• ІСТОРІЯ УКРАЇНИ🧐 Київське море — етноцид українців?
    Для будівництва водосховища затопили величезну територію, і реальні масштаби шокують 🤯
    📍 За 1964-1966 роки під воду пішло 52 населені пункти і безліч пам’яток. Майже 300 поселень періоду Русі, 250 храмів тощо. У перший час після затоплення навіть спливали труни.
    📍 30 тис людей вимушено переселили. Вони розбирали будинки й перевозили на нові місця. Таким платити мізерні гроші, а житло незгодних зносили бульдозером.
    📍 Після затоплення назви сіл приховували. Їх встановили після досліджень у 2018-2019 роках.
    📍 Перший проєкт водосховища розробили 1905 року. Інженери мінімізували площу затоплених земель. Втім, як тільки за будівництво взялася радянська влада, питання відпало.
    Історики певні — вона зробила максимум для нищення нашої культури. А якими мальовничими були ті села, дивіться на фото 💛
    #history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України
    ІСТОРІЯ УКРАЇНИ🧐 Київське море — етноцид українців? Для будівництва водосховища затопили величезну територію, і реальні масштаби шокують 🤯 📍 За 1964-1966 роки під воду пішло 52 населені пункти і безліч пам’яток. Майже 300 поселень періоду Русі, 250 храмів тощо. У перший час після затоплення навіть спливали труни. 📍 30 тис людей вимушено переселили. Вони розбирали будинки й перевозили на нові місця. Таким платити мізерні гроші, а житло незгодних зносили бульдозером. 📍 Після затоплення назви сіл приховували. Їх встановили після досліджень у 2018-2019 роках. 📍 Перший проєкт водосховища розробили 1905 року. Інженери мінімізували площу затоплених земель. Втім, як тільки за будівництво взялася радянська влада, питання відпало. Історики певні — вона зробила максимум для нищення нашої культури. А якими мальовничими були ті села, дивіться на фото 💛 #history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України
    Sad
    1
    119views
  • 390 тисяч грн на місяць: в Україні не можуть обмежити надвисокі пенсії суддів, – міністерка соцполітики Жолнович

    Довічне грошове утримання (максимальна пенсія) судді становить 390 тис. грн. Однак уряд буцімто не може знизити рівень доходів цієї привілейованої категорії населення. Ось як це аргументують:

    Судова влада є незалежною гілкою влади – і Кабмін, який належить до виконавчої гілки влади, не наділений повноваженнями впливати на неї. У постанові Конституційний Суд України закріпив, що довічне грошове утримання суддів – це не просто пенсія, а особливий механізм забезпечення (здійснення) незалежного правосуддя. Тобто визначено, що щомісячне довічне грошове утримання є гарантією від держави у забезпеченні вчинення суддями правосуддя в України, а не соціальною гарантією, і тому такі виплати не можуть бути обмеженими.

    На думку посадовиці, слід знайти баланс між соціальним захистом суддів і їхніми професійними гарантіями.

    Нагадаємо, з січня 2025 року в Україні обмежили великі пенсії до 23 610 грн, щоб «система виплат стала справедливішою». Однак суддів це рішення Кабміну не стосується.

