Присвячується сучасним Швондерам та Шариковим, особливо тим, хто ховається за маскою патріотів. Ду́рні гірше ворогів – Це здавна́ вже зрозуміло. Те, чого не зможе ворог, Допоможе йому йолоп! Він освіченість свою Вам пред'явить по нулю. І пихатістю своєю Заперечить й Галілею. Похизує розумо́м, Що не знає аксіом. Здуру змовить лабуду, Як з бур’яну лабоду. Куховарку й двірника, Ленін дав нам з смітника. Щоб вони свою дурню́ Нам пихали поверхню́. Каже двірник – «Я надись В академіях не вчивсь. Я без вашої поради Напишу якщо без вади. Якщо треба, то навчу Й вас тому, чому хочу. Не захочете - примушу, Витряхну з вас усю душу. У мене аж три дипломи, Що дали мені в ревкомі. Фахівець я і тлумач, Першокласний оглядач!» Що поробиш, дурень й є, Його розум не проб’є, Проти нього марна зброя, Протидія - влучне слово. Ще відділок ПНД, Хай сидить там і гуде. А на волю йому засть, Божевілля – це напасть. Швондер та приблуди Шарики, Шкундиняють як примарики. Серед нас вони ще є, Розвелось їх де-не-де. Отака, брати, фігня, Поквапиться до рання. Щоб отой зануда Шарик, Вам не наробив помарок. Був колись він собайло́м, Безпритульним став лайном. Але гавкає, що той Безпритульний пес-відстой. Блідий та мутний карась, Безнадійний потурач Неосвітніх коректив Та відсталих перспектив. Неосвітніх в нас багато, Пишуть , кажуть «авоматом», З помилками, як воно, Шаришвондерське гівно. Думай, коли говориш, Коли пишеш та «постиш» У Фейсбуці, Інстаграмі, Щоб не буть ганьбою мамі, Батькові, своїм дітям, Особливо вчителям, Що тебе науці вчили Та як рідного пести́ли. © IK 07-01-2022

На росії вчителька попросила переписати листи, які діти написали солдатам, бо вони попросили їх повернутися живими.. Ну що ж, рекомендуємо російським вчителям не витрачати час на вірші, а наступного разу просто замість грошей на штори попросити дітей приносити пакети для сміття  і відправляти на фронт замість листів 😈 https://t.me/Ukraineaboveallelse

Автопортрети українських художників...💙💛 Володимир Сидорук. "Автопортрет", 1947 рік (на той момент художник жив і працював у Станіславі, нинішньому Івано-Франківську)💯🎨Творчість цього непересічного митця і зараз має численний загін палких шанувальників...🎨 Володимир Федорович СИДОРУК (3 січня 1925, Ржищів, Київська обл. - 16 січня 1997, Ірпінь, Київська обл.) - український живописець, пейзажист, жанрист. Заслужений художник України (1980). 🎨 Народився в селянській родині. Від 1939 по 1941 рік навчався в Республіканській художній школі імені Тараса Шевченка в Києві. Його вчителями були Іван Хворостецький (учень Ф.Кричевського) і Георгій Киянченко. Вплив цих майстрів, високий рівень викладання дозволили Володимиру, навіть не отримавши вищої мистецької освіти, стати видатним живописцем.🎨🎨

🎬 Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні», одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так». Був 1942 рік. Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна. На борту — 740 польських дітей. Сироти. Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду. Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю: ніхто не хотів їх прийняти. Британська імперія — найпотужніша сила того часу — відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя. «Не наша проблема. Пливіть далі». У дітей закінчувалася їжа. Ліки. Час. Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата. Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його. Але як захистити, коли весь світ відвернувся? І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті. Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії. Британці контролювали його порти, економіку, армію. У нього було все, щоб промовчати й підкоритися. Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери, щось у ньому зламалося. — «Скільки дітей?» — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії». Махараджа стиснув щелепи. — «Британці контролюють мої порти. Але вони не контролюють мою совість. Ці діти зійдуть на берег у Наванагара. Готуйте їм прийом». — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…» — «Значить, я кину виклик». Він передав кораблю повідомлення: «Ви тут бажані». Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів: «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей, тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні». У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар. Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима. Вони вже нічого не чекали. І не вірили. Махараджа чекав їх на причалі. У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів: — «Ви більше не сироти. Ви — мої діти. Я ваш Бапу — ваш батько». Марія відчула, як тремтить рука брата. Невже після стількох зачинених дверей це правда? А далі сталося ще важливіше. Махараджа не побудував табір біженців. Він побудував дім. У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії: польські вчителі, польська кухня, польські пісні в індійських садах, різдвяні ялинки під тропічними зорями. «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. — Але ваша мова, культура, традиції — святі. Збережіть їх тут». Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні, нарешті відчули дім. Томек знову почав сміятися. Аня заговорила. Марія дивилася, як брат бігає за павичами, і згадувала, що таке спокій. Махараджа приходив часто. Запам’ятовував імена. Святкував дні народження. Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться. Викликав лікарів. Платив із власної кишені, щоб дати їм те, у чому імперії відмовили: гідність, дитинство, майбутнє. Чотири роки, поки світ палав, 740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя. Вони вчилися. Одужували. Починали мріяти. Знову ставали цілісними. Після війни їм довелося роз’їхатися. Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками. І ніколи не забули. У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі. Школи носять його ім’я. Та найважливіший пам’ятник — не з каменю. Це ті самі діти. Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються і розповідають онукам історію про індійського правителя, який побачив за політикою просту істину: 740 дітям був потрібен батько. І він ним став. У 1942 році, коли всі великі держави сказали «це не наша відповідальність», одна людина сказала: «Тепер це мої діти». І врятувала 740 життів. Не імперії. Не армії. А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик. Це не просто історія. Це нагадування: коли сильні зачиняють двері, іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ…. Post Kenguru.ua

