☄️ Незабаром продовження феєричної історії, з так званими "військовими адвокатами".

Чим далі я розбираю цю ситуацію, тим стає все цікавіше (сарказм).

Такого дна, під час війни я не очікував. Це все, під прикриттям адвокатів, пікселю (до військової служби ніхто немає відношення), розумію, що на жаль і без кришування у силових структурах та судах не обійшлося.

Сподіваюся на підтримку громадськості та розповсюдження матеріалів засобами масової інформації.

Для мене це принципово.

Бандити в пікселі які видають себе за військовослужбовців. В той час, коли на фронті в цьому пікселі віддають життя кращі сини і доньки України.

✈️ @a_shtirlitz

#тварини
Горобець-пустельга: крихітний бандит із великими амбіціями.
Уявіть собі пташку, яка виглядає як горобець, але в глибині душі мріє бути справжнім хижаком. Знайомтеся – горобець-пустельга, або, як його ще називають, американський боривітер (Falco sparverius для любителів латини). Цей маленький сокіл – справжній жарт природи: розміром із горобця, але з характером яструба і манерами вуличного гангстера.

Горобець-пустельга – це птах, який не визнає правил. Замість того, щоб мирно клювати зернятка, як його тезки-горобці, він полює на комах, дрібних гризунів і навіть пташок, які мали необережність зайти на його "територію". Уявіть собі картину: сидить собі такий малюк на гілці, пір’ячко стирчить, очі горять, а в голові – план, як би то спіймати мишку на вечерю. І не просто спіймати, а ще й ефектно – зависнувши в повітрі, мов гелікоптер, щоб усі бачили, хто тут головний.

Але не думайте, що горобець-пустельга – це лише про брутальність. У нього є й чутлива сторона. Наприклад, він обожнює гніздитися в старих дуплах або навіть у покинутих людських спорудах – головне, щоб вид був гарний і сусіди не дуже галасливі. А ще він – справжній сім’янин: самець і самка разом піклуються про пташенят, хоча, кажуть, самець частенько приносить додому "трофеї" і гордо чекає похвали.

Тож наступного разу, коли побачите маленьку пташку, яка дивиться на вас з висоти з виглядом "а що ти мені зробиш?", не поспішайте сміятися. Можливо, це горобець-пустельга – крихітний бунтар, який доводить, що розмір у житті – не головне, а головне – це впевненість, що ти можеш з’їсти будь-кого, хто вміщається тобі в дзьоб! 🙂

Den of Thieves / «Полювання на злодіїв» (2018)
Жанр: бойовик, трилер, кримінал

«Полювання на злодіїв» — це потужний, напружений бойовик, який показує дві сторони великої гри: гангстерів, що планують наймасштабніше пограбування у Лос-Анджелесі, та детективів, які прагнуть їх зупинити. Історія розгортається навколо небезпечної банди Рея Меррімена, яка націлилася на Федеральний резервний банк США, і досвідченого детектива Ніка "Великого Ніка", який кидає всі сили на те, щоб завадити цьому.

Фільм чудово передає атмосферу вулиць Лос-Анджелеса, де кожен крок може стати фатальним, а кожен план має свій зворотний бік. Інтрига, динаміка і неочікувані повороти тримають у напрузі до останньої хвилини. Окремо варто відзначити чудову гру акторів та напружену режисуру, яка додає реалізму кожній сцені.

Як глядач можу сказати: фільм захоплює своїм стилем, атмосферою та справжнім кримінальним вайбом. Особливо сподобався фінальний твіст — коли розумієш, що все не так просто, як здається на перший погляд.

Моя оцінка: 8.5/10

#фільми #бойовик #трилер #кримінал #лосанджелес #пограбування #щоподивитись #filmseriesua

#тварина
Шимпанзе винайшли фемінізм: бонобо створюють жіночі банди, щоб отримати владу над самцями.
Вчені узагальнили результати 30-річного дослідження - самки бонобо (Pan paniscus) створюють коаліції проти самців, щоб захистити свій соціальний статус і зменшити статеві відмінності у владі.

З 1786 спостережуваних конфліктів самки виграли 1099, незважаючи на те, що самці бонобо, як правило, більші за самок. У 85% випадків для нападу на самців утворюються коаліції самок.

