🕯 23 вересня 1919 року російські білогвардійці влаштували єврейський погром у Фастові.

У місті загинуло близько 700 осіб. Цього ж дня Директорія УНР і уряд ЗУНР ухвалили рішення розпочати воєнні дії проти армії Антона Денікіна.

До 22 вересня невелике містечко Київської губернії перебувало під контролем більшовиків. Після активного наступу білогвардійським частинам вдалося вибити їх за річку Ірпінь.

Усіх євреїв міста оголосили посіпаками червоних і розпочали жорстокі погроми. Перші дві доби донські козаки та інші збройні формування громили базарні лавки та помешкання місцевих жителів. Командування не могло зупинити їх, бо продовжувались бойові дії на околицях.

За 2 доби ситуація вийшла з-під контролю та розпочалась різня з масовими вбивствами. Вогонь від чисельних підпалів знищив усі будівлі, що належали євреям.

Активну участь у погромі брали селяни з навколишніх сіл. Вони скуповували награбоване у денікінців і збирали те, що залишилось цінного від вбитих людей.

Частини, які здійснили погром, намагались приховати його перед командуванням. Доповідали, що споруди знищенні через перестрілки з більшовиками. Але офіцери помітили, що вигоріли лише єврейські квартали, при цьому всі християнські будівлі були цілими.

Після погрому частини бандитів і вбивць розформували, але вони ввійшли до інших формувань і продовжували подібну діяльність у Києві та інших містах в Україні.

10 серпня 1919 р. Запорозька група Армії УНР визволила Вінницю від російсько-більшовицьких окупантів.

Наприкінці липня 1919 року у війні проти більшовиків підрозділи двох українських армій – Наддніпрянської та Галицької перейшли в наступ. 29 липня частини Запорозького корпусу – Чорні запорожці і 7-а дивізія визволили м. Проскурів (нині – Хмельницький). Одночасно на південному напрямку 3-а Залізна дивізія завдала поразки більшовикам у Вапнярській операції та звільнила місто та залізничний вузол Вапнярка.

Після цього штаб Дієвої Армії УНР, порадившись з командуванням УГА, наприкінці липня 1919 р. видав директиву про початок загального наступу 2 серпня 1919 р. Війська УНР і ЗУНР були поділені на 3 основні групи: Група Коростенського напряму – 2-й Галицький корпус та Група Січових стрільців; Група Київського напрямку – Запорізька група, 1-й Галицький корпус та 3-й Галицький корпус; Група Одеського напрямку – Київська група Армії УНР, 3-а та Волинська дивізії. 2 серпня група Київського напряму почала Жмеринську операцію. Жмеринку було взято після запеклих боїв 9 серпня. 10 серпня була звільнена Вінниця.

11 серпня Штаб Головного Отамана видав директиву, згідно якої наказано наступати головними силами на Київ, щоб якнайшвидше звільнити Правобережжя від більшовиків.

Картина: «Звільнення Вінниці. 1919 рік» (автор художник-баталіст Артур Орльонов).

🇺🇦⚔️🗺9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила чотири закони, які стосуються засудження комуністичного режиму, відкриття архівів совєцьких спецслужб та визнання УПА й інших організацій борцями за незалежність України.

У парламенті ці закони назвали "декомунізаційним пакетом".

У законі про правовий статус борців за незалежність України вояків та діячів СВУ, УСС, УНР, Гетьманату, ЗУНР, повстанців Холодного Яру, Карпатську січ, УПА, ОУН, УГС та УГГ визнано борцями за незалежність України.

🌐 Історія України🔱

87 років тому 15 березня 1939 року для українців розпочалася Друга світова війна.
Фашистська Угорщина, що приєдналася до тоталітарного Троїстого пакту Берлін--Рим--Токіо 1939 року, без оголошення війни ввела свої війська на територію Закарпатської області сучасної України, де з жовтня 1938 діяла автономна республіка Підкарпатська Русь (у складі Чехословаччини), а з березня 1939 -- незалежна республіка Карпатська Україна.

Молода українська держава не злякалася та першою дала бій союзникам гітлерівців.

Не США, не Франція, не Британія і вже аж ніяк не Польща, яка дружила з агресором.

Події були пов'язані комплексом факторів, коли демократичні європейські держави Франція та Велика Британія розв'язали руки гітлерівській Німеччині, яка начебто претендувала лише на етнічні німецькі землі (Судетська область) в Чехословаччині.

Реально ж розподіл Чехословаччини на 4 частини у 1938 році спровокував подальшу ескалацію загальноєвропейського масштабу в 1939.

