#поезія
Аж заболіло в грудях,
Так обізвався Львів,
Краще б тебе не бУло,
Місто моїх жалІв.

Тихих моїх світанків,
Світлої самоти,
Випитий до отстАнку,
Майже до наготи…

Будять дощі примарні,
Памʼять у пастці днів,
Львівські солодкі рани,
Чим би ще так болІв?

З ким би ще так щоночі,
Бився аж до кровИ,
Львове, чого ти хочеш?
Нащо мене зловив?

Думаєш, я залізний?
Серце замкнув на ключ?
ПереходИти б кризу,
Поміж столичних круч…

Що додавав у каву?
Чим присмачИв дівчат?
Не одягались навіть,
Множили біль утрат…

Може таки відпустиш?
Пута розірве час,
Ріже мене на кусні,
Те, що єднало нас…

Пустка твогО вокзалу,
Чари твоїх дворів,
Як мені, Львове, далі
Жити лише напІв?

Дихати, ніби красти,
Вірити, що колись,
Навіть писати нАспіх,
Марево милих рис…

Марсове жде героїв,
Скільки вже, скільки ще?
Надлишки твого болю,
Виплакані дощем…

Серцем уже зачЕрствів,
Скажу тобі одне:
Львове, я лЮблю. Чесно.
Вірю, що й ти мене

Василь Зима

#поезія
Дихаєш? Дихай, а в мене нестача повітря.
Клаустрофобія у задзеркаллі подій.
Список росте: спотикань, неудач і падінь,
Колотих ран, шрамування – від болю похмілля.

Голод? Смачного! Твоя діатоніка серця
Надто залежна від чинного й чинників зла.
Я не тікатиму. Крихтами неприйняття
Післяобідні збиратиму рими безмежжя.

Спиш? Тоді спи. Це у мене безсоння тривожне.
Йду рахувати нічниці у тінях садів,
Щоб проросли в альвеоли – пелюсток сліди
Зроблять повітря густішим... легені порожні.

Тепло? Ти грійся в осонні, розлитому в ріки,
Я замерзаю у колах північних широт.
Стиглих рецепторів пасма обсипле пилок
Вицвілих мрій, що лишились словами з листівки.

Спрага? Налий собі дзвону джерельного вдосталь.
Зсохлі вуста обпеклися зневодненням душ,
Куриться пил серед тріщин у сніжну сльоту
І проникає в замерзлі судини та зморшки.

Дихаєш? Дихай! За двох і за тисячну парость.
Мороком у каламуть я вливатиму біль.
В мене нестача повітря! Сьогодні ти – фільтр.
У задзеркаллі холоднім невільно лишаюсь.


13.04.2025
16.05.2025
Септіма

#поезія
Кривда

У Івася немає тата.
Не питайте тільки, чому
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два, —
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова…

Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута, — озвався,
А тебе дома батько жде…

Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п’ятах
Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..

Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захіхікав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.

А вночі шугонув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав…

Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі…

Василь Симоненко

#світ #природа
Мертве море - унікальний подарунок природи, який допомагає оздоровитися і знайти довгі роки життя .
Вода, що зцілює, розташована на найнижчій точці земної кулі. Сіль, корисні мінерали, кисень і чиста вода сприятливо сприяють людському організму і здатні позбавити багатьох захворювань.

У складі води також є речовина, яку у медицині використовують для створення кремів та масок для догляду за шкірою. Лікування допомагає зміцнити імунітет, зняти стрес, позбутися болю в суглобах і повністю прогріти організм.

Вода Мертвого моря має високу концентрацію солі, через що практично неможливо потонути, а середня цілорічна температура води не менше 24 градусів Цельсія. Такі умови дозволяють приїжджати за оздоровленням у будь-яку пору року.

#поезія
Входить промінь
туди, де стільки всього утраченого,
що подальше тривання видається катівнею.
От побачиш, настане день,
коли ми не захочемо згадувати нічого,
довгу пам'ять зберігши при сóбі.
Наче дерева,
що мовчать про кожне із власних
столітніх знань.
Наче берег, що змінює контур щороку,
зустрічаючи наступ води,
її мінливу присутність.

