• #дати #свята
    🙏 Чудотворець і Захисник: День Святителя Спиридона Тримифунтського.
    Сьогодні, 12 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарем), православні християни, зокрема Православна Церква України (ПЦУ) та Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), вшановують пам'ять Святителя Спиридона Тримифунтського (близько 270–348 рр.). Цей святий є одним із найшанованіших у східній традиції, його часто ставлять в один ряд із Миколаєм Чудотворцем.

    Ключові факти про Святителя Спиридона:

    1. Пастир і Захисник Віри:
    Спиридон жив на острові Кіпр, у місті Тримифунт, де був єпископом. До прийняття сану він був простим, але дуже доброчесним пастухом. Саме тому його часто зображують у скромному одязі або пастушій шапці. Цей факт підкреслює його близькість до простого народу.

    2. Чудеса та Допомога Бідним:
    Святитель Спиридон прославився як великий чудотворець. Згідно з переказами, він міг зупиняти посуху, зцілювати хворих і навіть воскрешати мертвих. Він особливо опікувався бідними та нужденними, вважаючись їхнім покровителем. За це його глибоко шанували ще за життя.

    3. Учасник Нікейського Собору:
    У 325 році Спиридон брав участь у Першому Вселенському (Нікейському) Соборі. Під час суперечок про природу Ісуса Христа він, будучи простим і неграмотним, на відміну від багатьох учених богословів, здійснив диво: він узяв у руки цеглину і стиснув її. Зверху з'явився вогонь (символ Святого Духа), знизу потекла вода (символ Отця), а в руках залишилася земля (символ Сина). Цим наочним прикладом він пояснив єдність і нероздільність Пресвятої Трійці. 🔥💧

    4. Покровитель Подорожуючих та Фінансів:
    Завдяки своєму доброму серцю та чудесам, пов'язаним із допомогою бідним, Святителя Спиридона вважають покровителем подорожуючих, а також тим, хто забезпечує матеріальний добробут і захищає від фінансових труднощів.

    Мощі Святителя Спиридона зберігаються на грецькому острові Корфу (Керкіра) і є однією з головних святинь Греції.
    #дати #свята 🙏 Чудотворець і Захисник: День Святителя Спиридона Тримифунтського. Сьогодні, 12 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарем), православні християни, зокрема Православна Церква України (ПЦУ) та Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), вшановують пам'ять Святителя Спиридона Тримифунтського (близько 270–348 рр.). Цей святий є одним із найшанованіших у східній традиції, його часто ставлять в один ряд із Миколаєм Чудотворцем. Ключові факти про Святителя Спиридона: 1. Пастир і Захисник Віри: Спиридон жив на острові Кіпр, у місті Тримифунт, де був єпископом. До прийняття сану він був простим, але дуже доброчесним пастухом. Саме тому його часто зображують у скромному одязі або пастушій шапці. Цей факт підкреслює його близькість до простого народу. 2. Чудеса та Допомога Бідним: Святитель Спиридон прославився як великий чудотворець. Згідно з переказами, він міг зупиняти посуху, зцілювати хворих і навіть воскрешати мертвих. Він особливо опікувався бідними та нужденними, вважаючись їхнім покровителем. За це його глибоко шанували ще за життя. 3. Учасник Нікейського Собору: У 325 році Спиридон брав участь у Першому Вселенському (Нікейському) Соборі. Під час суперечок про природу Ісуса Христа він, будучи простим і неграмотним, на відміну від багатьох учених богословів, здійснив диво: він узяв у руки цеглину і стиснув її. Зверху з'явився вогонь (символ Святого Духа), знизу потекла вода (символ Отця), а в руках залишилася земля (символ Сина). Цим наочним прикладом він пояснив єдність і нероздільність Пресвятої Трійці. 🔥💧 4. Покровитель Подорожуючих та Фінансів: Завдяки своєму доброму серцю та чудесам, пов'язаним із допомогою бідним, Святителя Спиридона вважають покровителем подорожуючих, а також тим, хто забезпечує матеріальний добробут і захищає від фінансових труднощів. Мощі Святителя Спиридона зберігаються на грецькому острові Корфу (Керкіра) і є однією з головних святинь Греції.
    Like
    2
    146views
  • #дати #свята
    🕊️ Стовпник і Миротворець: День пам'яті преподобного Даниїла Стовпника.
    11 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарями, що використовується ПЦУ та УГКЦ) православна та греко-католицька церкви вшановують пам'ять преподобного Даниїла Стовпника.
    Життя на Стовпі
    Даниїл Стовпник (близько 409–493 рр.) жив у Візантійській імперії, поблизу Константинополя (сучасний Стамбул). Він є одним із найвідоміших представників аскетичного руху стовпництва.
    Обітниці: У юності Даниїл прийняв чернечий постриг і вів строге аскетичне життя. Його натхненником був преподобний Симеон Стовпник, який першим обрав цей екстремальний вид подвигу.
    Подвиг: У віці 42 років Даниїл збудував стовп у безлюдному місці на березі Босфору. На цьому стовпі, висота якого постійно збільшувалася і зрештою сягнула близько 10 метрів, він провів 33 роки свого життя.
    Служіння: Під час свого подвигу Даниїл постійно молився і постив, терплячи нещадну спеку влітку та лютий мороз взимку. Його подвиг привернув величезну увагу людей.