#твариниМорський леопард: Тюлень, який думає, що він тигр 🙂
У холодних водах Антарктики плаває справжній морський бандит – морський леопард. Цей тюлень із плямистою шубкою і посмішкою, яка більше нагадує хижий оскал, явно переплутав себе з великою кішкою. І, чесно кажучи, ми його за це не засуджуємо – він виглядає так, ніби щойно записався на курси "Як бути грізним хижаком за три уроки".

Хто такий морський леопард?

Морський леопард (Hydrurga leptonyx) – це не просто тюлень, а справжній король антарктичних морів. Довжиною до 3,5 метрів і вагою, яка може змагатися з невеликим автомобілем, він виглядає як персонаж, що втік із голлівудського блокбастера про морських монстрів. Його назва походить від плямистої шкури, яка нагадує леопардову, але не сподівайтеся, що він ніжно муркотітиме, якщо його погладити.

Чому він такий крутий?

Морський леопард – це не той тюлень, який цілими днями гріється на крижині, співаючи пісеньки про рибку. Цей хлопець – справжній мисливець. Його меню включає пінгвінів, інших тюленів і навіть кальмарів, якщо настрій дозволяє. Завдяки гострим зубам і щелепам, які відкриваються ширше, ніж у вашого дядька на сімейному застіллі, він може впоратися з будь-якою здобиччю.

А ще він плаває зі швидкістю, яка змусила б Майкла Фелпса замислитися про завершення кар’єри. Морський леопард може пірнати на глибину до 300 метрів і затримувати дихання на 15 хвилин. Спробуйте затримати дихання хоча б на хвилину – і ви зрозумієте, чому він такий бос.

Легенди про характер

Морські леопарди мають репутацію одинаків. Вони не люблять тусовок на крижинах і вважають за краще полювати соло. Але не думайте, що вони якісь там зануди. Є історії, коли морський леопард "допомагав" дайверам, підштовхуючи до них пінгвінів, ніби кажучи: "На, тримай, я сьогодні щедрий!" Чи то він ділився обідом, чи то просто тролив – наука ще не дійшла згоди.

Чому ми їх любимо?

Морський леопард – це приклад того, як природа може створити щось одночасно миле і страхітливе. З одного боку, він виглядає як великий плюшевий тюлень, якому хочеться дати обіймашки. З іншого – краще не чіпати його без запрошення, бо обіймашки можуть закінчитися не так, як ви планували.

Тож наступного разу, коли будете дивитися документальний фільм про Антарктику, придивіться до цього плямистого красеня. Морський леопард – це нагадування, що навіть у найхолодніших куточках планети є місце для харизми, стилю і трішки морського нахабства.

Gangs of London / «Банди Лондона» (2020)
Жанр: кримінал, драма, трилер

«Банди Лондона» — серіал, який просто вибухає атмосферою справжнього підпільного Лондона. Це історія про те, як одна смерть може похитнути цілу кримінальну імперію. Після вбивства глави сім'ї Воллесів місто занурюється в хаос: угоди порушуються, старі вороги знову піднімають голову, а мир між бандами тріщить по швах. Син убитого, Шон Воллес, готовий розпочати справжню війну, аби дізнатися правду.

В серіалі неймовірно передано атмосферу боротьби за владу: кожен кадр наповнений напругою, стилем і брутальністю. Жорстокі бої, інтриги, зрада — тут усе на межі вибуху. Історія затягує настільки, що неможливо відірватися.

Як глядач скажу: я переглядав серіал із величезним задоволенням. Це не просто черговий кримінальний сюжет — це по-справжньому жива, емоційна, іноді навіть шокуюча картина того, як виглядає боротьба за владу в підпільному світі.

Моя оцінка: 9/10

#серіали #драма #кримінал #лондон #банди #щоподивитись #filmseriesua

У Рівному затримано тесть "короля контрабанди" Хомич за незаконне переправлення ухилістів, - місцеві паблики
СБУ затримала Миколу Хомича, тестя Віталія Басараба - однієї з головних фігур на ринку контрабанди у Західній Україні.
За даними ЗМІ, Басараб діє під прикриттям корумпованих силовиків, хоча сам звинувачення заперечує.
Хомича затримали 1 квітня, через два дні суд обрав йому запобіжний захід у вигляді арешту.
Повідомляється, що за версією слідства він допомагав чоловікам виїжджати за кордон через благодійний фонд "Охоронці надії України", яким керують дружина та сестра Басараба. Через фонд оформляли документи на суму від $5 до $15 тисяч, видаючи ухилістів за волонтерів або пацієнтів, які потребують лікування.
Хомичу інкримінують незаконне переправлення осіб через кордон (ст. 332) та перешкоджання роботі ЗСУ (ст. 114 КК України). Кількість виведених зарубіжних країн чоловіків може обчислюватися сотнями.