    Як гадаєте, чи заслуговують судді на такі виплати?
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал #корупція
    390 тисяч грн на місяць: в Україні не можуть обмежити надвисокі пенсії суддів, – міністерка соцполітики Жолнович Довічне грошове утримання (максимальна пенсія) судді становить 390 тис. грн. Однак уряд буцімто не може знизити рівень доходів цієї привілейованої категорії населення. Ось як це аргументують: Судова влада є незалежною гілкою влади – і Кабмін, який належить до виконавчої гілки влади, не наділений повноваженнями впливати на неї. У постанові Конституційний Суд України закріпив, що довічне грошове утримання суддів – це не просто пенсія, а особливий механізм забезпечення (здійснення) незалежного правосуддя. Тобто визначено, що щомісячне довічне грошове утримання є гарантією від держави у забезпеченні вчинення суддями правосуддя в України, а не соціальною гарантією, і тому такі виплати не можуть бути обмеженими. На думку посадовиці, слід знайти баланс між соціальним захистом суддів і їхніми професійними гарантіями. Нагадаємо, з січня 2025 року в Україні обмежили великі пенсії до 23 610 грн, щоб «система виплат стала справедливішою». Однак суддів це рішення Кабміну не стосується. Як гадаєте, чи заслуговують судді на такі виплати? #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція
    169views
  • Російська влада зобов’язала мешканців окупованих територій до 1 липня 2025 року переоформити свої
    сім-картки на російські паспорти. Для цього передбачено два шляхи - прийти в салон мобільного зв'язку або пройти процедуру на порталі «Госуслуги». Інакше послуги для них будуть припинені.
    Цим нововведенням Кремль хоче остаточно змусити всіх українців отримати паспорт громадянина рф, а також взяти під тотальний контроль їх комунікації в електронному просторі.
    В окупованій частині Запорізької області є близько 600 тисяч активних абонентів. Більше половини з них купували sim-карти ще за українськими паспортами. Цей процес курує так званий «міністр цифрового розвитку області» Григорій Прохватилов.
    Російська влада зобов’язала мешканців окупованих територій до 1 липня 2025 року переоформити свої сім-картки на російські паспорти. Для цього передбачено два шляхи - прийти в салон мобільного зв'язку або пройти процедуру на порталі «Госуслуги». Інакше послуги для них будуть припинені. Цим нововведенням Кремль хоче остаточно змусити всіх українців отримати паспорт громадянина рф, а також взяти під тотальний контроль їх комунікації в електронному просторі. В окупованій частині Запорізької області є близько 600 тисяч активних абонентів. Більше половини з них купували sim-карти ще за українськими паспортами. Цей процес курує так званий «міністр цифрового розвитку області» Григорій Прохватилов.
    46views
  • Влада має намір позбавити права на продаж квартири або передачі житло у спадок багатьох українців. Такі обмеження стосуватимуться громадян, які мають борги за комуналку.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    https://brovaryregion.in.ua/?p=42381
    Влада має намір позбавити права на продаж квартири або передачі житло у спадок багатьох українців. Такі обмеження стосуватимуться громадян, які мають борги за комуналку. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=42381
    BROVARYREGION.IN.UA
    Багато українців не зможуть передати своє житло у спадок дітям і продати квартиру також не дозволять
    Влада має намір позбавити права на продаж квартири або передачі житло у спадок багатьох українців. Навіть якщо це житло приватизоване, і з документами все гаразд. Такі обмеження стосуватимуться громадян, які мають борги за комуналку. Про це розповів в ефірі телеканалу Київ24 перший заступник голови
    37views
  • ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
    Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
    Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
    Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
    Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
    Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
    Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
    Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
    Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
    Як знімати постійну напругу в окупації?
    Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
    Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
    Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
    Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
    Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
    Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
    Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
    Яких фраз варто уникати?
    «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
    Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
    Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
    Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ? Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування. Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури. Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер. Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я. Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися? Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище. Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує: Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав. Як знімати постійну напругу в окупації? Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті. Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію: Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі. Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм? Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці. Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору. Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня. Яких фраз варто уникати? «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?» Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені. Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку? Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    170views
  • 27 квітня 2010 року у залі Верховної Ради під час ратифікації «Харківських угод» були бійки, дим і кидання яєць у спікера. Так голосували за продовження перебування свинособачого Чорноморського флоту в Криму до 2042 року.

    21 квітня 2010 року у Харкові між Україною та РФ підписано угоди про продовження перебування свинопсячого Чорноморського флоту у Севастополі. Новообраний президент Віктор Янукович тоді збільшив термін перебування іноземного флоту в Криму до 2047 року.

    Ще з 1990-х Крим залишався потенційно сепаратистським регіоном з потужним москальським впливом і найменшою часткою українського населення. База Чорноморського флоту в Севастополі слугувала символом російського впливу, а також силовим чинником майбутньої агресії. Згідно з договором 1997 року, час закінчення локалізації російського військового флоту на території АРК мав спливати у 2017 році .