    Духовний Вплив

    Незважаючи на свою фізичну ізоляцію на стовпі, Даниїл був глибоко залучений у життя своєї громади та навіть Візантійської імперії.
    Духовний Наставник: До підніжжя його стовпа приходили тисячі людей — прості миряни, ченці, чиновники і навіть імператори. Він давав поради, втішав, зцілював хворих і виганяв бісів.
    Політичний Миротворець: Його авторитет був настільки високий, що до нього зверталися для вирішення політичних та церковних суперечок. Він неодноразово виступав миротворцем і захисником православної віри, протистоячи єресям.
    Символ Стійкості: Своїм надлюдським подвигом Даниїл показав приклад глибокої віри та абсолютної стійкості духу над тілом.

    День пам'яті Даниїла Стовпника — це нагода згадати про силу людського духу, віри та його здатність до найвищих форм служіння, навіть у фізичній самотності.
    #дати #свята 🕊️ Стовпник і Миротворець: День пам'яті преподобного Даниїла Стовпника. 11 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарями, що використовується ПЦУ та УГКЦ) православна та греко-католицька церкви вшановують пам'ять преподобного Даниїла Стовпника. Життя на Стовпі Даниїл Стовпник (близько 409–493 рр.) жив у Візантійській імперії, поблизу Константинополя (сучасний Стамбул). Він є одним із найвідоміших представників аскетичного руху стовпництва. Обітниці: У юності Даниїл прийняв чернечий постриг і вів строге аскетичне життя. Його натхненником був преподобний Симеон Стовпник, який першим обрав цей екстремальний вид подвигу. Подвиг: У віці 42 років Даниїл збудував стовп у безлюдному місці на березі Босфору. На цьому стовпі, висота якого постійно збільшувалася і зрештою сягнула близько 10 метрів, він провів 33 роки свого життя. Служіння: Під час свого подвигу Даниїл постійно молився і постив, терплячи нещадну спеку влітку та лютий мороз взимку. Його подвиг привернув величезну увагу людей. Духовний Вплив Незважаючи на свою фізичну ізоляцію на стовпі, Даниїл був глибоко залучений у життя своєї громади та навіть Візантійської імперії. Духовний Наставник: До підніжжя його стовпа приходили тисячі людей — прості миряни, ченці, чиновники і навіть імператори. Він давав поради, втішав, зцілював хворих і виганяв бісів. Політичний Миротворець: Його авторитет був настільки високий, що до нього зверталися для вирішення політичних та церковних суперечок. Він неодноразово виступав миротворцем і захисником православної віри, протистоячи єресям. Символ Стійкості: Своїм надлюдським подвигом Даниїл показав приклад глибокої віри та абсолютної стійкості духу над тілом. День пам'яті Даниїла Стовпника — це нагода згадати про силу людського духу, віри та його здатність до найвищих форм служіння, навіть у фізичній самотності.
    Like
    1
    112views
  • #дати #свята
    🕯️ Зачаття Святої Анни: Диво, що Поклало Початок Надії.
    Сьогодні, 9 грудня, православні християни в Україні, які дотримуються новоюліанського календаря (зокрема, ПЦУ та УГКЦ), відзначають велике церковне свято — Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Це один із найважливіших днів, присвячених батькам Діви Марії. 🙏
    Це свято вшановує не народження Марії, а момент її чудесного зачаття її матір'ю, Святою Анною.
    Зміст Свята та Його Значення
    Надія серед Безпліддя: Згідно з церковним переданням, праведні Іоаким та Анна були побожним і благочестивим подружжям з Назарета, але страждали через бездітність, що в юдейській традиції вважалося знаком Божої немилості. Вони палко молилися про дитину.