Знайомтеся: рідкісна потвора, божевільний садист, маніяк, алкоголік. Його звали Аркадій Голіков, літературне псевдо - Гайдар.З дитинства відрізнявся жорстокістю, нарваністю й неймовірною дурістю. Все рвався на війну - убивати. З 13 років на побігеньках у більшовиків. У 14 років купив на толкучці "Браунінг" і почав брати участь в кривавих "розбірках" більшовиків з "ворогами народу". Тоді ж вступив в партію більшовиків. У 14 років. В партію. Полком він дійсно командував. Щоправда, не в 14 і не в 15 років як нам розповідали у школі. Спочатку то був запасний полк. А потім інший маніяк і негідник - Тухачевський призначив його командиром 58-го окремого полку по боротьбі з бандитизмом (тобто був карателем) і спрямував на придушення селянського повстання на Тамбовщині. На той момент Голікову було 17 років і 5 місяців. Головна його якість - бездумна неймовірна звіряча жорстокість, за що, власне, йому посаду в такому віці й дали.Так почалася кар`єра одного з найстрашніших більшовицьких карателів. Від України до Казахстану й Сибіру залишив він свій кривавий слід. Особливо "прославився" цей нелюд в Хакасії, полюючи на партизанів. На чолі загону особливого призначення ДПУ грабував та вирізав цілі села від малих до старих: Балахта, Підкамінь, Сулеков, Барбаков та інші. Найулюбленішим видом страти був постріл з нагана в потилицю. Але й з кулемета розстрілював по три десятки за раз, і шашкою рубав, і в річці топив. Награбоване потім пропивалося в страшних оргіях. На той час Голікову було 18 років.Тоді ж він отримав своє прізвисько - Гайдар, що на хакаському ("хайдар") означало питання "куди?" Так він питав місцевих, куди скакати, полюючи на невловимих (а потім як з`ясувалося взагалі неіснучих) "бандитів". Його іменем хакаські матері лякали своїх дітей.
Зрештою загін, яким він командував, геть перетворився на банду убивць, гвалтівників, мародерів та п`яниць. Тих своїх підлеглих, хто намагався хоч якось спинити беззаконня, душогуб власноруч розстрілював. Сам він у свої 18 років став закінченим алкоголіком, маючи при цьому важкі психічні розлади. На справжнісіньку звірюку перетворився.Дійшло до того, що чекістське начальство, яке ніколи не страждало на гуманізм, змушене було зняти його з посади та відправити на лікування. Бо сплили численні факти масових убивств ні в чому не винних людей, включно з дітьми. Так у 20 років він вперше опинився у психушці. Зрештою Гайдара зовсім викинути і з армійської служби й він став майже постійним пацієнтом будинків скорботи, не припиняючи при цьому пити. Напади байдужості змінювалися тужливою злобою. Він різав собі вени, бо ночами до нього приходили ті, кого він убив.Але дивним чином цей алкаш, псих, нелюд і недоучка став знаменитим дитячим письменником. Дитячим письменником. Той, хто дітей убивав. У своїх книжках він вчив діточок людяності, патріотизму, ввічливості, чесності. Людина, яка з насолодою убивала бойових товарищів, навчала дітей товариськості. Тип, який майже не мав друзів, навчав міцній дружбі. Хоча...Головна і єдина тема всіх його книжок не це. Головна тема - війна та підготовка до війни. Його книги виховували не дітей - солдат. Які мали з радістю класти свої голови за першою вимогою комуністичної влади. Яким навіть дитинство мати заборонялося - замість цього - підготовка до війни і смерті.Хто з нас у дитинстві не лазив по сусідських садках? Це ж дитинство! У книзі Гайдара "Тимур і його команда" хлопці, які полюбляли зірвати яблук у чужому садку перетворилисмя на справшніх фашистів. Їм протистояв головний герой - Тимур, який замість того щоб відпочивати влітку, створює воєнізовану дитячу огранізацію для допомоги мешканцям селища. Але не всім, а лише тим, родичі яких служать в Червоній Армії. Такі ось книжки писалися. "Р.В.С", "Судба барабанщика", "Школа", "Дальние страны", "Чук и Гек", "Сказка о Военной тайне, о Мальчише-Кибальчише и его твердом слове" - вся ця пропаганда для молодшого і середнього шкільного віку писалося у короткі періоди між лютими запоями.Але Гайдер і його книжки були дуже потрібні комуністичній пропаганді. Тому він мав від влади все: гроші, квартири, дачі, премії, мільйонні наклади. До слова - був страшним українофобом. Усією душею ненавидів саму українську землю та її мову...
Помер Гайдар в улюблений для себе спосіб - на війні, від кулі. Все рвався в бойову частину, але медкомісія не дозволяла. Тому заручився підтримкою газети "Комсомольська правда" й пішов на війну кореспондентом. З групою червоноармійців потрапив в оточення. Загинув дуже цікаво. Черворноармійцям, які переховувалися в лісі біля села Лепляво Черкаської області, дуже кортіло їсти. Тож вони внадилися грабувати місцеве населення. Особливо подобалося "розводити" на хліб та картоплю місцевого шляхового обхідника на залізниці - той жив наодинці. Очевидно, мужику набридло, що до нього мало не щоночі шастає "захисник" з відром, забираючи й без того скромні запаси на зиму, і він поскаржився німцям. Ті поставили в засідку мотоцикл з кулеметом. Аркадій Петрович Гайдар загинув рано врані 26 жовтня 1941 року так, як і починав своє доросле життя - при спробі пограбування. В руках його в останню мить було порожнє відро...
Якщо ви гадаєте, що це лише розповідь про одного конкретного негідника - це не так. Серед більшовиків подібних було безліч. І головне: вони не бачили нічого поганого в тому, щоб перетворювати дітей на убивць. Вони це перетворили на державну політику...
Павло Бондаренко

