Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога

Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога

ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА

Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?

За що це сунеться на нас?
Ніхто ж у нас їх не чекає!
Це – як трощи́ть іконостас…
Які думки́ цей збрід плекає?

Неначе кістка, ця земля,
Впопе́рек горла зброду стала,
На край наш плани звідтіля,
Аж ди́ба ця мерзота встала.

Молитва кожна має міць,
І їх в вінець Госпо́дь сплітає,
Та рветься погань силоміць,
Й про це вже явно сповіщає.

Вже шматувати хоче все,
Святую землю спопелити,
І намір цей орда несе,
Так рветься в край святий ступити.

Її не спа́лить у вогні,
Не знищить землю цю святую,
Не дасть Госпо́дь нас сатані
Й Вкраїну нашу молодую.

Щодень напруга ця зроста,
Надія, що Всевишній вчує,
Не знищить нас тая орда,
Госпо́дь Вкраїну нам врятує.

Та ворог хоче воювать,
Йому Вкраїни ще бракує,
Готовий вже він наступать.
Почвара щось собі мудрує.

Той лютий ворог має план –
Йому потрібна Україна,
Все знищить хоче цей тиран ,
Та Україна є нетлінна.

Чому́ біда спіткала нас?
Чом нас нена́видить мерзота?
Та вогник віри в нас не згас,
Не вмре Вкраїна наша зло́та!

18.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

У МИРІ УКРАЇНА ХОЧЕ ЖИТЬ

Всевишній, Україну вбережи,
В молитві я звертаюся до тебе,
І ворогові шлях його вкажи,
Війни як хоче – хай провадить в себе.

У МИРІ хоче Україна жить,
І на чуже вона не зазіхає,
Не ворогу по цій землі ходи́ть!
Його ніхто у нас тут не чекає!

Хай нас забуде ворог назавжди́,
Нехай життя людські не забирає.
На допомогу, Господи, прийди,
Хай Україну враг не спопеляє.

Біду від України відведи,
Хай розірвуться всі ворожі пута,
Хай схаменеться ворог назавжди́,
Хай спопеліє вся його отрута.

Візьми в свої́ обі́йми, Боже, нас,
Не дай пропасти славній Україні,
Важкий настав для України час.
Не дай їй рватись на ворожій міні.

Всевишній, Україну вбережи
І вислухай моли́тви наші щирі,
В біді страшній нам, Боже, поможи,
Ми хочем жити без війни, у МИРІ!

16.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА

Хай Стрітенська свічка засві́тить нам МИРОМ,
Наза́вжди заслі́пить прокля́ту війну,
Моли́тви всі молять за це дуже щиро,
Бо миру відчули давно ми ціну.

Хай Стрітенська свічка палає усюди,
Її не зага́сять ворожі слова́,
За МИР В УКРАЇНІ скрізь моляться люди,
Спільнота підня́лась уже світова.

Хай Стрітенська свічка війну відганяє,
Хай розум осві́тить усім ворогам,
Хай вража нога у наш край не ступає,
У ру́ки Господні Вкраїну віддам.

Хай Стрітенська свічка горить ясним світлом,
Це світло усім хай надію подасть,
А намір ворожий роздує хай вітром,
І знищить Вкраїну Всевишній не дасть.

Хай Стрітенська свічка прине́се нам втіху,
Хай радість осяє Вкраїну і нас,
Щоб ворог не взяв Україну в потіху,
Молю́сь за це, люди, й моли́ть прошу вас.

Хай Стрітенська свічка моли́тви підхопить,
Й сплете́ їх в єдиний вінок молитов,
Вкраїну ніко́ли хай враг не захо́пить,
До неньки-Вкраїни живе в нас любов.

15.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 1004753

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ

(Відповідь на вірш Сергія Ярунського «УКРАЇНЦІ ТРИМАЮТЬ НЕБО»)

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Хоче в мирі і злагоді жити!
Як позбутися всім сатани?
Які ще моли́тви молити?

Ми тримаємо небо усі,
Всі тримаємо й молим моли́тви,
Ми купатися хочем в росі,
А не в кро́ві, що ллють її битви.

Україна постала більмо́м,
І давно зо́рить ворог на неї,
Краще б взя́ли читати Псалом
Й не чіпали Вкраїни моєї!

Україну і нас вбережи,
Вбережи від біди нас, Всевишній!
Всі моли́тви почуй, поможи!
Хоч з нас кожен у чо́мусь є грішний.

Ми ніко́ли не брали чуже
І своє́ віддавати не хочем!
Вже нестримно так ворог ірже́,
Все вже духом смерди́ть наволо́чим.

Україна вся небо трима,
За Вкраїну вже світ став горою,
І молитва думки́ обійма́,
Щоб біда обійшла стороною.