    Боже Провидіння: Свято розповідає про те, як Господь почув молитви подружжя. Анні з'явився Архангел Гавриїл і сповістив, що вона народить Дочку, через яку буде благословенний увесь світ, і Її назвуть Марією.
    Непорочне, але Не Безгрішне Зачаття: Важливо розрізняти це православне/греко-католицьке свято від римо-католицького догмату про Непорочне Зачаття. У східній традиції Зачаття Анни означає, що воно відбулося чудесним чином, після довгих молитов і в глибокій старості батьків, але це не означає, що Діва Марія була зачата без первородного гріха (у Східній Церкві вживання терміна "Непорочне Зачаття" не є прийнятим і використовується термін "Зачаття", підкреслюючи роль Бога).

    📅 Календарний Аспект

    До переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар це свято відзначалося 22 грудня. Після календарної реформи 2023 року дата перемістилася на 13 днів раніше і тепер фіксована на 9 грудня, разом із багатьма європейськими християнськими церквами, які використовують Григоріанський/Новоюліанський календар.

    Свято Зачаття Святої Анни є нагадуванням про те, що для віри та любові немає нічого неможливого, а також про гідність і важливість батьків, які виховали Богородицю.
    #дати #свята 🕯️ Зачаття Святої Анни: Диво, що Поклало Початок Надії. Сьогодні, 9 грудня, православні християни в Україні, які дотримуються новоюліанського календаря (зокрема, ПЦУ та УГКЦ), відзначають велике церковне свято — Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Це один із найважливіших днів, присвячених батькам Діви Марії. 🙏 Це свято вшановує не народження Марії, а момент її чудесного зачаття її матір'ю, Святою Анною. Зміст Свята та Його Значення Надія серед Безпліддя: Згідно з церковним переданням, праведні Іоаким та Анна були побожним і благочестивим подружжям з Назарета, але страждали через бездітність, що в юдейській традиції вважалося знаком Божої немилості. Вони палко молилися про дитину. Боже Провидіння: Свято розповідає про те, як Господь почув молитви подружжя. Анні з'явився Архангел Гавриїл і сповістив, що вона народить Дочку, через яку буде благословенний увесь світ, і Її назвуть Марією. Непорочне, але Не Безгрішне Зачаття: Важливо розрізняти це православне/греко-католицьке свято від римо-католицького догмату про Непорочне Зачаття. У східній традиції Зачаття Анни означає, що воно відбулося чудесним чином, після довгих молитов і в глибокій старості батьків, але це не означає, що Діва Марія була зачата без первородного гріха (у Східній Церкві вживання терміна "Непорочне Зачаття" не є прийнятим і використовується термін "Зачаття", підкреслюючи роль Бога). 📅 Календарний Аспект До переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар це свято відзначалося 22 грудня. Після календарної реформи 2023 року дата перемістилася на 13 днів раніше і тепер фіксована на 9 грудня, разом із багатьма європейськими християнськими церквами, які використовують Григоріанський/Новоюліанський календар. Свято Зачаття Святої Анни є нагадуванням про те, що для віри та любові немає нічого неможливого, а також про гідність і важливість батьків, які виховали Богородицю.
    Like
    1
    150views
  • День Святителя Миколая Чудотворця
    Щороку 6 грудня християни вшановують пам’ять Святителя Миколая Чудотворця (День Святого Миколая) — одного з найулюбленіших святих. Навряд чи знайдеться людина, яка не чула про Святого Миколая, а ікони з його зображенням є майже в кожній оселі. Миколай був відданим проповідником християнства. Силою молитви він здійснював численні дива. Ображені та несправедливо засуджені, мандрівники й бідняки вважають Святого Миколая своїм захисником. Відома також прихильність святого до дітей. До речі, день Святого Миколая святкують двічі на рік — взимку та навесні. День Святителя Миколая Чудотворця розпочинає низку різдвяних свят та подій, що пронизані атмосферою милосердя, щедрості та доброти. Саме в цей день зранку дітлахи зазирають під подушку, бо вночі приходив Святий Миколай: чемним діткам він приносить ласощі та подарунки, а неслухняним – різочку.

