• #історія #події
    Ніч, що запалила Європу: Листопадовий чин 1830-го ⚔️🔥
    У ніч з 29 на 30 листопада 1830 року Варшава не спала. Усе почалося з іскри, яка мала спалити імперський порядок Миколи I. Група молодих підхорунжих, очолювана палким Петром Висоцьким, вирішила, що досить терпіти приниження Конституції та самодержавну сваволю. Вони рушили на Бельведерський палац — резиденцію намісника, великого князя Костянтина Павловича.

    Штурм і втеча тирана 🏃‍♂️

    План був відчайдушним: захопити або ліквідувати намісника і підняти всю Польщу. Костянтин, почувши галас та постріли, дивом уникнув полону, сховавшись (за однією з версій, у молитовній кімнаті на горищі). Хоча головна ціль вислизнула, Варшава вибухнула. Арсенал було захоплено, а на вулиці висипали тисячі озброєних містян. Так почалася війна Давида з Голіафом — Російською імперією.

    «За нашу і вашу свободу!» 🦅

    Саме під час цього повстання, у січні 1831 року, народилося гасло, яке стало символом боротьби народів проти тиранії. У маніфестації на честь декабристів з'явився прапор з написом: "В ім'я Бога, за нашу і вашу свободу!". Це було звернення не лише до поляків, а й до українців, литовців і навіть росіян, що прагнули скинути царат.

    Український фронт: надії та реальність 🇺🇦

    Вогонь повстання швидко перекинувся на Правобережну Україну — Волинь, Поділля та Київщину. Польська шляхта, що мешкала тут, сподівалася на відновлення кордонів Речі Посполитої 1772 року. Однак ситуація була складною: українське селянство здебільшого не підтримало панів, вбачаючи в них таких самих гнобителів, як і російських чиновників. Царська влада вміло грала на цих протиріччях, обіцяючи селянам «поблажки», якщо ті не підуть за бунтівниками.

    Гіркий фінал і "Цитадель" репресій ⛓️

    Незважаючи на героїчний опір і кілька блискучих перемог, сили були нерівні. У 1831 році Варшава капітулювала перед армією Паскевича. Наслідки для України були катастрофічними: тисячі шляхтичів (учасників повстання) було заслано до Сибіру, їхні маєтки конфісковано, а в Києві почалося будівництво Нової Печерської фортеці — не для захисту від зовнішніх ворогів, а для контролю над непокірним містом. Почалася епоха жорсткої русифікації, ліквідації греко-католицької церкви та закриття польських шкіл і Віленського університету.

    Але ніч 29 листопада назавжди залишилася в історії як доказ того, що навіть жменька відчайдухів здатна кинути виклик імперії, змусивши її здригнутися від страху. 📜
    #історія #події Ніч, що запалила Європу: Листопадовий чин 1830-го ⚔️🔥 У ніч з 29 на 30 листопада 1830 року Варшава не спала. Усе почалося з іскри, яка мала спалити імперський порядок Миколи I. Група молодих підхорунжих, очолювана палким Петром Висоцьким, вирішила, що досить терпіти приниження Конституції та самодержавну сваволю. Вони рушили на Бельведерський палац — резиденцію намісника, великого князя Костянтина Павловича. Штурм і втеча тирана 🏃‍♂️ План був відчайдушним: захопити або ліквідувати намісника і підняти всю Польщу. Костянтин, почувши галас та постріли, дивом уникнув полону, сховавшись (за однією з версій, у молитовній кімнаті на горищі). Хоча головна ціль вислизнула, Варшава вибухнула. Арсенал було захоплено, а на вулиці висипали тисячі озброєних містян. Так почалася війна Давида з Голіафом — Російською імперією. «За нашу і вашу свободу!» 🦅 Саме під час цього повстання, у січні 1831 року, народилося гасло, яке стало символом боротьби народів проти тиранії. У маніфестації на честь декабристів з'явився прапор з написом: "В ім'я Бога, за нашу і вашу свободу!". Це було звернення не лише до поляків, а й до українців, литовців і навіть росіян, що прагнули скинути царат. Український фронт: надії та реальність 🇺🇦 Вогонь повстання швидко перекинувся на Правобережну Україну — Волинь, Поділля та Київщину. Польська шляхта, що мешкала тут, сподівалася на відновлення кордонів Речі Посполитої 1772 року. Однак ситуація була складною: українське селянство здебільшого не підтримало панів, вбачаючи в них таких самих гнобителів, як і російських чиновників. Царська влада вміло грала на цих протиріччях, обіцяючи селянам «поблажки», якщо ті не підуть за бунтівниками. Гіркий фінал і "Цитадель" репресій ⛓️ Незважаючи на героїчний опір і кілька блискучих перемог, сили були нерівні. У 1831 році Варшава капітулювала перед армією Паскевича. Наслідки для України були катастрофічними: тисячі шляхтичів (учасників повстання) було заслано до Сибіру, їхні маєтки конфісковано, а в Києві почалося будівництво Нової Печерської фортеці — не для захисту від зовнішніх ворогів, а для контролю над непокірним містом. Почалася епоха жорсткої русифікації, ліквідації греко-католицької церкви та закриття польських шкіл і Віленського університету. Але ніч 29 листопада назавжди залишилася в історії як доказ того, що навіть жменька відчайдухів здатна кинути виклик імперії, змусивши її здригнутися від страху. 📜
    Like
    2
    258переглядів
  • ⚡️У деяких областях скасували погодинні відключення світла

