⚡️ «МОЖЕ, ВИ ВЖЕ ПРИПИНИТЕ ДІЛИТИ ПОСАДИ?» Поки росіяни б’ють по Одесі, Сумах, Харкову, Дніпру, Запоріжжю та Києву, влада продовжує торгуватися за міністерські крісла. «Одна команда пересварилася всередині й узяла в заручники всю країну. Може, крім розподілу посад, вони нарешті займуться захистом неба, моря та української землі?» — народний депутат Олексій Гончаренко в ефірі телеканалу «Прямий».

Проти кого тільки не спрямовував він шаблі і багнети! У 1905 р. воював проти японців, у 1914 – 1918 рр. – проти німців та австрійців, у 1919 р. – проти Антанти, білогвардійців та Червоної армії, проти військ Гетьмана Павла Скоропадського та Армії УНР. Один з найвизначніших українських полководців часів Національної революції 1918 – 1919 років, переможець “непереможної” Антанти, один із зачинателів Гайдамаччини ХХ століття, Головний отаман Херсонщини і Таврії .
Хто ж він, цей отаман херсонського степу?
Справжнє його імʼя Никифор Серветник.

27 липня 1919 р. в м. Сентовому, тепер Кіровоградської обл., загинув Матвій Григор’єв, Головний отаман Херсонщини і Таврії.

Народився 9 лютого 1884 року , а місце народження має декілька версій село Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області (за іншими даними — село Верблюжка, нині — Новгородківського району Кіровоградської області, чи — село Григор'євка, нині — Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області)
Уяву українського хлопчика полонила героїка козаччини та гайдамаччини.
З весни 1917 р. штабс-капітан Матвій Григор’єв розпочав українізацію частин російської армії. У 1917 р. коли червона Росія посунула на Україну, Григор’єв виявився одним із нечисленних оборонців українського уряду. Розчарувавшись у Гетьмані, покидає військову службу і приїжджає до Верблюжки, розпочинає підготовку до антинімецького повстання.
На кінець 1918 року Григор’єв здійснив напад на залізничну станцію Куцівку, де зупинився австрійський ешелон з набоями та зброєю. Слава про нього покотилась херсонським степом...
На допомогу Симону Петлюрі створенні сто сімнадцять загонів загальною чисельністю до 15 тисяч козаків. Поступово отаман опановує Херсонську та частину Катеринославської губерній. На визволених територіях проголошується українська влада...
Водночас до Одеси почали прибувати війська Антанти: французькі, грецькі, румунські, польські та російські. В січні 1919 р., коли на півдні України вже перебували війська Антанти чисельністю до 70 тисяч, висунули вимоги до Директорії відвести українські війська. І Директорія погодилася...
Але не погодився Григор’єв. Це стало однією з причин його розриву з українським урядом. 1 лютого 1919 р. Григор’єв оголосив повстання проти Директорії.
Отаман Григор’єв – уже під червоними прапорами – розпочав похід проти Антанти. 10 березня після тяжких боїв він звільнив Херсон, а 12 березня – Миколаїв... 6 квітня Григор’єв уже в Одесі! “Непереможна” Антанта таки була скинена в море! За взяття міста Одеси він був нагороджений найвищою тодішньою радянською нагородою — орденом Червоного прапора, який йому вручив особисто Володимир Антонов-Овсієнко.
Але вже 7 травня 1919 р. в Єлисаветграді був проголошений Універсал Головного отамана Херсонщини і Таврії “До українського народу”: почалося антибільшовицьке повстання.
За короткий час були звільнені Катеринослав, Черкаси, Миколаїв, Херсон, Кременчук, станції Бобринська і Знам’янка, Чигирин, інші міста та залізничні станції.
Отаман Херсонщини і Таврії дав наказ військам увійти до Києва, Полтави та Харкова. Характерно, що більшовицькі гарнізони і полки, які посилались проти Григор’єва, як правило, переходили на його бік.
За кілька днів повстання охопило Херсонську, Катеринославську, Подільську, частини Київської та Полтавської губерній. Повстанці увійшли до Кривого Рогу, Олександрівська, Олександрії, Єлисаветграда, Корсуня, Помічної, в Кобеляки, Нижньодніпровськ, Могилів, Шполу, Гайсин, Христинівку, Брацлав, Літин, Вінницю, Золотоношу та сотні, а можливо, й тисячі сіл і містечок.
А що ж Нестор Махно? На жаль, їх співпраця була не тривалою. Біда їх знову об’єднала. Зустріч між отаманами відбулася 25 червня 1919 р. в с. Компаніївці. Перше запитання задав Махно: “Проти кого будемо воювати?” І запропонував “бити Петлюру”. Григор’єв відповів: “Комуністів будемо бити”. Махно додав: “І Денікіна”… Врешті, узгодивши позиції, створили об’єднану Повстанську армію, головнокомандувачем якої став отаман Григор’єв, а головою Реввійськради – Нестор Махно.
Перший успіх не забарився: Григор’єв відвоював рідну Олександрію, а на початку липня об’єднані загони крокували вже вулицями Єлисаветграда.
Григор’єв пропонує С.Петлюрі знову об’єднати зусилля в боротьбі за волю України. Але випадок позбавив шансів на замирення колишніх побратимів: 27 липня 1919 р. в с. Сентове Махно та майбутній чекіст Чубенко розрядили магазини своїх револьверів у Головного отамана Херсонщини і Таврії...