    Санта Клаус і Святий Миколай мають спільне коріння, оскільки образ Санти частково базується на легендах про Святого Миколая, що прославився своєю добротою, щедрістю та чудесами, зокрема тим, що допомагав бідним і дітям.

    У 2023 році Україна вперше відзначала День Святого Миколая 6 грудня після реформи церковного календаря ПЦУ.

    Як святкувати День Святителя Миколая Чудотворця?
    День Святого Миколая Чудотворця український народ святкує з давніх-давен.

    За численними легендами, Миколай приносив їжу, теплий одяг та іграшки у будинки, де жили бідні родини з дітьми. Робив він це так, щоб залишитися непоміченим, зазвичай вночі. Тож добра традиція дарувати в цей день подарунки дітям, залишаючи їх під подушкою, зберігається й дотепер.

    Жінки готували до свята особливе печиво, яке називалося «миколайчики».

    Дорослі українці здавна відзначали це свято застіллями та ходили в гості. Цього дня прийнято було робити благочинні справи — допомогти нужденним чи сиротам вважалося добрим знаком. Якщо ж на Миколая дбати лише про себе, то найближчі сім років варто чекати невдач та фінансових збитків.

    Існував також звичай миритися з недругами, а укладати угоди цього дня було безпечніше, бо було заборонено брехати.

    Також заборонялося стригти волосся та й взагалі будь-що різати ножицями.

    В давнину саме після цього дня починався період сватань, а після Різдва вже справляли весілля.

    Погода в день Святого Миколая визначала, якою буде прийдешня зима. Тепло цього дня віщувало ясну й нехолодну зиму, а якщо сніжило — зима обіцяла бути морозною.

    Але головною подією, звісно ж, були відвідини церкви. Люди молилися Святому Миколаю і просили здоров’я для себе та своїх рідних, а особливо для дітей.

    Сучасні українці зберегли майже всі традиції цього свята. День Святого Миколая в Україні люблять та з нетерпінням чекають і дорослі, й діти.

    Чому ми любимо День Святого Миколая?
    Ми любимо й шануємо Святого Миколая за його любов до Бога та до людей. Він є прикладом щедрості, безкорисливості та доброти. Недарма у православних християн Миколай вважається найпоблажливішим та найближчим до простого люду святим.

    Завдяки Святому Миколаю є нагода задуматися над тим, чи достатньо добрих справ ми зробили за рік, чи заслуговуємо на його прихильність, і, можливо, переглянути своє ставлення до доброчинності.

    У день Святого Миколая ми всі відчуваємо себе трішки дітьми, які вірять у казку та в дива. Хочеться вірити, що це справді особливий, магічний день, у який збуваються наші мрії й бажання.

    Тому так приємно побувати в ролі доброго чарівника, готувати подарунки для кожного у своїй родині, адже не тільки діти, а й дорослі мріють про приємні сюрпризи.