    Йдеться про Івано-Франківщину та Львівщину. Тим часом у Кривому Розі люди вийшли бунтувати проти відключень світла і графіків.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    ⚡️У деяких областях скасували погодинні відключення світла Йдеться про Івано-Франківщину та Львівщину. Тим часом у Кривому Розі люди вийшли бунтувати проти відключень світла і графіків. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    95переглядів 3Відтворень
  • #історія #події
    🕊️ Тихий Штурм Свободи: Як Студентський Марш розпочав Оксамитову Революцію.
    17 листопада 1989 року – це дата, коли вулиці Праги стали епіцентром, що поклав край десятиліттям комуністичного правління у Чехословаччині. Цей день, який згодом назвали "Оксамитовою революцією" (через його надзвичайну безкровність), розпочався з події, що мала винятково символічний характер.

    🕯️ З Пам'яті Проти Тиранії

    Студенти вийшли на вулиці Праги не з політичними гаслами проти режиму, а для вшанування пам'яті: це була 50-та річниця жорстокого придушення нацистами студентських демонстрацій 1939 року. Це був легальний, дозволений мітинг, просочений скорботою, а не бунтом.
    Марш розпочався мирно, але коли багатотисячна колона рушила з дозволеного маршруту у бік центру міста, їхня символічна акція швидко перетворилася на політичну демонстрацію проти існуючої влади ✊. Студенти несли свічки, квіти, співали й скандували вимоги про свободу.

    🚨 Асфальт Як Каталізатор

    Кульмінація наступила на вулиці Народній (Národní třída). Саме тут демонстрацію оточили та жорстоко розігнали загони спецпризначенців та поліції. Силовики діяли з безпрецедентною люттю, блокуючи всі виходи та б'ючи протестувальників кийками.
    Попри те, що фізично постраждало не так багато людей, як могло б, брутальність поліції спрацювала як потужний каталізатор. Особливо резонансною стала (хоча й пізніше спростована) чутка про загибель одного зі студентів. Навіть фейк про першу жертву виявився достатнім для того, щоб підірвати залишки довіри до режиму.

    Від Протесту до Зміни Режиму

    Агресія влади мала зворотний ефект: наступного дня вже не тільки студенти, а й актори, інтелігенція та звичайні громадяни Чехії та Словаччини, обурені побиттям молоді, вийшли на масові протести. 🎭 Акція на Народній тріда відкрила шлях до:
    * Створення опозиційного руху "Громадський форум" (Občanské fórum), лідером якого став дисидент Вацлав Гавел.
    * Масових мітингів, які щодня збирали сотні тисяч людей.
    * Загальнонаціонального страйку 27 листопада.

    Протягом кількох тижнів, під тиском вулиці та без жодного пострілу, комуністичний режим впав. Ввічливість та рішучість протестувальників, які мирно протистояли системі, подарували цій революції унікальну назву — Оксамитова 🎀.

