Українська
English
Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.
Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.
Вони не бажають знати навіть своє минуле.
Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.
А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.
Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.
Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.
Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.
Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.
В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.
І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.
Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.
🗺 Географія слов’янської цивілізації.
Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.
На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.
🔗 Що їх єднало?
▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.
Це не випадковість — це ознаки цивілізації.
☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.
На землях Русі за князя Володимира головними були:
▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
▪️ Хорс — світле небесне світило.
У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:
▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
▪️ Святовиту — богу війни й правди,
▪️ Руєвиту — богу громів,
▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.
Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).
Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.
🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.
Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.
У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.
Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.
Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.
🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.
Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.
Відомі факти:
▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.
Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.
📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.
У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:
«Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
«Варяги звались руссю».
«Мова словенська й руська — одна».
Тоді чому досі нас вчать інакше?
🧨 Причина — імперська історія.
З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.
Це було політично вигідно імперії.
📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.
🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.
🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.
🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.
📖 Детальніше про це — у книгах
«Чий Крим. Війни в степах України»,
«Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».
👉 rus-ukraine.com.ua
✊ Історія має власний голос.
В Україні він точно не повинен бути московським.
Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.
Вони не бажають знати навіть своє минуле.
Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.
А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.
Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.
Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.
Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.
Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.
В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.
І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.
Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.
🗺 Географія слов’янської цивілізації.
Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.
На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.
🔗 Що їх єднало?
▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.
Це не випадковість — це ознаки цивілізації.
☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.
На землях Русі за князя Володимира головними були:
▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
▪️ Хорс — світле небесне світило.
У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:
▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
▪️ Святовиту — богу війни й правди,
▪️ Руєвиту — богу громів,
▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.
Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).
Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.
🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.
Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.
У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.
Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.
Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.
🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.
Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.
Відомі факти:
▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.
Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.
📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.
У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:
«Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
«Варяги звались руссю».
«Мова словенська й руська — одна».
Тоді чому досі нас вчать інакше?
🧨 Причина — імперська історія.
З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.
Це було політично вигідно імперії.
📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.
🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.
🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.
🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.
📖 Детальніше про це — у книгах
«Чий Крим. Війни в степах України»,
«Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».
👉 rus-ukraine.com.ua
✊ Історія має власний голос.
В Україні він точно не повинен бути московським.
Сьогодні поляки слідом за путіним пишуть нам, що українців ніколи не було.
Що українці — суміш втікачів з Польщі з втікачами з Московії.
Вони не бажають знати навіть своє минуле.
Бо якби знали, то, можливо, зацікавилися би тим, звідки на території нинішньої Польщі в 6-8 століттях зʼявилися поляни, куяви, місто Волин на березі Балтійського моря, а на території Німеччини в той же період — укри, древани та інші народи.
А це були якраз втікачі з нинішніх українських земель.
Тікаючи від неминучої загибелі чи поневолення під ударами спочатку гунів, а згодом аварів, вони вимушено освоювали нові, дикі або малозаселені території Центральної та Південно-Східної Європи.
Переходячи Карпати й просуваючись на Балкани чи у межиріччя Одера й Вісли, вони приносили туди свою мову, культуру, навички землеробства та побут.
Так під ударами завойовників народжувалася нова географія Європи, а втікачі з українських земель ставали фундаторами нових слов'янських цивілізацій.
Саме тому слов’яни Балтики і слов’яни Києва — один народ, одна культура.
В офіційній історіографії нам десятиліттями нав’язували образ слов’ян як «регіональних племен»: мовляв, були собі древляни, поляни, сіверяни — але всі розрізнені, без державності, без єдності.
І лише нормани, скандинави, «великі варяги» зібрали їх в єдину Русь.
Це — видумана, але для для московитів політично зручна міфологія, яка перекреслює справжню історію: слов’яни — це єдиний культурно-релігійний простір, який сягав від Києва до Балтії ще задовго до Рюрика.
🗺 Географія слов’янської цивілізації.
Венди, вагри, руяни, лютичі, бодрити, древани, поляни, куяви, украни — народи південної Балтики, яких описують німецькі й скандинавські хроніки як слов’ян, що жили на узбережжі, будували фортеці, поклонялися своїм богам, воювали з вікінгами й мали свою державність.