⚡️ З 1 січня вчителям і викладачам підвищать посадові оклади на 30% — відповідну постанову ухвалив Кабмін #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Нардепи з Освітнього комітету Верховної Ради України пропонують припинити безстрокові трудові договори з вчителями шкіл та коледжів #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=46108

#свята ✨Сьогодні, 13 листопада, у світі відзначається Всесвітній день доброти (World Kindness Day) — свято, яке нагадує нам про силу співчуття, взаємодопомоги та важливість простих добрих вчинків у нашому повсякденному житті. Це день, коли світ намагається зосередитися на позитивних емоціях та усвідомити, що доброта єднає людей незалежно від кордонів. Історія виникнення свята Ідея створення Всесвітнього дня доброти виникла у 1997 році під час першої конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement) в Токіо, Японія. Цей рух об'єднав представників різних країн, які виступали за поширення доброти у суспільстві. Офіційно свято було проголошено 13 листопада 1998 року – на річницю відкриття першої конференції. Відтоді Всесвітній рух доброти став глобальною організацією, що включає понад 30 країн, а сама дата стала важливим пунктом у міжнародному календарі. Чому саме доброта? Свято має на меті надихнути людей на "випадкові акти доброти" (Random Acts of Kindness) — це можуть бути як масштабні волонтерські ініціативи, так і незначні, але важливі жести: * Психологічний вплив: Науково доведено, що прояв доброти та співчуття активує в мозку центри задоволення, знижує рівень стресу та підвищує відчуття щастя як у того, хто робить добро, так і в того, хто його отримує. * Соціальне значення: Доброта є фундаментальною цінністю, що сприяє створенню міцніших та більш стійких громад. Вона є протиотрутою від агресії та байдужості. * Символ: Часто символом цього дня виступає квітка серця — символ чистоти та відкритості намірів. Як відзначають День доброти? У цей день людей закликають активно практикувати доброту. Це не вимагає великих фінансових витрат чи надзусиль. Ось лише кілька прикладів добрих вчинків, які можна зробити сьогодні: * Допомога ближньому: Привітати незнайомця, притримати двері, допомогти сусідові з важкими сумками. * Слова вдячності: Подякувати людям, які допомагають вам щодня (водіям, продавцям, вчителям). * Благодійність: Пожертвувати кошти чи речі, або ж присвятити свій час волонтерству. * Екологічна доброта: Прибрати сміття, посадити дерево. Всесвітній день доброти – це не просто дата в календарі, а нагадування про те, що зміна світу починається з нас самих. Один маленький добрий вчинок сьогодні може запустити ланцюгову реакцію позитиву, яка зробить світ трохи кращим. 💖

11 листопада 1978 р. Міністерство освіти усср видало директиву: «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки». Відбулося чергове посилення русифікації, наслідком якої стала наявність в сучасній Україні хворих людей, зображених на фото вище. Наслідки цієї директиви: 🔸 вчителям російської мови в українських школах було запроваджено доплати 16-25 % (за зросійщення); 🔸клас для вивчення російської ділився на дві групи; 🔸 ВПК оплачував виготовлення підручників, методичок і наочності для уроків російської мови. 🔸 Класних керівників переконали умовляти батьків писати заяви на звільнення дітей від вивчення української мови. 🔸 Звільнені від вивчення учні мали бути присутніми на уроках української. Оскільки часто кількість тих, хто не вивчає переважала, вчителі більше «пастушили», ніж викладали.

Напередодні Дня працівника освіти, у Палаці творчості дітей та юнацтва відбувся урочистий захід, присвячений тим, хто щодня сіє зерна знань, мудрості та добра — нашим вчителям, вихователям та усім працівникам освітньої сфери! Теплі слова привітань лунали від керуючої справами виконавчого комітету Броварської міської ради Людмили Ленчицької та очільниці Управління освіти і науки Оксани Мельник. Людмила Ленчицька привітала освітян зі святом, відзначила високий рівень їх педагогічної майстерності, побажала натхнення, миру та нових професійних успіхів. Оксана Мельник, у свою чергу, подякувала за професіоналізм, стійкість та здатність адаптуватися до будь-яких викликів, підкресливши, що освіта є надійною інвестицією у майбутнє нашої громади та всієї країни. На урочистостях педагоги отримали подяки та грамоти за вагомий особистий внесок у розвиток освітив Броварській громаді. ПОДЯКОЮ Броварського міського голови були відзначені тренери ДЮСШ управління освіти і науки БМР - ЗТУ Микола Кузьмук та Ірина Усатюк Вітаємо!!! #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport