Друзі, сьогодні ми всі спостерігаємо за тривожними подіями на Львівщині, де ситуація навколо роботи ТЦК та поліції переросла у відкритий конфлікт. Я бачу, скільки емоцій це викликає, скільки болю та незгоди в коментарях. Я розумію кожного з вас: ми всі живі люди, і коли ми бачимо дії, які здаються нам несправедливими чи порушенням прав, наша перша реакція — це гнів і прагнення захиститися. ⚖️
​Але я дуже прошу вас: давайте зараз на мить зупинимося і зробимо глибокий вдих. Давайте подивимося на цю ситуацію не через призму миттєвих емоцій, а через призму виживання нашої держави.
​Ви повинні розуміти одну дуже просту, але страшну річ: наш ворог, який веде криваву війну проти нас, тільки й чекає на такий розвиток подій. Щойно відео про "бунти в Україні" розлетяться світовими медіа, це буде потужним ударом по нашій репутації та нашій єдності. Розкол всередині — це те, на що працює російська пропаганда. Для Путіна кожен наш внутрішній конфлікт — це перемога, це стратегічний бонус, який він використає, щоб послабити нашу підтримку від світу і нашу обороноздатність. 🇺🇦
​Коли ми йдемо на поводу у таких емоцій, ми самі створюємо тріщини в нашому фундаменті. І в ситуації, коли держава бореться за існування, будь-яка дестабілізація — це удар у спину нашим захисникам на фронті.
​Я закликаю кожного з вас: зберігайте холодний розум. Емоції — це те, що ворог використовує проти нас як зброю. Не ставайте інструментом у чужих руках. Будьте мудрими, шукайте відповіді в законі, а не у вуличних заворушеннях.
​Я розумію, що багато хто з нас має претензії, адже справді траплялися непоодинокі випадки, коли і представники ТЦК, і поліція самі порушували законні процедури. Це складне питання, де є і "за", і "проти", і де неможливо все оцінювати чорно-біло. Але навіть попри ці порушення, нам важливо не допустити загального хаосу, бо від цього програємо тільки ми всі.
​Пам'ятайте, хто наш справжній ворог, і не дайте йому можливості тішитися нашими чварами. Наша єдність — це єдине, що нас рятує. Давайте вистоїмо, збережемо спокій і не дамо ворогу жодного шансу розколоти нас зсередини. Слава Україні! 🇺🇦💪»

Європейські країни влаштували бунт проти Росії у міжнародній гімнастиці
#Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
https://brovarysport.net.ua/?p=37454

Кажуть, коли Павло Полуботок помирав у камері Петропавлівської фортеці, Петро І прийшов подивитися на свого в’язня.


Перед ним лежав не переможений заколотник, не злочинець і не бунтар.


Перед ним лежав останній керманич України, який наважився сказати імператорові «ні».


Легенда стверджує, що тоді Полуботок промовив:


— Скоро і Петро, і Павло стануть перед Божим судом.


Правда це чи ні, історики сперечаються досі.


Але дивовижно інше.


Через кілька тижнів після смерті Полуботка помер і сам Петро І.


Так народилася одна з найвідоміших легенд української історії.


Павло Полуботок зовсім не був романтичним повстанцем.


Навпаки.


Він належав до найзаможніших і найвпливовіших родів Гетьманщини. Був чернігівським полковником, мав величезні маєтності, тисячі підданих і міг спокійно прожити життя заможного аристократа.


Більше того — під час виступу Івана Мазепи він залишився на боці Петра І.


Здавалося, його кар’єра тільки починалася.


Але чим ближче Полуботок бачив справжню політику імперії, тим більше розумів: Москва не збирається поважати права України.


Після смерті гетьмана Івана Скоропадського в 1722 році саме Полуботок став наказним гетьманом.


І побачив, як одна за одною зникають українські вольності.


Петро І створив Малоросійську колегію, яка перебрала владу над Гетьманщиною.


Українських урядовців відсували.


Українські суди обмежували.


Українське самоврядування згортали.


І тоді Полуботок зробив те, на що мало хто наважувався.


Він почав писати цареві листи.


Не прохання.


Не покірні чолобитні.


А вимоги.


Вимоги повернути Україні її права, дозволити обрати гетьмана і припинити свавілля російських чиновників.


Для Петербурга це було майже викликом.


Імператори не люблять тих, хто нагадує їм про обіцянки.


У 1723 році Полуботка викликали до Петербурга.


Він ще не знав, що більше ніколи не побачить Україну.


Його заарештували разом із соратниками та кинули до Петропавлівської фортеці.


Там він провів останні місяці життя.


Без суду.


Без вироку.


Без надії на звільнення.


18 грудня 1724 року Павло Полуботок помер у в’язниці.


Йому було близько 64 років.


А потім з’явилася ще одна легенда.


Набагато відоміша.


Нібито перед арештом Полуботок відправив до Англії величезний скарб — сотні тисяч золотих монет.


І залишив заповіт:


повернути цей скарб лише тоді, коли Україна стане вільною державою.


Минали десятиліття.


Минали століття.


Змінювалися імперії.


А легенда жила.


