи не забули.

    У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі.
    Школи носять його ім’я.
    Та найважливіший пам’ятник — не з каменю.

    Це ті самі діти.

    Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються
    і розповідають онукам історію про індійського правителя,
    який побачив за політикою просту істину:

    740 дітям був потрібен батько.
    І він ним став.

    У 1942 році, коли всі великі держави сказали
    «це не наша відповідальність»,
    одна людина сказала:

    «Тепер це мої діти».

    І врятувала 740 життів.

    Не імперії.
    Не армії.
    А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик.

    Це не просто історія.
    Це нагадування:
    коли сильні зачиняють двері,
    іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ….
    Post Kenguru.ua
    🎬 Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні», одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так». Був 1942 рік. Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна. На борту — 740 польських дітей. Сироти. Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду. Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю: ніхто не хотів їх прийняти. Британська імперія — найпотужніша сила того часу — відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя. «Не наша проблема. Пливіть далі». У дітей закінчувалася їжа. Ліки. Час. Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата. Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його. Але як захистити, коли весь світ відвернувся? І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті. Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії. Британці контролювали його порти, економіку, армію. У нього було все, щоб промовчати й підкоритися. Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери, щось у ньому зламалося. — «Скільки дітей?» — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії». Махараджа стиснув щелепи. — «Британці контролюють мої порти. Але вони не контролюють мою совість. Ці діти зійдуть на берег у Наванагара. Готуйте їм прийом». — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…» — «Значить, я кину виклик». Він передав кораблю повідомлення: «Ви тут бажані». Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів: «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей, тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні». У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар. Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима. Вони вже нічого не чекали. І не вірили. Махараджа чекав їх на причалі. У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів: — «Ви більше не сироти. Ви — мої діти. Я ваш Бапу — ваш батько». Марія відчула, як тремтить рука брата. Невже після стількох зачинених дверей це правда? А далі сталося ще важливіше. Махараджа не побудував табір біженців. Він побудував дім. У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії: польські вчителі, польська кухня, польські пісні в індійських садах, різдвяні ялинки під тропічними зорями. «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. — Але ваша мова, культура, традиції — святі. Збережіть їх тут». Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні, нарешті відчули дім. Томек знову почав сміятися. Аня заговорила. Марія дивилася, як брат бігає за павичами, і згадувала, що таке спокій. Махараджа приходив часто. Запам’ятовував імена. Святкував дні народження. Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться. Викликав лікарів. Платив із власної кишені, щоб дати їм те, у чому імперії відмовили: гідність, дитинство, майбутнє. Чотири роки, поки світ палав, 740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя. Вони вчилися. Одужували. Починали мріяти. Знову ставали цілісними. Після війни їм довелося роз’їхатися. Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками. І ніколи не забули. У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі. Школи носять його ім’я. Та найважливіший пам’ятник — не з каменю. Це ті самі діти. Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються і розповідають онукам історію про індійського правителя, який побачив за політикою просту істину: 740 дітям був потрібен батько. І він ним став. У 1942 році, коли всі великі держави сказали «це не наша відповідальність», одна людина сказала: «Тепер це мої діти». І врятувала 740 життів. Не імперії. Не армії. А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик. Це не просто історія. Це нагадування: коли сильні зачиняють двері, іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ…. Post Kenguru.ua
    5
    1Kviews 1 Shares
  • ⚡️ З 1 січня вчителям і викладачам підвищать посадові оклади на 30% — відповідну постанову ухвалив Кабмін
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    ⚡️ З 1 січня вчителям і викладачам підвищать посадові оклади на 30% — відповідну постанову ухвалив Кабмін #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    189views
  • Нардепи з Освітнього комітету Верховної Ради України пропонують припинити безстрокові трудові договори з вчителями шкіл та коледжів
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    https://brovaryregion.in.ua/?p=46108
    Нардепи з Освітнього комітету Верховної Ради України пропонують припинити безстрокові трудові договори з вчителями шкіл та коледжів #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=46108
    BROVARYREGION.IN.UA
    У разі незгоди – звільнення: нардепи придумали новацію з договорами для учителів
    Нардепи з Освітнього комітету Верховної Ради України пропонують припинити безстрокові трудові договори з вчителями шкіл та коледжів. І зробити це до початку нового навчального року. Причому як з педагогами державних, так і комунальних закладів освіти, йдеться у висновку Комітету до проєкту закону "П
    320views
  • #свята
    Сьогодні, 13 листопада, у світі відзначається Всесвітній день доброти (World Kindness Day) — свято, яке нагадує нам про силу співчуття, взаємодопомоги та важливість простих добрих вчинків у нашому повсякденному житті. Це день, коли світ намагається зосередитися на позитивних емоціях та усвідомити, що доброта єднає людей незалежно від кордонів.