    17 листопада сьогодні є державним святом у Чехії та Словаччині, Днем боротьби за свободу та демократію. Це нагадування про те, що навіть найзацементованіші стіни тиранії можуть обвалитися від мирного, але рішучого кроку.
    #історія #події 🕊️ Тихий Штурм Свободи: Як Студентський Марш розпочав Оксамитову Революцію. 17 листопада 1989 року – це дата, коли вулиці Праги стали епіцентром, що поклав край десятиліттям комуністичного правління у Чехословаччині. Цей день, який згодом назвали "Оксамитовою революцією" (через його надзвичайну безкровність), розпочався з події, що мала винятково символічний характер. 🕯️ З Пам'яті Проти Тиранії Студенти вийшли на вулиці Праги не з політичними гаслами проти режиму, а для вшанування пам'яті: це була 50-та річниця жорстокого придушення нацистами студентських демонстрацій 1939 року. Це був легальний, дозволений мітинг, просочений скорботою, а не бунтом. Марш розпочався мирно, але коли багатотисячна колона рушила з дозволеного маршруту у бік центру міста, їхня символічна акція швидко перетворилася на політичну демонстрацію проти існуючої влади ✊. Студенти несли свічки, квіти, співали й скандували вимоги про свободу. 🚨 Асфальт Як Каталізатор Кульмінація наступила на вулиці Народній (Národní třída). Саме тут демонстрацію оточили та жорстоко розігнали загони спецпризначенців та поліції. Силовики діяли з безпрецедентною люттю, блокуючи всі виходи та б'ючи протестувальників кийками. Попри те, що фізично постраждало не так багато людей, як могло б, брутальність поліції спрацювала як потужний каталізатор. Особливо резонансною стала (хоча й пізніше спростована) чутка про загибель одного зі студентів. Навіть фейк про першу жертву виявився достатнім для того, щоб підірвати залишки довіри до режиму. Від Протесту до Зміни Режиму Агресія влади мала зворотний ефект: наступного дня вже не тільки студенти, а й актори, інтелігенція та звичайні громадяни Чехії та Словаччини, обурені побиттям молоді, вийшли на масові протести. 🎭 Акція на Народній тріда відкрила шлях до: * Створення опозиційного руху "Громадський форум" (Občanské fórum), лідером якого став дисидент Вацлав Гавел. * Масових мітингів, які щодня збирали сотні тисяч людей. * Загальнонаціонального страйку 27 листопада. Протягом кількох тижнів, під тиском вулиці та без жодного пострілу, комуністичний режим впав. Ввічливість та рішучість протестувальників, які мирно протистояли системі, подарували цій революції унікальну назву — Оксамитова 🎀. 17 листопада сьогодні є державним святом у Чехії та Словаччині, Днем боротьби за свободу та демократію. Це нагадування про те, що навіть найзацементованіші стіни тиранії можуть обвалитися від мирного, але рішучого кроку.
    Like
    1
    477переглядів
  • У Кривому Розі бунт: там люди перекрили дорогу через відсутність води, у деяких її немає вже 5 днів, - місцеві ЗМІ
    У Кривому Розі бунт: там люди перекрили дорогу через відсутність води, у деяких її немає вже 5 днів, - місцеві ЗМІ
    129переглядів 5Відтворень
  • #події #історія
    ⛓️ Трагедія Гетьмана: Як Петро I знищив останню надію автономії (10 Листопада 1723)
    Сьогоднішній день, 10 листопада, навіки вписаний у нашу історію як чорна дата для української державності. Саме цього дня 1723 року в Санкт-Петербурзі за наказом московського царя Петра I був заарештований наказний гетьман Лівобережної України, чернігівський полковник Павло Полуботок.
    Чому Полуботок став небезпечним?
    Після втечі Івана Мазепи та смерті Івана Скоропадського, Павло Полуботок виконував обов’язки наказного гетьмана (1722–1724). Він не був обраний на повноцінній раді, оскільки Петро I вже тоді побоювався сильних українських лідерів і відверто саботував вибори.
    Попри це, Полуботок демонстрував незламну волю до відновлення українських прав. Він:
    * Наполягав на проведенні нових гетьманських виборів.
    * Виступав проти свавілля російських чиновників, які заполонили Україну.
    * Боровся за повернення прав, скасованих після Мазепи.
    Ця самостійна політика прямо суперечила імперським планам Петра І щодо повної інкорпорації Гетьманщини. Намагаючись зламати українську автономію, Петро I створив Малоросійську колегію — орган, який мав керувати Україною замість гетьмана. Це був прямий шлях до ліквідації української влади.