    За часів президентства Ющенка це питання кілька разів підіймалося і позиція України полягала у відмові дати продовження. Новообраний тоді президент Віктор Янукович пішов на поступки перед Наболоттям і запропонував суттєво продовжити термін базування псячого флоту.

    Що отримала Україна від угоди? РФ використала давній енергетичний важіль: згідно з Харківськими угодами нашій державі гарантувалася знижка на газ в розмірі 30% (щоправда, тут варто пам’ятати, що роком раніше вже були підписані газові домовленості, за умовами яких ціна на газ була явно завищена, а тому знижка не фіксувала конкретну вигідну ціну, а лише передбачала зменшення чинної ціни на третину).

    Підготовка та підписання угод стали одним з перших кроків ослаблення українського суверенітету та створили умови, за яких РФ зважилася на військові дії проти України. Умови договору були невигідними для України, адже навіть знижка на газ не була справді відчутною, а Янукович фактично обміняв її на український суверенітет.

    Менш як за тиждень після підписання угоди в Харкові її мали ратифікувати народні депутати. Ідея підписати угоду з москвою на таких умовах ще в 2010 році піддавалася жорсткій критиці з боку проєвропейської опозиції. Противники ратифікації говорили про потенційне ослаблення суверенітету й абсолютно невигідні для України умови.

    Після президентських виборів нова влада ще не мала повноти влади (більшості у парламенті), адже разом із Комуністичною партією та Блоком Литвина мали максимум 220 голосів. Тому Партія Регіонів шукала перебіжчиків з інших францій, які надали б голоси для підтримки угоди. Таких знайшлося аж 16 і угоди були ратифіковані.

    Скандальне голосування супроводжувалося сутичками. В той день у Верховній Раді, окрім звичних для того часу бійок, депутати палили димові шашки, а опозиція бойкотувала голосування. Противники угоди під гаслом «Не дамо продати Україну!» намагалися не допустити голосування, але Партія Регіонів доклала всіх зусиль, щоб назбирати голоси (того дня на засідання прийшов навіть Рінат Ахметов, який до цього в стінах парламенту з’являвся на складання присяги депутата).

    Харківські угоди зміцнили позиції наболоття в Криму, а розташування Чорноморського флоту у Севастополі посприяло анексії півострова у 2014 році. Зобов’язання, які свинопсарня взяла на себе у 2010 році, не були виконані, а Москва в односторонньому порядку пішла на розірвання угоди в березні 2014 року.