    Тож цього холодного зимового дня ми забуваємо про прикрощі й невдачі та маємо чудовий привід зібратися разом з родичами чи друзями за святковим столом, щоб відчути теплу, казкову та світлу атмосферу цього свята.
    День Святителя Миколая Чудотворця Щороку 6 грудня християни вшановують пам’ять Святителя Миколая Чудотворця (День Святого Миколая) — одного з найулюбленіших святих. Навряд чи знайдеться людина, яка не чула про Святого Миколая, а ікони з його зображенням є майже в кожній оселі. Миколай був відданим проповідником християнства. Силою молитви він здійснював численні дива. Ображені та несправедливо засуджені, мандрівники й бідняки вважають Святого Миколая своїм захисником. Відома також прихильність святого до дітей. До речі, день Святого Миколая святкують двічі на рік — взимку та навесні. День Святителя Миколая Чудотворця розпочинає низку різдвяних свят та подій, що пронизані атмосферою милосердя, щедрості та доброти. Саме в цей день зранку дітлахи зазирають під подушку, бо вночі приходив Святий Миколай: чемним діткам він приносить ласощі та подарунки, а неслухняним – різочку. Санта Клаус і Святий Миколай мають спільне коріння, оскільки образ Санти частково базується на легендах про Святого Миколая, що прославився своєю добротою, щедрістю та чудесами, зокрема тим, що допомагав бідним і дітям. У 2023 році Україна вперше відзначала День Святого Миколая 6 грудня після реформи церковного календаря ПЦУ. Як святкувати День Святителя Миколая Чудотворця? День Святого Миколая Чудотворця український народ святкує з давніх-давен. За численними легендами, Миколай приносив їжу, теплий одяг та іграшки у будинки, де жили бідні родини з дітьми. Робив він це так, щоб залишитися непоміченим, зазвичай вночі. Тож добра традиція дарувати в цей день подарунки дітям, залишаючи їх під подушкою, зберігається й дотепер. Жінки готували до свята особливе печиво, яке називалося «миколайчики». Дорослі українці здавна відзначали це свято застіллями та ходили в гості. Цього дня прийнято було робити благочинні справи — допомогти нужденним чи сиротам вважалося добрим знаком. Якщо ж на Миколая дбати лише про себе, то найближчі сім років варто чекати невдач та фінансових збитків. Існував також звичай миритися з недругами, а укладати угоди цього дня було безпечніше, бо було заборонено брехати. Також заборонялося стригти волосся та й взагалі будь-що різати ножицями. В давнину саме після цього дня починався період сватань, а після Різдва вже справляли весілля. Погода в день Святого Миколая визначала, якою буде прийдешня зима. Тепло цього дня віщувало ясну й нехолодну зиму, а якщо сніжило — зима обіцяла бути морозною. Але головною подією, звісно ж, були відвідини церкви. Люди молилися Святому Миколаю і просили здоров’я для себе та своїх рідних, а особливо для дітей. Сучасні українці зберегли майже всі традиції цього свята. День Святого Миколая в Україні люблять та з нетерпінням чекають і дорослі, й діти. Чому ми любимо День Святого Миколая? Ми любимо й шануємо Святого Миколая за його любов до Бога та до людей. Він є прикладом щедрості, безкорисливості та доброти. Недарма у православних християн Миколай вважається найпоблажливішим та найближчим до простого люду святим. Завдяки Святому Миколаю є нагода задуматися над тим, чи достатньо добрих справ ми зробили за рік, чи заслуговуємо на його прихильність, і, можливо, переглянути своє ставлення до доброчинності. У день Святого Миколая ми всі відчуваємо себе трішки дітьми, які вірять у казку та в дива. Хочеться вірити, що це справді особливий, магічний день, у який збуваються наші мрії й бажання. Тому так приємно побувати в ролі доброго чарівника, готувати подарунки для кожного у своїй родині, адже не тільки діти, а й дорослі мріють про приємні сюрпризи. Тож цього холодного зимового дня ми забуваємо про прикрощі й невдачі та маємо чудовий привід зібратися разом з родичами чи друзями за святковим столом, щоб відчути теплу, казкову та світлу атмосферу цього свята.
    Like
    1
    257views
  • «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський.

    Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві.

    «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан.

    На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його».

    Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі:
    https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський. Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві. «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан. На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його». Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    139views
  • «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський.

    Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві.

    «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан.

    На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його».

    Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі:
    https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    «Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський. Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві. «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан. На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його». Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu
    149views
  • #дати #свята
    ✨ День Святої Варвари: Символ стійкості та початок українського циклу зимових свят.
    4 грудня православні та греко-католики України, які перейшли на новоюліанський календар, відзначають День пам'яті Великомучениці Варвари Іліопольської. Ця дата є однією з найважливіших у церковному календарі, знаменуючи початок передріздвяного циклу свят і сповнена глибоких народних традицій.