    Кидок у Петропавлівську фортецю 🏰

    Полуботок, не бажаючи миритися з цим, вирушив до столиці імперії, щоб особисто подати цареві петиції про порушення українських прав. Петро I розцінив це як зухвалість та бунт.
    10 листопада 1723 року Полуботка разом із низкою старшин було ув'язнено в Петропавлівській фортеці. Там він провів рік у жорстоких умовах. За легендою, на останньому допиті він сміливо кинув Петру I в обличчя:

    "Я знаю, що мене тут чекає. Але не бійся, царю, дух народу не здолати!"

    Через рік, у грудні 1724 року, Павло Полуботок помер у казематах, так і не зрікшись своєї боротьби. Його смерть стала символом трагічної долі українських спроб зберегти вольності в умовах наступу Російської імперії.

    #події #історія ⛓️ Трагедія Гетьмана: Як Петро I знищив останню надію автономії (10 Листопада 1723) Сьогоднішній день, 10 листопада, навіки вписаний у нашу історію як чорна дата для української державності. Саме цього дня 1723 року в Санкт-Петербурзі за наказом московського царя Петра I був заарештований наказний гетьман Лівобережної України, чернігівський полковник Павло Полуботок. Чому Полуботок став небезпечним? Після втечі Івана Мазепи та смерті Івана Скоропадського, Павло Полуботок виконував обов’язки наказного гетьмана (1722–1724). Він не був обраний на повноцінній раді, оскільки Петро I вже тоді побоювався сильних українських лідерів і відверто саботував вибори. Попри це, Полуботок демонстрував незламну волю до відновлення українських прав. Він: * Наполягав на проведенні нових гетьманських виборів. * Виступав проти свавілля російських чиновників, які заполонили Україну. * Боровся за повернення прав, скасованих після Мазепи. Ця самостійна політика прямо суперечила імперським планам Петра І щодо повної інкорпорації Гетьманщини. Намагаючись зламати українську автономію, Петро I створив Малоросійську колегію — орган, який мав керувати Україною замість гетьмана. Це був прямий шлях до ліквідації української влади. Кидок у Петропавлівську фортецю 🏰 Полуботок, не бажаючи миритися з цим, вирушив до столиці імперії, щоб особисто подати цареві петиції про порушення українських прав. Петро I розцінив це як зухвалість та бунт. 10 листопада 1723 року Полуботка разом із низкою старшин було ув'язнено в Петропавлівській фортеці. Там він провів рік у жорстоких умовах. За легендою, на останньому допиті він сміливо кинув Петру I в обличчя: "Я знаю, що мене тут чекає. Але не бійся, царю, дух народу не здолати!" Через рік, у грудні 1724 року, Павло Полуботок помер у казематах, так і не зрікшись своєї боротьби. Його смерть стала символом трагічної долі українських спроб зберегти вольності в умовах наступу Російської імперії.
    Like
    1
    494переглядів
  • #поезія
    Красуня леді в сукні золотій,
    Крокує тихо й впевнено у часі.
    Та кожен бачить щось своє у ній,
    Байдужий чи закоханий наразі.
    Осінню пору люблять не усі,
    Хтось бачить сірість й непогоду
    Хтось розмаїття листяні,
    Яскраву неповторну вроду.
    У осені свої принади є
    Тепленькі светри, чай з лимоном.
    Шарлотка ароматом віддає
    Відвари трав та кава з кардамоном.
    Та хоч повітря вже холодне й бунтівне,
    Та сонце зігріває ще обличчя.
    Ми вгору підкидаємо те листя золоте,
    Лиш цінностей зростають протиріччя.
    Яскрава леді в сукні золотій,
    Крокує тихо й впевнено у часі.
    Та демонструє танець у красі своїй,
    Кружляє так зворушливо у вальсі.