    Історія виникнення свята

    Ідея створення Всесвітнього дня доброти виникла у 1997 році під час першої конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement) в Токіо, Японія. Цей рух об'єднав представників різних країн, які виступали за поширення доброти у суспільстві.
    Офіційно свято було проголошено 13 листопада 1998 року – на річницю відкриття першої конференції. Відтоді Всесвітній рух доброти став глобальною організацією, що включає понад 30 країн, а сама дата стала важливим пунктом у міжнародному календарі.

    Чому саме доброта?

    Свято має на меті надихнути людей на "випадкові акти доброти" (Random Acts of Kindness) — це можуть бути як масштабні волонтерські ініціативи, так і незначні, але важливі жести:
    * Психологічний вплив: Науково доведено, що прояв доброти та співчуття активує в мозку центри задоволення, знижує рівень стресу та підвищує відчуття щастя як у того, хто робить добро, так і в того, хто його отримує.
    * Соціальне значення: Доброта є фундаментальною цінністю, що сприяє створенню міцніших та більш стійких громад. Вона є протиотрутою від агресії та байдужості.
    * Символ: Часто символом цього дня виступає квітка серця — символ чистоти та відкритості намірів.
    Як відзначають День доброти?
    У цей день людей закликають активно практикувати доброту. Це не вимагає великих фінансових витрат чи надзусиль. Ось лише кілька прикладів добрих вчинків, які можна зробити сьогодні:
    * Допомога ближньому: Привітати незнайомця, притримати двері, допомогти сусідові з важкими сумками.
    * Слова вдячності: Подякувати людям, які допомагають вам щодня (водіям, продавцям, вчителям).
    * Благодійність: Пожертвувати кошти чи речі, або ж присвятити свій час волонтерству.
    * Екологічна доброта: Прибрати сміття, посадити дерево.
    Всесвітній день доброти – це не просто дата в календарі, а нагадування про те, що зміна світу починається з нас самих. Один маленький добрий вчинок сьогодні може запустити ланцюгову реакцію позитиву, яка зробить світ трохи кращим.
    #свята ✨Сьогодні, 13 листопада, у світі відзначається Всесвітній день доброти (World Kindness Day) — свято, яке нагадує нам про силу співчуття, взаємодопомоги та важливість простих добрих вчинків у нашому повсякденному житті. Це день, коли світ намагається зосередитися на позитивних емоціях та усвідомити, що доброта єднає людей незалежно від кордонів. Історія виникнення свята Ідея створення Всесвітнього дня доброти виникла у 1997 році під час першої конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement) в Токіо, Японія. Цей рух об'єднав представників різних країн, які виступали за поширення доброти у суспільстві. Офіційно свято було проголошено 13 листопада 1998 року – на річницю відкриття першої конференції. Відтоді Всесвітній рух доброти став глобальною організацією, що включає понад 30 країн, а сама дата стала важливим пунктом у міжнародному календарі. Чому саме доброта? Свято має на меті надихнути людей на "випадкові акти доброти" (Random Acts of Kindness) — це можуть бути як масштабні волонтерські ініціативи, так і незначні, але важливі жести: * Психологічний вплив: Науково доведено, що прояв доброти та співчуття активує в мозку центри задоволення, знижує рівень стресу та підвищує відчуття щастя як у того, хто робить добро, так і в того, хто його отримує. * Соціальне значення: Доброта є фундаментальною цінністю, що сприяє створенню міцніших та більш стійких громад. Вона є протиотрутою від агресії та байдужості. * Символ: Часто символом цього дня виступає квітка серця — символ чистоти та відкритості намірів. Як відзначають День доброти? У цей день людей закликають активно практикувати доброту. Це не вимагає великих фінансових витрат чи надзусиль. Ось лише кілька прикладів добрих вчинків, які можна зробити сьогодні: * Допомога ближньому: Привітати незнайомця, притримати двері, допомогти сусідові з важкими сумками. * Слова вдячності: Подякувати людям, які допомагають вам щодня (водіям, продавцям, вчителям). * Благодійність: Пожертвувати кошти чи речі, або ж присвятити свій час волонтерству. * Екологічна доброта: Прибрати сміття, посадити дерево. Всесвітній день доброти – це не просто дата в календарі, а нагадування про те, що зміна світу починається з нас самих. Один маленький добрий вчинок сьогодні може запустити ланцюгову реакцію позитиву, яка зробить світ трохи кращим. 💖
    2
    1Kviews 1 Shares
  • 11 листопада 1978 р. Міністерство освіти усср видало директиву: «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки». Відбулося чергове посилення русифікації, наслідком якої стала наявність в сучасній Україні хворих людей, зображених на фото вище.