Щоб забули ми слово ВІЙНА,
Більш ніко́ли її ми не знали,
Схаменеться вже хай сатана,
Щоб війну і вві сні не згадали!

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Небо мирне славетно тримає,
Щоб не пу́стки були́ й бур’яни,
Але ворог лиш цьо́го чекає.

Захотів він святої землі́,
То й Вкраїну він знищити хоче,
Замість зерен – тіла́ у ріллі,
І від злості зубами скрегоче.

Відверни вражу силу від нас,
Збережи Україну святую!
Хай настане той, Господи, час,
Що ти скажеш : «ВКРАЇНУ ВРЯТУЮ!».

15.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946521

ЗАХИСНИКИ В ЗЕМЛИЦІ

(Відповідь на коментр Стефанії Терпеливець до вірша «СЕРЕД СТЕПУ ЗНОВ МОГИЛА»)

Серед степу знов могила,
Тужно ворон кряче,
Вража куля хлопця вбила,
Мама гірко плаче.

У могилі син Вкраїни,
Що поліг у бо́ю,
Залиша війна руїни…
Взя́ли в ру́ки зброю.

Ліг у землю, наче сокіл,
Хоч мав жити й жити.
Вже роки́ у нас неспокій.
Що ж із цим робити?

Впав, неначе лист осінній,
У землю сирую,
Мо́лить мати в голосінні
Молитву святую.

Серед степу знов могила,
Захисник в землиці,
Й це життя війна згубила…
Вогні-блискавиці.

Війна сіє ті могили
Вже роки́ щоднини,
Світ герої залишили,
Лягли в домовини.

Серед степу знов могила.
Скільки ще їх буде?
Землю кров давно скропила,
Гинуть наші люди.

11.12.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

ЧИ БУВ ТОЙ ЧАС ДЛЯ НАС БЛАГОСЛОВЕННИМ

Чи був той час для нас благословенним,
Коли майдан гудів, неначе рій?
Хоч день той був святковим і священним,
Що став початком слізних всіх подій.

Студенти вийшли, стали на майдані,
Всі йти хотіли в краще майбуття,
В зневірі вже стояли тут, на грані,
Та й не піде́ цей день у забуття.

Ніхто не знав, що буде трішки згодом,
Не думали, що буде литись кров,
Знущались над беззахисним народом,
І линув дзвін від багатьох церков.

Той день, те двадцять перше листопа́да,
Він став початком кровопролиття,
Вказівки віддавала тая влада,
І забрано вже там людські́ життя.

І з кожним днем більш гаряче ставало,
З’їжджались люди із усіх усюд,
Обурення все міці набувало,
Сюди прийшов зневірений вже люд.

Та їх не чули… Били і стріляли,
НЕБЕСНА СОТНЯ саме там лягла,
Та патріоти до кінця стояли,
Ворожа куля СОТНЮ всю знайшла.

У пам’яті той день тепер наза́вжди,
Історію новую він почав,
І полягли герої ради правди,
Що буде так – ніхто з нас не чекав.

20.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

👀 Обстановка на «Новій пошті» у Дніпрі: служба доставки працює максимально оперативно та без збоїв, – місцеві канали.
Рівень сервісу називають «одним із найкращих». 🤷‍♂

https://t.me/Ukraineaboveallelse

🚫 Зняття комбригів після втрати Сіверська.
📰 Будемо оперувати статтею, яка вийшла на Українській правді, де вказано, що з посади очільника бригади зняли командира 54 ОМБр, яка безпосередньо відповідала за оборону міста. А також на черзі комбриг 10 ОГШБр, який при поверненні також має бути відсторонений. Його бригада тримає оборону південніше від Сіверська, кудою почав затягуватися противник в саме місто.
🟡Причини - неправдиві доповіді в своїх смугах відповідальності. Чи новина це для нас? Той хто слідкує за нами, то знає, що давно вже ні, адже саме на цьому ми наголошували, коли Сіверськ почав падати. Чи єдині це командири, до яких є питання в тому районі - ні, адже в Сіверськ почали заходити не тільки з півдня і в глибині території ворог фіксується не тільки на півдні, а й занепокоєння викликає північна сторона.
❓ Зазвичай, коли когось знімали з очільника бригади, де були різноманітні причини, але точно не позитивні, то ці люди опинялися просто в інших бригадах або на вищих посадах. Чергова можливість переконатися, чи є якісь зміни в таких зняттях або ж ми просто робимо це даремно і помилки будуть повторюватися.
🫡 Окрема увага речникам ГШ, у яких "були друзі" на Сіверську, які передавали, що Сіверськ тримається під контролем Сил Оборони. Хоча питання, а чи є ті "друзі" взагалі...
Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Магазин🛑Донат

https://t.me/Ukraineaboveallelse