    Історія та мучеництво

    Свята Варвара жила у III столітті в місті Іліополі (територія сучасної Сирії) під час правління імператора Максиміана. Вона була донькою знатного язичника Діоскора. Варвара, потайки від батька, прийняла християнство, вражена досконалістю світу і не бажаючи поклонятися ідолам.
    Батько, дізнавшись про це, жорстоко зрікся доньки та передав її на суд правителю, який піддав Варвару нелюдським тортурам. Найбільш відомий символ, пов'язаний з її мучеництвом, — це три вікна (або отвори) у вежі, які вона наказала зробити, символізуючи Отця, Сина і Святого Духа (Трійцю), чим викликала гнів батька та язичників. Зрештою, її стратив сам Діоскор, за що й був покараний блискавкою.
    Варвара стала символом непохитної віри, духовної стійкості та жертовності.

    Нова дата в українському календарі

    Традиційно в Україні День Варвари відзначали 17 грудня (за старим юліанським календарем).
    Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) з 1 вересня 2023 року на новоюліанський календар, дата святкування змістилася, зрівнявшись із західною традицією, і тепер припадає на 4 грудня.

    Покровительство та народні традиції

    У народній традиції Свята Варвара шанується як:
    Захисниця від раптової смерті: Вважається, що Варвара, яку стратили раптово, але яка встигла прийняти Христа, захищає вірян від смерті без покаяння та Святого Причастя.
    Покровителька гірників та ремісників: Особливо її шанують люди, чия робота пов'язана з вогнем, підземними роботами чи небезпечними професіями (шахтарі, будівельники, артилеристи).

    Жіноче свято: Це був день, коли жінкам дозволялося відпочити від важкої праці (крім рукоділля).
    «Варварині гілочки»: Головний народний звичай — на Варвари зрізати гілочки вишні та ставити їх у воду. Якщо до Різдва (25 грудня) вони зацвітали, це віщувало хороший урожай та щасливий рік.
    Свято Варвари стоїть у циклі між Введенням до храму Пресвятої Богородиці (4 грудня за старим стилем) та Днем Святого Миколая (6 грудня за новим стилем), відкриваючи період найважливіших зимових урочистостей в Україні.
    #дати #свята ✨ День Святої Варвари: Символ стійкості та початок українського циклу зимових свят. 4 грудня православні та греко-католики України, які перейшли на новоюліанський календар, відзначають День пам'яті Великомучениці Варвари Іліопольської. Ця дата є однією з найважливіших у церковному календарі, знаменуючи початок передріздвяного циклу свят і сповнена глибоких народних традицій. Історія та мучеництво Свята Варвара жила у III столітті в місті Іліополі (територія сучасної Сирії) під час правління імператора Максиміана. Вона була донькою знатного язичника Діоскора. Варвара, потайки від батька, прийняла християнство, вражена досконалістю світу і не бажаючи поклонятися ідолам. Батько, дізнавшись про це, жорстоко зрікся доньки та передав її на суд правителю, який піддав Варвару нелюдським тортурам. Найбільш відомий символ, пов'язаний з її мучеництвом, — це три вікна (або отвори) у вежі, які вона наказала зробити, символізуючи Отця, Сина і Святого Духа (Трійцю), чим викликала гнів батька та язичників. Зрештою, її стратив сам Діоскор, за що й був покараний блискавкою. Варвара стала символом непохитної віри, духовної стійкості та жертовності. Нова дата в українському календарі Традиційно в Україні День Варвари відзначали 17 грудня (за старим юліанським календарем). Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) з 1 вересня 2023 року на новоюліанський календар, дата святкування змістилася, зрівнявшись із західною традицією, і тепер припадає на 4 грудня. Покровительство та народні традиції У народній традиції Свята Варвара шанується як: Захисниця від раптової смерті: Вважається, що Варвара, яку стратили раптово, але яка встигла прийняти Христа, захищає вірян від смерті без покаяння та Святого Причастя. Покровителька гірників та ремісників: Особливо її шанують люди, чия робота пов'язана з вогнем, підземними роботами чи небезпечними професіями (шахтарі, будівельники, артилеристи). Жіноче свято: Це був день, коли жінкам дозволялося відпочити від важкої праці (крім рукоділля). «Варварині гілочки»: Головний народний звичай — на Варвари зрізати гілочки вишні та ставити їх у воду. Якщо до Різдва (25 грудня) вони зацвітали, це віщувало хороший урожай та щасливий рік. Свято Варвари стоїть у циклі між Введенням до храму Пресвятої Богородиці (4 грудня за старим стилем) та Днем Святого Миколая (6 грудня за новим стилем), відкриваючи період найважливіших зимових урочистостей в Україні.
    Like
    1
    160views
  • ⚡️🎄 День Святого Миколая святкують 6 грудня, а не 19: ПЦУ та УГКЦ із 2023 року перейшли на новий календар.
    Збережіть, щоб не пропустити 👆