#навКоло_книг
#відгук
"Я іду шукати" Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін

Так легко книга мені вже давно не читалася... Після її прочитання хочеться "іти шукати" добрих і щирих людей та зрозуміти те, що все в житті має сенс...

У цій детективно-пригодницькій історії переплітаються долі багатьох людей, але, повірте, ви одразу зрозумієте хто є хто.

Головним героєм є "особливий" хлопець Юлік, адже у свої 15 розуміє оточуючих, як маленький (має вади у розвитку). Живе в інтернаті, який називає Домом і вірить у все, що йому скажуть, а найбільше – у Святого Миколая...

Якби хлопець не підслухав одну розмову, то би й жив собі спокійним життям, а так... Юлік вирішує податися із Львівської обл. до Харкова, щоб знайти Св. Миколая. І хай би хто йому що не казав, хлопець знає, що дядько Микола існує!!! І ви знаєте, Юлік правий.

Скільки всього з ним трапилося на цьому шляху, скількох людей він зустрів (не завжди добрих) і скільки таємниць він дізнався аж поки не закінчилась подорож.

Якщо не спойлерити, то ще вам скажу, що, крім Юліка і Св. Миколая (дядька Миколи) у книзі мені сподобались усі персонажі, а їх тут чимало: і волонтери, і поліцейські, і бандити, і блогери, і підлітки-викрадачі машин, і люди, які не знайшли себе.

Просто прочитайте цю книгу, адже кінець, як і сама історія, дуже класний: усі, хто чогось чи когось шукали – знайшли...

І цитата з книги від мене😉:
"Бо в житті може траплятися різне лайно. Але ти маєш завжди контролювати, наскільки глибоко в нього занурюватись".

🤬Катували нацгвардійця, вибивали молотками «данину» з мобілізованих та онкохворих: СБУ затримала рекетира з рф та його спільників.

▪️Один з учасників банди – росіянин Віталій Мислик на прізвисько «Рускій». Разом зі спільниками угруповання займалися рекетом на території трьох областей – Чернівецької, Івано-Франківської та Хмельницької областей;
▪️Серед жертв бандитів – нацгвардієць з Чернівців, якого вони били молотком по голові, вимагаючи сплатити неіснуючий борг. Такса рекетирів – від 5000 до 50 000 тисяч доларів;
▪️Також від бандитів постраждали мобілізовані і поранені військові, онкохворі та їхні родини;
▪️Учасників угруповання разом із ватажком СБУ затримала на гарячому під час чергової спроби викрадення людини. Бандити збирались катувати потерпілого, щоб той віддав їм 40 000 доларів «данини».

Фігурантам світить до 12 років за ґратами з конфіскацією майна. Це просто якийсь ПЗДЦ! Виродки.🤬🤬🤬