Події

Огляд подій Мої події

Блоги

Огляд блогів

Спільноти

Огляд спільнот Вподобані спільноти Мої спільноти

Клуби

Огляд клубів Мої клуби

Більше

Популярні Дописи Розробникам

Пошук

Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів

  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-08-24 03:31:34 ·
    #поезія
    З минулих серпнів...

    Сохне зілля.
    Сумно...
    При дорозі
    маківки насухо торохтять.
    Вересень спинився на порозі,
    телеграми з осені летять.
    Павутину сплів павук не першу,
    може, і на хустку напряде.
    Сивий дощ,
    назавше серпень стерши,
    на гриби, мабýть...
    нехай паде...
    Жовті пижма сонечко украли,
    деревій за вітром шелестить.
    Віддається літо...
    ніби жало
    у бджоли забрали...
    І болить...


    Людмила Галінська


    Зачекай ще трішки, Літо,
    в осінь м'яко заверни.
    Не лишай духмяні квіти
    без тепла цвісти.
    Не лишай мої надії
    без своїх казок.
    Я без тебе не посмію
    пішки до зірок...
    Я без тебе не здолаю
    всіх чужих вітрів.
    Не дійду до свого раю
    серед всіх світів...
    Не лишай мене ще, Літо.
    Може, забереш?
    І мене, як свою квітку,
    у вінок вплетеш?


    Людмила Галінська
    #поезія З минулих серпнів... Сохне зілля. Сумно... При дорозі маківки насухо торохтять. Вересень спинився на порозі, телеграми з осені летять. Павутину сплів павук не першу, може, і на хустку напряде. Сивий дощ, назавше серпень стерши, на гриби, мабýть... нехай паде... Жовті пижма сонечко украли, деревій за вітром шелестить. Віддається літо... ніби жало у бджоли забрали... І болить... Людмила Галінська Зачекай ще трішки, Літо, в осінь м'яко заверни. Не лишай духмяні квіти без тепла цвісти. Не лишай мої надії без своїх казок. Я без тебе не посмію пішки до зірок... Я без тебе не здолаю всіх чужих вітрів. Не дійду до свого раю серед всіх світів... Не лишай мене ще, Літо. Може, забереш? І мене, як свою квітку, у вінок вплетеш? Людмила Галінська
    Like
    Love
    3
    345переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-08-07 02:10:29 ·
    #поезія
    Для кожного "ПРОБАЧ" є слушна мить...
    Після обіду ложку вже не треба...
    Анестезію колять, як болить...
    Плащ одягають, як дощить із неба.

    Метал доки розпечений кують...
    Квиток після вистави не купують...
    Там де погасло, вже води не л'ють...
    Геть пересолене на стіл не пропонують.

    У сніг садить коріння - то пусте...
    Холодна піч хліб не спече ніколи...
    Засохла гілка, вже не відросте...
    Як меду не наносять мертві бджоли.

    Із черепків вже глека не зліпить...
    Пролитого під ноги, вже не спити...
    Для кожного "ПРОБАЧ" є слушна мить...
    Якою всім потрібно дорожити.

    ГАЛИНА МОМОТ
    #поезія Для кожного "ПРОБАЧ" є слушна мить... Після обіду ложку вже не треба... Анестезію колять, як болить... Плащ одягають, як дощить із неба. Метал доки розпечений кують... Квиток після вистави не купують... Там де погасло, вже води не л'ють... Геть пересолене на стіл не пропонують. У сніг садить коріння - то пусте... Холодна піч хліб не спече ніколи... Засохла гілка, вже не відросте... Як меду не наносять мертві бджоли. Із черепків вже глека не зліпить... Пролитого під ноги, вже не спити... Для кожного "ПРОБАЧ" є слушна мить... Якою всім потрібно дорожити. ГАЛИНА МОМОТ
    Like
    1
    285переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-07-30 05:25:47 ·
    #поезія
    А десь далеко, у полях
    ховало сонце ключ таємний.
    У стиглих житніх колосках
    на світ спиналась осінь...
    Згори всміхавсь Чумацький Шлях,
    і вітерець приємний
    вовтузив хустку на плечàх
    і пестив ніжно коси...

    В загравах вечір колисав
    колосся, трави, мокрі вії...
    У пахощах п'янкий нектар
    визбирували сонні бджоли.
    Крильмú метелик обіймав
    забуті Богом мрії...
    Душа скидала весь тягар
    у золотисто-стигле поле...

    Людмила Галінська
    #поезія А десь далеко, у полях ховало сонце ключ таємний. У стиглих житніх колосках на світ спиналась осінь... Згори всміхавсь Чумацький Шлях, і вітерець приємний вовтузив хустку на плечàх і пестив ніжно коси... В загравах вечір колисав колосся, трави, мокрі вії... У пахощах п'янкий нектар визбирували сонні бджоли. Крильмú метелик обіймав забуті Богом мрії... Душа скидала весь тягар у золотисто-стигле поле... Людмила Галінська
    Like
    1
    258переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-07-22 06:31:58 ·
    #думки
    Поради від природи:

    Мудрість бджоли — у безкорисливій праці на благо всього... Бджола не думає лише про себе — вона творить красу для всього саду...

