• Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.

    Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.

    Вони не бажають знати навіть своє минуле.

    Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.

    А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.

    Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.

    Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.

    Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.

    Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.

    В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.

    І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.

    Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.

    🗺 Географія слов’янської цивілізації.

    Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.

    На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.

    🔗 Що їх єднало?

    ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
    ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
    ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
    ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
    ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.

    Це не випадковість — це ознаки цивілізації.

    ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.

    На землях Русі за князя Володимира головними були:
    ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
    ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
    ▪️ Хорс — світле небесне світило.

    У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:

    ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
    ▪️ Святовиту — богу війни й правди,
    ▪️ Руєвиту — богу громів,
    ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.

    Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).

    Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.

    🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.

    Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.

    У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.

    Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.

    Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.

    🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.

    Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.

    Відомі факти:

    ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
    ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
    ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
    ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.

    Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.

    📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.

    У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:

    «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
    «Варяги звались руссю».
    «Мова словенська й руська — одна».

    Тоді чому досі нас вчать інакше?

    🧨 Причина — імперська історія.

    З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.

    Це було політично вигідно імперії.

    📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.

    🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.

    🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.

    🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.

    📖 Детальніше про це — у книгах
    «Чий Крим. Війни в степах України»,
    «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».

    👉 rus-ukraine.com.ua

    ✊ Історія має власний голос.
    В Україні він точно не повинен бути московським.
    Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було. Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії. Вони не бажають знати навіть своє минуле. Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи. А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель. Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи. Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут. Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій. Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура. В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності. І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь. Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика. 🗺 Географія слов’янської цивілізації. Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність. На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі. 🔗 Що їх єднало? ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»). ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог. ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї). ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми). ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром. Це не випадковість — це ознаки цивілізації. ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів. На землях Русі за князя Володимира головними були: ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку; ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги; ▪️ Хорс — світле небесне світило. У західних слов’ян на Балтиці поклонялися: ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню, ▪️ Святовиту — богу війни й правди, ▪️ Руєвиту — богу громів, ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я. Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи). Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону. 🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності. Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом. У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків. Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість. Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі. 🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними. Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою. Відомі факти: ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців. ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили. ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю). ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи. Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію. 📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани. У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано: «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами». «Варяги звались руссю». «Мова словенська й руська — одна». Тоді чому досі нас вчать інакше? 🧨 Причина — імперська історія. З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави. Це було політично вигідно імперії. 📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє. 🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії. 🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій. 🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни. 📖 Детальніше про це — у книгах «Чий Крим. Війни в степах України», «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації». 👉 rus-ukraine.com.ua ✊ Історія має власний голос. В Україні він точно не повинен бути московським.
    2Kпереглядів
  • Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.

    Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.

    Вони не бажають знати навіть своє минуле.

    Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.

    А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.

    Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.

    Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.

    Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.

    Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.

    В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.

    І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.

    Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.

    🗺 Географія слов’янської цивілізації.

    Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.

    На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.

    🔗 Що їх єднало?

    ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
    ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
    ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
    ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
    ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.

    Це не випадковість — це ознаки цивілізації.

    ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.

    На землях Русі за князя Володимира головними були:
    ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
    ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
    ▪️ Хорс — світле небесне світило.

    У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:

    ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
    ▪️ Святовиту — богу війни й правди,
    ▪️ Руєвиту — богу громів,
    ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.

    Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).

    Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.

    🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.

    Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.

    У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.

    Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.

    Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.

    🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.

    Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.

    Відомі факти:

    ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
    ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
    ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
    ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.

    Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.

    📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.

    У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:

    «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
    «Варяги звались руссю».
    «Мова словенська й руська — одна».

    Тоді чому досі нас вчать інакше?

    🧨 Причина — імперська історія.

    З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.

    Це було політично вигідно імперії.

    📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.

    🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.

    🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.

    🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.

    📖 Детальніше про це — у книгах
    «Чий Крим. Війни в степах України»,
    «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».