Ось так трагічно, від української руки, на півдорозі, загинув Головний отаман Херсонщини і Таврії Матвій Григор’єв – харизматичний воєначальник, який, попри рідкісний талант, патріотизм та величезну енергію, не зміг, не встиг захистити своєї Батьківщини.

⚡️ На трасі Харків — Полтава продовжують працювати АЗС, — Голова Харківської ОВА Синєгубов спростував інформацію, яку поширювали ЗМІ, про те, що на маршруті нібито не залишилося жодної діючої заправки

За його словами, дефіциту пального в області наразі немає.

Водночас російські війська регулярно атакують АЗС у регіоні. Через це влада разом із представниками мереж готує обов'язкові заходи захисту таких об'єктів.

селі Курилівка поблизу Кам'янського на Дніпропетровщині сталася серія потужних вибухів і детонація боєприпасів на невідомому об'єкті, що призвело до поранення або загибелі охоронця та пошкодження близько двох десятків житлових будинків. Місцева влада та офіційні структури наразі не надали жодних роз'яснень чи коментарів щодо інциденту. [1, 2]Головні деталі події

1. Дата та час: Близько 11:00 у вівторок, 21 липня 2026 року. [1]Наслідки: Зруйновано будівлю об'єкта, пошкоджено близько 20 приватних будинків на вулиці Тихій, постраждав охоронець (повідомлялося про важкі травми та подальшу смерть у лікарні). [1, 2]Реакція влади: Повної офіційної інформації від ОВА чи місцевих громад немає, постраждалі заявляють про замовчування та відсутність належної допомоги.

💥🥳"Добрі дрони" привітали Тюмень з Днем міста, вдаривши по місцевому НПЗ.

Влада не витривала таких "феєрверків" і скасувала всі святкування🤣

💧 Тюменський (Антипинський) НПЗ – один з найбільших приватних заводів у рф, і здатний переробляти близько 9 млн тонн нафти на рік.

рф вдарила КАБом по вантажному відділенню Нової пошти в Ізюмі на Харківщині

Ворог застосував три керовані авіаційні бомби. Зафіксовано влучання у вантажне відділення Нової пошти, складське приміщення та відкриту місцевість.