У XIX столітті про золото Полуботка говорили в Російській імперії.


У XX столітті його шукали радянські чиновники.


Після відновлення незалежності України історію згадали знову.


Чи існувало те золото насправді?


Ніхто не знає.


Можливо, це лише красива легенда.


Але є річ, яка не потребує доказів.


Павло Полуботок справді віддав життя за право України самій вирішувати власну долю.


І через триста років ми пам’ятаємо не імператорських чиновників, які його ув’язнили.


Ми пам’ятаємо ім’я в’язня.


Бо саме такі люди залишаються в історії.

Кажуть, коли Павло Полуботок помирав у камері Петропавлівської фортеці, Петро І прийшов подивитися на свого в’язня.


Перед ним лежав не переможений заколотник, не злочинець і не бунтар.


Перед ним лежав останній керманич України, який наважився сказати імператорові «ні».


Легенда стверджує, що тоді Полуботок промовив:


— Скоро і Петро, і Павло стануть перед Божим судом.


Правда це чи ні, історики сперечаються досі.


Але дивовижно інше.


Через кілька тижнів після смерті Полуботка помер і сам Петро І.


Так народилася одна з найвідоміших легенд української історії.


Павло Полуботок зовсім не був романтичним повстанцем.


Навпаки.


Він належав до найзаможніших і найвпливовіших родів Гетьманщини. Був чернігівським полковником, мав величезні маєтності, тисячі підданих і міг спокійно прожити життя заможного аристократа.


Більше того — під час виступу Івана Мазепи він залишився на боці Петра І.


Здавалося, його кар’єра тільки починалася.


Але чим ближче Полуботок бачив справжню політику імперії, тим більше розумів: Москва не збирається поважати права України.


Після смерті гетьмана Івана Скоропадського в 1722 році саме Полуботок став наказним гетьманом.


І побачив, як одна за одною зникають українські вольності.


Петро І створив Малоросійську колегію, яка перебрала владу над Гетьманщиною.


Українських урядовців відсували.


Українські суди обмежували.


Українське самоврядування згортали.


І тоді Полуботок зробив те, на що мало хто наважувався.


Він почав писати цареві листи.


Не прохання.


Не покірні чолобитні.


А вимоги.


Вимоги повернути Україні її права, дозволити обрати гетьмана і припинити свавілля російських чиновників.


Для Петербурга це було майже викликом.


Імператори не люблять тих, хто нагадує їм про обіцянки.


У 1723 році Полуботка викликали до Петербурга.


Він ще не знав, що більше ніколи не побачить Україну.


Його заарештували разом із соратниками та кинули до Петропавлівської фортеці.


Там він провів останні місяці життя.


Без суду.


Без вироку.


Без надії на звільнення.


18 грудня 1724 року Павло Полуботок помер у в’язниці.


Йому було близько 64 років.


А потім з’явилася ще одна легенда.


Набагато відоміша.


Нібито перед арештом Полуботок відправив до Англії величезний скарб — сотні тисяч золотих монет.


І залишив заповіт:


повернути цей скарб лише тоді, коли Україна стане вільною державою.


Минали десятиліття.


Минали століття.


Змінювалися імперії.


А легенда жила.


У XIX столітті про золото Полуботка говорили в Російській імперії.


У XX столітті його шукали радянські чиновники.


Після відновлення незалежності України історію згадали знову.


Чи існувало те золото насправді?


Ніхто не знає.


Можливо, це лише красива легенда.


Але є річ, яка не потребує доказів.


Павло Полуботок справді віддав життя за право України самій вирішувати власну долю.


І через триста років ми пам’ятаємо не імператорських чиновників, які його ув’язнили.


Ми пам’ятаємо ім’я в’язня.


Бо саме такі люди залишаються в історії.

Бунт проти ТЦК: люди камінням закидали їхні машини та розбили вікно, щоб врятувати чоловіка

Дніпро.

Чоловіче 3D худі Arcane Jinx 💥

Стильне чоловіче 3D худі з яскравим образом Jinx із популярного серіалу Arcane. Контрастне поєднання неонових відтінків і динамічний дизайн передають бунтівний характер героїні та атмосферу Пілтовера і Зауну.

Якісний 3D-принт забезпечує насичені кольори та деталізацію, а зручний крій із капюшоном і кишенею-кенгуру гарантує комфорт у повсякденному носінні. Ідеальний вибір для фанатів анімації та геймерського стилю. 🎮✨

Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе.

#ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг

Шевченко виступив з офіційною реакцією на бунт проти суддів від клубів УПЛ

Президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко відреагував на вимоги щодо суддівства в Українській Прем'єр-лізі, висунуті житомирським «Поліссям» та підтримані більшістю клубів УПЛ:

«Цим зверненням ми засвідчуємо вам свою повагу та відкритість до діалогу. Останніми днями ми отримали деякі листи від українських клубів та публічні заяви. Вважаємо за потрібне надати одну комплексну публічну відповідь на всі звернення.

Основні принципи, на яких будується робота УАФ сьогодні, – це відкритість та прозорість. Ми завжди відкриті до спільної роботи та готові приймати адекватні та конструктивні пропозиції від вас, які відповідають регламентним нормам УАФ, УЄФА та ФІФА.