    27 квітня 2010 року у залі Верховної Ради під час ратифікації «Харківських угод» були бійки, дим і кидання яєць у спікера. Так голосували за продовження перебування свинособачого Чорноморського флоту в Криму до 2042 року. 21 квітня 2010 року у Харкові між Україною та РФ підписано угоди про продовження перебування свинопсячого Чорноморського флоту у Севастополі. Новообраний президент Віктор Янукович тоді збільшив термін перебування іноземного флоту в Криму до 2047 року. Ще з 1990-х Крим залишався потенційно сепаратистським регіоном з потужним москальським впливом і найменшою часткою українського населення. База Чорноморського флоту в Севастополі слугувала символом російського впливу, а також силовим чинником майбутньої агресії. Згідно з договором 1997 року, час закінчення локалізації російського військового флоту на території АРК мав спливати у 2017 році . За часів президентства Ющенка це питання кілька разів підіймалося і позиція України полягала у відмові дати продовження. Новообраний тоді президент Віктор Янукович пішов на поступки перед Наболоттям і запропонував суттєво продовжити термін базування псячого флоту. Що отримала Україна від угоди? РФ використала давній енергетичний важіль: згідно з Харківськими угодами нашій державі гарантувалася знижка на газ в розмірі 30% (щоправда, тут варто пам’ятати, що роком раніше вже були підписані газові домовленості, за умовами яких ціна на газ була явно завищена, а тому знижка не фіксувала конкретну вигідну ціну, а лише передбачала зменшення чинної ціни на третину). Підготовка та підписання угод стали одним з перших кроків ослаблення українського суверенітету та створили умови, за яких РФ зважилася на військові дії проти України. Умови договору були невигідними для України, адже навіть знижка на газ не була справді відчутною, а Янукович фактично обміняв її на український суверенітет. Менш як за тиждень після підписання угоди в Харкові її мали ратифікувати народні депутати. Ідея підписати угоду з москвою на таких умовах ще в 2010 році піддавалася жорсткій критиці з боку проєвропейської опозиції. Противники ратифікації говорили про потенційне ослаблення суверенітету й абсолютно невигідні для України умови. Після президентських виборів нова влада ще не мала повноти влади (більшості у парламенті), адже разом із Комуністичною партією та Блоком Литвина мали максимум 220 голосів. Тому Партія Регіонів шукала перебіжчиків з інших францій, які надали б голоси для підтримки угоди. Таких знайшлося аж 16 і угоди були ратифіковані. Скандальне голосування супроводжувалося сутичками. В той день у Верховній Раді, окрім звичних для того часу бійок, депутати палили димові шашки, а опозиція бойкотувала голосування. Противники угоди під гаслом «Не дамо продати Україну!» намагалися не допустити голосування, але Партія Регіонів доклала всіх зусиль, щоб назбирати голоси (того дня на засідання прийшов навіть Рінат Ахметов, який до цього в стінах парламенту з’являвся на складання присяги депутата). Харківські угоди зміцнили позиції наболоття в Криму, а розташування Чорноморського флоту у Севастополі посприяло анексії півострова у 2014 році. Зобов’язання, які свинопсарня взяла на себе у 2010 році, не були виконані, а Москва в односторонньому порядку пішла на розірвання угоди в березні 2014 року.
    116views
  • ​​ 28 квітня 1947 року розпочалася військово-політична операція польської комуністичної влади «Вісла», що полягала у депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель. Проводили акцію під приводом ліквідації формувань Української повстанської армії на Закерзонні. Однак у документах з грифом «таємно» йшлося про «остаточне розв’язання української проблеми в Польщі».

    Вигнання нацистів зі Східної Європи в 1944–1945 роках супроводжувалося встановленням в цьому регіоні комуністичних прокремлівських урядів. Місцеві комуністи відразу приступили до масштабних репресій з метою упокорення населення. Одним із інструментів, які вони використовували, стали масові депортації.
    9 вересня 1944 року маріонеткові Комітет національного визволення Польщі й уряд УРСР уклали угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.

    На виконання цієї угоди у 1944–1946 роках із Польщі до УРСР було переміщено понад 480 тисяч етнічних українців. Після закінчення терміну угоди у Східної Польщі залишалося близько 150 тисяч українців. Радянська влада відмовилася приймати їх на територію УРСР. Тому виник задум переселяти українців углиб Польщі на малозаселені західні та північні її землі.
    Підготовка виселення почалася у другій половині 1946 року. У серпні Відомство інформації та пропаганди в Любліні повідомило, що «…загальна думка поляків із теренів [охоплених діями УПА] домагається виселення українського елементу повністю – чи в Радянський Союз, чи на Західні землі…».

    Восени повітові відділення інформації та пропаганди мали скласти списки українських сімей, які залишилися після попереднього переселення, або самовільно повернулися з УРСР. «[У 1944–1946 роках] багато одиниць і навіть родин сховалося у лісах або прикордонних місцевостях на території Чехословаччини і потім прямісінько (через кордон) повернулись до своїх осель, стаючи базою для банд УПА та небезпекою для нас на майбутнє. У зв'язку з тим, що Радянський Союз вже не приймає назад цих родин, необхідно навесні дійсно провести енергійну акцію переселення цих людей окремим родинами в розпорошенні по цілих землях, де вони швидко асимілюються», – йшлося у звіті заступника начальника Генерального Штабу Стефана Моссора голові державної комісії безпеки, міністрові національної оборони Міхала Ролі-Жимерського.