    Тетяна Хандрусь
    #поезія Красуня леді в сукні золотій, Крокує тихо й впевнено у часі. Та кожен бачить щось своє у ній, Байдужий чи закоханий наразі. Осінню пору люблять не усі, Хтось бачить сірість й непогоду Хтось розмаїття листяні, Яскраву неповторну вроду. У осені свої принади є Тепленькі светри, чай з лимоном. Шарлотка ароматом віддає Відвари трав та кава з кардамоном. Та хоч повітря вже холодне й бунтівне, Та сонце зігріває ще обличчя. Ми вгору підкидаємо те листя золоте, Лиш цінностей зростають протиріччя. Яскрава леді в сукні золотій, Крокує тихо й впевнено у часі. Та демонструє танець у красі своїй, Кружляє так зворушливо у вальсі. Тетяна Хандрусь
    Like
    Love
    2
    342переглядів
  • #література
    12 творів української літератури, які повинен знати кожен українець — і дитина, і дорослий.
    Це не просто тексти — це серце української культури, голос історії, глибина душі:
    1. Тарас Шевченко — «Кобзар»
    Національний епос. «Заповіт», «Катерина», «Сон» — як молитися, тільки читати.
    2. Іван Франко — «Мойсей»
    Пророча поема про долю народу й провідника.
    3. Леся Українка — «Лісова пісня»
    Поетична драма про волю, кохання і вибір.
    4. Іван Нечуй-Левицький — «Кайдашева сім’я»
    Смішно й боляче одночасно. Без цього не зрозумієш український побут.
    5. Панас Мирний — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
    Про бунт і трагедію несправедливості.
    6. Михайло Коцюбинський — «Тіні забутих предків»
    Магічний реалізм по-українськи.
    7. Василь Стефаник — «Камінний хрест»
    Як висловити трагедію еміграції в кількох сторінках.
    8. Ольга Кобилянська — «Земля»
    Драма родини, де земля стає причиною крові.
    9. Олександр Довженко — «Зачарована Десна»
    Автобіографія дитинства, переплетена з поезією.
    10. Остап Вишня — усмішки
    Лікує сміхом. Український гумор — це теж зброя.
    11. Василь Симоненко — «Ти знаєш, що ти – людина»
    Поезія гідності й любові.
    12. Всеволод Нестайко — «Тореадори з Васюківки»
    Для дітей — і для тих, хто не хоче втратити дитинство.
    Прочитайте — і зрозумієте, чим б’ється серце України.

    #література 12 творів української літератури, які повинен знати кожен українець — і дитина, і дорослий. Це не просто тексти — це серце української культури, голос історії, глибина душі: 1. Тарас Шевченко — «Кобзар» Національний епос. «Заповіт», «Катерина», «Сон» — як молитися, тільки читати. 2. Іван Франко — «Мойсей» Пророча поема про долю народу й провідника. 3. Леся Українка — «Лісова пісня» Поетична драма про волю, кохання і вибір. 4. Іван Нечуй-Левицький — «Кайдашева сім’я» Смішно й боляче одночасно. Без цього не зрозумієш український побут. 5. Панас Мирний — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Про бунт і трагедію несправедливості. 6. Михайло Коцюбинський — «Тіні забутих предків» Магічний реалізм по-українськи. 7. Василь Стефаник — «Камінний хрест» Як висловити трагедію еміграції в кількох сторінках. 8. Ольга Кобилянська — «Земля» Драма родини, де земля стає причиною крові. 9. Олександр Довженко — «Зачарована Десна» Автобіографія дитинства, переплетена з поезією. 10. Остап Вишня — усмішки Лікує сміхом. Український гумор — це теж зброя. 11. Василь Симоненко — «Ти знаєш, що ти – людина» Поезія гідності й любові. 12. Всеволод Нестайко — «Тореадори з Васюківки» Для дітей — і для тих, хто не хоче втратити дитинство. Прочитайте — і зрозумієте, чим б’ється серце України.
    Like
    2
    948переглядів 1 Поширень
  • Якщо не помиляюся, я вже третій тиждень читаю книгу Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України: Павло Тетеря і Іван Брюховецький".

    І вже прочитала про Павла Тетерю. Що можу сказати про нього. Не всі правителі бувають ідеальними. На мою думку ідеальних правителів взагалі не існує. Так було, є і буде. Тетеря правив країною в цей час, коли Україна вже майже розвалилася, він все робив, щоби якось зібрати її до купі. Але одного разу він зробив величезну помилку і через це дехто його зненавидів. Після цієї помилки в Тетері все одне за другим все пішло в шкереберть. Довелося зректися булави, і покинути Україну. Тут він дійсно зробив все що міг, щоб врятувати країну. І тут дуже влучно сказано словами одного з римських правителів, "Я зробив все що міг, нехай хтось зробить ще краще". Дуже сподобалося читати про Павла Тетері. Багато чого цікавого дізналася. І мені було сумно дізнатися, що він помер ось так підступно, від отруєння.