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚡️🎄 День Святого Миколая святкують 6 грудня, а не 19: ПЦУ та УГКЦ із 2023 року перейшли на новий календар. Збережіть, щоб не пропустити 👆 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    43views
  • #дати #свята
    ☦️ Небесний покровитель Києва: День святого апостола Андрія Первозванного.
    Сьогодні, 30 листопада, православні та греко-католики України відзначають одне з великих церковних свят — День пам'яті святого апостола Андрія Первозванного. Це свято має особливе значення для українського народу, оскільки апостол Андрій традиційно вважається небесним покровителем та першим провісником християнства на наших землях.

    Первозванний та Легенда про Київ 📜

    Апостол Андрій, один із дванадцяти учнів Ісуса Христа, отримав своє прізвисько «Первозванний» тому, що був першим, кого покликав Спаситель. Згідно з літописною традицією, саме апостол Андрій під час своїх мандрів благословив Київські гори та провістив, що на них постане велике християнське місто. Ця легенда є глибоким символом причетності України до найдавніших християнських коренів.

    Календарна реформа та нова дата 🗓️

    Протягом століть це свято відзначали 13 грудня за старим (юліанським) календарем. Однак, після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року, дата свята була зміщена.
    Таким чином, 30 листопада стало новою, фіксованою датою вшанування пам'яті Андрія Первозванного в Україні. Цей крок символізує повернення української церкви до спільного світового календаря.

    Культурне значення 🕯️

    Хоча церковна традиція зосереджена на молитві та духовному вшануванні апостола, в народній культурі з цим святом традиційно пов'язані так звані Андріївські вечорниці — молодіжні зібрання з піснями та ворожінням.
    Свято Андрія Первозванного сьогодні — це не лише данина традиції, але й нагадування про історичний вибір українського народу на користь християнської віри та європейської ідентичності. 🇺🇦
    #дати #свята ☦️ Небесний покровитель Києва: День святого апостола Андрія Первозванного. Сьогодні, 30 листопада, православні та греко-католики України відзначають одне з великих церковних свят — День пам'яті святого апостола Андрія Первозванного. Це свято має особливе значення для українського народу, оскільки апостол Андрій традиційно вважається небесним покровителем та першим провісником християнства на наших землях. Первозванний та Легенда про Київ 📜 Апостол Андрій, один із дванадцяти учнів Ісуса Христа, отримав своє прізвисько «Первозванний» тому, що був першим, кого покликав Спаситель. Згідно з літописною традицією, саме апостол Андрій під час своїх мандрів благословив Київські гори та провістив, що на них постане велике християнське місто. Ця легенда є глибоким символом причетності України до найдавніших християнських коренів. Календарна реформа та нова дата 🗓️ Протягом століть це свято відзначали 13 грудня за старим (юліанським) календарем. Однак, після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року, дата свята була зміщена. Таким чином, 30 листопада стало новою, фіксованою датою вшанування пам'яті Андрія Первозванного в Україні. Цей крок символізує повернення української церкви до спільного світового календаря. Культурне значення 🕯️ Хоча церковна традиція зосереджена на молитві та духовному вшануванні апостола, в народній культурі з цим святом традиційно пов'язані так звані Андріївські вечорниці — молодіжні зібрання з піснями та ворожінням. Свято Андрія Первозванного сьогодні — це не лише данина традиції, але й нагадування про історичний вибір українського народу на користь християнської віри та європейської ідентичності. 🇺🇦
    Like
    1
    194views
  • #дати #свята
    🕊️ Осінній Юріїв День: Символ Київської Русі та Календарна Реформа.
    Серед значущих церковних дат, що припадають на 26 листопада, одне з центральних місць займає свято на честь Освячення храму великомученика Георгія в Києві, відоме в народі як Осінній Юріїв день. Це свято не лише вшановує великого святого, але й глибоко пов’язане з історією Київської Русі та, особливо, з останніми календарними змінами в Україні.