Внаслідок обстрілу пошкоджено скління прилеглих будинків, чотири автомобілі та електромережі, через що частина району залишилася без електропостачання, повідомляє міська влада.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

ЧЕКІСТ ВІВ ОЛЕНУ ПЧІЛКУ НА ДОПИТ, ПРИВ’ЯЗАВШИ МОТУЗКОЮ ДО КОНЯ...
Єдиний в Україні й світі пам’ятник Олені Пчілці встановлено в Луцьку у 2011 році біля Волинської обласної наукової бібліотеки, що носить її ім’я. І то з ініціативи громадськості та небайдужих українців. Сьогодні на честь неї в Україні названо лише кілька бібліотек, вулиці у деяких містах та гімназію в рідному Гадячі. Чим же так «завинила» мати Лесі Українки перед державою?
У Полтаві шанують Петра I, а не Пчілку
Чому цю красиву жінку, яка була талановитою письменницею і публіцисткою, громадською діячкою та перекладачкою (знала п’ять мов), відомою фольклористкою, зрештою, мамою геніальної Лесі Українки та ще п’яти не менш талановитих дітей, так не шанували ні в часи російсько-радянського панування, ні в часи вже незалежної України? При тому, що вона була ще й першою жінкою членом-кореспондентом Академії наук України! Навіть на рідній Полтавщині Пчілка не заслужила пам’ятника у своїх земляків. Як і багато інших видатних українців, народжених цією землею. Зате російський імператор Петро І у повен зріст оселився у зросійщеній Полтаві.
Що нам було відомо про Ольгу Драгоманову (справжнє ім’я Олени Пчілки) донедавна? Геть небагато. Трохи знали її як дитячу письменницю і, звичайно, маму Лесі Українки та сестру Михайла Драгоманова. На її творчу спадщину наклали негласне табу, що діяло навіть після смерті діячки. Бо Пчілку звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі» та шовінізмі. І це тавро тяжіє над нею й досі.
Звідки ж у дівчинки з Гадяча, яка народилася в дворянській родині Драгоманових у 1849 році, взялося стільки України, що її називали навіть матір’ю українського націоналізму? Початкову освіту вона здобувала вдома. «Тоді вже рішуче й безповоротно переходилося на мову московську, бо й не було книжки української для вчіння», – згадувала своє дитинство Ольга Петрівна. Але, попри тотальну русифікацію, в родині Драгоманових розмовляли українською. Діти слухали наші пісні, казки, знали всі народні звичаї. І цей дух тримала берегиня роду – мама Єлизавета, у якій дворянська кров не затьмарила українського начала.
З нею навіть київські поліцейські розмовляли українською
Подальшу освіту Ольга здобула у найпрестижнішому пансіоні шляхетних дівиць у Києві, де брат Михайло познайомив її з багатьма яскравими представниками української інтелігенції. Тут вона зустріла й свою долю – Петра Косача. Він був студентом права Київського університету. Молодята обвінчалися 22 липня 1868 року у Хресто-Воздвиженській церкві в Пироговому, що біля Києва. А далі своє життя високоосвічена молода жінка присвятила родині: поїхала за чоловіком у Новоград-Волинський, згодом – на Волинь, народила шестеро дітей і при цьому встигала писати, збирати фольклор, видавати книги та часописи і послідовно, де тільки можна, відстоювати Україну. Як матір і талановитий педагог вона зуміла виховати своїх дітей справжніми українцями.
Олена Пчілка добре розуміла, звідки починається патріот своєї вітчизни: «Майбутнє батьківщини залежатиме від того, дитина виросте приятелем чи ворогом України, од того, що їй буде защеплене в сім’ї», – писала вона, ніби зазираючи в наше майбутнє. Як же актуально звучать ці її слова дотепер! Зрозуміло, чому так люто п’ята московська колона й досі бореться проти того, щоб українська мова в Україні утвердилася як державна.
Це вона у 1920 році на святі Кобзаря у рідному Гадячі обгорнула його погруддя жовто-блакитним прапором. Це вона виступила проти святкування в українських «Просвітах» ювілею Льва Толстого, резонно запитуючи: «А чому не Шевченка?» Вона, до речі, за власні кошти видавала єдиний український дитячий журнал на території Російської імперії «Молода Україна». І однією з перших серед письменників стала писати для наших дітей, аби вони мали змогу читати рідною мовою.
За цю непримиренність і послідовність у відстоюванні українських інтере¬сів, а ще за те, що посміла у своєму часописі «Рідний край» порушити проблемні питання українсько-єврейських відносин в Україні, її називали націоналісткою, шовіністкою, антисеміткою. Її цькували, ганьбили й ненавиділи всі, хто молився на Росію. Але ця мужня жінка, втративши за десять років (з 1903-й по 1913-й) сина Михайла, чоловіка і доньку Ларису (Лесю Українку), не зігнулася під ударами долі. І не втратила ні своєї гідності, ні гонору й совісті.
Не пробачила Олені Пчілці українського духу й радянська влада. За виступ на селянській конференції у Гадячі в 1920 році її заарештували, і чекіст вів уже немолоду жінку на допит, прив’язавши мотузкою до коня. Але тоді письменницю дивом вдалося вирвати з чекістської тюрми. Та ЧК її в спокої вже не залишила. У серпні 1929 року у київський дім, де мешкала вона з дочками Ольгою та Ізидорою, прийшли з обшуком. Від арешту письменницю врятував лише її вік – Ользі Драгомановій-Косач було вже за вісімдесят, до того ж, була прикута до ліжка. У жовтні 1930-го мати Лесі Українки відійшла у вічність. А її донькам і синові Миколі ще довелося настраждатися. Після тюрем і залякувань лише у 1943 році Ользі та Ізи¬дорі вдалося виїхати на Захід. Микола помер у 1937-му у рідному Колодяжному, доживаючи в бідності та забутті. Ольга – у 1945-му в Німеччині. Оксана дожила до 93 років і померла у 1975-му в Празі. Найменшій з Косачів, Ізидорі, Бог теж вділив довгого віку: вона пішла на той світ у США в 92 роки у 1980-му.

