• КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ
    Сьогодні свій 90-й День народження святкує легендарний фахівець спортивної галузі Білоцерківщини, почесний працівник фізичної культури та спорту України, член «Золотого фонду» міста Біла Церква, наш великий Друг та один із засновників Міжнародного турніру з боксу на призи двічі Героя Радянського Союзу, льотчика - космонавта П. Р. Поповича — Іван Федорович Мальцевич!
    Шановний Іване Федоровичу!
    Ви зробили величезний внесок у розвиток боксу та спорту не лише Білої Церкви, а й усієї Київщини. Ваша багаторічна професійна діяльність, досвід, працьовитість і відданість спорту є безцінним прикладом для багатьох поколінь.
    Ви завжди залишаєтеся у вирії спортивного життя, підтримуєте людей та надихаєте своїм оптимізмом. А Ваші веселі анекдоти й надзвичайно цікаві історії з життя — це вже окрема частина наших незабутніх зустрічей!
    Від усієї дружної команди Київської обласної федерації боксу щиро вітаємо Вас із прекрасним ювілеєм!
    Бажаємо міцного здоров’я, довголіття, сімейного тепла, добра, радості, щирих людей поруч та ще багато щасливих років!
    З Днем народження, шановний Іване Федоровичу!
    Многая літа! 🎉🥊
    Для усіх тих, хто бажає привітати ювіляра номер телефону:
    +380 96 388 46 36.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ Сьогодні свій 90-й День народження святкує легендарний фахівець спортивної галузі Білоцерківщини, почесний працівник фізичної культури та спорту України, член «Золотого фонду» міста Біла Церква, наш великий Друг та один із засновників Міжнародного турніру з боксу на призи двічі Героя Радянського Союзу, льотчика - космонавта П. Р. Поповича — Іван Федорович Мальцевич! Шановний Іване Федоровичу! Ви зробили величезний внесок у розвиток боксу та спорту не лише Білої Церкви, а й усієї Київщини. Ваша багаторічна професійна діяльність, досвід, працьовитість і відданість спорту є безцінним прикладом для багатьох поколінь. Ви завжди залишаєтеся у вирії спортивного життя, підтримуєте людей та надихаєте своїм оптимізмом. А Ваші веселі анекдоти й надзвичайно цікаві історії з життя — це вже окрема частина наших незабутніх зустрічей! Від усієї дружної команди Київської обласної федерації боксу щиро вітаємо Вас із прекрасним ювілеєм! Бажаємо міцного здоров’я, довголіття, сімейного тепла, добра, радості, щирих людей поруч та ще багато щасливих років! З Днем народження, шановний Іване Федоровичу! Многая літа! 🎉🥊 Для усіх тих, хто бажає привітати ювіляра номер телефону: +380 96 388 46 36. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    574views
  • Ексфорвард збірної України – про свою війну після виступів у Росії, важке поранення та чорні анекдоти під час боїв
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
    https://brovarysport.net.ua/?p=37352
    Ексфорвард збірної України – про свою війну після виступів у Росії, важке поранення та чорні анекдоти під час боїв #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport https://brovarysport.net.ua/?p=37352
    BROVARYSPORT.NET.UA
    Зірковий хокеїст Олександр Матвійчук у підрозділі ГУР: після поранення в обличчя відчував тільки лють на росіян і знову рвався в бій
    51-річний Олександр Матвійчук – один із найбільш іменитих українських хокеїстів. П’ятиразовий чемпіон України у складі київського “Сокола” – за цю команду він, дебютувавши у 1993-му, провів 496 матчів, закинув 130 шайб та віддав 160 результативних передач. Знаменитий нападник виступав на п’яти чемпі
    359views
  • #історія #речі
    🏗️ Пожежний гідрант: Залізний вартовий міських вулиць
    До появи гідрантів гасіння пожежі нагадувало хаотичний легкоатлетичний забіг. Містяни вишиковувалися в «ланцюг» і передавали відра з водою від найближчої річки чи колодязя. Коли з’явилися перші дерев’яні водогони, пожежники просто прорубували в них отвір, щоб набрати воду, а потім забивали його дерев’яним кілком (саме тому англійською гідрант досі називають fire plug — пожежна пробка). 🪵💧

