НІЧ В СТРАШНОМУ ГАРАТАННІ
Ніч в страшному гаратанні,
Для життя щоб не остання,
Хай бляшанки спопеліють,
Смерть і горе нам не сіють.
Ми, на жаль, не так хотіли,
Та бляшанки прилетіли,
В нас будинки спопеляли
І життя людські́ забра́ли.
Ніч була́ пекельна знову,
Нам співали колискову
Не про місяць, не про зорі,
А й страшні дарунки долі.
Грали музику ракети,
Мотлох нам читав сонети,
А ми вижити хотіли,
Бо на нас вони летіли.
Знову Київ на прицілі,
Бо такі ворожі цілі.
Молим Бога аби жити
Й сві́чі наші не гасити.
Знову все у нас здригалось
І вогнем страшним узя́лось.
В ко́гось бу́ла ніч остання,
Не дожив хтось до світання.
Знов руїни і завали
Від ворожої навали,
Страх і сльо́зи і недоля…
Та невже це Божа воля?
Чи́єсь серце зупинилось,
А ще вчора воно билось.
Загаше́ні знову сві́чі,
Не розплющать більше вічі.
Ніч в страшному гаратанні,
В ко́гось подихи останні,
В ко́гось – страх й болючі рани…
Коли ж в вічність ворог кане?
31.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044788
Ніч в страшному гаратанні,
Для життя щоб не остання,
Хай бляшанки спопеліють,
Смерть і горе нам не сіють.
Ми, на жаль, не так хотіли,
Та бляшанки прилетіли,
В нас будинки спопеляли
І життя людські́ забра́ли.
Ніч була́ пекельна знову,
Нам співали колискову
Не про місяць, не про зорі,
А й страшні дарунки долі.
Грали музику ракети,
Мотлох нам читав сонети,
А ми вижити хотіли,
Бо на нас вони летіли.
Знову Київ на прицілі,
Бо такі ворожі цілі.
Молим Бога аби жити
Й сві́чі наші не гасити.
Знову все у нас здригалось
І вогнем страшним узя́лось.
В ко́гось бу́ла ніч остання,
Не дожив хтось до світання.
Знов руїни і завали
Від ворожої навали,
Страх і сльо́зи і недоля…
Та невже це Божа воля?
Чи́єсь серце зупинилось,
А ще вчора воно билось.
Загаше́ні знову сві́чі,
Не розплющать більше вічі.
Ніч в страшному гаратанні,
В ко́гось подихи останні,
В ко́гось – страх й болючі рани…
Коли ж в вічність ворог кане?
31.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044788
НІЧ В СТРАШНОМУ ГАРАТАННІ
Ніч в страшному гаратанні,
Для життя щоб не остання,
Хай бляшанки спопеліють,
Смерть і горе нам не сіють.
Ми, на жаль, не так хотіли,
Та бляшанки прилетіли,
В нас будинки спопеляли
І життя людські́ забра́ли.
Ніч була́ пекельна знову,
Нам співали колискову
Не про місяць, не про зорі,
А й страшні дарунки долі.
Грали музику ракети,
Мотлох нам читав сонети,
А ми вижити хотіли,
Бо на нас вони летіли.
Знову Київ на прицілі,
Бо такі ворожі цілі.
Молим Бога аби жити
Й сві́чі наші не гасити.
Знову все у нас здригалось
І вогнем страшним узя́лось.
В ко́гось бу́ла ніч остання,
Не дожив хтось до світання.
Знов руїни і завали
Від ворожої навали,
Страх і сльо́зи і недоля…
Та невже це Божа воля?
Чи́єсь серце зупинилось,
А ще вчора воно билось.
Загаше́ні знову сві́чі,
Не розплющать більше вічі.
Ніч в страшному гаратанні,
В ко́гось подихи останні,
В ко́гось – страх й болючі рани…
Коли ж в вічність ворог кане?
31.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044788
10переглядів