Ніна РОМАНЮК

P.S. Дипис трьох річної давності тому деякі неточності, 25 лютого 2025 на третій рік повномасштабної війни нарешті демонтували пам’ятник петру 1 в Полтаві... Нарешті !

❗️ В Україні можуть замінити військовий збір на податок на відновлення після завершення війни, — МВФ

У документі Фонду зазначається, що влада розглядає варіант запровадження нового збору, який має компенсувати можливе скорочення доходів бюджету.

Йдеться про заміну 5% військового збору після завершення перехідного періоду. Остаточні параметри податку мають визначити окремим законодавством.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Дівчина яка загинула під потягом на переїзді у Ірпені. Родичі кажуть що вона була без навушників. 💔 Марії було лише 27 років. Вона чекала на дитину та за кілька днів мала вийти заміж.

Після Нового року Марія Хаврона переїхала до Ірпеня, де почала нове життя зі своїм нареченим. Пара очікувала на первістка, а вже 10 липня мала офіційно одружитися.

Та дорогою з роботи життя Марії трагічно обірвалося на залізничних коліях поблизу вокзалу в Ірпені.

Після трагедії міська влада повідомила про часткове відкриття підземного переходу, ремонт якого тривав тривалий час.

Рідні просять об'єктивно встановити всі обставини події та наголошують, що інформація про нібито навушники у Марії не відповідає дійсності.

За словами очевидців, дівчина переходила колії через отвір у паркані поза офіційним переходом, а люди намагалися попередити її, кричачи та махаючи руками.

Щирі співчуття рідним і близьким.
#Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

😡Росіяни завдали шість ударів керованими авіабомбами по Сумах. Внаслідок атаки загинули троє людей, ще семеро отримали поранення.

Одна з авіабомб влучила поблизу медичних закладів. Інші удари, за попередніми даними, припали по об'єктах інфраструктури.

❗❗В епіцентрі одного з влучань опинилися цивільні люди та автомобілі. Наразі місцева влада уточнює наслідки атаки.

📸 Кордон.Медіа