    🛠️ Чавунна революція Фредеріка Граффа

    Справжній прорив стався у 1801 році у Філадельфії. Фредерік Графф, головний інженер міського водоканалу, розробив перший чавунний гідрант зі стояком і краном. Тепер не треба було нищити труби — достатньо було відкрутити вентиль. Це була перемога інженерної думки над вогняною стихією, яка дозволила пожежним командам підключати шланги безпосередньо до магістральної мережі. 👷‍♂️⚙️

    🔥 Іронія долі та втрачені креслення

    В історії гідранта є один майже анекдотичний факт, який не є вигадкою: ніхто точно не знає, хто саме отримав патент на цей винахід. Чому? Бо будівля Патентного віроства США у Вашингтоні згоріла у 1836 році разом з усіма документами. Винахід, призначений для боротьби з вогнем, став жертвою самого вогню. Проте авторство Граффа підтверджується численними технічними записами Філадельфії того часу. 📜🔥

    🌈 Мова кольорів

    Ви помічали, що гідранти фарбують у різні кольори? Це не для краси. У багатьох країнах колір кришки гідранта вказує пожежникам на потужність водогону: скільки галонів води за хвилину він може видати. Червоний — слабкий тиск, синій — справжній водяний гейзер. Це дозволяє командиру розрахунку миттєво зрозуміти, чи вистачить води для гасіння великої споруди. 🔴🔵🟡

    Сьогодні гідранти настільки звичні, що ми їх майже не помічаємо, сприймаючи як частину міського пейзажу або зручну підставку для кави. Але цей залізний «гриб» на тротуарі — результат століть боротьби за безпеку наших міст. Він стоїть на посту 24/7, мовчазний і непохитний, готовий у будь-яку секунду перетворитися на потужну зброю проти вогню. 🏙️🛡️

    #історія #речі 🏗️ Пожежний гідрант: Залізний вартовий міських вулиць До появи гідрантів гасіння пожежі нагадувало хаотичний легкоатлетичний забіг. Містяни вишиковувалися в «ланцюг» і передавали відра з водою від найближчої річки чи колодязя. Коли з’явилися перші дерев’яні водогони, пожежники просто прорубували в них отвір, щоб набрати воду, а потім забивали його дерев’яним кілком (саме тому англійською гідрант досі називають fire plug — пожежна пробка). 🪵💧 🛠️ Чавунна революція Фредеріка Граффа Справжній прорив стався у 1801 році у Філадельфії. Фредерік Графф, головний інженер міського водоканалу, розробив перший чавунний гідрант зі стояком і краном. Тепер не треба було нищити труби — достатньо було відкрутити вентиль. Це була перемога інженерної думки над вогняною стихією, яка дозволила пожежним командам підключати шланги безпосередньо до магістральної мережі. 👷‍♂️⚙️ 🔥 Іронія долі та втрачені креслення В історії гідранта є один майже анекдотичний факт, який не є вигадкою: ніхто точно не знає, хто саме отримав патент на цей винахід. Чому? Бо будівля Патентного віроства США у Вашингтоні згоріла у 1836 році разом з усіма документами. Винахід, призначений для боротьби з вогнем, став жертвою самого вогню. Проте авторство Граффа підтверджується численними технічними записами Філадельфії того часу. 📜🔥 🌈 Мова кольорів Ви помічали, що гідранти фарбують у різні кольори? Це не для краси. У багатьох країнах колір кришки гідранта вказує пожежникам на потужність водогону: скільки галонів води за хвилину він може видати. Червоний — слабкий тиск, синій — справжній водяний гейзер. Це дозволяє командиру розрахунку миттєво зрозуміти, чи вистачить води для гасіння великої споруди. 🔴🔵🟡 Сьогодні гідранти настільки звичні, що ми їх майже не помічаємо, сприймаючи як частину міського пейзажу або зручну підставку для кави. Але цей залізний «гриб» на тротуарі — результат століть боротьби за безпеку наших міст. Він стоїть на посту 24/7, мовчазний і непохитний, готовий у будь-яку секунду перетворитися на потужну зброю проти вогню. 🏙️🛡️
    1
    762views
  • Хто відкривав таким ключем?