    А от Іван Брюховецький повна його протилежність. Так як він був слугою Юрія Хмельницького, але більш за все був його вихователем, то ж Іванові зовсім не подобалося, що його сприймали не як рівного серед шляхетного роду, а як слугу. То ж не дивно, що він був корисливою і заздрісною людиною. А завдяки спостережливісті став чудовим інтриганом. О, я уявляю собі яка це була людина. Завдяки його інтригам, йому вдалося обдурити голоту і вмовити підняти бунт проти Виговського. То ж якраз я і читаю цей момент, де знову навагаються поставити гетманом Юрія Хмельницького. Читаючи, як усе це відбулося, я розумію, як Брюховецькому потім врешті-решт стати гетманом і чому завдяки йому московії потім вдалося окупувати майже всю територію України... Але як все це сталося, то я вже буду далі читати. Головне, щоби в теперішній час ми не повторили їхні помилки і знову не втратили Україну...🙏💙💛
    Якщо не помиляюся, я вже третій тиждень читаю книгу Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України: Павло Тетеря і Іван Брюховецький". І вже прочитала про Павла Тетерю. Що можу сказати про нього. Не всі правителі бувають ідеальними. На мою думку ідеальних правителів взагалі не існує. Так було, є і буде. Тетеря правив країною в цей час, коли Україна вже майже розвалилася, він все робив, щоби якось зібрати її до купі. Але одного разу він зробив величезну помилку і через це дехто його зненавидів. Після цієї помилки в Тетері все одне за другим все пішло в шкереберть. Довелося зректися булави, і покинути Україну. Тут він дійсно зробив все що міг, щоб врятувати країну. І тут дуже влучно сказано словами одного з римських правителів, "Я зробив все що міг, нехай хтось зробить ще краще". Дуже сподобалося читати про Павла Тетері. Багато чого цікавого дізналася. І мені було сумно дізнатися, що він помер ось так підступно, від отруєння. А от Іван Брюховецький повна його протилежність. Так як він був слугою Юрія Хмельницького, але більш за все був його вихователем, то ж Іванові зовсім не подобалося, що його сприймали не як рівного серед шляхетного роду, а як слугу. То ж не дивно, що він був корисливою і заздрісною людиною. А завдяки спостережливісті став чудовим інтриганом. О, я уявляю собі яка це була людина. Завдяки його інтригам, йому вдалося обдурити голоту і вмовити підняти бунт проти Виговського. То ж якраз я і читаю цей момент, де знову навагаються поставити гетманом Юрія Хмельницького. Читаючи, як усе це відбулося, я розумію, як Брюховецькому потім врешті-решт стати гетманом і чому завдяки йому московії потім вдалося окупувати майже всю територію України... Але як все це сталося, то я вже буду далі читати. Головне, щоби в теперішній час ми не повторили їхні помилки і знову не втратили Україну...🙏💙💛
    353переглядів
  • Якщо не помиляюся, я вже третій тиждень читаю книгу Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України: Павло Тетеря і Іван Брюховецький".

    І вже прочитала про Павла Тетерю. Що можу сказати про нього. Не всі правителі бувають ідеальними. На мою думку ідеальних правителів взагалі не існує. Так було, є і буде. Тетеря правив країною в цей час, коли Україна вже майже розвалилася, він все робив, щоби якось зібрати її до купі. Але одного разу він зробив величезну помилку і через це дехто його зненавидів. Після цієї помилки в Тетері все одне за другим все пішло в шкереберть. Довелося зректися булави, і покинути Україну. Тут він дійсно зробив все що міг, щоб врятувати країну. І тут дуже влучно сказано словами одного з римських правителів, "Я зробив все що міг, нехай хтось зробить ще краще". Дуже сподобалося читати про Павла Тетері. Багато чого цікавого дізналася. І мені було сумно дізнатися, що він помер ось так підступно, від отруєння.