    28 березня 1947 року українські повстанці із лісової засідки вбили віце-міністра оборони Польщі Кароля Свєрчевського. Ця подія стала приводом для початку депортації. Наступного дня зібралося Політбюро ЦК Польської робітничої партії.

    Спочатку план називався «спеціальною операцією «Схід» і включав одночасне проведення депортації та бойових дій проти УПА. Згодом його перейменовано на «Вісла».

    Було створено оперативну групу «Вісла», яка налічувала близько 21 тисячі військових.
    Операція тривала до 29 липня. Українців примусово виселили з їхніх етнічних територій і розпорошили по північній і західній частині Польщі. Під час акції владні підрозділи вдалися до насилля – палили українські житла, руйнували церкви та українські цвинтарі.

    З квітня до липня 1947 року оперативна група «Вісла» провела:

    6 357 бойових акцій,

    ліквідувала 1509 повстанців,

    знищила 1178 бункерів і криївок,

    заарештувала майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні,

    3936 підозрюваних у співпраці з УПА ув’язнили в концтаборі Явожно. Унаслідок катувань загинуло близько 200 бранців.

    За три місяці малу батьківщину втратили від 137 до 150 тисяч осіб. Урядовим декретом від 27 серпня 1949 року українців позбавили права на господарства, з яких вони були виселені, і на залишене там майно.

    Комуністична влада намагалася виправдати проведення цієї акції, представляючи її виключно як антиповстанську операцію. Цією тезою досі послуговуються деякі польські історики та політики. Насправді ж головною метою було цілковите виселення українського населення, а не лише ліквідація відділів УПА.

    ​​ 28 квітня 1947 року розпочалася військово-політична операція польської комуністичної влади «Вісла», що полягала у депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель. Проводили акцію під приводом ліквідації формувань Української повстанської армії на Закерзонні. Однак у документах з грифом «таємно» йшлося про «остаточне розв’язання української проблеми в Польщі». Вигнання нацистів зі Східної Європи в 1944–1945 роках супроводжувалося встановленням в цьому регіоні комуністичних прокремлівських урядів. Місцеві комуністи відразу приступили до масштабних репресій з метою упокорення населення. Одним із інструментів, які вони використовували, стали масові депортації. 9 вересня 1944 року маріонеткові Комітет національного визволення Польщі й уряд УРСР уклали угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі. На виконання цієї угоди у 1944–1946 роках із Польщі до УРСР було переміщено понад 480 тисяч етнічних українців. Після закінчення терміну угоди у Східної Польщі залишалося близько 150 тисяч українців. Радянська влада відмовилася приймати їх на територію УРСР. Тому виник задум переселяти українців углиб Польщі на малозаселені західні та північні її землі. Підготовка виселення почалася у другій половині 1946 року. У серпні Відомство інформації та пропаганди в Любліні повідомило, що «…загальна думка поляків із теренів [охоплених діями УПА] домагається виселення українського елементу повністю – чи в Радянський Союз, чи на Західні землі…». Восени повітові відділення інформації та пропаганди мали скласти списки українських сімей, які залишилися після попереднього переселення, або самовільно повернулися з УРСР. «[У 1944–1946 роках] багато одиниць і навіть родин сховалося у лісах або прикордонних місцевостях на території Чехословаччини і потім прямісінько (через кордон) повернулись до своїх осель, стаючи базою для банд УПА та небезпекою для нас на майбутнє. У зв'язку з тим, що Радянський Союз вже не приймає назад цих родин, необхідно навесні дійсно провести енергійну акцію переселення цих людей окремим родинами в розпорошенні по цілих землях, де вони швидко асимілюються», – йшлося у звіті заступника начальника Генерального Штабу Стефана Моссора голові державної комісії безпеки, міністрові національної оборони Міхала Ролі-Жимерського. 28 березня 1947 року українські повстанці із лісової засідки вбили віце-міністра оборони Польщі Кароля Свєрчевського. Ця подія стала приводом для початку депортації. Наступного дня зібралося Політбюро ЦК Польської робітничої партії. Спочатку план називався «спеціальною операцією «Схід» і включав одночасне проведення депортації та бойових дій проти УПА. Згодом його перейменовано на «Вісла». Було створено оперативну групу «Вісла», яка налічувала близько 21 тисячі військових. Операція тривала до 29 липня. Українців примусово виселили з їхніх етнічних територій і розпорошили по північній і західній частині Польщі. Під час акції владні підрозділи вдалися до насилля – палили українські житла, руйнували церкви та українські цвинтарі. З квітня до липня 1947 року оперативна група «Вісла» провела: 6 357 бойових акцій, ліквідувала 1509 повстанців, знищила 1178 бункерів і криївок, заарештувала майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні, 3936 підозрюваних у співпраці з УПА ув’язнили в концтаборі Явожно. Унаслідок катувань загинуло близько 200 бранців. За три місяці малу батьківщину втратили від 137 до 150 тисяч осіб. Урядовим декретом від 27 серпня 1949 року українців позбавили права на господарства, з яких вони були виселені, і на залишене там майно. Комуністична влада намагалася виправдати проведення цієї акції, представляючи її виключно як антиповстанську операцію. Цією тезою досі послуговуються деякі польські історики та політики. Насправді ж головною метою було цілковите виселення українського населення, а не лише ліквідація відділів УПА.
    110views
  • #природа
    Кам'яний ліс Суобуя (Shuobuya Stone Forest) — унікальне природне утворення, розташоване в провінції Сіньцзян, Китай. Цей геологічний феномен є частиною пустельних ландшафтів регіону і вражає своєю незвичайною красою та химерними формами. Формування кам'яного лісу відбувалося протягом мільйонів років під впливом ерозії, вітру та піщаних бур, які вирізьбили з пісковика та інших порід фантастичні скульптури, що нагадують дерева, вежі та різноманітні фігури.