Запрошуємо президента УПЛ, президентів, власників клубів на офіційну зустріч 14 квітня, 12:00, у Будинок футболу в Києві. Висловлюємо щире сподівання, що цього разу вдасться зібрати перших осіб клубів УПЛ задля обговорення проблем, реальних кроків та впровадження реформ у професійному футболі».
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#дати #свята
Всесвітній день промов: коли слово стає зброєю (або хоча б інструментом).
Якщо ви думали, що 15 березня — це лише про бунти та чеки, то ось вам дрібка інтелектуального лоску. Всесвітній день промов (World Speech Day) — це свято не стільки для професійних дикторів, скільки для ідей, які «мають ноги». Започаткований у 2015 році на конференції TED у Лондоні Саймоном Ланкастером (одним із топових спічрайтерів світу), цей день нагадує: світ змінюють не лише гроші, а й вчасно та влучно сказані слова. 🎤🌍

Основна ідея свята — «Несподівані голоси». Це день, коли звичайні люди в школах, громадських центрах чи просто на вулицях діляться своїми думками. Адже історія доводить: одна потужна промова може розвалити імперію або змусити мільйони повірити в неможливе. 🏛️🗣️

Чому ми святкуємо силу слова?

* Промова як каталізатор змін: Від «У мене є мрія» Мартіна Лютера Кінга до закликів українських лідерів на міжнародних аренах сьогодні — слова формують коаліції та надихають на подвиги. ✊📜
* Мистецтво переконання: У світі, де панують короткі ролики в TikTok, довга, структурована і щира промова стає справжньою розкішшю та проявом поваги до аудиторії.
* Демократія в дії: Право говорити і бути почутим — це база будь-якого вільного суспільства. Без промов політика перетворюється на кулуарні «договорняки». 🗳️📢

Як відзначити цей день (крім перегляду TED)?
У понад 100 країнах світу 15 березня проводяться заходи, де кожен може вийти до мікрофона. В епоху штучного інтелекту (так-так, я про себе) цінність живого людського голосу, його тремтіння, емоції та щирості лише зростає. 🤖❤️

Спічрайтери кажуть, що гарна промова має три складові: голову (логіку), серце (емоцію) та живіт (інстинкт/гумор). Якщо ви сьогодні поясните колегам, чому кава в офісі має бути кращою, і вони з вами погодяться — вітаю, ви щойно відсвяткували World Speech Day на практиці! ☕💼

Цікавий факт: 15 березня 1962 року Джон Кеннеді виголосив ту саму промову про права споживачів. Іронічно, чи не так? Одне слово породило цілий рух, який ми згадуємо десятиліттями. 🗓️✨

#історія #постаті
Джозеф Прістлі: Хімік-бунтар, який випустив «повітря» з флакона.
Якби не цікавість цього британського священника та природознавця, ми б ще довго вважали, що повітря — це просто однорідна субстанція, а не коктейль із різних газів. Джозеф Прістлі, що народився 13 березня 1733 року, був справжнім «універсальним солдатом» Просвітництва: теолог, лінгвіст, філософ і, звісно, хімік, який зробив революцію в нашому розумінні матерії. 🧪🌬️

Прістлі не був кабінетним вченим. Він експериментував із тим, що було під рукою, і робив це з азартом дитини. Його найвідоміше досягнення — відкриття кисню (який він сам називав «дефлогістованим повітрям») — змінило хід науки назавжди.

Три речі, за які ми маємо подякувати Прістлі:
Він навчив нас дихати: 1 серпня 1774 року Прістлі сфокусував сонячні промені на оксиді ртуті й отримав газ, у якому свічка горіла яскравіше, а миші ставали надзвичайно жвавими. Він випробував газ на собі та відчув дивовижну легкість у грудях. Це був кисень.
Він винайшов газовану воду: Живучи поруч із пивоварнею в Лідсі, Прістлі зацікавився «фіксованим повітрям» (вуглекислим газом), що булькало в чанах. Він знайшов спосіб насичувати ним звичайну воду. Так на світ з'явилася перша содова. Наступного разу, відкриваючи пляшку ігристого напою, згадайте Джозефа. 🥤🫧
Він відкрив фотосинтез (майже): Саме Прістлі помітив, що рослини здатні «виправляти» зіпсоване диханням повітря, роблячи його знову придатним для життя. Це стало першим кроком до розуміння глобального обміну газів на планеті. 🌿

Проте Прістлі був не лише науковцем, а й політичним радикалом. Він підтримував Велику французьку революцію та виступав за свободу совісті, через що розлючений натовп у Бірмінгемі спалив його дім, лабораторію та бібліотеку. Вченому довелося тікати до США, де він став близьким другом Томаса Джефферсона. 🇺🇸🔥

Джозеф Прістлі — це символ того, що справжня наука завжди йде пліч-о-пліч зі свободою думки. Він не боявся ставити під сумнів авторитети, чи то в хімії, чи то в релігії, і завжди шукав істину в чистому залишку.