    #УбійнийГумор #УкраїнськийГумор #the_ua_humor #гумор #фотоприколи #інстаграм #ржака #гумор #сміх #жарти #меми #приколи #анекдоти #прикол #гуморукраїнською #україна #топ #відео #reels #рекомендації #рек
    Хто відкривав таким ключем? #УбійнийГумор #УкраїнськийГумор #the_ua_humor #гумор #фотоприколи #інстаграм #ржака #гумор #сміх #жарти #меми #приколи #анекдоти #прикол #гуморукраїнською #україна #топ #відео #reels #рекомендації #рек
    5Kviews 12Plays
  • Народ, що рашка не змогла покорити...в той час

    Ви ж пам’ятаєте анекдоти про чукчів?

    Про всі народи були анекдоти, придумані в нетрях КДБ. Але про чукчів, мені здається, найобразливіші, найпринизливіші.

    Радянська система, і таким чином теж, мстила чукчам.

    Знаєте за що? За те, що росіянці 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом.

    Російсько-чукотські війни продовжувалась з 1641-го по 1778-й роки. І це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі.

    Жодний інший народ Сибіру так довго і кровопролитною не боровся. Жодний! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці.

    До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами.

    Коли російські козаки досягли Чукотки у 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини).

    Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір.

    Перше зафіксоване зіткнення відбулося у 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими.

    У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому північному сході.

    У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова - захоплено.

    У війні з чукчами брав участь навіть російський флот.

    Російські війська вдавалися до жорстоких методів - знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує?

    Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив.

    Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників

    І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника.

    Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість.

    І росіяни обісралися.

    Утримання Анадирського острогу обходилось загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною.

    Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю і ресурсами народу.

    Чукчі захищали своє. Росіяни прагли забрати те, що їм не належало.

    І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс.

    У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок - типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю».

    У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Що дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу.

    І вже радянський союз завершив колонізацію чукчів остаточно. Знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію.

    Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це значною мірою пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, в тому числі права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях.

    Трохи фактів:

    1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15–16 тисяч осіб.

    2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка), чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших значно менше.

    3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни - близько 50 відсотків за переписом 2010 року.

    4. Лише 5–7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову.

    5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов'язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка.

    6. Основа життя чукчів - розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь.

    7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном.

    8. Чукчі мали високий рівень самоорганізації. Відсутність централізованої влади чи вождів ускладнювало їхнє підкорення. Навіть після підписання миру, будь-яка окрема община могла відновити бойові дії.

    9. Чукчі вірили, що всі природні об'єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура - Шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих.

    10. Різьблення по кістці та моржовому іклу - найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО.

    11. Чукчі є одними з найбільш вразливих до кліматичних змін народів, тому тема зміни клімату та вплив на традиційний спосіб життя - це питання життя і смерті.

    12. Чукчі, як і багато інших корінних народів Півночі, мають генетичну особливість, яка призводить до уповільненого розщеплення алкоголю в організмі. Це робить їх більш чутливими до його впливу та підвищує ризик розвитку алкогольної залежності. Але питання не лише в генетиці. Генетичний фактор у поєднанні з соціально-економічними труднощами, історичними травмами та відсутністю традицій вживання алкоголю, є причиною високої поширеності проблем з алкоголем серед цих народів. Чим і користувалися завжди колонізатори.