    А от Іван Брюховецький повна його протилежність. Так як він був слугою Юрія Хмельницького, але більш за все був його вихователем, то ж Іванові зовсім не подобалося, що його сприймали не як рівного серед шляхетного роду, а як слугу. То ж не дивно, що він був корисливою і заздрісною людиною. А завдяки спостережливісті став чудовим інтриганом. О, я уявляю собі яка це була людина. Завдяки його інтригам, йому вдалося обдурити голоту і вмовити підняти бунт проти Виговського. То ж якраз я і читаю цей момент, де знову навагаються поставити гетманом Юрія Хмельницького. Читаючи, як усе це відбулося, я розумію, як Брюховецькому потім врешті-решт стати гетманом і чому завдяки йому московії потім вдалося окупувати майже всю територію України... Але як все це сталося, то я вже буду далі читати. Головне, щоби в теперішній час ми не повторили їхні помилки і знову не втратили Україну...🙏💙💛
    Якщо не помиляюся, я вже третій тиждень читаю книгу Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України: Павло Тетеря і Іван Брюховецький". І вже прочитала про Павла Тетерю. Що можу сказати про нього. Не всі правителі бувають ідеальними. На мою думку ідеальних правителів взагалі не існує. Так було, є і буде. Тетеря правив країною в цей час, коли Україна вже майже розвалилася, він все робив, щоби якось зібрати її до купі. Але одного разу він зробив величезну помилку і через це дехто його зненавидів. Після цієї помилки в Тетері все одне за другим все пішло в шкереберть. Довелося зректися булави, і покинути Україну. Тут він дійсно зробив все що міг, щоб врятувати країну. І тут дуже влучно сказано словами одного з римських правителів, "Я зробив все що міг, нехай хтось зробить ще краще". Дуже сподобалося читати про Павла Тетері. Багато чого цікавого дізналася. І мені було сумно дізнатися, що він помер ось так підступно, від отруєння. А от Іван Брюховецький повна його протилежність. Так як він був слугою Юрія Хмельницького, але більш за все був його вихователем, то ж Іванові зовсім не подобалося, що його сприймали не як рівного серед шляхетного роду, а як слугу. То ж не дивно, що він був корисливою і заздрісною людиною. А завдяки спостережливісті став чудовим інтриганом. О, я уявляю собі яка це була людина. Завдяки його інтригам, йому вдалося обдурити голоту і вмовити підняти бунт проти Виговського. То ж якраз я і читаю цей момент, де знову навагаються поставити гетманом Юрія Хмельницького. Читаючи, як усе це відбулося, я розумію, як Брюховецькому потім врешті-решт стати гетманом і чому завдяки йому московії потім вдалося окупувати майже всю територію України... Але як все це сталося, то я вже буду далі читати. Головне, щоби в теперішній час ми не повторили їхні помилки і знову не втратили Україну...🙏💙💛
    Like
    1
    309переглядів
  • Революції зумерів охоплюють світ: на Мадагаскарі молодь влаштувала переворот і змусила президента втікати з країни

    ▪️Президент Андрі Радзуеліна, не зумівши придушити заколот, ініційований «зумерами» - залишив країну літаком.
    ▪️Причиною масових протестів стали постійні перебої з електрикою й водою, а також вимоги молоді покласти край бідності та корупції.
    ▪️Спроба влади запровадити комендантську годину не зупинила мітингувальників - їх ставало дедалі більше. Зрештою, до протестів приєдналася армія, і президенту довелося тікати, щоб уникнути арешту.
    ▪️Зумери виходили на вулиці та бунтували з прапорами відомого аніме - One Piece.
    ▪️Парламент Мадагаскару зібрався і проголосував за імпічмент глави держави.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Революції зумерів охоплюють світ: на Мадагаскарі молодь влаштувала переворот і змусила президента втікати з країни ▪️Президент Андрі Радзуеліна, не зумівши придушити заколот, ініційований «зумерами» - залишив країну літаком. ▪️Причиною масових протестів стали постійні перебої з електрикою й водою, а також вимоги молоді покласти край бідності та корупції. ▪️Спроба влади запровадити комендантську годину не зупинила мітингувальників - їх ставало дедалі більше. Зрештою, до протестів приєдналася армія, і президенту довелося тікати, щоб уникнути арешту. ▪️Зумери виходили на вулиці та бунтували з прапорами відомого аніме - One Piece. ▪️Парламент Мадагаскару зібрався і проголосував за імпічмент глави держави. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    304переглядів 3Відтворень
Більше результатів