Угорщина, де авторитарний режим адмірала Міклоша Хорті впроваджував расові закони та здійснював примусову мадяризацію, за підтримки Німеччини та Італії окупувала етнічні українські території навколо Ужгорода та Мукачево в листопаді 1938 року, але на цьому не зупинилася.

Взимку Угорщина спільно з режимом хунти полковників у Польщі розв'язали проти української автономії в Закарпатті гібридну війну -- з транспортною та економічною блокадою, рейдами озброєних банд диверсантів, вибухами на залізницях, підпалами та викраденням людей.

Закарпатська республіка створила задля свого збройного захисту аналог територіальної оборони, відомий як "Карпатська Січ", де поруч з місцевими мешканцями стали до лав ветерани армій УНР та ЗУНР, а також тисячі добровольців-націоналістів з нелегальної ОУН, що перейшли з польського боку кордону, контрабандою доправляючи зброю та боєприпаси.

Націоналісти з Галичини на чолі з Романом Шухевичем, до речі, діяли чітко врозріз з вказівками свого Проводу на чолі з Андрієм Мельником, який не бажав ставати на перешкоді планам Німеччини та її союзників.

15 березня 1939 р. — в м. Хуст на Закарпатті проголошено самостійну республіку Карпатська Україна (президент — Августин Волошин, прем’єр-міністр — Юліан Ревай). Того ж дня відбувся героїчний бій українських добровольців з “Карпатської Січі” та добровольців-націоналістів з Галичини на рівнині Красне Поле біля м. Хуст проти переважаючих сил угорських окупантів.

Після запеклого опору регулярні угорські війська окупували Закарпаття.

У боях проти угорських фашистів за незалежність Карпатської України 14—18 березня 1939 р. та внаслідок репресій загинуло близько 6000 українських добровольців, ще майже 60000 українців опинилися в угорських концтаборах.

Оскільки серед бійців на Красному Полі були також семінаристи з Хуста, цей бій молодих добровольців можна поставити в один ряд з легендарним боєм під Крутами.

Концепції, згідно якої українці в Другій світовій першими дали бій нацистським друзям, і найдовше чинитимуть опір комуністам, ви не знайдете в жодному підручнику історії.

Бо ту історію творили не демократи чи танцюристи з ліхтариками, а хлопці та дівчата, що читали Донцова та Ольжича.

Ну, а вони для любителів черчіллів, рузвельтів і сталінів не підходять в герої.

Oleksandr Zlatoslow Pyshnenko

ℹ️ Жінка, яка зламала систему: Олена Степанів та її шлях від студентки до легенди фронту.

Уявіть собі 1914 рік. Світ у вогні Першої світової. Жінка на війні в ті часи - це або медсестра, або виняток, який перевдягається у чоловіка, щоб потрапити на передову. Але була українка, яка відмовилася ховатися.

Олена Степанів стала першою у світі жінкою, офіційно зарахованою на військову службу у званні офіцера, яка отримала нагороду за мужність у відкритому бою.

☑️ Замість дисертації гвинтівка.

Олена була блискучою студенткою Львівського університету, вивчала історію та географію. Вона була частиною "Пласту" та "Сокола", де ще до війни вчилася стріляти й орієнтуватися на місцевості. Коли почалася війна, вона не вагалася - пішла в Легіон Українських Січових Стрільців (УСС). Спочатку їй відмовили. Але Олена була не з тих, хто відступає. Вона домоглася свого, ставши командиркою жіночої чоти.

☑️ Битва за Маківку: момент істини.

Найславетніша сторінка її біографії це бої на горі Маківка у 1915 році. Це було пекло, де вирішувалася доля фронту. Олена Степанів не просто була там, вона командувала підрозділом під шквальним вогнем.

За відвагу в цих боях вона отримала Срібну медаль хоробрості - вищу нагороду, яку тоді могла отримати жінка-вояк. Це викликало шок навіть у тогочасній європейській пресі: про "українську амазонку" писали газети Відня та Берліна.

☑️ Полон та повернення: незламність у Ташкенті.

Під час боїв під Лисовичами Олена потрапила у російський полон. Її відправили далеко в Ташкент. Російські офіцери приходили подивитися на неї як на дивовижне створіння - жєнщіну-офіцера". Попри хвороби та тиск, вона зберігала гідність, відмовляючись знімати українські відзнаки.

У 1917 році вона повернулася через Фінляндію та Німеччину додому, щоб знову стати до лав армії УНР та ЗУНР.

☑️ Наука під прицілом нквд.