    Геологічне походження

    Кам'яний ліс Суобуя сформувався внаслідок тривалих природних процесів, що почалися ще в мезозойську еру. Основними чинниками його утворення стали:

    Ерозія: Постійний вплив вітру та піску стирали м'які шари порід, залишаючи твердіші структури.

    Кліматичні зміни: Коливання між посушливими та вологими періодами сприяли руйнуванню порід і формуванню унікальних структур.

    Тектонічна активність: Підняття земної кори в регіоні створило умови для утворення високих скельних форм.

    Характеристики

    Кам'яний ліс займає площу кількох квадратних кілометрів і складається з численних скельних утворень, що досягають висоти від кількох метрів до десятків метрів. Деякі з них мають настільки химерні форми, що нагадують скам'янілі дерева, звідки й походить назва "кам'яний ліс". Колір порід варіюється від червонувато-коричневого до сірого, що створює мальовничий контраст із навколишньою пустелею.

    Туристична привабливість

    Кам'яний ліс Суобуя є популярним туристичним об'єктом, який приваблює мандрівників з усього світу. Відвідувачі можуть:

    Пройтися спеціально облаштованими стежками, що дозволяють безпечно оглянути найцікавіші утворення.

    Сфотографувати унікальні пейзажі, особливо на світанку чи заході сонця, коли скелі набувають драматичних відтінків.

    Дізнатися про геологічну історію регіону в місцевих інформаційних центрах.

    Екологічне значення

    Кам'яний ліс Суобуя є не лише геологічною пам'яткою, але й частиною екосистеми пустелі, де мешкають рідкісні види рослин і тварин, адаптовані до суворих умов. Для збереження цього природного дива місцева влада запровадила заходи з обмеження впливу туризму, зокрема контроль кількості відвідувачів і заборону на пошкодження скель.