    Наслідки цієї директиви:

    вчителям російської мови в українських школах було запроваджено доплати 16-25 % (за зросійщення);
    клас для вивчення російської ділився на дві групи;
    ВПК оплачував виготовлення підручників, методичок і наочності для уроків російської мови.
    Класних керівників переконали умовляти батьків писати заяви на звільнення дітей від вивчення української мови.
    Звільнені від вивчення учні мали бути присутніми на уроках української. Оскільки часто кількість тих, хто не вивчає переважала, вчителі більше «пастушили», ніж викладали.

    11 листопада 1978 р. Міністерство освіти усср видало директиву: «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки». Відбулося чергове посилення русифікації, наслідком якої стала наявність в сучасній Україні хворих людей, зображених на фото вище. Наслідки цієї директиви: 🔸 вчителям російської мови в українських школах було запроваджено доплати 16-25 % (за зросійщення); 🔸клас для вивчення російської ділився на дві групи; 🔸 ВПК оплачував виготовлення підручників, методичок і наочності для уроків російської мови. 🔸 Класних керівників переконали умовляти батьків писати заяви на звільнення дітей від вивчення української мови. 🔸 Звільнені від вивчення учні мали бути присутніми на уроках української. Оскільки часто кількість тих, хто не вивчає переважала, вчителі більше «пастушили», ніж викладали.
    315views
  • Напередодні Дня працівника освіти, у Палаці творчості дітей та юнацтва відбувся урочистий захід, присвячений тим, хто щодня сіє зерна знань, мудрості та добра — нашим вчителям, вихователям та усім працівникам освітньої сфери! Теплі слова привітань лунали від керуючої справами виконавчого комітету Броварської міської ради Людмили Ленчицької та очільниці Управління освіти і науки Оксани Мельник.
    Людмила Ленчицька привітала освітян зі святом, відзначила високий рівень їх педагогічної майстерності, побажала натхнення, миру та нових професійних успіхів.
    Оксана Мельник, у свою чергу, подякувала за професіоналізм, стійкість та здатність адаптуватися до будь-яких викликів, підкресливши, що освіта є надійною інвестицією у майбутнє нашої громади та всієї країни.
    На урочистостях педагоги отримали подяки та грамоти за вагомий особистий внесок у розвиток освітив Броварській громаді. ПОДЯКОЮ Броварського міського голови
    були відзначені тренери ДЮСШ управління освіти і науки БМР - ЗТУ Микола Кузьмук та Ірина Усатюк
    Вітаємо!!!
    #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    Напередодні Дня працівника освіти, у Палаці творчості дітей та юнацтва відбувся урочистий захід, присвячений тим, хто щодня сіє зерна знань, мудрості та добра — нашим вчителям, вихователям та усім працівникам освітньої сфери! Теплі слова привітань лунали від керуючої справами виконавчого комітету Броварської міської ради Людмили Ленчицької та очільниці Управління освіти і науки Оксани Мельник. Людмила Ленчицька привітала освітян зі святом, відзначила високий рівень їх педагогічної майстерності, побажала натхнення, миру та нових професійних успіхів. Оксана Мельник, у свою чергу, подякувала за професіоналізм, стійкість та здатність адаптуватися до будь-яких викликів, підкресливши, що освіта є надійною інвестицією у майбутнє нашої громади та всієї країни. На урочистостях педагоги отримали подяки та грамоти за вагомий особистий внесок у розвиток освітив Броварській громаді. ПОДЯКОЮ Броварського міського голови були відзначені тренери ДЮСШ управління освіти і науки БМР - ЗТУ Микола Кузьмук та Ірина Усатюк Вітаємо!!! #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    682views