Після війни Олена повернулася до науки. Вона стала першою жінкою в Україні, яка захистила дисертацію з географії. Але радянська влада не пробачила їй минулого.

У 1949 році, вже у похилому віці, її заарештували. Десять років таборів у Мордовії за "український націоналізм", "державну зраду" та "антирадянську діяльність". Вона вижила, повернулася до Львова, але їй було заборонено займатися науковою роботою.

☑️ Чому про неї важливо пам'ятати сьогодні?

Олена Степанів довела, що патріотизм не має статі, а професіоналізм найкраща відповідь на будь-які упередження. Вона була одночасно і безстрашним воїном, і глибоким науковцем.

Її син, Ярослав Дашкевич, став одним із найвидатніших українських істориків, продовживши справу матері - боротьбу за правду.

#історія #події
Гуцульська Республіка: як Ясіня «показала характер» іспанським... ой, австро-угорським спадкам 🏔️🇺🇦
​23 січня 1919 року в засніженому селищі Ясіня відбулася подія, яка доводить: для справжнього державотворення не потрібні палаци, достатньо волі, гуцульського впертості та чіткого усвідомлення, де твій дім. Народна Рада Гуцульської Республіки офіційно проголосила прагнення до злуки з Великою Україною — Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР). 🤝📜

​Поки світові лідери в Парижі перекроювали карту після Першої світової, гуцули вирішили не чекати ласки від долі. Усе почалося з того, що місцеві мешканці, повернувшись із фронтів, не надто зраділи перспективам залишатися під угорською владою. Озброївшись чим було і натхненням Степана Клочурака, вони вигнали угорську залогу та створили власну державу. 🤠💪

​Що варто знати про цей феномен:
​Дипломатія на лижах: Представники республіки брали участь у засіданнях Української Національної Ради у Станиславові (Івано-Франківську). Вони не просто просили допомоги, а заявляли про себе як про частину єдиного організму. 🎿🏛️

​Військова хватка: Гуцульське військо (Гуцульська народна оборона) не лише тримало порядок у Ясіні, а й намагалося звільнити від угорців сусідній Сигіт. Масштаби, можливо, були локальними, але амбіції — загальнонаціональними. 🗡️🏔️

​Символізм: Прапор республіки був синьо-жовтим, а мова — українською. У той час, коли великі імперії розсипалися в прах, у самому серці Карпат люди точно знали, хто вони і з ким хочуть бути. 🇺🇦✨

​Гуцульська Республіка проіснувала до літа 1919 року, поки її не окупували румунські війська. Проте цей короткий спалах державності став одним із найяскравіших доказів того, що соборність України — це не вигадка кабінетних політиків, а щире бажання людей, навіть у найвіддаленіших гірських селах. 🌲🏠

​Ця історія — чудовий приклад того, що коли народ має хребет, він здатен створити власну реальність навіть посеред геополітичного хаосу. Іронічно, але маленька Ясіня в той момент виглядала значно суб'єктнішою за багато тогочасних європейських урядів. ✊🛰️

https://youtu.be/cTp4LEXDZqQ?si=3Q8l2Ajz3nOtiSyW

#історія #події
22 січня 1919 року — дата, коли українська мрія про соборність вперше отримала юридичне оформлення, хоча й дещо запізніле. На Софійському майдані в Києві під урочисті дзвони соборів було проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР. Дві частини розірваного українського тіла, що століттями перебували під різними імперіями, нарешті спробували зростися в єдиний державний організм. 🤝🇺🇦

Геополітичне весілля у вогні

Символізм події вражав: Західна Україна, щойно вирвавшись із пазурів Австро-Угорщини, та Наддніпрянщина, що намагалася оговтатися від розпаду російської імперії, потиснули одна одній руки. Проте за фасадом патріотичних промов ховалася сувора реальність. Зі сходу на Київ уже сунула більшовицька росія, а із заходу на Галичину наступали польські війська. Це був союз двох потопаючих, які замість рятувального кола мали лише високі ідеали та хронічний дефіцит набоїв. ❄️⚔️

Держава на папері чи в реальності?