На сході — поляни, сіверяни, древляни, волиняни, бужани, які творили основу майбутньої Русі.
🔗 Що їх єднало?
▪️ Спільна мова (в літописі сказано: «Мова слов’янська і руська — одна»).
▪️ Спільні боги: Святовит ≈ Перун, Хорс ≈ Сварожич, Дажбог.
▪️ Спільна зовнішність воїнів: вуса, голені підборіддя, зачіска «оселедець» (або подібна до неї).
▪️ Спільна архітектура укріплень (круглі фортеці, дерев’яні храми).
▪️ Спільна морська й річкова культура — торгово-військові флотилії, що пересувались Балтією та Дніпром.
Це не випадковість — це ознаки цивілізації.
☀️ Єдність віри: культ сонячних богів.
На землях Русі за князя Володимира головними були:
▪️ Дажбог — бог сонця й достатку;
▪️ Перун — бог блискавки й перемоги;
▪️ Хорс — світле небесне світило.
У західних слов’ян на Балтиці поклонялися:
▪️ Сварожичу — богу небесного вогню,
▪️ Святовиту — богу війни й правди,
▪️ Руєвиту — богу громів,
▪️ Триглаву — богу трьох світів: небес, землі й підзем’я.
Усі вони мають схожі функції, образи й навіть священні кольори (білий кінь, червона зброя, золоті символи).
Це — одна система вірувань, яка змінювала лише імена — залежно від діалекту й регіону.
🦅 Сокіл, шоломи й оселедець — знаки єдності.
Археологія дає ще один неспростовний доказ: у Балтійському регіоні знайдено зображення воїнів у шоломах із пташиним символом — найчастіше соколом.
У тих самих регіонах виявлено фігури вершників із поголеним волоссям з боків і поголеним підборіддям — точнісінько як у князя Святослава Хороброго чи як у запорозьких козаків.
Саме тому образ Рюрика із соколом як родовим знаком — це не фантазія, а культурна тяглість.
Символ сокола-Рарога, як знак влади, шанувався і на Балтиці, і на Русі.
🛡 Вони не підкорялися вікінгам — вони воювали з ними.
Слов’яни Балтики були повноцінною військово-політичною силою.
Відомі факти:
▪️ У 1135 році вендський конунг Реттибур розгромив місто Конунгахелле (Норвегія) і взяв у полон тисячі мешканців.
▪️ Данія сплачувала вендським слов’янам данину, як визнання сили.
▪️ Слов’янські фортеці знаходилися навіть у Швеції (напр. в Сигтуні знайдено слов’янські прикраси та зброю).
▪️ Усі фортеці вікінгів (Агерсборг, Треллеборг) мають планування, ідентичне слов’янським оборонним центрам Центральної Європи.
Це — не свідчення колонізації слов’ян, а навпаки — впливу слов’ян на Скандинавію.
📜 Літопис підтверджує: Русь — це слов’яни, а не нормани.
У «Повісті врем’яних літ» прямо сказано:
«Варяги не були ні шведами, ні норманами, ні англами».
«Варяги звались руссю».
«Мова словенська й руська — одна».
Тоді чому досі нас вчать інакше?
🧨 Причина — імперська історія.
З XVIII століття вся офіційна історія Русі формувалася в Російській імперії, під контролем німецьких істориків, які мали завдання створити міф за яким: слов’яни були варварами і племенами, яким державність дали тільки скандинави.
Це було політично вигідно імперії.
📚 Тому сьогодні головне — повернути собі своє.
🔹 Ми маємо знати: слов’яни Балтики і Русі — це один народ, розділений пізніше політикою, війнами, знищенням релігії.
🔹 Ми маємо визнати: наша держава — не випадкова, а логічне продовження слов’янських традицій.
🔹 Ми маємо розказати це світові: Русь — не скандинавська колонія, а східне крило європейської слов’янської цивілізації, звідки й починалися всі слов’яни.
📖 Детальніше про це — у книгах
«Чий Крим. Війни в степах України»,
«Від Русі до України. Відновлення історії» та в першому російськомовному виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації».
👉 rus-ukraine.com.ua
✊ Історія має власний голос.
В Україні він точно не повинен бути московським.
127переглядів