    👉 rus-ukraine.com.ua

    ✊ Історія має власний голос.
    В Україні він точно не повинен бути московським.
    Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було. Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії. Вони не бажають знати навіть своє минуле. Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи. А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель. Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи. Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут. Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій. Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура. В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності. І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь. Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика. 🗺 Географія слов’янської цивілізації. Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність. На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі. 🔗 Що їх єднало? ▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»). ▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог. ▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї). ▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми). ▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром. Це не випадковість — це ознаки цивілізації. ☀️ Єдність віри: культ сонячних богів. На землях Русі за князя Володимира головними були: ▪️ Дажбог — бог сонця й достатку; ▪️ Перун — бог блискавки й перемоги; ▪️ Хорс — світле небесне світило. У західних слов’ян на Балтиці поклонялися: ▪️ Сварожичу — богу небесного вогню, ▪️ Святовиту — богу війни й правди, ▪️ Руєвиту — богу громів, ▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я. Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи). Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону. 🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності. Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом. У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків. Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість. Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі. 🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними. Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою. Відомі факти: ▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців. ▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили. ▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю). ▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи. Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію. 📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани. У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано: «Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами». «Варяги звались руссю». «Мова словенська й руська — одна». Тоді чому досі нас вчать інакше? 🧨 Причина — імперська історія. З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави. Це було політично вигідно імперії. 📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє. 🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії. 🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій. 🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни. 📖 Детальніше про це — у книгах «Чий Крим. Війни в степах України», «Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації». 👉 rus-ukraine.com.ua ✊ Історія має власний голос. В Україні він точно не повинен бути московським.
    2Kпереглядів
  • Острів стародавніх скарбів

    Острів Ділос є найбільшим природним островом стародавніх скарбів. Жоден інший острів не має так багато пам'яток архаїчного, класичного та елліністичного періодів. На острові дуже багато стародавніх споруд, таких як: дорога Львів з мармуровими левами, храм Ісіди, всередині якого знаходиться статуя покровителів моряків, будинок Діоніса зі знаменитою мозаїкою, будинок Клеопатри, будинок Діоскуриді і стародавній театр місткістю 6500 осіб. На острові побудували музей, де зібрали багато стародавніх експонатів, які були знайдені на острові. Згідно з легендою, Зевс зіткнувся з гнівом Гери (дружини Зевса) через любов до Лето і попросив Посейдона допомогти йому знайти якесь притулок для неї. Посейдон взяв невидиму скелю Аділос і знайшов досить захищене місце серед інших островів і перейменував її в Ділос.

    #ОстрівДілос #СтародавняГреція #Античність #Історія #Археологія #Міфологія # Зевс #Посейдон #Літо #ХрамІсіди #ДорогаЛьвів #БудинокДіоніса #Мозаїки #АнтичнийТеатр #ГідвГреції #ГідвАфінах #ЕкскурсіївАфінах #СтародавніСкарби
    Острів стародавніх скарбів Острів Ділос є найбільшим природним островом стародавніх скарбів. Жоден інший острів не має так багато пам'яток архаїчного, класичного та елліністичного періодів. На острові дуже багато стародавніх споруд, таких як: дорога Львів з мармуровими левами, храм Ісіди, всередині якого знаходиться статуя покровителів моряків, будинок Діоніса зі знаменитою мозаїкою, будинок Клеопатри, будинок Діоскуриді і стародавній театр місткістю 6500 осіб. На острові побудували музей, де зібрали багато стародавніх експонатів, які були знайдені на острові. Згідно з легендою, Зевс зіткнувся з гнівом Гери (дружини Зевса) через любов до Лето і попросив Посейдона допомогти йому знайти якесь притулок для неї. Посейдон взяв невидиму скелю Аділос і знайшов досить захищене місце серед інших островів і перейменував її в Ділос. #ОстрівДілос #СтародавняГреція #Античність #Історія #Археологія #Міфологія # Зевс #Посейдон #Літо #ХрамІсіди #ДорогаЛьвів #БудинокДіоніса #Мозаїки #АнтичнийТеатр #ГідвГреції #ГідвАфінах #ЕкскурсіївАфінах #СтародавніСкарби
    7Kпереглядів
  • Стародавній печерний комплекс

    Стародавній печерний комплекс - це невеликий пам'ятник історії та архітектури, розташований у мальовничій місцевості неподалік від міста Сколе, на Львівщині. Він являє собою комплекс штучних печер, вирубаних у пісковику на схилі пагорба. Дата заснування невідома, за різними версіями він міг виникнути ще в XI - XIII століттях, коли на цих землях поширювалося християнство і будувалися перші відокремлені монаші поселення. Деякі дослідники пов'язують його з періодом Київської Русі, інші з часом, коли в Карпатах ховалися ченці, які рятувалися від татаро-монгольських набігів або релігійних переслідувань. Печерний комплекс складається з декількох приміщень, невеликої каплиці та слідів дерев'яних конструкцій і переходів, що з'єднують різні рівні. На стінах збереглися висічені хрести і поглиблення для лампад. З цим місцем пов'язані народні легенди, згідно з однією з них, підземні ходи печер йдуть глибоко в скелю і ведуть до сусідніх сіл. Інша версія стверджує, що в печерах ховалися опришки (народні повстанці), які діяли в Карпатах у XVII–XVIII століттях. Сьогодні печерний комплекс являє собою відокремлене місце скелястої архітектури, де можна відчути дух старовини, що зберігся серед лісів і каменів.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/drevnii-peshhernyi-kompleks