    Історичне коріння свята

    Святий великомученик Георгій Побідоносець (Юрій) є одним із найбільш шанованих святих у християнському світі, особливо в Україні, де його образ асоціюється з військовою доблестю, захистом від зла та перемогою. 🐉

    Свято Освячення храму Георгія пов'язане з конкретною історичною подією:
    * Храм у Києві: Воно відзначає день освячення Георгіївської церкви в Києві, яка була зведена за часів правління князя Ярослава Мудрого (в хрещенні Георгія). Освячення відбулося 26 листопада 1051 або 1054 року (за старим стилем). Цей храм став одним із важливих духовних і політичних центрів Київської Русі.

    Від "Юріїв день" до сьогодення

    У народній традиції ця дата відома як Осінній Юріїв день, або просто Єгорій Осінній. До часів реформ кінця XVI століття на українських землях цей день був важливим економічним маркером. Згідно з юридичними документами, це був єдиний час у році, коли селяни мали право переходити від одного землевласника до іншого (так зване "право виходу" чи "Юріївська воля"). Згодом, коли це право було скасоване, виник відомий вислів: "Ось тобі, бабо, і Юріїв день!" — як метафора втраченої надії чи скасування обіцянки. 💔

    Календарна реформа

    Саме з датою цього свята пов'язана одна з найбільших змін у сучасному українському церковному календарі.
    * Стара дата: За Юліанським календарем (старий стиль), це свято відзначалося 9 грудня.
    * Нова дата: Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на Новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року, фіксована дата свята змістилася на 13 днів раніше і тепер припадає на 26 листопада.

    Таким чином, 26 листопада є не лише днем історичної пам'яті про закладання духовних основ Києва, а й важливим маркером сучасної календарної та культурної самоідентифікації.
    #дати #свята 🕊️ Осінній Юріїв День: Символ Київської Русі та Календарна Реформа. Серед значущих церковних дат, що припадають на 26 листопада, одне з центральних місць займає свято на честь Освячення храму великомученика Георгія в Києві, відоме в народі як Осінній Юріїв день. Це свято не лише вшановує великого святого, але й глибоко пов’язане з історією Київської Русі та, особливо, з останніми календарними змінами в Україні. Історичне коріння свята Святий великомученик Георгій Побідоносець (Юрій) є одним із найбільш шанованих святих у християнському світі, особливо в Україні, де його образ асоціюється з військовою доблестю, захистом від зла та перемогою. 🐉 Свято Освячення храму Георгія пов'язане з конкретною історичною подією: * Храм у Києві: Воно відзначає день освячення Георгіївської церкви в Києві, яка була зведена за часів правління князя Ярослава Мудрого (в хрещенні Георгія). Освячення відбулося 26 листопада 1051 або 1054 року (за старим стилем). Цей храм став одним із важливих духовних і політичних центрів Київської Русі. Від "Юріїв день" до сьогодення У народній традиції ця дата відома як Осінній Юріїв день, або просто Єгорій Осінній. До часів реформ кінця XVI століття на українських землях цей день був важливим економічним маркером. Згідно з юридичними документами, це був єдиний час у році, коли селяни мали право переходити від одного землевласника до іншого (так зване "право виходу" чи "Юріївська воля"). Згодом, коли це право було скасоване, виник відомий вислів: "Ось тобі, бабо, і Юріїв день!" — як метафора втраченої надії чи скасування обіцянки. 💔 Календарна реформа Саме з датою цього свята пов'язана одна з найбільших змін у сучасному українському церковному календарі. * Стара дата: За Юліанським календарем (старий стиль), це свято відзначалося 9 грудня. * Нова дата: Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на Новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року, фіксована дата свята змістилася на 13 днів раніше і тепер припадає на 26 листопада. Таким чином, 26 листопада є не лише днем історичної пам'яті про закладання духовних основ Києва, а й важливим маркером сучасної календарної та культурної самоідентифікації.
    Love
    1
    200views 1 Shares
More Results