Усе тепер має присмак гіркий,
навіть літнє сонце
і ранкові вигуки горлиць.

Обіцяй мені
не боятися більше займенника “ми”,
у якому пам'ять
надійно лежатиме, як у дубовій скрині.

Обіцяй мені вірити, коли говоритиму,
як будується світ новий
на околиці твого дихання.

Втомлені люди, так густо вкриті
шитвом фантомного болю,
стають під раптовим променем.
І здаються білими. Чистими.
Переписаними спочатку.


Катерина Калитко

🫡 Йду з посади зі спокійною совістю — і з надією, що все важливе, що ми почали, буде продовжено і доведено до кінця
👤 Михайло Драпатий завершив виконання обов’язків Командувача Сухопутних військ. Хочеться окремо виділити ці слова з його посту, адже вони на сьогоднішній день є дуже важливими і робота в цьому напрямку надзвичайно складна і невдячна:
Командування поступово переходить від культури страху до культури відповідальності. Рішення ухвалюються не з міркувань статусу чи лояльності, а на основі аналізу, результату і поваги до підлеглого. Вперше ініціатива знизу перестала бути загрозою — і почала ставати ресурсом. Не всі кадрові зміни вдалося реалізувати. Бо система продовжує чинити спротив і власне самозбереження ставить вище за інтерес країни та війська.
🗒 Також пан Михайло відмітив основні напрямки роботи, на які були направлені зусилля, щоб бодай щось змінити:
МОБІЛІЗАЦІЯ І ТЦК. Один із найболючіших напрямків. Оновлено понад половину керівного складу територіальних центрів. Усередині Командування — нові відповідальні за персонал і мобілізацію. Формується нова вертикаль, орієнтована на результат, не на “утримання процесу”. Паралельно йде пошук нової моделі роботи ТЦК — відкритої, справедливої, без корупційних практик. Прозорість, легітимність, повага до людини — те, що має стати нормою.
ПІДГОТОВКА. Розпочато структурну перебудову системи бойового навчання. Змінено командувача підготовки та частину керівництва, очищено деякі навчальні центри, оновлено програми. У фокусі — не лише формальна підготовка, а реальна готовність до першого бою. Додано інструменти психологічної підтримки, введено цифрові рішення управлінням підготовкою, оновлюється матеріальна база в навчальних центрах. Розвивається базова загальновійськова підготовка в бригадах. Робота триває.
БпЛА, РЕБ, КІБЕР. В управліннях - нові молоді керівники, з фронту. Привнесли не тільки бачення розвитку, але і розуміння реальних потреб фронту - у дронах, боєприпасах, комплектуюих, підготовці та тактиках. Вперше масштабування безпілотних підрозділів відбувається за критерієм ефективності, а не лояльності. Нові керівники дали позитивну динаміку. Підрозділи розвиваються системно, з урахуванням реальних запитів фронту.
ЦИФРОВІЗАЦІЯ. Паралельно з іншими процесами запущено цифрову трансформацію управління. Упроваджуються бойові й тилові системи, адаптовані не до інтересів постачальника, а до потреб бойових підрозділів. Принцип простий: жодного ІТ заради ІТ — лише користь для війська.
ЛОГІСТИКА. Нова команда почала переформатування логістичного блоку. Відмовляємося від старої моделі “тилового забезпечення як самоцілі”. Командування логістики стає сервісною структурою, яка працює на підрозділ. Створюється сучасний логістичний хаб з цифровими інструментами й новою структурою пріоритетів.
КОМУНІКАЦІЯ. Ми почали говорити до суспільства й до власного особового складу мовою поваги, точності й чесності. Вперше системна комунікація будується не на залякуванні чи моралізаторстві, а на відповідальності. Сухопутні війська мають звучати переконливо — і всередині, і назовні.
Запущено системну протидію корупційним практикам, конфлікту інтересів, торгівлі посадами. З’явилися перші результати. Опір — очікуваний, але зусилля треба нарощувати.
👤 Михайло Драпатий нещодавно був призначений Командувачем об'єднаних сил ЗСУ, а також залишається командувачем ОСУВ "Хортиця". Дві важливі бойові посади, які дадуть змогу управляти важливою ділянкою, а також ресурсами і масштабними стратегічними планами всього фронту. Залишається тільки, щоб йому дали працювати і реалізовувати заплановане, з чим у нас в армії через систему і "особливих" людей все валиться.
Я не ідеалізую результат. Ми могли зробити більше. Я міг зробити більше. Але я точно не жалкую за жоден день цієї роботи. Все, що вмів, знав і міг — я віддав тут.