    Висновок

    Кам'яний ліс Суобуя — це природне диво, яке поєднує в собі геологічну унікальність і естетичну красу. Він є прикладом того, як природа може створювати справжні шедеври протягом тисячоліть. Відвідування цього місця дозволяє не лише насолодитися вражаючими пейзажами, але й глибше зрозуміти складні процеси, що формують нашу планету.
    #природа Кам'яний ліс Суобуя (Shuobuya Stone Forest) — унікальне природне утворення, розташоване в провінції Сіньцзян, Китай. Цей геологічний феномен є частиною пустельних ландшафтів регіону і вражає своєю незвичайною красою та химерними формами. Формування кам'яного лісу відбувалося протягом мільйонів років під впливом ерозії, вітру та піщаних бур, які вирізьбили з пісковика та інших порід фантастичні скульптури, що нагадують дерева, вежі та різноманітні фігури. Геологічне походження Кам'яний ліс Суобуя сформувався внаслідок тривалих природних процесів, що почалися ще в мезозойську еру. Основними чинниками його утворення стали: Ерозія: Постійний вплив вітру та піску стирали м'які шари порід, залишаючи твердіші структури. Кліматичні зміни: Коливання між посушливими та вологими періодами сприяли руйнуванню порід і формуванню унікальних структур. Тектонічна активність: Підняття земної кори в регіоні створило умови для утворення високих скельних форм. Характеристики Кам'яний ліс займає площу кількох квадратних кілометрів і складається з численних скельних утворень, що досягають висоти від кількох метрів до десятків метрів. Деякі з них мають настільки химерні форми, що нагадують скам'янілі дерева, звідки й походить назва "кам'яний ліс". Колір порід варіюється від червонувато-коричневого до сірого, що створює мальовничий контраст із навколишньою пустелею. Туристична привабливість Кам'яний ліс Суобуя є популярним туристичним об'єктом, який приваблює мандрівників з усього світу. Відвідувачі можуть: Пройтися спеціально облаштованими стежками, що дозволяють безпечно оглянути найцікавіші утворення. Сфотографувати унікальні пейзажі, особливо на світанку чи заході сонця, коли скелі набувають драматичних відтінків. Дізнатися про геологічну історію регіону в місцевих інформаційних центрах. Екологічне значення Кам'яний ліс Суобуя є не лише геологічною пам'яткою, але й частиною екосистеми пустелі, де мешкають рідкісні види рослин і тварин, адаптовані до суворих умов. Для збереження цього природного дива місцева влада запровадила заходи з обмеження впливу туризму, зокрема контроль кількості відвідувачів і заборону на пошкодження скель. Висновок Кам'яний ліс Суобуя — це природне диво, яке поєднує в собі геологічну унікальність і естетичну красу. Він є прикладом того, як природа може створювати справжні шедеври протягом тисячоліть. Відвідування цього місця дозволяє не лише насолодитися вражаючими пейзажами, але й глибше зрозуміти складні процеси, що формують нашу планету.
    Love
    Haha
    Wow
    3
    275views 21Plays
  • #новий_розділ

    Попри вмовляння товаришів, Фернандо залишився непохитним. У його очах не було люті — лише крижана рішучість. Він прийняв виклик і погодився на поєдинок.
    Матроси мовчки розступилися, утворивши імпровізоване коло. Напруга висіла в повітрі, мов перед бурею. Друзі Фернандо гучно підбадьорювали свого ватажка, дехто ж тихо робив ставки.
    Поєдинок почався стрімко. Фонсека, очманілий від гніву та приниження, рвонув уперед, махаючи шаблею, мов скажений. Здавалося, якби перед ним стояв менш досвідчений боєць — він розрубав би його за лічені секунди.
    Але Фернандо, спокійний і зосереджений, ніби граючись, відбивав атаки.. Його рухи були різкі та впевнені. Здавалось, він не бився з оскаженілим супротивником, а просто відпрацьовував рухи, як під час наших тренувань.
    На відміну від нього, Фонсека з кожним невдалим ударом усе більше втрачав самовладання. Його обличчя почервоніло від люті.
    Я помітив хитру посмішку, на обличчі товариша. Він в черговий раз вправно відбив атаку. Ще один обманний рух — різкий випад... і шабля Фонсеки з брязкотом полетіла на палубу.
    Матроси загуділи, вітаючи капітана, та зловтішаючись з його супротивника. Проте коли Фернандо обернувся спиною Фонсека схопив кинуту зброю та кинувся ззаду.
    Але Фернандо, немов відчувши небезпеку, різко відскочив, блискавично розвернувся й зробив вирішальний випад. Цього разу лезо глибоко врізалося в плече негідника. Той застогнав і впав, зціпивши зуби від болю.
    — Підлий щур! Звик знущатися з беззахисних, — кинув йому Фернандо. — У чесному двобою ти здатен лише на підлість!