    #Розгірче #печерниймонастир #Львівськаобласть #історіяГаличини #середньовіччя #скельніпечери #археологія #українськімонументи #легендиРозгірче #карпатськіпечери #туризмвУкраїні #монастирвскелі #історичнаспадщина # пам'яткиУкраїни #давнєжитло #легендапросхимників
    Стародавній печерний комплекс Стародавній печерний комплекс - це невеликий пам'ятник історії та архітектури, розташований у мальовничій місцевості неподалік від міста Сколе, на Львівщині. Він являє собою комплекс штучних печер, вирубаних у пісковику на схилі пагорба. Дата заснування невідома, за різними версіями він міг виникнути ще в XI - XIII століттях, коли на цих землях поширювалося християнство і будувалися перші відокремлені монаші поселення. Деякі дослідники пов'язують його з періодом Київської Русі, інші з часом, коли в Карпатах ховалися ченці, які рятувалися від татаро-монгольських набігів або релігійних переслідувань. Печерний комплекс складається з декількох приміщень, невеликої каплиці та слідів дерев'яних конструкцій і переходів, що з'єднують різні рівні. На стінах збереглися висічені хрести і поглиблення для лампад. З цим місцем пов'язані народні легенди, згідно з однією з них, підземні ходи печер йдуть глибоко в скелю і ведуть до сусідніх сіл. Інша версія стверджує, що в печерах ховалися опришки (народні повстанці), які діяли в Карпатах у XVII–XVIII століттях. Сьогодні печерний комплекс являє собою відокремлене місце скелястої архітектури, де можна відчути дух старовини, що зберігся серед лісів і каменів. Джерело https://psahno.com/uk/places/drevnii-peshhernyi-kompleks #Розгірче #печерниймонастир #Львівськаобласть #історіяГаличини #середньовіччя #скельніпечери #археологія #українськімонументи #легендиРозгірче #карпатськіпечери #туризмвУкраїні #монастирвскелі #історичнаспадщина # пам'яткиУкраїни #давнєжитло #легендапросхимників
    1
    7Kпереглядів 1 Поширень
  • 🇺🇦 Доброго ранку, підписники! 15 серпня відзначаємо День археолога України. Це професійне свято тих, хто відкриває нам двері в минуле, розкопуючи та досліджуючи артефакти, що зберігалися в землі сотні й тисячі років

    Саме завдяки археологам ми дізнаємося, як жили, творили й воювали наші предки.

    ➡️ Цікаво, що археологія як наука в Україні почала активно розвиватися ще в XIX столітті, а одним із найвідоміших об’єктів досліджень є поселення доби Трипільської культури, які налічують понад 6 тисяч років.

    ➡️ Українські археологи неодноразово робили відкриття світового рівня — від скіфського золота до унікальних кам’яних баб і залишків давніх міст, похованих під землею.

    Археологія — це не просто робота з лопатою та пензликом. Це кропітка наукова праця, яка відновлює історичну правду та зберігає її для майбутніх поколінь.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🇺🇦 Доброго ранку, підписники! 15 серпня відзначаємо День археолога України. Це професійне свято тих, хто відкриває нам двері в минуле, розкопуючи та досліджуючи артефакти, що зберігалися в землі сотні й тисячі років Саме завдяки археологам ми дізнаємося, як жили, творили й воювали наші предки. ➡️ Цікаво, що археологія як наука в Україні почала активно розвиватися ще в XIX столітті, а одним із найвідоміших об’єктів досліджень є поселення доби Трипільської культури, які налічують понад 6 тисяч років. ➡️ Українські археологи неодноразово робили відкриття світового рівня — від скіфського золота до унікальних кам’яних баб і залишків давніх міст, похованих під землею. Археологія — це не просто робота з лопатою та пензликом. Це кропітка наукова праця, яка відновлює історичну правду та зберігає її для майбутніх поколінь. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    1
    1Kпереглядів