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.

Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами.
Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт.
— До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним.
Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети.
Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців.
Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну.
У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти.
— Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав.
У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі.
Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними.
Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном.
Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і...
Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту.
Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия.
Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася.






Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/26


Приємного читання!!!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#поезія
#мистецтво

Ластівки на сонці, ластівки на сонці,
як твої зіниці в радісних очах...
Зацвіли ромашки десь на горизонті,
й пахнуть поцілунки, як китайський чай.

Я твою шинелю цілував до болю
і твої коліна, любі без кінця,
ніжні та рожеві, як берізки голі,
що ростуть далеко, на чужих сонцях...

Бачу за морями молоді дороги,
де припав до неба синьоокий степ...
А у тебе, мила, щастя і тривога
на щоках холодних од очей цвіте...

У вечірнім місті плакали трамваї,
пропадали сльози сині на дротах.
Я тобі сьогодні назбирав конвалій,—
і солодко дзвонить у моїх руках...

Ластівки на сонці, ластівки на сонці,
як твої зіниці в радісних очах...
Зацвіли ромашки десь на горизонті,
й пахнуть поцілунки, як китайський чай.

Володимир Сосюра

Художник А. Острицький.

#поезія
Ненависть виховується поволі,
вимолюється на колінах,
коли поза спиною дихають
і говорять,
що ти не людина і навіть їй не подоба
І смерть твоя важить менше аніж повітря,
аніж вода що перетворюється на пар,
ненависть виховується поволі,
стискається тканиною у зубах
зростає в кістках і проростає судинами, як проростає цвіль на старих посивілих хлібах
і богарадить тебе прожити більше, аніж дозволено
Богородиця молиться
за упокій та за зцілення
Твоєї душі
і плаче,
бо ненависть вимолюється не з канонів чи літургій
а із крові
й сухих очей,
ні сліз ні прощення
ні помилування ні сліз
хто ти хлопчику,
і чому не залишив крихт,
щоб знайти тебе і молитися,
вимолити людей
виблагати роки
ненависть нагадує павутиння
і плететься, ти знаєш, виплітається з сухожиль та могил
виплітається з прапорів понад марсовим
і щораз як знову копають ґрунти
і труни несуть на плечах, замість усіх хрестів,
я торкаюсь шкіри поміж грудей і здригаюсь,
не слухаю тексту,
але вслухаюся
у відгомін голосів
у дихання матерів та дітей
жінок чи братів
чоловіків чи сестер
усіх, хто зійшовся
аби ненависть поволі вирощувала себе у тілі,
вимолювалась на колінах
і зростала до болю у крижах та у грудині,
до болю в усіх клітинах, які лишаються жити,
ненависть росте з Аїду
і досягає Олімпа,
і кожен хто їй причина
зрештою тільки тінь,
але всередині залишилось стільки місця
аби ненависті стало більше,
стільки місця
що вона не піде навіть допоки спиш


Софія Волкодав

#вистави
«Чисте й брудне» — це поетичне занурення в досвід травмованого дитинства, шлях крізь тіні памʼяті, які лишають сліди в кожній дії.
🕊️ Це відверта розмова зі своєю внутрішньою дитиною, яку ми часто ігноруємо.
Це спроба почути себе справжню — серед болю, спогадів і тиші.

Дитинство. Юність. Зрілість.
Три етапи. Три голоси. Три жінки — одна історія.

📅 22.06
🕕 18:00
📍 Київська мала опера
https://youtube.com/shorts/AnvbNUOabXs?si=zxchgFgHr1OBPNtZ

🎟️ Посилання на квитки :
https://kontramarka.ua/uk/teatralizovanij-vecir-ciste-j-brudne-106231...