    Читати далі за посиланням

    https://arkush.net/book/18589/17

    Приємного читання!!!

    #морські_баталії #пригоди #пірати
    #любовний_роман #історична_проза
    #романтика #пригоди #Карибське_море.
    #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
    #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
    #новий_розділ Попри вмовляння товаришів, Фернандо залишився непохитним. У його очах не було люті — лише крижана рішучість. Він прийняв виклик і погодився на поєдинок. Матроси мовчки розступилися, утворивши імпровізоване коло. Напруга висіла в повітрі, мов перед бурею. Друзі Фернандо гучно підбадьорювали свого ватажка, дехто ж тихо робив ставки. Поєдинок почався стрімко. Фонсека, очманілий від гніву та приниження, рвонув уперед, махаючи шаблею, мов скажений. Здавалося, якби перед ним стояв менш досвідчений боєць — він розрубав би його за лічені секунди. Але Фернандо, спокійний і зосереджений, ніби граючись, відбивав атаки.. Його рухи були різкі та впевнені. Здавалось, він не бився з оскаженілим супротивником, а просто відпрацьовував рухи, як під час наших тренувань. На відміну від нього, Фонсека з кожним невдалим ударом усе більше втрачав самовладання. Його обличчя почервоніло від люті. Я помітив хитру посмішку, на обличчі товариша. Він в черговий раз вправно відбив атаку. Ще один обманний рух — різкий випад... і шабля Фонсеки з брязкотом полетіла на палубу. Матроси загуділи, вітаючи капітана, та зловтішаючись з його супротивника. Проте коли Фернандо обернувся спиною Фонсека схопив кинуту зброю та кинувся ззаду. Але Фернандо, немов відчувши небезпеку, різко відскочив, блискавично розвернувся й зробив вирішальний випад. Цього разу лезо глибоко врізалося в плече негідника. Той застогнав і впав, зціпивши зуби від болю. — Підлий щур! Звик знущатися з беззахисних, — кинув йому Фернандо. — У чесному двобою ти здатен лише на підлість! Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/17 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
    500views
  • 🇦🇷 Сотні капібар «захопили» місто в Аргентині.

    У Нордельті після пандемії коронавірусу їхня популяція стрімко зросла до 1 000 особин, тож тепер вони майже володарі міста. Капібари пасуться серед кварталів, дрімають на вулицях і нападають на маленьких собак.

    Місцева влада хоче стерилізувати капібар, щоб не дати популяції зрости ще більше. Але не всі місцеві це підтримують — кажуть, що капібари дуже милі, попри «незначні мінуси» 🥹
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    🇦🇷 Сотні капібар «захопили» місто в Аргентині. У Нордельті після пандемії коронавірусу їхня популяція стрімко зросла до 1 000 особин, тож тепер вони майже володарі міста. Капібари пасуться серед кварталів, дрімають на вулицях і нападають на маленьких собак. Місцева влада хоче стерилізувати капібар, щоб не дати популяції зрости ще більше. Але не всі місцеві це підтримують — кажуть, що капібари дуже милі, попри «незначні мінуси» 🥹 #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    101views
More Results