    13. Разом з росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».
    Народ, що рашка не змогла покорити...в той час Ви ж пам’ятаєте анекдоти про чукчів? Про всі народи були анекдоти, придумані в нетрях КДБ. Але про чукчів, мені здається, найобразливіші, найпринизливіші. Радянська система, і таким чином теж, мстила чукчам. Знаєте за що? За те, що росіянці 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом. Російсько-чукотські війни продовжувалась з 1641-го по 1778-й роки. І це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі. Жодний інший народ Сибіру так довго і кровопролитною не боровся. Жодний! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці. До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами. Коли російські козаки досягли Чукотки у 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини). Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір. Перше зафіксоване зіткнення відбулося у 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими. У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому північному сході. У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова - захоплено. У війні з чукчами брав участь навіть російський флот. Російські війська вдавалися до жорстоких методів - знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує? Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив. Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника. Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість. І росіяни обісралися. Утримання Анадирського острогу обходилось загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною. Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю і ресурсами народу. Чукчі захищали своє. Росіяни прагли забрати те, що їм не належало. І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс. У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок - типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю». У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Що дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу. І вже радянський союз завершив колонізацію чукчів остаточно. Знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію. Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це значною мірою пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, в тому числі права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях. Трохи фактів: 1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15–16 тисяч осіб. 2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка), чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших значно менше. 3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни - близько 50 відсотків за переписом 2010 року. 4. Лише 5–7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову. 5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов'язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка. 6. Основа життя чукчів - розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь. 7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном. 8. Чукчі мали високий рівень самоорганізації. Відсутність централізованої влади чи вождів ускладнювало їхнє підкорення. Навіть після підписання миру, будь-яка окрема община могла відновити бойові дії. 9. Чукчі вірили, що всі природні об'єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура - Шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих. 10. Різьблення по кістці та моржовому іклу - найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО. 11. Чукчі є одними з найбільш вразливих до кліматичних змін народів, тому тема зміни клімату та вплив на традиційний спосіб життя - це питання життя і смерті. 12. Чукчі, як і багато інших корінних народів Півночі, мають генетичну особливість, яка призводить до уповільненого розщеплення алкоголю в організмі. Це робить їх більш чутливими до його впливу та підвищує ризик розвитку алкогольної залежності. Але питання не лише в генетиці. Генетичний фактор у поєднанні з соціально-економічними труднощами, історичними травмами та відсутністю традицій вживання алкоголю, є причиною високої поширеності проблем з алкоголем серед цих народів. Чим і користувалися завжди колонізатори. 13. Разом з росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».
    3Kviews
  • Анекдоти від мене https://youtube.com/shorts/5EJaFenbV78?si=l9d-4FCZLo5UHe0z
    Анекдоти від мене https://youtube.com/shorts/5EJaFenbV78?si=l9d-4FCZLo5UHe0z
    1
    724views
  • Олексій Голобуцький

    Ще одна ознака, що запахло поверненням "українського русского міра" через мирні угоди: гівно Бистряков повідомив, що збирається повертатись і повертати з собою совковий "Кієв".

    Три роки сидів тихо. А тут збадьорився. Всі щось попрокидались раптом: і Бужанський, і ось Бистряков, і інші...

    Почали нам нагадувати, що все українське - то "наносне", "тимчасове", бо "низькоякісне і випадкове". А от вони нам повернуть "справжнє". Ще трохи почекати - і все прийде в норму, все стане, як завжди було. Бистряков з екранів ліпитиме анекдоти російською, Повалій завиватиме про любов...

    Бо де таким як Бистряков ще гроші заробляти? Ну ж не в Німеччині.
    https://t.me/allgolobutsky/30830
    Олексій Голобуцький Ще одна ознака, що запахло поверненням "українського русского міра" через мирні угоди: гівно Бистряков повідомив, що збирається повертатись і повертати з собою совковий "Кієв". Три роки сидів тихо. А тут збадьорився. Всі щось попрокидались раптом: і Бужанський, і ось Бистряков, і інші... Почали нам нагадувати, що все українське - то "наносне", "тимчасове", бо "низькоякісне і випадкове". А от вони нам повернуть "справжнє". Ще трохи почекати - і все прийде в норму, все стане, як завжди було. Бистряков з екранів ліпитиме анекдоти російською, Повалій завиватиме про любов... Бо де таким як Бистряков ще гроші заробляти? Ну ж не в Німеччині. https://t.me/allgolobutsky/30830
    T.ME
    ГОЛОБУЦЬКИЙ
    Ще одна ознака, що запахло поверненням "українського русского міра" через мирні угоди: гівно Бистряков повідомив, що збирається повертатись і повертати з собою совковий "Кієв". Три роки сидів тихо. А тут збадьорився. Всі щось попрокидались раптом: і Бужанський, і ось Бистряков, і інші... Почали нам нагадувати, що все українське - то "наносне", "тимчасове", бо "низькоякісне і випадкове". А от вони нам повернуть "справжнє". Ще трохи почекати - і все прийде в норму, все стане, як завжди було. Бистряков з екранів ліпитиме анекдоти російською, Повалій завиватиме про любов... Бо де таким як Бистряков ще гроші заробляти? Ну ж не в Німеччині.
    720views 1 Shares
  • Дружина після салону краси 😂😄😄