    Сьогодні знайди радість у тому, що ти робиш для інших...
    І відчуй, як росте твоє власне світло...
    #думки Поради від природи: Мудрість бджоли — у безкорисливій праці на благо всього... Бджола не думає лише про себе — вона творить красу для всього саду... Сьогодні знайди радість у тому, що ти робиш для інших... І відчуй, як росте твоє власне світло...
    Like
    Love
    2
    300переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Дарця Саченко
    2025-07-14 11:52:54 ·
    #цікавинки #історія #бджоли
    https://youtube.com/shorts/Cw2i0NupA9k
    #цікавинки #історія #бджоли https://youtube.com/shorts/Cw2i0NupA9k
    338переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-07-11 05:56:56 ·
    #поезія

    Позбираю до опинки свіже зілля..
    І розвішу жмутами на стрих.
    Наварю узварів на похмілля..
    Всипну щіпку полинів гірких.

    Нагідки, любисток, материнку, чебреці, медунку, звіробій..
    Розкладу на розцяцьковану хустинку,
    щей додам смарагдовий пирій.

    Принесу до хати пряне літо..
    Хай краса напóвнить тихий рай.
    Духом трав в душі моїй сповито.
    А на ґанку парує м'ятний чай.

    Коло плоту парадуються троянди.
    Стогне сад чекаючи грози.
    Перші кульки виноградної гірлянди..
    Позвисали з тендітної лози.

    Соком наливають паперівки..
    Роєм бджоли дзигочуть як жреці.
    У задýмі смерекові верхівки.
    А у хаті пахнуть трави і млинці.
    Літо..

    Оксана Лесик-Падучак
    #поезія Позбираю до опинки свіже зілля.. І розвішу жмутами на стрих. Наварю узварів на похмілля.. Всипну щіпку полинів гірких. Нагідки, любисток, материнку, чебреці, медунку, звіробій.. Розкладу на розцяцьковану хустинку, щей додам смарагдовий пирій. Принесу до хати пряне літо.. Хай краса напóвнить тихий рай. Духом трав в душі моїй сповито. А на ґанку парує м'ятний чай. Коло плоту парадуються троянди. Стогне сад чекаючи грози. Перші кульки виноградної гірлянди.. Позвисали з тендітної лози. Соком наливають паперівки.. Роєм бджоли дзигочуть як жреці. У задýмі смерекові верхівки. А у хаті пахнуть трави і млинці. Літо.. Оксана Лесик-Падучак
    Like
    Love
    2
    428переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-07-11 05:47:55 ·
    #поезія
    В зеніті липень! Літечко надворі!
    Я пригадала, як же гарно в полі!
    Як гарно там,на рідній Україні,
    Де всміхнені в житах волошки сині,

    Де маками червоними жевріє
    Густа пшениця, що ось-ось дозріє.
    Повне колосся вітерець гойдає,
    І соняшник до сонечка моргає.

    Хитається тихенько кукурудза,
    Радіючи, що вже качанопуза.
    Рояться бджоли на гречанім полі,
    Хлопочуться, щоб мати мед доволі .

    Ген шелестить буряк зеленим листом,
    Лунає спів пташиний в небі чистім.
    В траві зеленій квіти різнобарвні,
    Зірвеш охапку -- який букет гарний!

    У синім небі пропливають хмари,
    На косогорах дзеленчать отари,
    І золотом виблискує озерце.
    Вдихнеш повітря -- стане легко серцю.

    Бо ця краса -- то є природи сила!
    То-- Батьківщина, що мене зростила!

    Мельникова Євгенія (Янчук)
    #поезія В зеніті липень! Літечко надворі! Я пригадала, як же гарно в полі! Як гарно там,на рідній Україні, Де всміхнені в житах волошки сині, Де маками червоними жевріє Густа пшениця, що ось-ось дозріє. Повне колосся вітерець гойдає, І соняшник до сонечка моргає. Хитається тихенько кукурудза, Радіючи, що вже качанопуза. Рояться бджоли на гречанім полі, Хлопочуться, щоб мати мед доволі . Ген шелестить буряк зеленим листом, Лунає спів пташиний в небі чистім. В траві зеленій квіти різнобарвні, Зірвеш охапку -- який букет гарний! У синім небі пропливають хмари, На косогорах дзеленчать отари, І золотом виблискує озерце. Вдихнеш повітря -- стане легко серцю. Бо ця краса -- то є природи сила! То-- Батьківщина, що мене зростила! Мельникова Євгенія (Янчук)
    Like
    1
    445переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Микола Мусієнко додає фото
    2025-07-11 02:18:41 ·
    Затінок, сутінок, день золотий.
    Плачуть і моляться білі троянди.
    Може, це я, або хто, або ти
    ось там сидить у куточку веранди.

    Може, він плаче, а може, він жде —

    кроки почулись, чи скрипнула хвіртка.
    Може, він встане, чолом припаде,
    там, на веранді, чолом до одвірка.