Будемо об’єктивними: повноцінного адміністративного об’єднання так і не відбулося. УНР та ЗО УНР (Західна область УНР) фактично зберегли окремі армії, різні органи управління та, що найгірше, кардинально протилежні зовнішньополітичні пріоритети. Для галичан головним екзистенційним ворогом була Польща, тоді як для наддніпрянців основна загроза йшла від москви. Ця політична шизофренія згодом призвела до того, що Симон Петлюра пішов на союз із Варшавою, фактично пожертвувавши інтересами Галичини, що викликало закономірну лють у лідерів ЗУНР. 📉🤨

Спадщина іронічної долі

Акт Злуки у його практичному вимірі проіснував недовго — вже за кілька тижнів після проголошення Директорія УНР була змушена залишити Київ під тиском більшовиків. Проте історичний прецедент було створено. Соборність перестала бути лише темою для поетичних вечорів і стала чіткою політичною програмою. Навіть якщо ця програма була реалізована в умовах повного хаосу, вона довела, що українці з обох боків Збруча бачать себе в одному домі, навіть якщо цей дім на той момент палав з усіх чотирьох боків. 🔥🏠

Уроки для сучасників

Критичний погляд на події 1919 року вчить, що декларації без єдиного військового командування та узгодженої стратегії варті не більше за папір, на якому вони надруковані. Злука була великим шансом, який розбився об внутрішні чвари та неспроможність лідерів розставити пріоритети. Проте саме цей «паперовий» акт став тим фундаментом, на якому через 71 рік українці побудували «Живий ланцюг», нагадуючи всьому світу, що єдність — це не просто слово з підручника, а єдиний спосіб виживання. 🕯️🇺🇦

#історія #події
Версальський пасьянс: як великі держави перекроювали світ, ігноруючи українську карту 🌍✍️
18 січня 1919 року в залах Міністерства закордонних справ Франції відкрилася Паризька мирна конференція. Символізм дати був максимально уїдливим: переможці у Першій світовій війні обрали саме той день, коли 48 років тому німці проголосили свою імперію, щоб тепер почати її методичне розчленування. Представники 27 держав зібралися, щоб вирішити долю людства, проте реальна влада зосередилася в руках «Великої трійки»: Вільсона, Клемансо та Ллойд Джорджа. 🎩🤝

Конференція мала на меті встановити справедливий мир, але на ділі перетворилася на запеклу торговлю за території та репарації. Американський президент Вудро Вільсон привіз свої «14 пунктів» про самовизначення народів, але європейські лідери були більше зацікавлені в тому, щоб виставити Німеччині та її союзникам астрономічні рахунки та максимально послабити ворога на майбутнє. 📈💶

Для України Паризька конференція стала місцем великих сподівань і ще більшої дипломатичної поразки. Делегації УНР та ЗУНР прибули до Парижа, намагаючись домогтися визнання незалежності та припинення польської агресії в Галичині. Проте «Велика трійка» дивилася на світ через призму власних інтересів. Франція прагнула створити сильну Польщу як противагу Німеччині, а британці та американці все ще марили ідеєю «єдиної та неподільної росії», сподіваючись на перемогу білогвардійців над більшовиками. 🏛️🚫

В результаті, українське питання було фактично проігнороване. Народи, що століттями перебували під гнітом імперій, отримали шанс на державність лише тоді, коли це вписувалося в плани переможців. Україна ж залишилася наодинці з численними ворогами. Паризька система, створена в 1919 році, виявилася хиткою будівлею: вона не принесла справжнього заспокоєння, а лише заклала підвалини для ще масштабнішої катастрофи — Другої світової війни. 💣📉

Події в Парижі довели жорстоку істину міжнародної політики: право на самовизначення отримує не той, хто має історичну справедливість, а той, хто має силу її захистити та аргументи, зрозумілі світовим гравцям. 🕊️💔

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
-------------

#Постаті

ТВОРЕЦЬ ХОРОВОГО СТИЛЮ ГАЛИЧИНИ

7 грудня 1870 року у віці 55 років помер Михайло Вербицький - композитор, диригент, священник, автор мелодії Державного Гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився Михайло Вербицький 4 березня 1815-го в селі Явірник Руський поблизу Перемишля (нині - Польща). Грунтовну музичну освіту він здобув у провідних композиторів. Навчався у Львівській духовній семінарії.

Написав музику до понад 20 театральних вистав. Автор музики до твору Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим», який став гімном Галичини. Створив хорову композицію до «Заповіту» Тараса Шевченка. Фанатично любив Шевченка і мріяв написати музику до всіх його віршів.

Займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Віртуозно грав на гітарі.

Вважається, що музику до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» він написав у 1863-му. Вперше виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 10 березня 1865-го.

У 1917-1920 роках твір став одним із гімнів ЗУНР та УНР, у 1939-му - гімном Карпатської України, а з 1992-го - Державним Гімном незалежної України.

З відривного календаря "Український народний календар" за 8 грудня.
--------