    👉Українські анекдоти
    Дружина після салону краси 😂😄😄 👉Українські анекдоти
    1
    786views
  • Яка ж все-таки хороша музика була 🕺😄😄

    👉Українські анекдоти
    Яка ж все-таки хороша музика була 🕺😄😄 👉Українські анекдоти
    2
    1Kviews 44Plays
  • Раян Рейнольдс розповів, яка сцена з фільму "Дедпул і Росомаха" є його улюбленою. І це, мабуть, трохи неочікуваний вибір. Можливо, ви подумали, що це міг би бути танець під Bye bye bye на початку? Або що це епічні кадри з Гамбітом? Або що це перша бійка Дедпула і Росомахи на фоні безлічі відсилок до інших фільмів КВМ? Але насправді ні. Актор назвав улюбленим моментом емоційну промову Росомахи в машині, де він каже все, що думає про Дедпула.

    "Напевно, найбільше я пишаюся промовою Росомахи у фургоні, де він просто розриває Дедпула на шматки, - заявив Рейнольдс під час 13-ї щорічної церемонії нагородження Behind the Camera Awards. - Для мене це одна з найкрасивіших сцен у фільмі, тому що ви бачите, яким сильним, потужним актором є Г'ю Джекман. Але ви також бачите, що ролі помінялися місцями. Ви бачите персонажа, який ніколи не був багатослівним, але раптом його прориває, і він доводить, що теж може говорити".

    "Ти просто клоун. Не дивно, що тебе не взяли в Месники чи в Люди Ікс, а туди, бляха, всіх беруть, - каже Ромомаха. - Тому що ти анекдотичний інфантильний слабоумний муфлон".

    "І, бляха муха, я вже не чекаю, коли ти здохнеш, адже Господь прикольнувся, і ти не здихаєш. Тільки це бляха не смішно!" - підсумував Росомаха, і Дедпул, схоже, втратив дар мови, що для нього геть не властиво (українська локалізація, здається, тріііішечки відрізняється від оригіналу).

    Раян Рейнольдс додав, що також неймовірно пишається цим фільмом, і не лише через його касові збори.

    А у вас є улюблена сцена у фільмі? Чи ви не фанат і взагалі не плануєте його дивитися?

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Marvel
    Раян Рейнольдс розповів, яка сцена з фільму "Дедпул і Росомаха" є його улюбленою. І це, мабуть, трохи неочікуваний вибір. Можливо, ви подумали, що це міг би бути танець під Bye bye bye на початку? Або що це епічні кадри з Гамбітом? Або що це перша бійка Дедпула і Росомахи на фоні безлічі відсилок до інших фільмів КВМ? Але насправді ні. Актор назвав улюбленим моментом емоційну промову Росомахи в машині, де він каже все, що думає про Дедпула. "Напевно, найбільше я пишаюся промовою Росомахи у фургоні, де він просто розриває Дедпула на шматки, - заявив Рейнольдс під час 13-ї щорічної церемонії нагородження Behind the Camera Awards. - Для мене це одна з найкрасивіших сцен у фільмі, тому що ви бачите, яким сильним, потужним актором є Г'ю Джекман. Але ви також бачите, що ролі помінялися місцями. Ви бачите персонажа, який ніколи не був багатослівним, але раптом його прориває, і він доводить, що теж може говорити". "Ти просто клоун. Не дивно, що тебе не взяли в Месники чи в Люди Ікс, а туди, бляха, всіх беруть, - каже Ромомаха. - Тому що ти анекдотичний інфантильний слабоумний муфлон". "І, бляха муха, я вже не чекаю, коли ти здохнеш, адже Господь прикольнувся, і ти не здихаєш. Тільки це бляха не смішно!" - підсумував Росомаха, і Дедпул, схоже, втратив дар мови, що для нього геть не властиво (українська локалізація, здається, тріііішечки відрізняється від оригіналу). Раян Рейнольдс додав, що також неймовірно пишається цим фільмом, і не лише через його касові збори. А у вас є улюблена сцена у фільмі? Чи ви не фанат і взагалі не плануєте його дивитися? #Коло_Кіно #Новини_кіно #Marvel
    7
    2Kviews
More Results