    Де ж ви, ті люди, що в хаті жили?
    Світку мій білий, яке тут роздолля!
    Смуток нащадків — як танець бджоли,
    танець бджоли до безсмертного поля.

    Може, це вже через тисячу літ —
    я і не я вже, розбуджена в генах,
    тут на землі я шукаю хоч слід
    роду мого у плачах і легендах!

    Голос криниці, чого ж ти замовк?
    Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
    Вікна забиті, і висить замок —
    ржава сережка над кігтиком клямки.

    Білий причілок оббила сльота.
    Хто там квилить у цій хаті ночами?
    Може, живе там сама самота,
    соває пустку у піч рогачами.

    Може, це біль наш, а може, вина,
    може, бальзам на занедбані душі
    спогад криниці і спогад вікна,
    спогад стежини і дикої груші...

    🖍️Ліна КОСТЕНКО
    🎨 Володимир Козюк
    Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у куточку веранди. Може, він плаче, а може, він жде — кроки почулись, чи скрипнула хвіртка. Може, він встане, чолом припаде, там, на веранді, чолом до одвірка. Де ж ви, ті люди, що в хаті жили? Світку мій білий, яке тут роздолля! Смуток нащадків — як танець бджоли, танець бджоли до безсмертного поля. Може, це вже через тисячу літ — я і не я вже, розбуджена в генах, тут на землі я шукаю хоч слід роду мого у плачах і легендах! Голос криниці, чого ж ти замовк? Руки шовковиць, чого ж ви заклякли? Вікна забиті, і висить замок — ржава сережка над кігтиком клямки. Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами? Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами. Може, це біль наш, а може, вина, може, бальзам на занедбані душі спогад криниці і спогад вікна, спогад стежини і дикої груші... 🖍️Ліна КОСТЕНКО 🎨 Володимир Козюк
    374переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-06-23 06:40:24 ·
    #поезія
    Наша зустріч пахне полинàми,
    Гірким медом на моїх вустах.
    Скільки кроків у житті між нами?
    Скільки стрілось перелітніх птах?
    Як живеш? Достигли чорним вишні.
    І сади не раз змінили стрій.
    Я не та. І ти вже не колишній.
    І гуде життя - бджолиний рій.
    Тільки очі... В небесах тумани.
    Тільки погляд... Боже, поможи.
    Скільки кроків у житті між нами?
    Скільки болю. Йди собі... Іди...

    Людмила Галінська
    #поезія Наша зустріч пахне полинàми, Гірким медом на моїх вустах. Скільки кроків у житті між нами? Скільки стрілось перелітніх птах? Як живеш? Достигли чорним вишні. І сади не раз змінили стрій. Я не та. І ти вже не колишній. І гуде життя - бджолиний рій. Тільки очі... В небесах тумани. Тільки погляд... Боже, поможи. Скільки кроків у житті між нами? Скільки болю. Йди собі... Іди... Людмила Галінська
    Like
    Love
    4
    428переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2025-06-21 09:00:07 ·
    #поезія
    Варило Літо вариво із медом.
    В горнятку змішувало запахи й смаки.
    І линув аромат під чистим небом,
    наповнений зі щедрої руки.
    Пахніла липа, млосно та духмяно,
    скидаючи суцвіття до ковша.
    І дика ружа, мов панянка полум'яна,
    пелюстя віддала. Краса-душа...
    Носили оси цукор з паперівок,
    тягнули бджоли з дзвоників нектар,
    мов із тендітних, крихітних пробірок
    вливали солод Літу на узвар.
    Трусили мед розкішні медуниці,
    м'яли цитрину в горщиках джмелі,
    до рота пхали раз у раз собі суниці
    і сперечались, хто спритніший на селі...
    У ступі м'яту колотили спритно бабки,
    жуки порічку сунули в казан.
    Стинали ґедзі кропу стильні шапки...
    Сміялось сонце, скинувши жупан.
    Сушились кухлики на сивій павутині.
    Кипів узвар. Лилось ковшем теплò.
    Дрімало Літо, стомлене, в ожині.
    Варило чай. Стомилось. Прилягло...

    Людмила Галінська
    #поезія Варило Літо вариво із медом. В горнятку змішувало запахи й смаки. І линув аромат під чистим небом, наповнений зі щедрої руки. Пахніла липа, млосно та духмяно, скидаючи суцвіття до ковша. І дика ружа, мов панянка полум'яна, пелюстя віддала. Краса-душа... Носили оси цукор з паперівок, тягнули бджоли з дзвоників нектар, мов із тендітних, крихітних пробірок вливали солод Літу на узвар. Трусили мед розкішні медуниці, м'яли цитрину в горщиках джмелі, до рота пхали раз у раз собі суниці і сперечались, хто спритніший на селі... У ступі м'яту колотили спритно бабки, жуки порічку сунули в казан. Стинали ґедзі кропу стильні шапки... Сміялось сонце, скинувши жупан. Сушились кухлики на сивій павутині. Кипів узвар. Лилось ковшем теплò. Дрімало Літо, стомлене, в ожині. Варило чай. Стомилось. Прилягло... Людмила Галінська
    Like
    Love
    3
    376переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Більше результатів